Рішення

від 30.12.2021 по справі 380/7042/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7042/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг Медікал Ценр до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними дій, скасування припису, -

в с т а н о в и в

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг Медікал Ценр до Міністерства культури та інформаційної політики України, в якій позивач просить:

- визнати дії Міністерства культури та інформаційної політики України щодо складання припису №10463/6.11.6 від 21.08.2020 протиправними;

- скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України №10463/6.11.6 від 21.08.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 10.06.2020 працівником відділу охорони історичних пам`яток Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації здійснено візуальне обстеження містобудівної ситуації по вул. Раппопорта, 6 у м. Львові. За результатами візуального обстеження заступник Міністра з питань європейської інтеграції Міністерства культури та інформаційної політики України Фоменко С.В. винесла припис №10463/6.11.6 від 21.08.2020, в якому вимагається негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті Реконструкція існуючої будівлі за рахунок прибудови, надбудови та пристосування під приватну лікарню на вул. Раппопорта, 6 у м. Львові , які виконуються в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова ) й у межах охоронної (буферної) зони об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова , включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог ч.4 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини. Позивач звертає увагу, що передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується Міністерством культури та інформаційної політики України. Однак, станом на момент виникнення спірних правовідносин, така документація відсутня та, як наслідок, не затверджена відповідачем у встановленому законом порядку.

При цьому, позивач стверджує, що рішення виконкому Львівської міської ради №1311 від 12.09.2005 року Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова не може вважатися належним документом, яким затверджено межі історичного ареалу м. Львова, без погодження таких меж центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, тобто Міністерством культури та інформаційної політики України.

Таким чином, не погоджуючись із діями відповідача щодо винесення припису №10463/6.11.6 від 21.08.2020, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 03.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалено розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 03.09.2020 задоволено заяву ТзОВ Лемберг Медікал Центр про забезпечення позову. Зупинено дію припису Міністерства культури та інформаційної політики України №10463/6.11.6 від 21.08.2020.

Ухвалами судді від 10.11.2020 та від 14.12.2020 продовжено Міністерству культури та інформаційної політики України строк для надання відзиву на позовну заяву, протягом 10 календарних днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою суду від 24.12.2020 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу.

05.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву Міністерства культури та інформаційної політики у якому відповідач проти позову заперечив, зазначив, що будівництво за адресою: м. Львів, вул. Раппопорта, 6 ведеться з порушенням законодавства в сфері охорони культурної спадщини без отримання дозволу на проведення будь-яких робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, за результатом погодженої у встановленому порядку проектної документації, що суперечить Закону та, відповідно, стало підставою для видачі припису. Відповідач зазначає, що місто Львів занесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №878 від 26.07.2001; межі історичного ареалу м. Львова, що є також буферною зоною об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, визначені та затверджені рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова , яке є чинним та не скасоване. Також, відповідач вказує, оскаржуваний припис винесений відповідачем не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності Позивача, а в межах виконання функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини, що у розумінні статті 1 Закону визначається як система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини. З урахуванням наведеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 10.03.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 01.04.2021 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовими рішенням у справі №380/5804/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг медікал центр до Виконавчого комітету Львівської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство культури України; Державний комітет України з будівництва та архітектури про визнання протиправним та нечинним рішення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2021 задоволено апеляційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року про зупинення провадження у справі № 380/7042/20 скасовано та направилено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 продовжено розгляд справи.

Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, а також поданих сторонами доказів встановив наступне.

Надавши оцінку аргументам учасників справи, що наведені у позові, а також дослідивши подані разом із заявами по суті справи докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Лемберг Медікал Центр , ЄДРПОУ 42687205 є замовником будівництва та реконструкції існуючої будівлі за рахунок прибудови, надбудови та пристосування під лікарню по вул. Раппопорта, 6 у м. Львові.

Згідно з пунктом 2 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2019 №989 позивача зобов`язана розробити у спеціалізованій проектній організації або архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт, робочий проект та провести його експертизу згідно з законодавством України.

На виконання вказаного вище рішення ТОВ Студія 5Ф було розроблено робочий проект Реконструкція існуючої будівлі за рахунок прибудови, надбудови та пристосування під приватну лікарню на вул. Я. Раппопорта 6 у м. Львові .

28.02.2020 проведено експертизу вказаної проектної документації, за результатами якої отримано експертний звіт №189/20-Е3, затверджений директором ТОВ Глобал Промпостач Штурнак Л.З.

У квітні 2020 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видала Дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ 112201060864, виконавцем яких є товариство з обмеженою відповідальністю Український будівельний центр Олімп , ЄДРПОУ 42381721.

10.06.2020 працівником відділу охорони історичних пам`яток Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації здійснено візуальне обстеження містобудівної ситуації по вул. Раппопорта, 6 у м. Львові.

За результатами візуального обстеження заступник Міністра з питань європейської інтеграції Міністерства культури та інформаційної політики України Фоменко С.В. винесла припис №10463/6.11.6 від 21.08.2020, відповідно до якого на виконання вимог ч.1 ст. 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини" Міністерство культури та інформаційної політики України, діючи в межах повноважень, визначених п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" і Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, вимагає негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті Реконструкція існуючої будівлі за рахунок прибудови, надбудови та пристосування під приватну лікарню на вул. Раппопорта, 6 у м. Львові , які виконуються в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова ) й у межах охоронної (буферної) зони об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова , включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з порушенням вимог ч.4 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини.

Не погоджуючись з вказаним приписом, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується наступним.

Спірні правовідносини у справі регулюються, зокрема, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що одним із повноважень органів охорони культурної спадщини є здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини. Проте зазначений Закон не визначає форм здійснення такого контролю.

Законом України № 3392-VI від 19.05.2011 Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (із наступними змінами) затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Статтею 1 цього Закону визначено, що термін документ дозвільного характеру вживається у значенні, наведеному у Законі України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності . Забороняється вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

Документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

До Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності включено також передбачені Законом України Про охорону культурної спадщини дозвільні документи: дозвіл на переміщення (перенесення) пам`ятки національного значення (п.46); дозвіл на переміщення (перенесення) пам`яток місцевого значення (п.47); дозвіл на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їх територіях та в зонах охорони, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (п.57); дозвіл на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (п.58); погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п.92); погодження відчуження або передачі пам`яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п.93); погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони (п.106).

Отже, аналіз вищенаведених норм Законів України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності та ;Про охорону культурної спадщини вказує на те, що органи охорони культурної спадщини, здійснюючи перевірку дотримання суб`єктами господарювання законодавства у сфері охорони культурної спадщини в частині отримання дозволу на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (п.58 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності), проводять перевірку господарської діяльності таких суб`єктів, оскільки отримання цього дозволу є частиною господарської діяльності відповідних суб`єктів, так як надає їм право на провадження певних дій в рамках здійснення господарської діяльності і без такого дозволу провадження цих дій забороняється.

Перевірка суб`єкта господарювання на предмет дотримання ним у своїй господарській діяльності вимог законодавства згідно зі ст.1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності являє собою державний нагляд (контроль), під яким розуміють діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Оскільки Законом України Про охорону культурної спадщини та іншими нормативно-правовими актами не врегульований порядок здійснення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням вищевказаного Закону та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, а в ст.2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності до переліку правовідносин, на які не поширюється його дія, не включено заходи контролю за господарською діяльністю, пов`язаною з об`єктами культурної спадщини, суд дійшов висновку, що під час здійснення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням Закону України Про охорону культурної спадщини та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини слід керуватись Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , як таким, що визначає загальний порядок здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Отже, проведення візуального обстеження містобудівної ситуації по вул. Я. Раппопорта, 6 у м. Львові було заходом державного нагляду (контролю), оскільки, як вбачається із Акта обстеження містобудівної ситуації на вул. Я. Раппопорта, 6 у м. Львові від 10.06.2020, предметом перевірки була наявність погодженої з Міністерством культури та інформаційної політики України проектної документації на будівництво та наявність дозволу на проведення робіт з будівництва, а не стан утримання та збереження об`єкта культурної спадщини від пошкодження та руйнування.

Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (в редакції, чинній станом на дату проведення візуального обстеження містобудівної ситуації) регламентує порядок проведення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності таким чином:

плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (ч.11 ст.4);

для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (ч.1 ст.7);

на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові) і засвідчується печаткою (ч.2 ст.7);

у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення) (ч.2 ст.7);

посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу; перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею (ч.ч.4, 5 ст.7);

за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю) (ч.6 ст.7);

у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (ч.7 ст.7);

припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч.8 ст.7);

суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання); тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону; орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю); органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику; у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) (стаття 10).

Аналіз наведених нормативних положень вказує на те, що проведення візуального обстеження містобудівної ситуації по вул. Я. Раппопорта, 6 у м. Львові є заходом державного нагляду (контролю) господарської діяльності замовників будівництва на предмет дотримання ними законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, отримання дозволу на виконання будівельних робіт на території історичного ареалу міста Львова, оскільки такий дозвіл є документом дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, а його отримання є частиною господарської діяльності замовників будівництва.

Отже, проведення такої перевірки повинно було здійснюватися у порядку, визначеному Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Разом з тим, для проведення огляду містобудівної ситуації по вул. Я. Раппопорта, 6 у м. Львові не видався розпорядчий документ органу охорони культурної спадщини, що є порушенням ч.1 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а долучений лист Міністерства культури та інформаційної політики України № 7163/6.11.6 від 04.06.2020 не може вважатися належною підставою проведення такого заходу.

Огляд містобудівної ситуації по вул. Я. Раппопорта, 6 у м. Львові проводився без повідомлення ТзОВ Лемберг Медікал Центр та ТзОВ Український будівельний центр Олімп , щодо яких здійснювався державний нагляд (контроль) з виявлення та запобігання порушення вимог пам»яткоохоронного законодавства, за відсутності їх керівників, а про проведення такого огляду позивач дізнався лише з оскаржуваного припису, що є порушенням ч.11 ст.4, ч.4 ст.5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Складений за результатами огляду містобудівної ситуації по вул. Я. Раппопорта, 6 у м. Львові Акт обстеження містобудівної ситуації від 10.06.2020 не направлявся ТзОВ Лемберг Медікал Центр та ТзОВ Український будівельний центр Олімп , що є порушенням ч.6 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Наведені обставини вказують на те, що замовнику та генпідряднику будівництва не було забезпечено можливості реалізувати їхні права під час проведення щодо них державного нагляду (контролю) з виявлення та запобігання порушення вимог пам`яткоохоронного законодавства, які передбачені ст.10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Стосовно зафіксованих в Акті обстеження містобудівної ситуації на вул. Я.Раппопорта, 6 у м. Львові та в оскаржуваному приписі № 10463/6.11.6 від 21.08.2020 висновків щодо порушення вимог Закону України Про охорону культурної спадщини , суд зазначає наступне.

Закон України Про охорону культурної спадщини регулює питання історичного ареалу населеного місця наступним чином:

історичним ареалом населеного місця є частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку (ст.1);

з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини (ч.2 ст.32 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (ч.3 ст.32);

визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (п.12 ч.1 ст.5 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до постанови КМ України № 878 від 26.07.2001 Про затвердження Списку історичних населених місць України місто Львів включене до списку історичних населених місць України.

Водночас, саме по собі включення певного населеного пункту до Списку історичних населених місць України не має наслідком формування в ньому історичного ареалу з визначеними межами та режимами використання, а є лише належною підставою для розгляду Міністерством культури України питання та прийняття рішення щодо визначення меж історичного ареалу та встановлення режиму його використання.

Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджений постановою КМ України № 318 від 13.03.2002, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого:

відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури, Держбуд та уповноважені ними органи охорони культурної спадщини (п.4 в редакції до 23.12.2011) або Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини (п.4 в редакції після 23.12.2011, яка є чинною на даний час);

межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (п.5);

визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини (п.12 в редакції до 23.12.2011), або погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури (п.12 в редакції після 23.12.2011);

для кожного історичного ареалу визначаються режим використання та конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони та використання історичних ареалів населених місць (п.16).

Аналіз цих норм у їх взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що передумовою для встановлення меж історичного ареалу населеного місця є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка до 23.12.2011 повинна бути погоджена відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджена Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини, після 23.12.2011 - така повинна бути погоджена відповідним органом місцевого самоврядування та затверджена Міністерством культури України як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

За таких умов, межі історичного ареалу населеного місця, яке занесене до затвердженого постановою КМ України № 878 від 26.07.2001 Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), можуть вважатися затвердженими лише в разі дотримання зазначених вимог Закону України Про охорону культурної спадщини та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою КМ України № 318 від 13.03.2002.

З огляду на викладене, до повноважень відповідного органу місцевого самоврядування належить погодження, а не затвердження меж історичного ареалу міста Львова.

Перелік історичних ареалів населених місць, щодо яких затверджено межі та режими використання, оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України, з якого вбачається, що станом на дату проведення візуального обстеження містобудівної ситуації по вул. Я. Раппопорта, 6 та прийняття оскаржуваного припису місто Львів не було включено до цього Переліку.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне наголосити, що межі історичного ареалу міста Львова та режим його використання фактично не встановлені (у встановлений законом спосіб), а тому покликання на рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 в цьому контексті є помилковим.

Таким чином, відповідач не довів, що земельна ділянка по вул. Я. Раппопорта, 6 у м. Львові перебуває в межах історичного ареалу міста Львова.

Окрім наведеного, 05.12.1998 на 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО у м. Кіото, Японія, ансамбль історичного центру Львова був внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

В Акті обстеження містобудівної ситуації на вул. Я. Раппопорта, 6 у м. Львові від 10.06.2020, та інших документах Міністерства культури та інформаційної політики України, долучених до справи, не зазначено обґрунтування щодо наявності та розміру охоронної (буферної) зони об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова .

Закон України Про охорону культурної спадщини регулює питання буферної зони навколо об`єкта всесвітньої спадщини наступним чином:

буферною зоною є територія навколо об`єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об`єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання (ст.1);

до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, затвердження меж територій об`єктів всесвітньої спадщини та їх буферних зон (п.121 ч.2 ст.5);

з метою забезпечення збереження видатної універсальної цінності об`єктів всесвітньої спадщини навколо них встановлюються буферні зони, про затвердження яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в установленому порядку інформує Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Межі та режими використання буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини (ч.2 ст.32);

управління об`єктом всесвітньої спадщини забезпечує орган управління, утворений або визначений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.37-3);

управління об`єктом всесвітньої спадщини здійснюється на основі плану управління, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини (ч.2 ст.37-3);

план управління об`єктом всесвітньої спадщини визначає основні напрями та програми щодо захисту, збереження, інтеграції такого об`єкта в суспільне життя відповідно до положень Конвенції та інших міжнародних договорів України і, зокрема, включає: визначення об`єкта всесвітньої спадщини; топографічні показники; визначення буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини; короткий опис видатної універсальної цінності об`єкта всесвітньої спадщини; цілі, стратегію та завдання зі збереження, підтримання та представлення видатної універсальної цінності об`єкта всесвітньої спадщини; методи управління об`єктом всесвітньої спадщини; опис умов, обмежень і заборон щодо об`єкта всесвітньої спадщини, його території та буферної зони (ч.3 ст.37-3);

план управління об`єктом всесвітньої спадщини, включеним до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, переглядається відповідно до рекомендацій Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО або за необхідності, але не менше одного разу на п`ять років (ч.4 ст.37-3).

Із системного аналізу норм Закону України Про охорону культурної спадщини слід діти висновку, що межі буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини можуть вважатися затвердженими лише в разі дотримання зазначених вимог Закону України Про охорону культурної спадщини . При цьому, про затвердження таких меж центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, повинен проінформувати Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Після затвердження меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, повинен утворити або визначити орган управління, який забезпечуватиме управління об`єктом всесвітньої спадщини. В свою чергу, управління об`єктом всесвітньої спадщини здійснюється органом управління на основі складеного ним плану управління, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Всупереч визначеному чинним законодавством України порядку визначення та затвердження меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини, такі межі не визначено та не затверджено Міністерством культури та інформаційної політики України, хоча саме до його компетенції, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, віднесено це питання.

Зокрема, серед опублікованого на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політки України списку наказів та переліку нормативно-правових актів відсутній акт Міністерства культури України про затвердження меж охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини Архітектурний ансамбль історичного центру Львова .

Це дозволяє зробити висновок про те, що межі охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини Архітектурний ансамбль історичного центру Львова та режим його використання фактично не встановлені (у встановлений законом спосіб), а посилання на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 року, як на таке, яким визначені вказані межі, не заслуговують на увагу.

Таким чином, відповідач не довів, що земельна ділянка по вул. Раппопорта, 6 в місті Львові перебуває в межах охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини Архітектурний ансамбль історичного центру Львова .

В контексті наведеного всі вимоги законодавства, які пов`язані з існуванням історичного ареалу та буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини й обумовленні цим фактом не можуть застосовуватися за відсутності належним чином затверджених меж історичного ареалу та меж буферної зони. Тому, вимоги Закону України Про охорону культурної спадщини у частині отримання дозволів органу охорони культурної спадщини, для виконання земляних, будівельних інших робіт на території історичного ареалу в межах охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини можуть бути правомірними виключно у разі встановлення відповідного історичного ареалу та буферної зони у порядку, визначеному законодавством України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Міністерством культури та інформаційної політики України було порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме - відповідачем не було забезпечено позивачеві можливості реалізувати свої права під час проведення перевірки, які передбачені ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", та не дотримано принципу гарантування прав та законних інтересів суб`єкта господарювання і принципу здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Крім того, порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зазначені як підстава винесення оскаржуваного припису №10463/6.11.6 від 21.08.2020, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи належними та допустимими доказами, а тому такий винесено без достатніх на те підстав, що свідчить про його протиправність, та як наслідок - наявність підстав для його скасування.

В частині позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача по винесенню оскаржуваного припису, то така, на переконання суду, не підлягає задоволенню, оскільки зводиться до незгоди позивача із оскарженим приписом по суті, якому вже надана оцінка судом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування припису Міністерства культури та інформаційної політики України №10463/6.11.6 від 21.08.2020.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідач порушив принцип юридичної визначеності, який є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд з прав людини визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорваті", п.74).

У справі "Еліа СРЛ проти Італії" від 02.08.2001, заява № 37710/97 - Європейський суд з прав людини розглядав заборону будівництва на земельній ділянці упродовж багатьох років, накладену у зв`язку з майбутнім вилученням ділянки для створення парку. Суд в цьому рішенні зазначив, що заборона на здійснення будівництва протягом зазначеного періоду позбавила заявника можливості повною мірою володіти та користуватися належним йому майном та встановив відсутність справедливого балансу між вимогами щодо забезпечення публічного інтересу та правом заявника на мирне володіння майном.

Щодо вказаного, суд звертає увагу, що будівництво та його проектування, яке, на думку відповідача, потребує погодження з ним, відноситься до діяльності, що стосується саме дотримання чи недотримання режимів використання зони історичного ареалу, затвердження яких є обов`язком відповідача, який ним не виконано. Вказане, на думку суду, свідчить про порушення відповідачем вказаних прав позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, що передували прийняттю оскаржуваного припису від 21.08.2020 №10463/6.11.6, суд дійшов висновку, що такий видано не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано (без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення) та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами. Виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позов є підставним та таким, що підлягає частковому задоволенню. А тому, спірне рішення слід скасувати як протиправне.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 94, 241 -246 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України від 21.08.2020 № 10463/6.11.6.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури та інформаційної політики України (юридична адреса: вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, 01008; фактична адреса: вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ: 37535703) на користь Товариства з обмеженою відповідальність Лемберг Медікал Центр (вул. Я. Раппопорта, 6, м. Львів, 79007, ЄДРПОУ 42687205) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.