Рішення

від 31.12.2021 по справі 560/10674/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/10674/21

РІШЕННЯ

іменем України

31 грудня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області , Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області щодо неправильного нарахування та не виплати заробітної плати в грудні 2020 року ОСОБА_1 ;

2) стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації як правонаступника Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1 :

- 7486,03 гривень заборгованості по виплаті заробітної плати;

- 42,76 гривень оплати за відпустку (відпускні);

- 534,69 гривень компенсації за невикористану відпустку;

- 4235,29 гривень матеріальної допомоги на оздоровлення;

- 9027,26 гривень вихідної допомоги при звільненні;

- середній заробіток за весь період затримки починаючи з дня виникнення заборгованості - 01 січня 2021 року по день винесення рішення суду, з розрахунку 569,63 гривень (середньоденний заробіток) х кількість днів заборгованості з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом;

- моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у роботодавця перед ним в грудні 2020 року виникла заборгованість з заробітної плати в сумі 7486,03 грн. У зв`язку з цим, позивач просить також стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні та моральну шкоду.

До суду надійшов відзив, в якому Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області не заперечила щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з заробітної плати. На думку відповідача, розмір моральної шкоди в сумі 10000,00 грн є завищеним. Також відповідач вважає витрати на професійну правничу допомогу неспівмірними з складністю цієї справи.

Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області правом подати відзив не скористалася. Тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.09.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача, розпорядженням голови комісії з реорганізації Летичівської районної державної адміністрації від 29.01.2021 №17/2021-р/к-Л ОСОБА_1 звільнений 01.02.2021 з посади начальника відділу ведення Державного реєстру виборців апарату Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області у зв`язку з реорганізацією.

За змістом розрахункової відомості нарахування заробітної плати позивачу за грудень 2020 року виплачено 1632,15 грн.

Позивач, вважаючи наявною у Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області заборгованість з виплати заробітної плати, звернувся до суду з позовом.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

За змістом частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положеннями статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, як встановив суд з матеріалів справи, в грудні 2020 року у Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області виникла заборгованість з виплати заробітної плати позивача в розмірі 7486,03 грн.

У зв`язку з цим, позивачу під час звільнення неправильно нараховані та недоплачені такі суми: компенсація за невикористану відпустку в сумі 534,69 грн; оплата за відпустку в січні 2021 року в сумі 42,76 грн; матеріальна допомога на оздоровлення в січні 2021 року в сумі 4235,29 грн; вихідна допомога при звільненні в лютому 2021 року в сумі 9027,26 грн.

Заборгованість підтверджена листом Управління Держпраці у Хмельницькій області Державної служби з питань праці від 17.02.2021 №1045/2021, розрахунковою відомістю нарахування заробітної плати за грудень 2020 року, розрахунком суми грошової допомоги, індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідкою про зарплату Хмельницької районної державної адміністрації від 17.03.2021 №42/01-05-45/2021-Л.

Таким чином, у Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області розмір заборгованості по заробітній платі позивача становить 21326,03 грн.

Оскільки Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області не виплатила позивачу вказану суму, тому, бездіяльність відповідача, що полягає у неправильному нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати в грудні 2020 року, є протиправною.

Суд враховує, що приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321 "Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються" визначено, що якщо територія району, ліквідованого Верховною Радою України включається до території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого вже існує райдержадміністрація, райдержадміністрація, що діяла на території ліквідованого району, реорганізується шляхом її приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області (код ЄДРПОУ 21314961) перебуває в стані припинення.

При цьому правонаступником Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області є Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області (код ЄДРПОУ 21318806).

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1 7486,03 грн заборгованості по виплаті заробітної плати, 42,76 грн оплати за відпустку, 534,69 грн компенсації за невикористану відпустку, 4235,29 грн матеріальної допомоги на оздоровлення, 9027,26 грн вихідної допомоги при звільненні.

Разом з тим, статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладений обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Зміст статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, які встановлюють обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 30.09.2020 у справі №120/1407/19-а.

Таким чином, вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні є передчасною та задоволенню не належить.

Стаття 56 Конституції України встановлює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Засади та сутність інституту моральної шкоди визначені в Цивільному кодексі України, статтею 23 якого визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У позовній заяві позивач не вказав належних обґрунтувань щодо факту заподіяння йому моральних або фізичних страждань внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, а також не підтвердив наявності причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, що оспорюється. Доводи позивача у цій частині позовних вимог мають загальний характер і фактично лише обмежуються посиланням на заподіяння йому моральної шкоди.

Під час розгляду справи суду позивач не надав доказів на підтвердження моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між такою шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача та вини останнього в її заподіянні. Тому правові підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відсутні.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами немайнового характеру на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а в задоволенні позовних вимог майнового характеру (стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн), за яку сплачений судовий збір, відмовлено, тому, судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не належать.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги від 26.03.2021; додаток №1 від 20.05.2021 до договору про надання правової допомоги від 26.03.2021р.; додаткову угоду від 20.05.2021 до договору про надання правової допомоги від 26 березня 2021 року; ордер; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; квитанцію до прибуткового касового ордера №74 від 08.11.2021.

За умовами укладеного між ОСОБА_2 (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) договору про надання правової допомоги від 26.03.2021:

- предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів у адміністративній справі, що розглядатиметься Хмельницьким окружним адміністративним судом за позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі (пункт 1.1);

- гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється актом виконаних робіт (пункт 4.2).

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди від 20.05.2021 до договору про надання правової допомоги від 26 березня 2021 року гонорар адвоката з урахуванням п.4.1 договору, є фіксованим та становить 10000 гривань, що включає в себе всі витрати, які нестиме адвокат, у зв`язку з наданням послуг клієнту.

За змістом додатку №1 від 20.05.2021 до договору про надання правової допомоги від 26.03.2021р., яким є акт здачі-приймання виконаних робіт, та розрахунку витрат часу та вартості послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги від 26.03.2021р. між ОСОБА_1 та адвокатом від 20.05.2021, адвокат надав такі послуги:

- попереднє опрацювання матеріалів; опрацювання законодавчої бази, що регулюють дані відносини (1 година - 1000,00 грн);

- формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи (1 година - 1000,00 грн);

- підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, додатки до позовної заяви, розрахунок, тощо) (4 години - 2000,00 грн);

- представництво в суді (прийняття участі в судових засіданнях, тощо) (6000,00 грн).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №74 від 08.11.2021 позивач сплатив 10000,00 грн за надання правової допомоги.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування позивачу витрат, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Так, такі послуги адвоката як попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють дані відносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи, охоплюються послугою підготовка процесуальних документів по справі. Як наслідок, вказані витрати адвоката у загальному розмірі 2000,00 грн не відповідають критерію "неминучості", охоплюються іншою послугою, вартість якої вже включена у розрахунок, а тому не належать розподілу.

Додатково слід враховувати, що справа №560/10674/21 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення відкритих судових засідань за участю учасників судового процесу. Це зумовлює відсутність підстав для стягнення на користь позивача 6000,00 грн.

Таким чином, вимога про відшкодування 10000,00 грн як витрат на правничу допомогу є необґрунтованою.

Суд вважає, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 2000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області, що полягає у неправильному нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати в грудні 2020 року.

Стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області на користь ОСОБА_1 7486 (сім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 03 коп. заборгованості по виплаті заробітної плати, 42 (сорок дві) грн 76 коп. оплати за відпустку, 534 (п`ятсот тридцять чотири) грн 69 коп. компенсації за невикористану відпустку, 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п`ять) грн 29 коп. матеріальної допомоги на оздоровлення, 9027 (дев`ять тисяч двадцять сім) грн 26 коп. вихідної допомоги при звільненні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 2000 (дві тисячі) грн за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (с. Грушківці, Летичівський район, Хмельницька область, 31544 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) Відповідачі:Хмельницька районна державна адміністрація Хмельницької області (вул. Камянецька 122/2, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318806) Летичівська районна державна адміністрація Хмельницької області (вул. Героїв Крут 2/1, смт. Летичів, Хмельницька область, 31500 , код ЄДРПОУ - 21314961) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк