Рішення

від 30.12.2021 по справі 640/28286/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2021 року м. Київ № 640/28286/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Українське будівельне підприємство Мегаполіс доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Українське будівельне підприємство Мегаполіс (далі також - позивач, ТОВ УПБ Мегаполіс , Товариство) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2020 №022615070102 і №022615070102.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків акта перевірки від 10.08.2020 №230/26-15-05-04-05/42459258 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Українське будівельне підприємство Мегаполіс з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке ставить більше 100 тис. грн. за травень 2020 року щодо відсутності у Товариства всіх необхідних та належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують задекларовані у податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року показники. Представник позивача зазначив, що у ході перевірки ГУ ДПС у м. Києві надіслало на податкову адресу ТОВ УПБ Мегаполіс засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення письмовий запит від 24.07.2020 №105466/10/26-15-05-01-02 про надання інформації та підтверджуючих документів щодо підтвердження задекларованих платником показників декларації з ПДВ за травень 2020 року. На зазначений запит була направлена відповідь директора Товариства, де контролюючий орган було повідомлено, що у зв`язку із пандемією коронавірусу(Covid-19) та запровадженням карантинними заходами в Україні на ТОВ УПБ Мегаполіс був встановлений карантин. У зв`язку з цим на момент проведення спірної документальної перевірки Товариство діяльність не здійснювало, всі працівники товариства перебували у відпустках за власний рахунок, а директор - на віддаленому режимі роботи, а тому у платника була відсутня можливість надати первинні документи. Разом з тим, наведені обставини не свідчать про те, що такі первинні документи взагалі були відсутні у товариства та/або про безтоварність (нереальність) господарських операцій зі своїми контрагентами за період травень 2020 року.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Патратій О.В. від 17.11.2020 відкрито провадження у справі №640/28286/20 за вказаним позовом та саму справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В подальшому матеріали цієї справи були прийнятті до провадження суддею Скочок Т.О., про що винесено відповідну ухвалу. Розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову представник ГУ ДПС у м. Києві мотивував тим, що контролюючим органом відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України була проведена документальна перевірка достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника (позивача) за травень 2020 року, задекларованого у поданій платником податковій декларації з ПДВ від 17.06.2020 реєстр. №9138363792. За результатами такої перевірки був складений акт, де зафіксовані порушення ТОВ УПБ Мегаполіс норм податкового законодавства (а саме товариство всупереч вимог ст.ст. 44, 85 Податкового кодексу України не подало до перевірки документів, що підтверджують задекларовані показники), що призвели завищення платником від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за перевіряємий період на загальну суму 2 059 308 грн. Як наслідок на підставі акта перевірки контролюючим органом були прийнятті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

У свою чергу представник позивача подав через канцелярію суду письмові додаткові пояснення, де зазначив, що копії витребовуваних контролюючим органом первинних документів не були подані до перевірки з поважних причин.

Окрім того, представник позивача додаткового в обґрунтування заявлених позовних вимог подав до суду копії первинних документів по операціях із контрагентами-постачальниками товарів, результати по яких були задекларовані товариством у поданій податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року.

У свою чергу представник відповідача подав до суду копії матеріалів перевірки та копії оспорюваних рішень (зокрема, копію запиту контролюючого органу про надання пояснень та їх документального підтвердження вих. №105466/10/26-15-05-01-02, адресованого ТОВ УПБ Мегаполіс ; копію листа-відповіді ТОВ УПБ Мегаполіс вх. №87940/10 від 03.08.2020;копії рекомендованих повідомлень про вручення ТОВ УПБ Мегаполіс податкових повідомлень-рішень, акта перевірки, наказу на проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки, запиту про надання документів).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві у період з 28.07.2020 по 03.08.2020 на підставі наказу від 22.07.2020 №4861 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ УПБ Мегаполіс (код 42459258) з питань законності декларування останнім у податковій декларації з ПДВ (реєстр. №9138363792 від 17.06.2020) від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., за травень 2020 року .

За результатами перевірки від 10.08.2020 складений акт 10.08.2020 №230/26-15-05-04- 05/42459258 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКЕ БУДІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕГАПОЛІС (код 42459258) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке ставить більше 100 тис. грн., за травень 2020 року .

Відповідно до розд. IV Висновок такого акта, за результатами проведеної перевірки перевіряючий встановив порушення позивач наступних норм податкового законодавства:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником було завищено від`ємне значення різниці між сумо податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 059 308 грн.;

- п.п. 44.1 і 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, що полягає у не надані платником посадовим особам контролюючого органу документів під час перевірки.

За змістом розд. І - ІІІ акта перевірки такі висновки контролюючого органу були мотивовані наступним.

Як зафіксовано на стор. 2 - 4 Головним управлінням ДПС у м. Києві з метою вручення копії наказу від 17.07.2020 №4821 та пред`явлення направлення від 22.07.2020 №675/26-15-05-01-02 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ УПБ Мегаполіс з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис, грн. за травень 2020, було здійснено виїзд за податковою адресою платника (а саме: 04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 35-А кв. 31). За вказаною податковою адресою посадові особи ТОВ УПБ Мегаполіс були відсутні. Даний факт зафіксований актом про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 22.07.2020 №807/26-15-05-01-02, який був відправлено разом з листом від 23.07.2020 №104660/10/26-15-05-01-02 на податкову адресу товариства поштою з повідомленням про вручення.

У зв`язку з цим копію наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 22.07.2020 №4861 та повідомлення про проведення перевірки від 24.07.2020 №201/26-15-05-01-02 було направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення на податкову адресу ТОВ УПБ Мегаполіс .

Також, в ході проведення перевірки ГУ ДПС у м. Києві на податкову адресу платника засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення направлено запит від 24.07.2020 №105466/10/26-15-05-01-02 про надання інформації та підтверджуючих документів щодо підтвердження задекларованих платником показників декларації з ПДВ за травень 2020 року. На зазначений запит надійшов лист-відповідь (вх. від 03.08.2020 №87940/10), у тексті якого директор ТОВ УПБ Мегаполіс повідомив, що у зв`язку із пандемією коронавірусу Соvid-І9 та запровадженням карантинними заходами в Україні на ТОВ УПБ Мегаполіс був встановлений карантин, підприємство діяльність не здійснює, практично всі працівники знаходяться у відпустках за власний рахунок, а директор товариства - на віддаленому режимі роботи, а тому як наслідок можливість надання документів відсутня. Станом на дату завершення перевірки посадові особи товариства запитувані пояснення та документи, що підтверджують показники, задекларовані у податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року, не надали до перевірки (про що був складений відповідний акт від 03.08.2020 №815/26-15-05-01-02/42459258).

Оскільки ТОВ УПБ Мегаполіс не було надано до перевірки первинних, бухгалтерських та інших документів щодо господарських операцій, за рахунок яких сформоване від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 2 059 308 грн., то ним порушено вимоги п. 85.2 ст. 85 та п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України.

Крім того, аналізуючи дані Єдиного реєстру податкових накладних перевіряючий встановив, що упродовж перевіряємого періоду ТОВ УПБ Мегаполіс придбавало у ряду контрагентів-постачальників (а саме: ТОВ ВІСТ ГРУП , ТОВ Юміс Україна , ТОВ Еко ліс , ТОВ Буд-Вертикаль , ПП ВКФ Мілагро Україна , ТОВ Серкол , ТОВ Укрексім трейд , ТОВ ТД Альянс-Україна , ТОВ ПРО ГРЕС , ТОВ Аквілон Дістріб`юшн ) різні товари та протягом цього ж перевіряємого періоду придбані товари третім особам не реалізувало. При цьому, в ході перевірки перевіряючий дійшов висновку про відсутність умов для зберігання та транспортування придбаних товарів.

З огляду на наведене у сукупності перевіряючий дійшов висновку, що ТОВ УПБ Мегаполіс завищило від`ємне значення з ПДВ у загальній сумі 2 059 308 грн. (в т.ч. за квітень 2020 року у сумі 792 666 грн., за травень 2020 року у сумі 1 266 642 грн.).

02.09.2020 ГУ ДПС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- за №012615070102 форми В4 , яким зменшило позивачу задекларовану ним у податковій декларації за травень 2020 року суму від`ємного значення ПДВ на 2 059 308 грн.;

- за №022615070102 форми ПС , яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 510 грн. за порушення п.п. 44.1 і 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення від 02.09.2020 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм п.п. 200.1, 200.2 і 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, абз. а і б п. 185.1 ст. 185, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є, зокрема операції з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до норм ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, яким визначені правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні) під терміном господарська операція розуміють дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У силу положень ч. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону).

При цьому, ч. 3 цієї ж статті Закону перебачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У контексті з наведеним суд також враховує також зміст наступних норм ПК України.

Так, відповідно до пп. 44.1, 44.3, 44.6, 44.7 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті (а саме - протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки) платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Також, у разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі ж якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Крім того, нормами п.п. 85.2, 85.4, 85.6 ст. 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

У силу норм п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом , - тягнуть за собою накладення штрафу.

Провівши аналіз наведених матеріальних норм у сукупності Верховний Суд у тексті своєї постанови від 10.12.2021 у справі №520/3502/2020 за аналогічним спором сформував наступні правові висновки: Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку . .

Крім того, Касаційний суд в ході перегляду в порядку касаційного провадження справи №520/3502/2020 дійшов висновків про наступне: Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 Податкового кодексу України…Приписи статті 44 Податкового кодексу України визначають обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, а також визначають наслідки недотримання вимог щодо наявності та надання до контролюючого органу під час перевірки первинних документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Хоча вказані норми є матеріально-правовими, однак для застосування стандартів доказування при розгляді адміністративних спорів, які виникають за наслідками проведених перевірок, такі фактично впливають на визначення властивостей доказів, а саме які докази можуть вважатись допустимими.

Відтак передумовою застосування приписів процесуального закону щодо доказування в адміністративних справах по розгляду податкових спорів необхідною умовою, якщо на цьому наполягають сторони, є перевірка на дотримання норм матеріального закону, якою є, зокрема, стаття 44 Податкового кодексу України, від чого залежатиме оцінка доказів на їх допустимість для доведення фактів, що є предметом доказування.

У даній справі відповідач як на стадії проведення перевірки так в подальшому під час подання заперечень (відзиву) на позовну заяву, подання апеляційної та касаційної скарг, посилається на порушення ТОВ Пеларго приписів матеріального закону, зокрема статті 44 Податкового кодексу України. Як вбачається з акту перевірки, та на чому наголошує відповідач, зокрема, і в касаційній скарзі, однією з підстав для висновку про завищення податкового кредиту слугувало те, що позивачем під час перевірки не було надано первинних документів, які свідчать про факт вчинення господарських операцій з контрагентами, що засвідчено і відповідним актом.

При цьому судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень враховано надані позивачем до суду документи, які, на думку судів, фактично підтверджують реальність проведених господарських операцій. Проте, вказаний висновок фактично нівелює приписи матеріального закону та не свідчить про дотримання процесуального закону щодо стандартів доказування, а саме оцінки доказів та обставин, які можуть свідчити про недопустимість чи допустимість доказів, які використано судом для встановлення фактів та не встановлення обставин, що складає предмет доказування у даній справі.

Судами попередніх інстанцій не досліджувались докази щодо наявності чи відсутності в розпорядженні позивача первинних документів, неможливості їх надання контролюючому органу під час перевірки з причин, які в силу приписів статті 44 Податкового кодексу України вважаються поважними. Тобто, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено та не досліджено доказів щодо надання позивачем первинних документів на стадії перевірки, відмови контролюючого органу врахувати такі під час перевірки чи взагалі не врахування таких.

Крім того, слід враховувати, що згідно основоположних принципів та положень цивільного законодавства підприємницька діяльність в Україні здійснюється на підставі принципів її свободи, законності та добросовісності. Хоча чинним законодавством і передбачено свободу у виборі напрямків реалізації такої діяльності, її форми, однак підприємницька діяльність побудована в першу чергу на добросовісному виконанні суб`єктом господарювання своїх обов`язків, взятих на себе зобов`язань та дотриманні встановлених державою правил поведінки. З урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, судам першої та апеляційної інстанції необхідно не лише констатувати наявність/відсутність первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, а дослідити письмові докази з наданням їм обґрунтованої оцінки. .

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що під час розгляду даного позову перш за все необхідно встановити наявність та поважність причин, з яких ТОВ УПБ Мегаполіс не подало до контролюючого органу первинні документи на момент проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та до моменту прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається зі змісту поданих позивачем разом із позовною заявою документами, 22.05.2020 директором ТОВ УПБ Мегаполіс Ксьондз С.Ю. був виданий наказ №22/05/20-1 Про призупинку діяльності . За змістом цього Наказу керівником товариства з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 20.05.2020 №392 було прийнято рішення: 1. Призупинити діяльність ТОВ УПБ Мегаполіс із 22.05.2020 до особливого розпорядження керівника товариства та/або завершення дії карантину; 2. Працівникам підприємства на час простою товариства за їх згодою надати неоплачувану відпустку.

З цим Наказом під розписку були ознайомлені працівники Товариства (всього 9 чоловік), які обіймали наступні посади: диспетчер, юрист, монтажник санітарно-технічних систем та устаткування, офіс-адміністратор, інженер-проектувальник, головний архітектор, менеджер з постачання, менеджер з адміністративної діяльності та інженер).

Також представник позивача подав до суду копії наказів керівника ТОВ УПБ Мегаполіс , датованих травнем і липнем 2020 року, про надання працівникам товариства неоплачуваної відпустки (окрім самого директора).

Проаналізувавши зміст перелічених документів суд дійшов висновків про те, що режим роботи безпосередньо керівника ТОВ УПБ Мегаполіс на період з 22.05.2021 по 02.09.2021 (тобто, на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) на час дії карантину не був визначений відповідно до наказу від 22.05.2020 №22/05/20-1 (в т.ч. на умовах дистанційної роботи). Також упродовж зазначеного періоду керівник ТОВ УПБ Мегаполіс Ксьондз С.Ю. у неоплачуваній відпустці не перебував.

При цьому, з аналізу текстів акта перевірки (стор. 2), наявної у матеріалах справи податкової декларації з ПДВ за звітний період травень 2020 року (датованої 17.06.2020) та згадуваного Наказу від 22.05.2020 №22/05/20-1 суд дійшов висновку, що у період виникнення спірних правовідносин у Товариства був відсутній штатний бухгалтер, натомість обов`язки бухгалтера були покладені безпосередньо на керівника товариства. Протилежного зі змісту наявних у справі матеріалів судом не вбачається.

У контексті з наведеним обставинами суд враховує, що за змістом норм ч. 1 - 3 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Також у силу положень ч. 7 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Аналіз змісту наведених норм Закону дає суду підстави для висновку, що керівник ТОВ УПБ Мегаполіс , як особа відповідальна за ведення на товаристві бухгалтерського та податкового обліку, мав бути обізнаний щодо наявного у Товариства обсягу первинних документів, на підставі яких у податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року були задекларовані ті чи інші показники, та місця зберігання таких документів.

Відповідно до поданих представником відповідача до матеріалів справи доказів надсилання поштою на адресу місцезнаходження ТОВ УПБ Мегаполіс (а саме на адресу: м. Київ, вул. Ольжича 35-А, кв. 31 ) - рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №0315123536763, №0315123788918 і №0311329136421, суд встановив, що копію наказу про проведення перевірки від 22.07.2020 №4861 і письмовий запит контролюючого органу вих. 105466/10/26-15-05-01-02 від 24.07.2020 щодо подання пояснень і документів на підтвердження задекларованого у податковій декларації з ПДВ від`ємного значення за період травень 2020 року - ТОВ УПБ Мегаполіс отримало 28.07.2020; акт перевірки - ТОВ УПБ Мегаполіс отримало 12.08.2020, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.09.2020 - ТОВ УПБ Мегаполіс отримало 03.09.2020.

Обставини отримання позивачем перелічених вище документів у зазначені дати ним не заперечуються. Тобто, позивач був обізнаний щодо призначення та проведення документальної перевірки, а також про необхідність подання до перевірки певних первинних та інших документів. Більш того за результатами отримання 28.07.2020 наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.07.2020 та письмового запиту вих. 105466/10/26-15-05-01-02 від 24.07.2020 позивач з посиланням на обставини прийняття керівництвом Товариства наказу від 22.05.2020 №22/05/20-1 повідомив про відсутність можливості подати первинні документи у повному обсязі.

В подальшому, у період з 12.08.2020 (тобто, після отримання акта перевірки) до 02.09.2020 позивач (в особі свого керівника) не вжив передбачені нормами ст. 44 і 85 ПК України заходи та не подав до контролюючого органу (в т.ч. засобами поштового/електронного зв`язку) до моменту прийняття ГУ ДПС у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень письмові пояснення та пакет необхідних первинних документів. Натомість первинні документи по операціях із контрагентами, результати по яких зі слів позивача відображені у податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року, були подані ним лише до суду, під час оскарження податкових повідомлень-рішень від 02.09.2020 №022615070102 і №022615070102.

При цьому, суд встановив відсутність у матеріалах справи належних документальних доказів, як б могли засвідчити поважність причин пропуску ТОВ УПБ Мегаполіс строків подання до контролюючого органу письмових пояснень та первинних і бухгалтерських документів, визначених нормами ст. 44 ПК України.

Таким чином, оскільки як на момент проведення документальної перевірки, так і після складання акта перевірки (до моменту прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) ТОВ УПБ Мегаполіс не подало контролюючому органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності з ПДВ, то в силу припису абз. 1 п. 44.6 ст. 44 ПК України вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення відповідної звітності.

З огляду на що суд не вбачає підстав для дослідження та надання оцінки поданим позивачем копіям первинних документів у рамках цього спору.

Враховуючи вище наведене суд дійшов висновку про правомірність висновків акта перевірки від 10.08.2020 №230/26-15-05-04-05/42459258 та відповідно прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.

При цьому, суд відхиляє як необгрунтовані посилання позивача на перевищення контролюючим органом повноважень при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ УПБ Мегаполіс з питання законності декларування від`ємного значення ПДВ, що становить більше 100 тис. грн., за травень 200 року, з огляду на те, що предметом дослідження перевіряючого були податкові декларації за періоди квітень і травень 2020 року. Так, в тексті акта перевірки дійсно зафіксовано, що показник задекларованого позивачем від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за звітний період травень, ряд. 21 податкової декларації за травень 2020 року від 17.06.2020 (2 059 308 грн.) був сформований за рахунок: показника ряд. 16.1 - від`ємного значення ПДВ попереднього звітного періоду (періоду квітень 2020 року) - 792 666 грн. та показника ряд. 19 - від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (без урахування значення ряд. 16.1) за період травень 2020 року - 1 266 642 грн.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що достовірність та правильність декларування ТОВ УПБ Мегаполіс показника ряд. 21 податкової декларації з ПДВ за звітний період квітень 2020 року вже було предметом іншої камеральної/документальної перевірки. А тому контролюючий орган мав достатні правові підстави для проведення перевірки правильності декларування всього обсягу задекларованого позивачем за звітний період травень 2020 року від`ємного значення з ПДВ (що не приймало участі у бюджетному відшкодуванні).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що у задоволенні заявлених позивачем вимог за результатами розгляду судом цієї справи було відмовлено повністю, то підстави для стягнення на користь останнього судових витрат з відповідача відсутні. Водночас відповідач про понесення ним судових витрат у зв`язку із розглядом цієї справи також не заявляв.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Українське будівельне підприємство Мегаполіс до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок