Рішення

від 31.12.2021 по справі 420/15129/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15129/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (68540, Одеська область, Болградський район, смт. Бородіно, вул. Миру, 132; код ЄДРПОУ 04379203) про визнання протиправними дій щодо відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зобов`язання вчинити дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Бородінського селищного голови Кюссе Івана Георгійовича в частині надання позивачу відповіді від 28.04.2021р. (вих. № 214) про відмову Бородінською селищною радою в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства протиправними з перевищенням своїх повноважень та внесенням в офіційний документ Бородінської селищної ради, а саме у відповідь від 28.04.2021 р., яка створена на офіційному бланку Бородінської селищної ради, який має відтиск печатки і підпис, завідомо неправдивих відомостей, що Бородінська селищна рада відмовляє позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, хоча це питання на сесії ради не розглядалося і рішення по цьому питанню не приймалося, тим самим порушив конституційне право позивача на отримання земельної ділянки згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України;

зобов`язати Бородінську селищну раду Болградського району Одеської області вчинити певні дії, а саме розглянути на найближчому пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 від 20.04.2021 р. (вх. № 274), від 17.06.2021 р. №1102, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Бородінської селищної ради Белградського району Одеської області на вільній земельній ділянці кадастровий номер ділянки 5124755500:01:001:0316 та прийняти відповідне рішення згідно ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.04.2021р. (вх. № 274) позивач звернувся до Бородінського селищного голови Кюссе І.Г. із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту). До клопотання позивачем додано графічним матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5124755500:01:001:0316 та копію паспорта. Проте, в порушення приписів ч.7 ст. 118 ЗК України відповідачем не надано відповіді на клопотання позивача, в зв`язку з чим позивачем направлено скаргу на такі дії. 04.06.2021р. у секретаріаті Бородінської селищної ради позивачу надано відповідь від 28.04.2021р. (вих. №214), в якій не було зазначено адресата якому було адресовано відповідь. У відповіді було зазначено про відмову Бородінської селищної ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Відповідь була підписана Бородінським селищним головою Кюссе І.Г. та завірена печаткою Бородінської селищної ради.

17.06.2021р. позивач повторно направив до Бородінської селищної ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту). Враховуючи, що у місячний строк позивач не отримав відповіді за результатами розгляду вищевказаного клопотання, ним було направлено скаргу від 26.07.2021р., за результатами розгляду якої 09.07.2021р. (вих. № 327) позивачу надано відповідь про те, що клопотання буде розглянуто на одній з чергових сесій Бородінської селищної ради.

Від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву (вх. № ЕП/24876/21 від 16.09.2021р.), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивачем до Бородінської селищної ради подано клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га. Відповідач звертає увагу, що у клопотанні не вказано кадастровий номер земельної ділянки, а графічні матеріали надано на земельну ділянку з кадастровим номером 5124755500:01:001:0276, а не 5124755500:01:001:0316. Бородінська селищна рада на пленарному засіданні 22.04.2021р. розглянула заяву ОСОБА_1 та рішенням №116/17-VIII від 22.04.2021р. відмовила позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки зазначена в графічних матеріалах земельна ділянка на той час не була переведена з державної до комунальної власності та повідомлено, що після проведення певних дій щодо переведення зазначеної земельної ділянки комунальної власності заявник може повторно звернутись до селищної ради з відповідним клопотанням.

17.06.2021р. позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером 5124755500:01:001:0316. Зазначене клопотання позивача розглянуто на пленарному засіданні селищної ради 30.06.2021р. У процесі розгляду клопотання визначено, що на зазначену земельну ділянку вже виготовляються проекти землеустрою та на час розгляду відсутня інформація про наявність вільної площі, тому прийнято рішення про розгляд відповідного клопотання на одній із наступних сесій ради (рішення №140/187-VIII). На пленарному засіданні Бородінської селищної ради 14.09.2021р. продовжено розгляд клопотання ОСОБА_1 від 17.06.2021р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером 5124755500:01:001:0316. За результатами розгляду відповідного клопотання ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на іншій земельній ділянці (рішення № 178-VIII від 14.09.2021 р.).

28.09.2021р. (вх. № 53277/21) від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 28.08.2021р. відкрито провадження по справі; визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Ухвалою суду від 18.10.2021 р. призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; зобов`язано Бородінську селищну раду Болградського району Одеської області надати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до 08.11.2021 р. належним чином засвідчені копії протоколу та стенограми пленарного засідання сесії Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області, що відбулось 22.04.2021 р.; доказів направлення/надання позивачу рішення Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області №116/17-VIII від 22.04.2021р.; призначено підготовче засідання по справі на 11.11.2021 р. о 10 год. 10 хв.

Ухвалою суду від 11.11.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.12.2021 р. 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 07.12.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.12.2021 р.

Ухвалою суду від 21.12.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 28.12.2021 р.

Ухвалою суду від 22.12.2021 р. вирішено розгляд справи, призначений на 28.12.2021 р. о 14 год. 00 хв., здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення EasyCon .

До судового засідання 28.12.2021 р. сторони не з`явились, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином та завчасно.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.04.2021р. (вх. № 274) ОСОБА_1 звернувся до Бородінського селищного голови Кюссе І.Г. із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту). До клопотання позивачем додано графічним матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та копію паспорта (а.с. 6).

31.05.2021р. (вх. № 637) позивач звернувся до Бородінського селищного голови ОСОБА_2 зі скаргою щодо не розгляду клопотання на засіданні постійної комісії селищної ради з питань регулювання земельних відносин, сільського господарства та охорони навколишнього середовища та на сесії селищної ради, яка відбулась 28.05.2021р. (а.с. 10).

28.04.2021р. (вих. №214) Бородінською селищною радою за результатами розгляду клопотання позивача від 21.04.2021р. (вх. № 274) останнього повідомлено, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 27-ОТГ від 05.12.2020р. Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та Акту приймання - передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність, Бородінській селищній раді були передані земельні ділянки загальною площею 10572,8488 га. Бородінською селищною радою проводяться заходи щодо реєстрації переданих земельних ділянок державної власності за комунальною власністю громади. Повноваження селищної ради щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад наступає тільки після моменту реєстрації речових прав на нерухоме майно за комунальною власністю громади. З огляду на те, що кількість переданих земельних ділянок складає 585 од., процедура реєстрації права комунальної власності на передані земельні ділянки потребує певного часу. Одночасно, Бородінською селищною радою проводяться заходи щодо інвентаризації земель комунальної власності придатних для вирощування сільськогосподарських культур на території ради з метою встановлення можливості надання земельних ділянок громадянам у власність. Враховуючи вищезазначене, Бородінська селищна рада повідомила позивача про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с. 11).

17.06.2021р. позивач повторно направив до Бородінської селищної ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту). До клопотання позивачем додано графічним матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та копію паспорта (а.с. 12).

26.07.2021 р. позивач звернувся до Бородінського селищного голови Кюссе І.Г. зі скаргою щодо не розгляду клопотання позивача від 17.06.2021р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с. 13).

09.07.2021р. (вих. № 327) Бородінською селищною радою повідомлено позивачу, що клопотання від 17.06.2021р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою буде розглянуто на одній з чергових сесій Бородінської селищної ради (а.с. 14).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ін.

Частиною 3 ст. 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно п. «б» ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про особисте селянське господарство для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 118, 122, 123 ЗК України.

Частиною 1 ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).

За приписами ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Положеннями ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При цьому, ч.ч.1, 2 ст.124 ЗК України в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

У свою чергу, ч.2 ст.134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Статтею 25 Законом України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, ЗК України та Законом №280/97-ВР визначено обов`язок виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішувати питання регулювання земельних відносин, в тому числі і питання передачі у власність земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч.2 ст. 59 Закону №280/97-ВР).

Таким чином, нормами чинного законодавства встановлено, що за наслідками розгляду клопотання заінтересованої особи повинно прийматись рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.11.2018р. у справі №826/8844/16.

Проаналізувавши вищенаведені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.

Крім того, ухвалення такого рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Таким чином, всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 р. по справі №440/793/19.

За приписами ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 р. по справі №440/793/19 зроблено висновок, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21.04.2021р. (вх. № 274) позивач звертався із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Рішенням Бородінської селищної ради №116/17-VIII від 22.04.2021 р. відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що зазначена у заяві земельна ділянка ще не прийнята в комунальну власність Бородінської селищної ради; рекомендовано звернутись повторно із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства після завершення внесення змін до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно і прийняття земельних ділянок у комунальну власність (а.с. 35).

17.06.2021р. позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером 5124755500:01:001:0316.

Рішенням Бородінської селищної ради №140/187-VIII від 30.06.2021р. за результатами розгляду заяви позивача від 17.06.2021р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, визначено, що для остаточного вирішення питання про наявність залишку вільної земельної ділянки з кадастровим номером 5124755500:01:001:0316 та визначення площі земельних ділянок, які можуть бути надані у власність ОСОБА_1 перенесено розгляд заяви на наступні пленарні засідання (а.с. 34, звор. бік арк.).

Рішенням Бородінської селищної ради № 178-VIII від 14.09.2021р. надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,60 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельного запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (за межами населених пунктів). Земельна ділянка розташована між земельною ділянкою (кадастровий номер 5124755500:01:001:0818) площею 2,00 га та земельною ділянкою (кадастровий номер 5124755500:01:001:0903) (а.с. 34).

Таким чином, рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, яке може порушувати у спірних правовідносинах право позивача на отримання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є рішення про надання такого дозволу чи про відмову в його наданні. Як вбачається з матеріалів справи, відповідні рішення за результатами розгляду клопотань позивача від 20.04.2021 р. (вх. № 274), від 17.06.2021 р. №1102 були прийняті відповідачем.

Позивач не оскаржує в межах даної справи рішень Бородінської селищної ради №116/17-VIII від 22.04.2021 р., №140/187-VIII від 30.06.2021р., № 178-VIII від 14.09.2021р., тому наведені позивачем доводи щодо їх неправомірності та порушення процедури їх прийняття не стосуються предмету спору.

В матеріалах справи наявний протокол пленарного засідання позачергової дев`ятої сесії Бородінської селищної ради від 22.04.2021р. (а.с. 70-79), в якому зафіксовано про відмову, зокрема, ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що зазначена у заяві ділянка не прийнята в комунальну власність Бородінської селищної ради.

На підтвердження факту розгляду клопотання позивача від 21.04.2021р. на постійній комісії з питань регулювання земельних відносин сільського господарства та охорони навколишнього середовища; вручення позивачу рішення Бородінської селищної ради № 178-VIII від 14.09.2021р. відповідачем надано до суду акт передачі документів від 18.09.2021р . , засвідчені копії квитанції №8, опису вкладення.

Крім того, відповідачем також надано акт, складений та підписаний депутатами Бородінської селищної ради щодо підтвердження розгляду клопотання вх. №274 від 21.04.2021р., вх. №275 на пленарному засіданні дев`ятої сесії восьмого скликання 22.04.2021р. у присутності ОСОБА_1 з прийняттям рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Разом з тим суд враховує, що зазначаючи про недотримання відповідачем процедури розгляду клопотань позивача, стверджуючи, що на пленарному засіданні селищної ради 22.04.2021р. не розглядалось, позивач не оскаржує відповідних рішень або дій відповідача.

За приписами ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Як встановлено ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі Рисовський проти України (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний закономінтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Також, Конституційний Суд, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції, в рішенні від 14.12.11 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до приписів ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2018р. у справі № 800/191/17 зазначено, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини для того, щоб мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоб претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення ОСОБА_4 проти Туреччини [Aksu v. Turkey] пункт 50; Берден [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; Тенасе проти Молдови [Tгnase v. Moldova]).

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Твердження позивача про те, що надання відповіді листом від 28.04.2021р. (вих. № 214) безпосередньо призводить до порушення права позивача на отримання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є необґрунтованими, оскільки позивач не довів існування реального негативного впливу безпосередньо на його права внаслідок вказаних дій, з огляду на те, що відповідач своїми діями порушив безпосередньо його права, свободи чи інтереси.

Враховуючи неведене вимоги позивача в частині визнання протиправними дій в частині надання позивачу відповіді від 28.04.2021р. (вих. № 214) про відмову Бородінською селищною радою в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства протиправними з перевищенням своїх повноважень та внесенням в офіційний документ Бородінської селищної ради, а саме у відповідь від 28.04.2021 р., яка створена на офіційному бланку Бородінської селищної ради, який має відтиск печатки і підпис, завідомо неправдивих відомостей, що Бородінська селищна рада відмовляє позивачу в надані дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, хоча це питання на сесії ради не розглядалося і рішення по цьому питанню не приймалося, тим самим порушив конституційне право позивача на отримання земельної ділянки згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про зобов`язання Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області вчинити певні дії, а саме розглянути на найближчому пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 від 20.04.2021 р. (вх. № 274), від 17.06.2021 р. №1102, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Бородінської селищної ради Белградського району Одеської області на вільній земельній ділянці кадастровий номер ділянки 5124755500:01:001:0316 та прийняти відповідне рішення згідно ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду, є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідні клопотання вже було розглянуто відповідачем та прийнято рішення, які не оскаржуються позивачем в межах даної справи.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права в установленому порядку оскаржити рішення відповідача про надання дозволу або відмову у його наданні, прийнятих за результатами розгляду його клопотань від 20.04.2021 р. (вх. № 274), від 17.06.2021 р. №1102.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області (68540, Одеська область, Болградський район, смт. Бородіно, вул. Миру, 132; код ЄДРПОУ 04379203) про визнання протиправними дій щодо відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Самойлюк Г.П.

.