Рішення

від 21.12.2021 по справі 276/513/18

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/513/18

Провадження по справі №2/276/109/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства фірми Олфарм про стягнення індексації, компенсації заробітної плати, грошової відповідальності за порушення строків виконання грошових зобов`язань,

в с т а н о в и в:

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Приватного підприємства фірми Олфарм на її користь індексацію заробітної плати в сумі 43198,60 грн, за порушення строків виконання грошових зобов`язань - 67765,11 грн та моральну шкоду в розмірі 4000 гривень.

23.11.2018 ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 24.04.2019 позовну заяву в частині стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 06.08.2020 року, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 та на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу прийнято до провадження суддею Збаражським А.М. та призначено підготовче судове засідання.

22.01.2021 позивачем подано заяву з обгрунтуванням позову та збільшенням позовних вимог. В обгрунтування позивних вимог позивач зазначила, що відповідач заборгував їй заробітну плату, виплатив частинами: заробітну плату в сумі 1 383,90 грн (1150 грн +233,90 грн) - 22.03.2017, а решту заробітної плати в сумі 3 450 грн - 27.04.2018, замість сплати її 30.11.2012, що призвело до знецінення коштів. В зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати заборгованої заробітної плати, вона зменшилась, де інфляційна втрата становить 5 703.90 грн ( 4 327,68 грн + 1 376,22 грн). За весь цей час несплати заробітної плати відповідач повинен її проіндексувати (компенсувати). Крім цього, приватне підприємство фірма Олфарм за прострочення виконання присудженого за рішеннями судів грошового зобов`язання, має сплатити їй на підставі ст.625 ЦК України інфляцію в розмірі 31 911,04 грн (927,00 + 471,20 грн + 808,44 грн + 20 810,77 грн + 225,23 грн + 1 475,16 грн + 7 193,25 грн) та 3 % річних від прострочених виконанням присуджених грошових зобов`язань в розмірі 5 336,94 грн (104,79 грн + 54,21 грн + 195,41 грн + 2425,83 грн + 50,11 грн + 334,86 грн + 2 171,73 грн). Всього відповідач має сплатити за порушення строків виконання грошових зобов`язань 37 247,98 грн (31 911,04 грн + 5 336,94 грн). В добровільному порядку зазначені суми відповідач не бажає сплатити, а тому вона звернулася з позовом до суду.

09.07.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судовий розгляд по суті.

Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечивши проти їх задоволення. Під час розгляду справи по суті в судові засідання не з`являвся, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Приватному підприємстві фірмі Олфарм на посаді комірника з 03.09.2012 року по 30.11.2012 року. В день звільнення ППФ Олфарм не провело повний розрахунок з позивачем при звільненні: не виплачено 1150,00 грн - заробітної плати за листопад 2012 року, 3450,00 грн - вихідної допомоги та 233,90 грн - грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 12.11.2015 року у справі №276/1127/15-ц з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 стягнуто грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 233,90 гривень.

Рішеннями Володарсько-Волинського районного суду від 25.09.2014 року та Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ППФ Олфарм про стягнення заробітної плати та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, стягнуто з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 1150,00 грн заробітної плати за листопад 2012 року та 23203,94 грн середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 01.12.2012 року по 25.09.2014 року.

Згідно довідки №5919/7.4-26 від 25.10.2018 Хорошівського районного відділу державної виконавчої служби, за рішенням суду про стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за листопад 2012 року в сумі 1150,00 грн, середнього заробітку за час затримки по день постановлення рішення в сумі 23203,94 грн та моральної шкоди в сумі 500 грн відповідачем кошти сплачені напряму стягувачу 07.05.2018 року.

Водночас, позивач зазначила у позовній заяві, що заборгованість по виплаті заробітної плати за листопад 2012 року в сумі 1150,00 грн, а також грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 233,90 грн відповідачем фактично сплачено 22.03.2017, що підтверджується, в тому числі, довідкою № 572/7.4 - 38 від 31.03.2017 Хорошівського районного відділу державної виконавчої служби. Всього в цей же день, 22.03.2017, відповідачем сплачено частину заборгованої заробітної плати в сумі 1 383,90 грн. (1150 грн + 233,90 грн). Згідно розрахунку інфляційних збитків за період з 01.12.2012 по 22.03.2017, наданого позивачем, інфляційні збитки у зв`язку з невиплатою вказаної суми заробітної плати становлять 1376,22 гривень (а.сп.134).

Крім того, рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 15.07.2015 стягнуто з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 3 450,00 грн, яку відповідач повинен був сплатити в день звільнення - 30.11.2012. Вказану вихідну допомогу фактично сплатичено відповідачем 27.04.2018, що підтверджується довідкою № 5918/7.4-26 від 25.10.2018 Хорошівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області (а.сп.146).

Згідно розрахунку інфляційних збитків за період з 01.12.2012 по 18.04.2018, наданого позивачем, інфляційні збитки у зв`язку з невиплатою вихідної допомоги при звільненні становлять 4 327,68 гривень (а.сп.136).

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати заборгованої заробітної плати, позивач просить компенсувати інфляційну втрату, що становить 5 703.90 грн ( 4 327,68 грн + 1 376,22 грн).

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 даного Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оплату праці основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

За своєю суттю вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи. Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Вихідна допомога не належить до компенсаційних виплат.

Враховуючи те, що вихідна допомога при звільненні не є складовою заробітної плати та має одноразовий характер, виплачується один раз при звільненні працівника, тому компенсація громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати не підлягає нарахуванню. Відтак, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 інфляційних збитків в сумі 4327,68 необхідно відмовити.

Водночас, компенсація за невикористану щорічну відпустку в сумі 233,90 грн, як і заробітна плата за листопад 2012 року в сумі 1150,00 грн, входять до структури заробітної плати, а тому підлягає компенсації.

Розрахунок компенсації здійснюється відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-111 Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Постанови КМУ від 21.02.2001р. №159 Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати .

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Зведена інформація індексу споживчих цін з грудня 2012 року по березень 2017 року.

місяць нарахуванн я зарплати 2012 рік 2013 рік 2014 рік 2015 рік 2016 рік 2017 рік січень 1,002 1,002 1,031 1,009 1,011 лютий 0,999 1,006 1,053 0,996 1,010 березень 1,000 1,022 1,108 1,010 1,018 квітень 1,000 1,033 1,140 1,035 травень 1,001 1,038 1,022 1,001 червень 1,000 1,010 1,004 0,998 липень 0,999 1,004 0,990 0,999 серпень 0,993 1,008 0,992 0,997 вересень 1,000 1,029 1,023 1,018 жовтень 1,004 1,024 0,987 1,028 листопад 1,002 1,019 1,020 1,018 грудень 1,002 1,005 1,030 1,007 1,009 1,002 1,005 1,249 1,433 1,124 1,039

Розрахунок індексів споживчих цін за період з грудня 2012 року по березень 2017 року: 1,002* 1,005* 1,249* 1,433*1,124*1,039 = 210,5 %.

Приріст індексу споживчих цін: 210,5% - 100% = 110.5 %

Оскільки індекс споживчих цін за період невиплати заробітної плати перевищив 100%, сума компенсації за цей період становить: 1383,90 грн * 110,5 % = 1529,21 гривень. Податки які підлягають утриманню: ПДФО (Прибутковий податок) 1529,21 * 18% = 275,26 гривень. Військовий збір 1529.21 * 1.5% = 22.94 гривень. Загальна сума податків - 298,20 гривень. Розрахунок чистої компенсації: 1529,21 грн - 298.20 грн = 1231,01 гривень. Відтак, саме вказана сума підлягає компенсації відповідачем на користь позивача за порушення строків виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення на підставі ст.625 ЦК України з відповідача на користь ОСОБА_1 суми інфляції в розмірі 31 911,04 грн та 3 % річних в розмірі 5 336,94 грн за прострочення виконання грошових зобов`язань, що виникли відповідно до судових рішень, суд виходить з наступного.

Згідно з матеріалами справи, рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 24.09.2014 у справі №276/1225/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ППФ Олфарм про визнання дати та причин звільнення невірним, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги та моральної шкоди, з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 стягнуто, зокрема, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень. В цій частині рішення суду 15.07.2015 судом апеляційної інстанції залишено без змін (а.сп.107-108).

Крім цього, рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 15.07.2015 у справі №276/1225/13-ц з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 стягнуто 2587,50 грн за час затримки видачі трудової книжки (а.сп.117-119).

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 25.09.2014 у справі №276/641/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ППФ Олфарм про стягнення заробітної плати та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 стягнуто, зокрема, моральну шкоду в розмірі 500 гривень. В цій частині рішення суду 11.11.2014 судом апеляційної інстанції залишено без змін (а.сп. 109, 114).

Крім цього, рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 11.11.2014 у справі №276/641/14-ц з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23203,94 гривень (а.сп.114).

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 13.02.2017 стягнуто з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1392,71 гривень (а.сп.120-121).

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 26.10.2015 у справі №276/950/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ППФ Олфарм про стягнення середньої заробітної плати за час затримки при видачі трудової книжки, стягнуто з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 4414,57 гривень (а.сп.110).

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.12.2016 у справі №276/759/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ППФ Олфарм про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, стягнуто з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 28774,93 гривень (а.сп.112-113). Постановою Верховного суду від 24.10.2018 рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13.02.2017 скасовано, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.12.2016 залишено без змін (а.сп.122-125).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зазначених судових рішень позивач просить стягнути суму інфляції та 3 % річних на підставі ст.625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19) зробила такі висновки щодо застосування норм права.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги п`ятої ЦК України. Отже, приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої ЦК України). Тобто, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Апеляційний суд вказав, що вимога позивачки про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості з виплати вихідної допомоги та середнього заробітку є безпідставною, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

Велика Палата Верховного Суду з цим висновком суду апеляційної інстанції погоджується та звертає увагу на таке:

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц вона відступила від висловленого у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 висновку Верховного Суду України про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України Про виконавче провадження , і до них не можна застосовувати норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) (пункт 32.1 постанови від 16 травня 2018 року).

Однак Велика Палата Верховного Суду не відступала від висловленого у зазначеній постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 іншого висновку Верховного Суду України про те, що припис частини другої статті 625 ЦК України до трудових правовідносин не застосовується. Трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм, зокрема можливість стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Правовий висновок щодо відсутності підстав для застосування приписів статті 625 ЦК України до трудових правовідносин, які регулює спеціальне законодавство, також наведено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 757/14073/16-ц (провадження № 61-29305сво18).

Вищевказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03 березня 2021 року в справі №525/789/17 (провадження №61-14611св19).

За таких обставин, враховуючи, що грошові зобов`язання на підставі зазначених вище судових рішень виникли у зв`язку з порушенням саме трудового законодавства, сторони перебували між собою у трудових, а не цивільно-правових відносинах, тому положення статті 625 ЦК України у даній справі не підлягають застосуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог щодо стягнення з ППФ Олфарм на користь ОСОБА_1 суми інфляції та 3 % річних. Відтак, в цій частині позову необхідно відмовити.

Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача індексації заробітної плати в сумі 43198,60 гривень відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення .

У статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру відповідно до положень частини першої статті 2 цього Закону є об`єктом індексації грошових доходів населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Позивачем не надано доказів того, що відповідач в період з вересня 2012 року по листопад 2012 року, коли сторони перебували в трудових правовідносинах, зобов`язаний був проіндексувати заробітну плату ОСОБА_1 та не провів індексацію доходів. Більш того, в позовній заяві позивач сама зазначає, що поріг інфляції з 2012 року по квітень 2014 року не зростав, тому заробіток за цей період не індексувався. Розрахунок індексації позивачем проведено за період з квітня 2014 року по квітень 2018 року, тобто, після звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Водночас, як зазначалось вище, за статтею 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відтак, у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 20,15 гривень.

Керуючись статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства фірми Олфарм на користь ОСОБА_1 компенсацію заробітної плати у розмірі 1231 (одну тисячу двісті тридцять одну) гривню 01 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного підприємства фірми Олфарм на користь держави судовий збір в сумі 20 гривень 15 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне підприємство фірма Олфарм , адреса місцязнаходження: смт Іршанськ, вул. Шевченка, 2, Хорошівський район, Житомирська область; ЗКПО:31279975.

Повний текст рішення складено 31.12.2021.

Суддя А.М. Збаражський