Рішення

від 30.12.2021 по справі 160/20680/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 року Справа № 160/20680/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

01.11.2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цюпа Юрій Олексійович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати дії, бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними у відмові призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області признати пенсію за віком ОСОБА_1 , починаючи з дати звернення із заявою про призначення пенсії.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою про виплату пенсії до відповідача. Проте, листом відповідача № 21178-20546М/-03/8-0400/20 від 29.10.2020 р. позивачу повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком та зазначено до загального стажу роботи не зараховані періоди роботи з 19.07.1992 року по 30.12.2000 р., оскільки в записах трудової книжки про причину звільнення відсутні підпис посадової особи, що суперечить вимогам Інструкції № 58 від 29.07.1993 року зі змінами Про порядок ведення трудових книжок працівників . Первинні документи до уваги не можуть бути взяті Пенсійним Фондом України до уваги оскільки на печатках відсутній код ЄДРПОУ, що суперечить вимогам постанови КМУ № 118 від 22.01.1996 року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 08.12.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

10.12.2021 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він не погоджується із вимогами, викладеними позивачем з наступних підстав. 18.09.2020 року позивачем подано заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Розглянувши усі наявні документи та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на момент звернення за призначенням пенсії загальний стаж позивача складає 20 років 05 місяців 28 днів (при необхідних 27 роках). Листом від 29.10.2020 року за №21178-20546/М-03/8-0400/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повідомило позивача, про відсутність загального страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-ІV. До загального страхового стажу не зарахований період роботи: з 19.07.1992р. по 30.12.2000р., оскільки у записі №22 трудової книжки позивача про причину звільнення відсутній підпис та прізвище посадової особи, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993р. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

21.12.2021 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Цюпи Юрія Олексійовича надійшли письмові заперечення на відзив, в яких він не погоджується із доводами відповідача з наступних підстав. Зазначає, що відповідачем протиправно не було прийнято інші докази - архівну довідку від 16.08.2021 р. № М-2383 Архівного відділу Виконкому Криворізької міської ради, якою підтверджено, що у період з 19 липня 1992 року (наказ №1 від 19.07.1992 року) по 30 грудня 2000 року (наказ № 95 від 30.12.2000 року) позивач перебував у трудових відносинах у ТОВ ТКФ АЛАВЕРДІ , код ЄДРПОУ 19096468 на посаді директора, а також нарахування заробітної плати. Позивач вважає, що є підстава для призначення пенсії за віком та прийняття трудового стажу у період з 19.07.1992 року по 30.12.2000 року. Наголошує, що звуження конституційних прав позивача і застосування законодавства України, яке діяло вже після відкриття ТОВ ТКФ АЛАВЕРДІ , код ЄДРПОУ 19096468, а також небажання приймати первині документи бухгалтерії товариства як докази трудового стажу, є протиправним. З урахуванням наведеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Цюпи Юрія Олексійовича про зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.09.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області із заявою №3450 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області № 21178-20546/М-03/8-0400/20 від 29.10.2020 р. позивачу повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком та зазначено до загального стажу роботи не зараховані періоди роботи з 19.07.1992 року по 30.12.2000 р., оскільки в записах трудової книжки про причину звільнення відсутні підпис посадової особи, що суперечить вимогам Інструкції № 58 від 29.07.1993 року зі змінами Про порядок ведення трудових книжок працівників . Первинні документ до уваги не можуть бути взяті Пенсійним фондом України до уваги оскільки на печатках відсутній код ЄДРПОУ, що суперечить вимогам постанови КМУ № 118 від 22.01.1996 року.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).

Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно п. 1 та п. 2 ст. 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону № 1058- IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону №1058-ІV).

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що жінки, які народились з 01.10.1960 року по 31.03.1961 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12 вересня 1977 року ОСОБА_1 працював у період з 19.07.1992 року (наказ №1 від 19.07.1992 року) по 30.12.2000 року (наказ № 95 від 30.12.2000 року) у Товаристві з обмеженою відповідальністю Торгово-комерційній фірмі АЛАВЕРДІ , код ЄДРПОУ 19096468 на посаді директора.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься архівна довідка від 16.08.2021 р. № М-2383 Архівного відділу Виконкому Криворізької міської ради, якою підтверджено, що у період з 19 липня 1992 року (наказ №1 від 19.07.1992 року) по 30 грудня 2000 року (наказ № 95 від 30.12.2000 року) він перебував у трудових відносинах у ТОВ ТКФ АЛАВЕРДІ , код ЄДРПОУ 19096468 на посаді директора, а також нарахування заробітної плати.

Так, у своїй відмові про призначення пенсії відповідач зазначив, що згідно наданих документів загальний стаж роботи позивача становить 20 років 5 місяців 28 днів та зазначено, що до загального стажу роботи не зараховані періоди роботи з 19.07.1992 року по 30.12.2000 р., оскільки в записах трудової книжки про причину звільнення відсутні підпис посадової особи, що суперечить вимогам Інструкції № 58 від 29.07.1993 року зі змінами Про порядок ведення трудових книжок працівників . Первинні документ до уваги не можуть бути взяті Пенсійним фондом України до уваги оскільки на печатках відсутній код ЄДРПОУ, що суперечить вимогам постанови КМУ № 118 від 22.01.1996 року.

Суд зазначає, що порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, судом встановлено, що в трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження періоду роботи позивача з 19.07.1992 року по 30.12.2000 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю Торгово-комерційній фірмі АЛАВЕРДІ , та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до загального стажу позивача період роботи позивача з 19.07.1992 року по 30.12.2000 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю Торгово-комерційній фірмі АЛАВЕРДІ .

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині не зарахування до загального стажу період роботи позивача з 19.07.1992 року по 30.12.2000 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю Торгово-комерційній фірмі АЛАВЕРДІ та зобов`язати відповідача зарахувати вказані періоди роботи позивача.

Щодо позовних вимог в частині призначення позивачу пенсії за віком з дати звернення до пенсійного органу із заявою, суд зазначає про таке.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» , призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до загального стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.09.2020 року за №3450 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що позивачем пропущено строки звернення до суду із даним позовом з огляду на наступне.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається із матеріалів справи, листом № 21178-20546/М-03/8-0400/20 від 29.10.2020 р. відповідач повідомив позивачу про відмову у призначенні пенсії за віком.

В постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 зроблено правовий висновок, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Про порушення свого права на отримання пенсію остаточно позивачу стало відомо у вересні 2021 року, коли він звернувся до відповідача із довідкою від 16.08.2021 р. № М-2383 Архівного відділу Виконкому Криворізької міської ради і дізнався, що заява про призначення пенсії від 18.09.2020 р. не підлягає розгляду з врахуванням нових доказів.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем строк звернення до суду не пропущено.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 908,00 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню в сумі 681,00 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 період його роботи з 19.07.1992 року по 30.12.2000 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю Торгово-комерційній фірмі АЛАВЕРДІ .

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період його роботи з 19.07.1992 року по 30.12.2000 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю Торгово-комерційній фірмі АЛАВЕРДІ .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18.09.2020 року за №3450 про призначення пенсії за віком відповідно до вимог ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV, з урахуванням висновків суду в даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 681,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна