Рішення

від 30.12.2021 по справі 640/27171/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2021 року м. Київ № 640/27171/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства Фільман ГМБХ доГоловного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство Фільман ГМБХ (далі також - позивач, ДП Фільман ГМБХ , Дочірнє підприємство) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2019 №0108421206.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на протиправність податкового повідомлення-рішення від 12.02.2019 №0108421206, згідно якого Дочірньому підприємству було нараховано до сплати податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 829 284 грн. та штрафні санкції у розмірі 207 321 грн. Позивач зазначив, що висновки акта камеральної перевірки, на підставі якого контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необгрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, позивач пояснив, що показники податкової декларації Дочірнього підприємства з податку на додану вартість за звітний період липень 2018 року були ним сформовані на підставі дійсних податкових накладних, виписаних за наявності відповідних первинних документів. При цьому, оскільки податкова накладна №123 від 11.07.2018 була виписана ДП Фільман ГМБХ та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних помилково (так як така податкова накладна фактично дублювала операції, що були відображені у податковій накладній №155 від 30.06.2018 та поданій податковій декларації з податку на додану вартість за період червень 2018 року), то позивач у відповідності до вимог п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №154 від 30.08.2018, а суму податкових зобов`язань за звітний період липень 2018 року зменшив на суму податку на додану вартість 829 283,29 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/27171/21 за вказаним позовом та дану справу призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В подальшому суд своєю ухвалою від 30.12.2021 замінив сторону (відповідача) у справі в порядку ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), яке є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України.

На виконання вимог ухвали від 01.10.2021 від представника Головного управління ДПС у м. Києві через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, де останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних (результати якої оформлені актом від 27.08.2018 №15064/10/26-15-12-06-14), задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ДП Фільман ГМБХ за липень 2018 року, встановлено порушення платником вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. На підставі цього акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2019 №0108421206.

У свою чергу представник позивача подав до суду відповідь на відзив та письмові пояснення, разом із додатковими документальними доказами - документами, на підставі яких свого часу була виписана податкова накладна №155 від 30.06.2018.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.08.2018 працівником Головного управління ДФС у м. Києві була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ДП Фільман ГМБХ у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період липень 2018 року (реєстр. №9175446420 від 20.08.2018). За результатами такої перевірки складений акт від 22.08.2018 №15064/10/26-15-12-06-14 (далі - акт камеральної перевірки).

Згідно тексту цього акта камеральної перевірки предметом дослідження в ході проведеної перевірки були зазначена вище податкова декларація ДП Фільман ГМБХ з додатками, а також дані Єдиного реєстру податкових накладних.

На стор. 2-3 такого акта зафіксовано, що під час проведення перевірки встановлено наступне: ДП Фільман ГМБХ за липень 2018 року задекларовано податкові зобов`язання на суму ПДВ 944 954 грн. За даними Єдиного реєстру податкових накладних у липні 2018 року Дочірнім підприємством виписано та зареєстровано 20 податкових накладних на загальну суму ПДВ 1 774 238 грн. За результатами камеральної перевірки встановлені розбіжності, що свідчать про не включення ДП Фільман ГМБХ до податкових зобов`язань за звітний період липень 2018 року податкової накладної, виписаної неплатнику ПДВ з умовним ІПН 100000000000 №123 від 11.07.2018, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ за основною ставкою податку 548 381,86 грн. та на загальну суму ПДВ за ставкою 7% - 280 901,40 грн.

У зв`язку з наведеним перевіряючий дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження останнім нарахувань з ПДВ за липень 2018 року на суму 829 284 грн.

12.02.2019 на підставі цього акта камеральної перевірки Головне управління ДФС у м. Києві прийняло оспорюване у справі податкове повідомлення-рішення форми Р №0108421206, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та у зв`язку із встановленням порушення п. 187.1 ст. 187, пп. 201.1, 201.10, 201.14 і 201.15 ст. 201 цього ж Кодексу, збільшило ДП Фільман ГМБХ грошове зобов`язання по податку на додану вартість на суму 1 036 605 грн. (з них за податковим зобов`язанням - 829 284 грн., за штрафними санкціями - 207 321 грн.).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 12.02.2019 протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом термін, (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарі/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

За змістом п. 201.14 ст. 201 ПК України визначено, що платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарі/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п. 201.15 ст. 201 ПК України).

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

- якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

- якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Згідно зі ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Поряд з цим, п. 192.1 ст. 192 ПК України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсацій їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Під помилковими податковими накладними слід розуміти ті податкові накладні, які: складені на неправильного покупця (наприклад, неправильно вказали ІПН або склали податкову накладну на покупця, до якого ця накладна жодного стосунку не має); виписані двічі на одну і ту ж операцію; складені на неправильну дату.

Згідно з офіційними роз`ясненнями Державної фіскальної служби України (що наведені в текстах листів від 03.02.2015№2208/6/99-99-19-03-02-15, від 29.01.2016 №1721/6/99-99-19-03-02-15), у випадку помилкового складання податкової накладної на операцію з постачання товарів/послуг та реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку, з метою виправлення допущеної помилки, має право згідно з п. 192.1 ст. 192 ПК України скласти розрахунок коригування до помилкової податкової накладної.

Дослідивши наявні у справі матеріали суд встановив, що 30.06.2018 ДП Фільман ГМБХ виписало податкову накладну за №155 на загальну суму ПДВ у розмірі 829 283,29 грн. по взаємовідносинах із неплатниками податку на додану вартість. При цьому, як пояснив представник позивача у тексті відповіді на відзив, підставами для виписки вказаної податкової накладної №155 від 30.06.2018 стали операції щодо реалізації продукції через мережу магазинів Дочірнього підприємства кінцевим споживачам всього на загальну суму 7 584 070,17 грн. (в т.ч. ПДВ - 829 283,29 грн.), що також вбачається із долучених позивачем до матеріалів справи копій періодичних звітів та фіскальних чеків касових апаратів з місць торгівлі. Реєстрація даної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відбулася 31.08.2018. Податкові зобов`язання по вказаній податковій накладній були відображені Дочірнім підприємством у повному обсязі в податковій декларації з податку на додану вартість за звітній період червень 2018 року (реєстр. №9147066650 від 17.07.2018).

В подальшому, у липні 2018 року позивачем було виписано та зареєстровано 12.07.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №123 від 11.07.2018 на загальну суму ПДВ у розмірі 829 283,29 грн. по взаємовідносинах із неплатниками податку на додану вартість. Проте, така дана податкова накладна була помилково складена та зареєстрована, оскільки дублювала операції, що були відображені в податковій декларації за червень 2018 року на підставі податкової накладної №155 від 30.06.2018.

Надалі у зв`язку із виявленням описаної помилковості виписки та реєстрації податкової накладної №123 від 11.07.2018 на загальну суму ПДВ у розмірі 829 283,29 грн., ДП Фільман ГМБХ склало розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №154 від 30.08.2018 до вказаної помилкової податкової накладної №123 від 11.07.2018, та здійснило його реєстрацію 30.08.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних. В результаті чого було зменшено податкові зобов`язання на загальну суму ПДВ у розмірі 829 283,29 грн.

При цьому, скільки податкові зобов`язання, зазначені у податковій накладній №123 від 11.07.2018 фактично дублювали операції, які були вже відображені у поданій раніше податковій декларації з ПДВ за звітний період червень 2018, то Дочірнє підприємством не відобразило суму таких податкових зобов`язань у податковій декларації з ПДВ за звітний період липень 2018 року (реєстр. №9175446420 від 20.08.2018).

Суд вважає, що такий порядок дій позивача цілком узгоджувався із нормами чинного податкового законодавства. Зокрема, відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, у період спірних правовідносин порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (що був зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289).

Положеннями абз. 2 п. 1 та абз. 1 п. 6 розд. III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість чітко передбачалося, до податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку. У свою чергу дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Аналіз наведених вище норм права дає суду підстави для висновку, що якщо платником податку була помилково складена податкова накладна, то така податкова накладна не підлягає відображенню у податковій звітності з ПДВ. Розрахунок коригування, який може бути виписаний до такої податкової накладної, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, але до податкової звітності також не включається.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що він правомірно не включив до податкової звітності з ПДВ за липень 2018 року відомості по помилково складеній податковій накладній №123 від 11.07.2018, на яку в подальшому був складений розрахунок коригування на суму ПДВ 829 283,29 грн. Як наслідок у відповідача за результатами проведеної камеральної перевірки (що оформлена актом від 22.08.2018 №15064/10/26-15-12-06-14) були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.02.2019 №0108421206, оскільки висновки такого акта перевірки про допущене ДП Фільман ГМБХ є безпідставними та повністю спростовуються наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 27.09.2021 №48652 підтверджено, що за подання позову ДП Фільман ГМБХ до адміністративного суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 15 549,07 грн. Враховуючи обсяг заявлених позовних вимог та обсяг позовних вимог, що задоволені судом за результатами розгляду цієї справи, суд дійшов висновку про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на оплату судового збору у зазначеній сумі коштів повністю.

Крім того, позивачем у п. 3 прохальної частини позовної заяви було заявлено вимогу про стягнення на його користь за рахунок коштів відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15.

При цьому, з імперативних положень ч. 6 ст. 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону №5076, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 01.09.2021 між ДП Фільман ГМБХ , в подальшому за текстом Договору - Клієнт , з однієї сторони та адвокатом Марченко Валентиною Анатоліївною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність серії КВ №005193, виданого 04.4.2016) уклали договір про надання правової допомоги - адвокатських послуг №01/09/2021. За умовами даного договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, зокрема, але не виключно здійснити представництво інтересів Клієнта в судах.

Згідно п. 1.3 цього договору Клієнт делегує Адвокату в т.ч. наступні права: подавати від його імені заяви, позовні заяви, клопотання; подавати докази, а також виконувати всі інші дії, пов`язані із виконанням даного договору, користуватися іншими процесуальними правами, визначеними КАС України, ЦПК України, тощо.

Пунктом 5.1 договору обумовлено, що за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар, розмір якого встановлюється виходячи із об`єму роботи. Оплата гонорару здійснюється на розрахунковий рахунок Адвоката на підставі рахунку.

На підтвердження обставини понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом у суді цієї справи позивач подав до суду копії наступних документів: рахунку на оплату №2 від 27.09.2021 на суму 18 700 грн., акта надання послуг №2 від 27.09.2021 (що містить опис наданих послуг, їх вартість, порядок розрахунку наданих послуг), а також платіжного доручення ДП Фільман ГМБХ №48651 від 27.09.2021, що містить відомості про оплату послуг адвоката згідно рахунку №2 від 27.02.2021 на суму 18 700 грн.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів суд встановив, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 18 700 грн. пов`язані з розглядом даної справи, їх розмір є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що відповідачем під час розгляду справи не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката позивача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - на професійну правничу допомогу, також підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 12.02.2019 №0108421206.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства Фільман ГМБХ (код ЄДРПОУ 30313805, адреса місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18) документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 15 549,07 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок дев`ять гривень 07 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Стягнути на користь Дочірнього підприємства Фільман ГМБХ (код ЄДРПОУ 30313805, адреса місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18) документально підтверджені судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 18 700,00 грн (вісімнадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок