Постанова

від 01.07.2019 по справі 0940/2030/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/4703/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідання на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (головуючий суддя Остап`юк С.В., м. Івано-Франківськ, повний текст складено 04.03.2019) по справі за адміністративним позовом Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідання до Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення №2932-36/2018 від 06.09.2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

Єврейська релігійна громада іудейського ортодоксального віросповідання звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення відповідача №2932-36/2018 від 06.09.2018.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Єврейська релігійна громада іудейського ортодоксального віросповідання оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Тому просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд зазначає, що у судовому засіданні представник відповідача не визнала заявлених позовних вимог пояснивши, що оскаржуваним рішенням не порушено жодних суб?єктивних прав Єврейської релігійної громади, а при прийнятті спірного рішення, Коломийська міська рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Прийняттю оскаржуваного рішення передували процедури, визначені Законом України Про регулювання містобудівної дальності , у тому числі проведення громадських слухань, а внесення змін попередніх рішень Коломийської міської ради зумовлено затвердженням в 2014 році Генерального плану міста Коломиї.

Крім того, суд вказав, що хвалою Коломийської міської Ради народних депутатів Івано-Франківської області №87 від 29.03.1991 Про земельну реформу місця єврейських поховань по вул. Радянській - 1,2 га, по вул. 1 Травня - 1,8 га, по в Лермонтова - 0,15 га віднесені до земель історико-культурного призначення та до спеціального земельного фонду місцевого значення.

Пунктом дев`ятим рішенням Коломийської міської Ради народних депутатів №86 від 11.09.1995 про надання земельних ділянок підприємствам і організаціям міста визначено частину міського скверу площею 1,4 га по вулиці Чехова територією меморіального кладовища та надано Коломийській єврейській релігійній громаді іудейського ортодоксального віросповідання дозвіл розробити проект впорядкування території меморіального кладовища.

Рішенням Коломийської міської ради за №203 від 30.11.1999 за результатами розгляду клопотання Єврейської релігійної громади про вирішення питання відводу землі під територію стародавніх Єврейських кладовищ в історичних межах, які існували до 1940 року, та приймаючи до уваги містобудівну ситуацію, яка склалася в м. Коломия у листопаді 1999 року і враховуючи, що землі, зазначені в клопотанні не є вільними, міська рада вирішила визнати за Єврейськими кладовищами в м. Коломиї землі в межах, зазначених в рішеннях міської ради від 29.03.1991 №87 та від 11.08.1995 №86. Земля територій Єврейських кладовищ перебуває у комунальній власності м. Коломиї без права нових захоронень.

В обґрунтування законності прийнятого Коломийською міською радою рішення №2932-36/2018 від 06.09.2018 щодо внесення змін у пункт 9 рішення Коломийської міської ради від 11.08.1995 за №86, який викладено в новій редакції, згідно якого визначено частину скверу площею 1,4 га по вулиці Антона Чехова територією меморіального скверу та доручено управлінню комунального господарства розробити проект благоустрою меморіального скверу з подальшим внесенням на розгляд архітектурно-містобудівної ради при відділі архітектури та містобудування міської ради та сесією міської ради з встановленням терміну розроблення проекту благоустрою 6 місяців, суд посилається на те, що частиною 1 статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Дотриманням вимог Конституції та Законів України є обов`язком для кожного, і в тому числі для органів місцевого самоврядування.

Врахувавши, що рішеннями Коломийської міської ради №86 від 11.08.1995 та № 203 від 30.11.1999 частина міського скверу на землях території єврейського кладовища площею 1,4 га по вул . Чехова в м. Коломия не відводилася та не передавалася у власність чи користування будь-кому, то цільове призначення вказаної частини міського скверу не змінювалося і належить до земель історико-культурного призначення.

В оскаржуваному рішенні суд зазначає, що з огляду генерального плану міста Коломиї 2004 року та 2018 року видно, що вся територія міського скверу по вул. Чехова віднесена до територій зелених насаджень загального користування, а не до місць поховання відповідно до ст.23 Закону України Про поховання та і охоронну справу .

При цьому, суд вказав, що предметом регулювання оскаржуваного рішення Коломийської міської ради №2932-36/18 від 06.09.2018, а також рішення відповідача №86 від 11.08.1995, до якого внесено оскаржуваним рішенням зміни є надання дозволу на розробку проекту благоустрою та впорядкування території іншій організації.

Стаття 18 Закону України Про основи містобудування передбачає, що впорядкування і благоустрій територій є наслідком реалізації містобудівної документації, що полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 22 Закону України Про благоустрій населених пунктів встановлено, що проектування, будівництво та реконструкція об`єктів комплексного благоустрою здійснюються на основі генерального плану населеного пункту, комплексних транспортних схем та схем організації дорожнього руху, детальних планів територій, планів червоних ліній з урахуванням природно-кліматичних умов і містобудівних особливостей населеного пункту, експлуатаційних, протипожежних, екологічних та санітарних норм і правил, умов безпеки руху транспорту та пішоходів, етапності будівництва, реконструкції і капітального ремонту.

Містобудівною документацією є затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій, що визначено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Частина 3 статті 19 вказаного Закону встановлює, що на підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід?ємною частиною детального плану території. Частина 4 цієї статті Закону передбачає, що детальний план території визначає порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі.

Згідно ст. 35 Закону України Про благоустрій населених пунктів технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об?єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Встановивши, що рішенням відповідача за №86 від 11.08.1995 надано дозвіл позивачу на розроблення проекту впорядкування території меморіального кладовища, суд помилково вказує, що позивач розробленого проекту впорядкування території не зробив і на затвердження відповідачу не подав. Такий висновок суду не відповідає дійсності.

Позивачем з 2009 року за погодженням з відповідачем проводились роботи з благоустрою та впорядкування території єврейського кладовища. Дана обставина підтверджується зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, а також укладеним між позивачем та Відділом управління комунальним майном Коломийської міської ради 03.07.2009 №35/2009 договором тимчасового надання міської території для виконання земляних робіт та дозволом №35/2009 на тимчасове користування міською територією для встановлення огорожі згідно ескізу влаштування огорожі на Єврейському меморіальному кладовищі по вул. Чехова в м. Коломия. Відповідні проекти погоджені компетентними особами відповідача.

На замовлення позивача в 2014 році госпрозрахунковим проектно-виробничим архітектурно-планувальним бюро м. Коломия був виготовлений ескіз намірів забудови (благоустрій меморіального кладовища по вул. А.Чехова у м. Коломия), який був поданий на засідання архітектурно-містобудівної ради при відділі архітектури та містобудування міської ради, протоколом №1 від 17.03.2015 погоджений, рекомендований для подальшого розгляду із побажаннями та зауваженнями і запропоновано розробити історико-містобудівне обґрунтування благоустрою меморіального кладовища по вул. Антона Чехова.

На виконання пропозиції архітектурно-містобудівної ради від 17.03.2015, приватним підприємством Ярко і К було виготовлено історико-містобудівне обґрунтування проекту благоустрою, погоджено з відповідними службами управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА та сектором історичної спадщини ОДА, та подано на затвердження відповідача.

14 вересня 2016 року проводились громадські слухання з питання Благоустрою меморіального скверу по вул. Чехова , де також розглядався поданий позивачем проект благоустрою який був погоджений.

Приймаючи рішення № 2932-36/2018 від 06.09.2018, яким змінений замовник проекту благоустрою, та вносячи зміни в назву об`єкта благоустрою відповідач обмежив рівність конституційних прав і свобод громадян відповідно до ст. 24 Конституції України.

Таким чином, висновок суду про те, що позивач не реалізував рішення міської ради за № 86 від 11.08.1995 в частині отриманого дозволу на розробку проекту впорядкування території меморіального кладовища є невірним і спростовується вчиненими діями позивача.

Оскаржуваним рішенням відповідача доручено управлінню комунального господарства розробити проект благоустрою меморіального скверу з подальшим внесення на розгляд архітектурно-містобудівної ради при відділі архітектури та містобудування міської ради та сесію міської ради, встановивши термін розроблення проекту благоустрою 6 місяців.

Приймаючи рішення № 2932-36/2018 від 06.09.2018, яким змінений замовник проекту благоустрою, та вносячи зміни в назву об`єкта благоустрою, відповідач обмежив рівність конституційних прав і свобод громадян відповідно ст. 24 Конституції України.

Не зважаючи на те, що позивач поніс значні витрати на виготовлення документації з благоустрою, облаштування освітлення території кладовища, встановлення огорожі, відповідач безпідставно стверджує про необхідність зміни замовника проекту благоустрою та назви об`єкта благоустрою, враховуючи те, що на даний час на території єврейського кладовища встановлений християнський хрест.

Апелянт вважає, що реалізація органом місцевого самоврядування своїх повноважень щодо планування і забудови об`єкта містобудування історико -культурного призначення комунальної власності, згідно рішення відповідача № 2932-36/2018-36, шляхом надання доручення на розробку проекту благоустрою управлінню комунального господарства, вчинене з метою обмеження вибору обсягу і форм здійснення прав громадянами, які належать до національних меншин та переслідує мету створення перешкод для задоволення їх релігійних та культурних прав.

Крім того, апелянт зазначає, що у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування, Суд зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов?язані з реалізацією певних суб?єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб?єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Враховуючи обставини справи, апелянт зазначає, що ним реалізовано вимоги рішення Коломийської міської ради за № 86 від 11.08.1995 в частині отриманого дозволу на розробку проекту впорядкування території меморіального кладовища, та виготовив необхідну документацію, яка затверджена відповідачем, а тому виникли правовідносини, що пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача на розробку такого проекту та втілення його у життя.

Відповідно ст. 74 Конституції України, органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами і не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити в них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб?єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Це узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, - нормативно-правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи вище викладене, апелянт вважає що рішення Коломийської міської Івано-Франківської області за № 2932-36/2018 від 06.09.2018 прийнято з порушенням Конституції України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Коломийської міської Ради народних депутатів Івано-Франківської області за №87 від 29.03.1991 Про земельну реформу віднесено землі історико-культурного, рекреаційного і природоохоронного призначення до спеціального земельного фонду місцевого значення згідно додатку №1, яким підпунктом ж пункту першого до земель історико-культурного призначення віднесено місця єврейських поховань по вул. Радянській - 1,2 га , по вул. 1 Травня -1,8 га, по вул. Лермонтова - 0,15 га.

Пунктом дев`ятим рішенням Коломийської міської Ради народних депутатів Івано-Франківської області за №86 від 11.09.1995 Про надання земельних ділянок підприємствам і організаціям міста визначено частину міського скверу площею 1,4 га по вулиці Чехова територією меморіального кладовища та надано Коломийській єврейській релігійній громаді іудейського ортодоксального віросповідання дозвіл розробити проект впорядкування території меморіального кладовища.

Рішенням Коломийської міської ради за №203 від 30.11.1999 Про питання відводу землі під стародавні єврейські кладовища за результатами розгляду клопотання Єврейської релігійної громади про вирішення питання відводу землі під територію стародавніх Єврейських кладовищ в історичних межах, які існували до 1940 року, та приймаючи до уваги містобудівну ситуацію, яка склалася в м. Коломия на листопад 1999 року і враховуючи, що землі, зазначені в клопотанні не є вільними, міська рада вирішила визнати за Єврейськими кладовищами в м. Коломиї землі в межах, зазначених в рішеннях міської ради від 29.03.1991 №87 та від 11.08.1995 №86. Встановлено, що земля територій Єврейських кладовищ перебуває у комунальній власності м. Коломиї без права нових захоронень.

06.09.2018 рішенням Коломийської міської ради за №2932-36/2018 внесено зміни у пункт 9 рішення Коломийської міської ради від 11.08.1995 за №86, який викладено в новій редакції, згідно якої визначено частину скверу площею 1,4 га по вулиці Антона Чехова територією меморіального скверу та доручено управлінню комунального господарства розробити проект благоустрою меморіального скверу з подальшим внесенням на розгляд архітектурно-містобудівної ради при відділі архітектури та містобудування міської ради та сесією міської ради. Встановити термін розроблення проекту благоустрою 6 місяців. Крім того, вказаним рішенням внесено зміни до рішення цієї ради за №203 від 30.11.1999, якими пункти 1, 2 та 3 викладено в новій редакції, а саме: визнано меморіальними скверами в м.Коломиї території єврейських поховань в межах, зазначених в рішеннях міської ради №87 (п. ж додатку 1) від 29.03.1991 та №86 від 11.08.1995. Встановлено, що територія меморіальних скверів перебуває у комунальній власності міста Коломиї. Встановлено, що територія меморіальних скверів може використовуватися виключно у межах законів України щодо подібних об`єктів.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно вказав, що частиною 3 статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки оскаржуваним рішенням відповідача від 06.09.2018 за №2932-36/2018 не вирішувалось питання регулювання земельних відносин та не змінювалось цільове призначення землі, то судом першої інстанції зайво давалась оцінка положенням п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування та ст.ст. 20, 112 Земельного кодексу України, бо рішеннями Коломийської міської ради №86 від 1.08.1995 та № 203 від 30.11.1999 частина міського скверу на землях території єврейського кладовища площею 1,4 га по вул . Чехова в м. Коломия не відводилася та не передавалася у власність чи користування, та цільове призначення вказаної земельної ділянки належить до земель історико-культурного призначення, як то зазначено у рішенні Коломийської міської ради №87 від 29 березня 1991 року та перебуває у комунальній власності.

Крім того, судом першої інстанції правильно враховано, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 23 Закону України Про поховання та похоронну справу виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

При цьому, суд першої інстанції вважав, що згідно викопіювань з генерального плану міста Коломиї 2004 року та 2018 року вся територія міського скверу по вул. Чехова віднесена до територій зелених насаджень загального користування (а.с.103-105). Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що згідно викопіювань з генерального плану міста Коломиї 2004 року (а.с.104) вказана територія, згідно умовних позначень, відображена, як кладовище .

Як наслідок, правовідносини, що виникли з приводу впорядкування частини території міського скверу по вул. Чехова в м. Коломия Законом України Про поховання та похоронну справу , на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не регулюються.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно частини 4 статті 23 Закону України Про поховання та похоронну справу передбачено, що для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави. Тобто, Законом України Про поховання та похоронну справу передбачено можливість функціонування почесних поховань поза територією місць поховання тільки на земельних ділянках, на яких органами місцевого самоврядування створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави. При цьому, Закон України Про поховання та похоронну справу в своїх нормах не містить поняття меморіальне кладовище та не визначає такого об`єкту правового регулювання, призначеного для організації поховання померлих чи збереження місць поховань.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції вважав, що визначення відповідачем частини міського скверу, площею 1,4 га по вул. Антона Чехова в м. Коломия меморіальним сквером для функціонування поховань єврейського кладовища є правомірним та таким, що вчинене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що правовідносини, що виникли з приводу впорядкування частини території міського скверу по вул. Чехова в м. Коломия Законом України Про поховання та похоронну справу , на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не регулюються.

А отже, такі твердження є суперечливими та взаємовиключаючими.

Також, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив ту обставину, що предметом регулювання оскаржуваного рішення Коломийської міської ради від 06.09.2018 за №2932-36/2018, а також рішення відповідача №86 від 11.08.1995, до якого внесено оскаржуваним рішенням зміни є надання дозволу на розробку проекту благоустрою та впорядкування території, відповідно.

Однак, позивач розробленого проекту впорядкування території на затвердження відповідачу не подав, також такого проекту позивач не надав суду.

Згідно з статтею 35 Закону України Про благоустрій населених пунктів технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об`єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Проте, поза увагою суду першої інстанції залишено ту обставину, що згідно листа за підписом міського голови (а.с.61) на основі виготовленої Коломийською єврейською релігійною громадою іудейського ортодоксального віросповідання проектно-технічної документації на благоустрій меморіального кладовища проводяться роботи по благоустрою даної території. Крім того, згідно протоколу громадських слухань від 23.06.2016 (а.с.122-124) такий проект був предметом розгляду на громадських слуханнях.

Крім того, у матеріалах справи наявний локальний кошторис на будівельні роботи та зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, а також укладений між позивачем та Відділом управління комунальним майном Коломийської міської ради від 03.07.2009 №35/2009 договір тимчасового надання міської території для виконання земляних робіт та дозвіл №35/2009 на тимчасове користування міською територією для встановлення огорожі в період з 01.07.2009 до 20.08.2009 не складають містобудівної документації впорядкування території.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач здійснював дії по реалізації рішення Коломийської міської ради за № 86 від 11.08.1995 в частині отриманого дозволу на розробку проекту впорядкування території меморіального кладовища.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Оскільки кладовище з урахуванням положень ст. 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів є об?єктом благоустрою, оскаржуваним рішенням відповідач, вносячи зміни у попередні рішення, змінив правовий статус такого об?єкта та враховуючи, що мала місце реалізація рішення за №86 від 11.09.1995 Про надання земельних ділянок підприємствам і організаціям міста та №203 від 30.11.1999 Про питання відводу землі під стародавні єврейські кладовища , то суд апеляційної інстанції вважає, що міська рада не мала правових підстав у даній спірній ситуації вносити зміни у свої попередні рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а позовні вимоги - задовольнити.

Судові втрати - судовий збір, понесені позивачем, з урахуванням вимог ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідання задовольнити, скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року по справі № 0940/2030/18.

Прийняти нову постанову, якою позов Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідання задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Коломийської міської ради № 2932-36/2018 від 06.09.2018.

Стягнути на користь Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідання (вулиця Пекарська, будинок 3, місто Коломия, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 25063711) за рахунок бюджетних асигнувань Коломийської міської ради Івано-Франківської області (проспект Михайла Грушевського, будинок 1, місто Коломия, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04054334) 4405 (чотири тисячі чотириста п`ять) гривень - сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

В.Я. Макарик

повний текст складено 10.07.2019