Рішення

від 07.12.2021 по справі 0940/2030/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2021 р. справа № 0940/2030/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В.

при секретарі Подольській Т.М.,

за участю:

представника позивача: Бандури О.Я.,

представника відповідача: Максим`юк В.Я.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідування до Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення №2932-36/2018 від 06.09.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

Єврейська релігійна громада іудейського ортодоксального віросповідування (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Коломийської міської ради (надалі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення №2932-36/2018 від 06.09.2018 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року, відмовлено в задоволенні позову Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідання до Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення за №2932-36/2018 від 06.09.2018 (т.1, а.с.143-151).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 року апеляційну скаргу Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідання - задоволено, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року по справі № 0940/2030/18 - скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідання задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Коломийської міської ради № 2932-36/2018 від 06.09.2018. Стягнуто на користь Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідання (вулиця Пекарська, будинок 3, місто Коломия, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 25063711) за рахунок бюджетних асигнувань Коломийської міської ради Івано-Франківської області (проспект Михайла Грушевського, будинок 1, місто Коломия, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04054334) 4405 (чотири тисячі чотириста п`ять) гривень - сплаченого судового збору (т.2, а.с.39-46).

За наслідками касаційного оскарження, 20.07.2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято постанову, якою скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 рок, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.99-104).

29.07.2021 року справа № 0940/2030/18 супровідним листом Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.07.2021 року № 0940/2030/18/47471/21 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (т.2, а.с.107).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2021 року, справа передана головуючому судді Панікару І.В.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм чинного законодавства України, рішенням № 2932-36/2018 від 06.09.2018 року внесено зміни у рішення Коломийської міської ради від 11.08.1995 року за № 86 та від 30.11.1999 за № 203, зокрема, шляхом зміни понять «меморіальне кладовище» на «меморіальний сквер» частини Коломийського міського скверу площею 1,4 га по вул. Антона Чехова, чим погіршило існуюче становище Релігійної громади, обмежено права та інтереси громадян, які належать до національних меншин та реалізують свої спільні права через Релігійну громаду, у тому числі, надані Законом України від 25.06.1992 № 2494-XII Про національні меншини в Україні , Декларацією прав національностей України від 01.11.1991 № 1771-XII, Рамковою конвенцією про захист національних меншин від 01.02.1995, ратифікованою Законом України від 09.12.1997 № 703/97-ВР Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин . Протиправність оскаржуваного рішення обгрунтовується, передусім тим, що з урахуванням положень викладених у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Коломийської міської ради №2932-36/2018 від 06.09.2018 року.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 прийнято до провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративну справу № 0940/2030/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.10.2021 (т.2, а.с.110-111).

11.10.2021 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду (т.2, а.с.137-138).

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 09.08.2021 року по 08.10.2021 року перебував у відпустці, у зв`язку з чим, строк розгляду справи продовжено.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.09.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що рішенням Коломийської міської ради за № 86 від 11.08.1995 року надано Єврейській релігійній громаді іудейського ортодоксального віросповідування дозвіл на розроблення проекту впорядкування території меморіального кладовища. Проте, позивач розробленого проекту впорядкування території на затвердження відповідачу не подав. Водночас, зазначено, що наданий позивачем локальний кошторис на будівельні роботи та зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, а також укладений між Єврейською релігійною громадою іудейського ортодоксального віросповідування та Відділом управління комунальним майном Коломийської міської ради від 03.07.2009 року № 35/2009 договір тимчасового надання міської території для виконання земляних робіт та дозвіл № 35/2009 на тимчасове користування міською територією для встановлення огорожі в період з 01.07.2009 року по 20.08.2009 року не складають містобудівної документації впорядкування території. За таких обставин, позивач не реалізував рішення Коломийської міської ради за № 86 від 11.08.1995 року в частині отримання дозволу на розроблення проекту впорядкування території меморіального кладовища. Таким чином, на думку відповідача, Коломийською міською радою оскаржуваним рішенням обґрунтовано реалізовано власні повноваження щодо планування і забудови об`єкта містобудування історико-культурного призначення комунальної власності м. Коломиї, шляхом доручення управлінню комунального господарства розробити проект благоустрою меморіального скверу з подальшим внесенням на розгляд архітектурно-містобудівної ради при відділі архітектури та містобудування міської ради та сесії міської ради (т.2, а.с. 117-125).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав наведених ним у позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Ухвалою Коломийської міської Ради народних депутатів Івано-Франківської області за №87 від 29.03.1991 "Про земельну реформу" віднесено землі історико-культурного, рекреаційного і природоохоронного призначення до спеціального земельного фонду місцевого значення згідно додатку №1, яким підпунктом «ж» пункту першого до земель історико-культурного призначення віднесено місця єврейських поховань по вул. Радянській - 1,2 га, по вул. 1 Травня -1,8 га, по вул. Лєрмонтова - 0,15 га (а.с.63-65).

Пунктом дев`ятим рішенням Коломийської міської Ради народних депутатів Івано-Франківської області за №86 від 11.09.1995 про надання земельних ділянок підприємствам і організаціям міста визначено частину міського скверу площею 1,4 га по вулиці Чехова територією меморіального кладовища та надано Коломийській єврейській релігійній громаді іудейського ортодоксального віросповідання дозвіл розробити проект впорядкування території меморіального кладовища (а.с.12).

Рішенням Коломийської міської ради за №203 від 30.11.1999 за результатами розгляду клопотання Єврейської релігійної громади про вирішення питання відводу землі під територію стародавніх Єврейських кладовищ в історичних межах, які існували до 1940 року, та приймаючи до уваги містобудівну ситуацію, яка склалася в м. Коломия на листопад 1999 року і враховуючи, що землі, зазначені в клопотанні не є вільними, міська рада вирішила визнати за Єврейськими кладовищами в м. Коломиї землі в межах, зазначених в рішеннях міської ради від 29.03.1991 №87 та від 11.08.1995 №86. Встановлено, що земля територій Єврейських кладовищ перебуває у комунальній власності м. Коломиї без права нових захоронень.

06.09.2018 рішенням Коломийської міської ради за №2932-36/2018 внесено зміни у пункт 9 рішення Коломийської міської ради від 11.08.1995 за №86, який викладено в новій редакції, згідно якої визначено частину скверу площею 1,4 га по вулиці Антона Чехова територією меморіального скверу та доручено управлінню комунального господарства розробити проект благоустрою меморіального скверу з подальшим внесенням на розгляд архітектурно-містобудівної ради при відділі архітектури та містобудування міської ради та сесією міської ради. Встановити термін розроблення проекту благоустрою 6 місяців.

Окрім того, вищевказаним рішенням Коломийської міської ради від 06.09.2018 внесено зміни до рішення цієї ради за №203 від 30.11.1999, яким пункт 4 виключено, а пункти 1, 2 та 3 викладено в новій редакції, а саме: визнано меморіальними скверами в м. Коломиї території єврейських поховань в межах, зазначених в рішеннях міської ради №87 (п. «ж» додатку 1) від 29.03.1991 та №86 від 11.08.1995. Встановлено, що територія меморіальних скверів перебуває у комунальній власності міста Коломиї. Встановлено, що територія меморіальних скверів може використовуватися виключно у межах законів України щодо подібних об`єктів (а.с.14).

Не погоджуючись із вказаним рішенням за №2932-36/2018 від 06.09.2018 року, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Як, зазначалося вище, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року року відмовлено в задоволенні позову. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року по справі № 0940/2030/18 - скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. За наслідками касаційного оскарження, 20.07.2021 року, Верховним Судом прийнято постанову, якою скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 рок, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в мотивувальній частині постанови зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків щодо суті позовних вимог. Судами не досліджено ряд обставин, які мають визначальне значення для вирішення спору, зокрема правовий статус дозволу на розробку проекту впорядкування території, наданого позивачу та доручення на розробку проекту благоустрою меморіального скверу, наданого управлінню комунального господарства Коломийської міськради, підстав їх прийняття та правовідносин, які виникли на підставі таких рішень суб`єкта владних повноважень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

У відповідності до положень частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та частини 5 статті 353 КАС України, висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Водночас, згідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

При цьому суд вказує на те, що за своїм змістом оскаржуване рішення відповідача стосується внесення змін до власних рішень, що були прийняті ним у минулому, зокрема, в частині правовідносин щодо визначення статусу місць єврейських поховань, а саме, в аспекті зміни їх назви з меморіального кладовища на меморіальний сквер .

В цій частині виниклого спору в межах даної адміністративної справи колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2019 року сформовано висновки наступного змісту.

…Законом, який визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання є Закон України від 10.07.2003 № 1102-IV Про поховання та похоронну справу (далі - Закон № 1102-IV).

Стаття 23 Закону № 1102-IV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) передбачає, що для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою. Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки поза територією місць поховння, на яких сворюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством передбачена можливість функціонування почесних поховань поза територією місць поховання тільки на земельних ділянках, на яких органами місцевого самоврядування створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави. При цьому положення Закону № 1102-IV не містять поняття меморіальне кладовище , а містить поняття, зокрема меморіального скверу .

У зв`язку з цим, визначення відповідачем частини міського скверу, де розміщені єврейські поховання меморіальним сквером, у тому числі й для забезпечення збереження місць поховань, є правомірним та таким, що вчинене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України….

Зазначений висновок суду касаційної інстанції хоча і не був покладений в основу скасування рішень першої та апеляційної інстанцій, однак є ґрунтовним та послідовним, внаслідок чого, суд бере його до уваги та застосування при вирішенні даної справи, саме в частині обґрунтування оскаржуваного рішення відповідача щодо внесення змін у власні рішення 1995 та 1999 років, зокрема, щодо зміни назви місць єврейських поховань з меморіального кладовища на меморіальний сквер .

Водночас, висновки, що слугували передумовою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, Веховний Суд виклав наступним чином.

….Щодо внесення змін оспорюваним рішенням Коломийської міськради у її ж рішення від 11.08.1995 №86 в частині, що стосується надання дозволу на розробку проекту благоустрою та впорядкування території, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Так, рішенням відповідача від 11.08.1995 №86 позивачу надано дозвіл на розробку проекту впорядкування території меморіального кладовища.

У свою чергу оспорюваним у цій справі рішенням відповідача доручено управлінню комунального господарства розробити проект благоустрою меморіального скверу з подальшим внесення на розгляд архітектурно-містобудівної ради при відділі архітектури та містобудування міської ради та сесії міської ради, встановивши термін розроблення проекту благоустрою 6 місяців.

Колегія суддів наголошує на тому, що у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ухвалюючи у цій справі рішення по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем реалізовано рішення відповідача від 11.09.1995 №86 Про надання земельних ділянок підприємствам і організаціям міста та від 30.11.1999 №203 Про питання відводу землі під стародавні єврейські кладовища шляхом розроблення проекту впорядкування території.

Колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 25 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV Про землеустрій проекти впорядкування території населених пунктів належить до документації із землеустрою.

У свою чергу проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вся територія міського скверу по вул. Чехова згідно із містобудівною документацією віднесена до територій зелених насаджень загального користування.

Згідно із підпунктом а пункту 12 статті 13 Закону № 2807-IV об`єктами у сфері благоустрою є парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики.

Згідно зі статтею 35 Закону № 2807-IV технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об`єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту.

Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Виходячи з наведеного, на думку колегії суддів визначальним для висновку про реалізацію позивачем рішенням відповідача від 11.08.1995 №86 про надання дозволу на розробку проекту впорядкування території є встановлення факту його погодження та затвердження в установленому законом порядку…

Тобто, з даної позиції Верховного Суду саме факт погодження та затвердження проекту впорядкування відповідної території у визначеному законом порядку і є тим моментом, який вказує на реалізацію стороною позивача наданих йому у рішенні від 11.08.1995 №86 можливостей щодо розроблення такого проекту меморіального кладовища.

Зазначені висновки у відповідності до положень частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та частини 5 статті 353 КАС України є обов`язковими для суду, та враховуються ним під час нового розгляду справи.

Щодо самої процедури погодження та затвердження проекту благоустрою суд вказує на таке.

Як вже зазначалося Верховним Судом, відповідно до вимог статті 25 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV Про землеустрій проекти впорядкування території населених пунктів належить до документації із землеустрою та у відповідності до статті 35 Закону № 2807-IV Про благоустрій населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Водночас, Верховний Суд зазначив, що проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів погоджуються в порядку, встановленом статтею 186-1 Земельного кодексу України, та затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Суд зазначає, що зазначена норма (стаття 186-1 Земельного кодексу України, яка діяла до 27.05.2021 року та втратила чинність у зв`язку із набранням чинності закону № 1423-IX від 28.04.2021) врегульовувала на час виникнення спору дещо інші правовідносини, зокрема визначала повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у власність чи в користування в порядку статей 122-124 Земельного кодексу України, що є відмінним від погодження технічної документації з питань благоустрою населених пунктів.

Таким чином, на думку суду, хоча проекти впорядкування території населених пунктів і належить до документації із землеустрою, водночас, такі проекти не можуть погоджуватися в порядку статті 186-1 та затверджуватися в порядку статей 122-124 Земельного кодексу України, оскільки зазначені норми передбачені для врегулювання порядку одержання земельних ділянок у певну форму користування такою ділянкою, водночас як благоустрій, у відповідності до положень статті 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів , це - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Як зазначалося вище, у відповідності зі статтею 35 Закону № 2807-IV Закону України Про благоустрій населених пунктів технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Отже, порядок затвердження документації визначений безпосередньо вказаною нормою права, водночас питання погодження такого проекту благоустрою є відкритим для судового дослідження.

В даному аспекті суд зазначє наступне.

Частиною 3 статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Частина друга статті 19 Основного Закону України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні .

Пунктом 44 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до підпункту 7 пункту а частини першої статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян;

Згідно пункту 2 частини першої Стаття 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів до повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Статтею 34 Закону України Про благоустрій населених пунктів встановлено, що Правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Комплексний правових аналіз положень вищевказаних нормативно-правових актів, дозволяє суду дійти висновку, що за відсутності іншого правового регулювання, виключно Правилами благоустрою території населеного пункту, як нормативно-правовим актом повинні врегульовуватися питання пов`язані із процедурою погодження проекту благоустрою.

На реалізацію вказаних висновків, судом протокольною ухвалою від 23.11.2021 року витребувано у відповідача зазначені Правила.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, представником відповідача в судовому засіданні надано Правила благоустрою утримання території міста Коломия, затверджені рішенням Коломийської міської ради від 04.10.2007 року та відповідне рішення міської ради (чинні на час виникнення спірних правовідносин) (т.2. а.с.183-202).

За змістом підпункту 3 пункту 31.1. розділу 31 (Завдання контролю у сфері благоустрою міста) Правил зазначено, що контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом участі в обговоренні проектів благоустрою територій міста, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозиції на розгляд органів міської ради, підприємств установ, організації.

Водночас, пунктом 13.5 розділу 13 та (Організація благоустрою міста Коломия) Правил зазначено, що рішення міської ради та її виконавчих органів з питань благоустрою є обов`язковим для виконання розміщеним на цій території підприємствам, установам організаціям, незалежно від форм власності, та громадянам, які на ній проживають.

Інших положень, зокрема, щодо порядку погодження проекту благоустрою Правила не містять.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що саме прийняття відповідного рішення міською радою або її виконавчим органом, є тим, визначеним законом порядком погодження проекту благоустрою, про який згадується у статті 35 Закону України Про благоустрій населених пунктів , оскільки є єдиною можливо визначеною законодавчою формою поведінки суб`єкта владних повноважень, що узгоджується також і з положеннями статей 26 та 30 Закону України Про місцеве самоврядування .

Як встановлено в ході розгляду справи, на замовлення позивача в 2014 році госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро м. Коломия був виготовлений ескіз намірів забудови (благоустрій меморіального кладовища по вул. А.Чехова у м. Коломия), який був поданий на засідання архітектурно-містобудівної ради при відділі архітектури та містобудування міської ради, протоколом №1 від 17.03.2015 погоджений, рекомендований для подальшого розгляду із побажаннями та зауваженнями і запропоновано розробити історико-містобудівне обґрунтування благоустрою меморіального кладовища по вул. Антона Чехова.

На виконання пропозиції архітектурно-містобудівної ради від 17.03.2015, приватним підприємством Ярко і К було виготовлено історико-містобудівне обґрунтування проекту благоустрою, погоджено з відповідними службами управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА та сектором історичної спадщини ОДА.

14 вересня 2016 року проводились громадські слухання з питання Благоустрою меморіального скверу по вул. Чехова , де також розглядався поданий позивачем проект благоустрою.

Однак, жоден із вищевказаних органів не є міською радою чи її виконавчим органом (засідання архітектурно-містобудівної ради є дорадчим органом при відділі архітектури та містобудування міської ради ) а, отже, не наділений відповідними повноваженнями з питань погодження проекту благоустрою.

Тим чином, суд констатує відсутність факту погодження вищевказаного проекту благоустрою, що вказує на відсутність реалізації стороною позивача наданих йому у рішенні від 11.08.1995 №86 можливостей щодо розроблення такого проекту меморіального кладовища, відповідно і на обгрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні відповідача положень в контексті рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідування до Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення №2932-36/2018 від 06.09.2018 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Єврейська релігійна громада іудейського ортодоксального віросповідування (код ЄДРПОУ 25063711, вул. Пекарська, 3, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203).

Відповідач:

Коломийська міська рада (код ЄДРПОУ 04054334, пр. Грушевського, 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 21 грудня 2021 р.