Рішення

від 23.12.2021 по справі 665/519/21

ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

набрало чинності "___"

Справа № 665/519/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2021 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Собчук М.В.,

за участю:

представника позивача - адвоката Станчука А.Ю.,

представника відповідача - адвоката Гончарова М.В.,

представник відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача за довіреністю: ОСОБА_2 , до Чаплинської селищної ради Херсонської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність та про скасування державної реєстрації земельної ділянки та прав на неї,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом у якому просить суд визнали незаконним та скасувати рішення сесії Чаплинської селищної ради №39 від 09.12.2020 в частині затвердження землевпорядної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 6525455100:04:0001:1282 та передачі її у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6525455100:04:0001:1282 та речових прав на неї, в тому числі права власності ОСОБА_3 .

Позов мотивований тим, що є власником 2/100 частки комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а саме будівлі ТОП літ. О та будівлі ЛМУ літ. Н , загальною площею 461,1 кв.м., з гідно договору купівлі-продажу від 15.09.2005. Зазначене майно було зареєстровано позивачем в Каховському бюро технічної інвентаризації 07.12.2005 за реєстр. № 11609475 у відповідності до вимог чинного на час укладання договору законодавства. На момент набуття позивачем права власності на вищезазначене нерухоме майно, увесь комплекс нежитлових будівель перебував на земельній ділянці, переданій у постійне користування ВАТ Чаплинське РТП . Таким чином, позивач вважає, що з моменту реєстрації його права власності на нерухоме майно згідно договору від 15.09.2005, у відповідності до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, набув прав користування частиною земельної ділянки з постійного користування ВАТ Чаплинське РТП , на якій розміщено будівля ТОП літ. О та будівля ЛМУ літ. Н загальною площею 461,1 кв.м. та частиною земельної ділянки, необхідної для обслуговування зазначених будівель. У лютому 2021 року позивачу стало відомо, що Чаплинська селищна рада Херсонської області своїм рішенням № 39 від 09.12.2020 передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,0333 га, кадастровий номер 6525455100:04:001:1282, для ведення особистого селянського господарства. Зазначена земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташована саме на території колишнього постійного землекористування ВАТ Чаплинське РТП , а в її межах перебуває вказане нерухоме майно, належне позивачеві. Таким чином, Чаплинська селищна рада Херсонської області своїм оскаржуваним рішенням про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 порушив майнові права позивача, як власника нерухомого майна (будівель), передавши останньому у власність землю, на якій воно розташоване.

Ухвалою від 19.04.2021 у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання. Відповідачам надано строк для подачі відзиву на позов.

07.05.2021 відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на вказаний позов, у якому просив відмовити у позовних вимогах позивача в повному обсязі.

Відзив обґрунтований тим, що позивач звернувся за захистом своїх ніби порушених прав та законних інтересів та відповідачами визначив Чаплинську селищну Раду та фізичну особу ОСОБА_3 . Разом з тим, обґрунтовуючи спір, позивач вказує, що дізнався про порушення його права на земельну ділянку лише у лютому 2021 року, однак право власності на нерухоме майно зареєстрована позивачем у 2005 році і з цього часу ним не вчинено жодних дій щодо реєстрації прав на земельну ділянку та виділення її в натурі, що свідчить про пропуск строків позовної давності (більше трьох років встановлених ст. 257 ЦК України).

Крім того зазначає, що позивач посилається на факт порушення своїх прав на земельну ділянку, однак матеріали справи не містять жодного належного доказу, які б вказували на наявність такого речового права у позивача відповідно до положень ст.ст. 79, 125,126 Земельного кодексу України, а отже дана обставина вказує на відсутність факту обґрунтування вимог на захист даного права, як основного елементу позовної заяви.

Також вказують на помилкове посилання позивача на ст. 120 ЗК України, а саме на таке, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності чи користування іншої особи, переходить право власності чи право користування на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач набув право власності на нерухоме майно в вересні 2005 року, а отже правовідносини щодо використання земельної ділянки під вказаним майном регулюються Земельним кодексом України в редакції 2005 року. Відповідно до положень ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції 2005 року, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Також, покликавшись на ст. 92 ЗК України, відповідач вказав, що фізична особа не має законних підстав володіти земельними ділянками на праві постійного користування.

Крім того, згідно затвердженого генерального плану смт. Чаплинка Херсонської області, земельна ділянка, що є предметом розгляду справи № 665/519/21, віднесена до земель сільськогосподарського призначення і повністю вільна від об`єктів нерухомого майна, тобто на вказаній земельній ділянці відсутні будь-які будівлі чи споруди, а отже посилання Позивача, що на земельній ділянці, з кадастровим номером 6525455100:04:001:1282, знаходяться, належні йому на праві власності будівлі, не відповідають дійсності та є такою, що вводить суд в оману.

На підставі зазначеного, відповідач ОСОБА_3 вважає, що отримав земельну ділянку з кадастровим номером 6525455100:04:001:1282 у спосіб, який передбачений земельним законодавством України. Доказами є належним чином виготовлена та затверджена землевпорядна документація та інші правовстановлюючі документи.

До відзиву відповідачем ОСОБА_3 також надано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки право власності на нерухоме майно зареєстроване позивачем у 2005 році і з цього часу ним не вчинено жодних дій щодо реєстрації прав на земельну ділянку та виділення її в натурі, що є підставою для застосування строків позовної давності.

Відповідачем Чаплинською селищною радою Херсонської області також 07.05.2021 подано відзив на позовну заяву у якому просять суд відмовити позивачу у позові, обґрунтувавши його аналогічними підставами , що й відзив відповідача ОСОБА_3 ..

Ухвалою суду від 07.05.2021 витребувано з Чаплинської філії КП Каховське БТІ смт. Чаплинка, вул. Грушевського, 44, технічний паспорт та інвентарну справу на комплекс будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що належали ВАТ Чаплинське РТП ; Витребувано з архіву відділу у Чаплинському районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області смт. Чаплинка, вул. Грушевського, 44, державний акт на право постійного користування землею ВАТ Чаплинське РТП та землевпорядну документацію до нього; Витребувано з Чаплинської селищної ради смт. Чаплинка, вул. Паркова, 40, оскаржуване рішення сесії № 39 від 09.12.2020 р. та матеріали до нього.

Ухвалою суду від 03.06.2021, за клопотаннями представника позивача Станчука А.Ю. та представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кузьменка О.А. про проведення земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи, було призначено зазначені експертизи та проведення якої доручено експерту Грибковій Наталі Григорівні за адресою: м. Херсон, б. Мирний, 3 оф. 105 .

На розгляд та вирішення експерта поставлено питання:

- Чи існують на земельній ділянці з кадастровим номером 6525455100:04:001:1282, яка належить ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , будівлі ТОП Літ (О) та будівля ЛМУ ,,Літ (Н) площею 462 кв.м.?

- Чи перебувають будівля ТОП Літ (О) та будівля ЛМУ ,,Літ (Н) загальної площею 461,1 кв.м., що були частиною належного ВАТ Чаплинське РТП комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувають у власності ОСОБА_1 (згідно договору купівлі-продажу від 15.09.2005, зареєстрованого в Каховському БТІ 07.12.2005 за реєстр. №11609475) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6525455100:04:001:1282, площею 1,0333 га, яка належить на праві власності ОСОБА_3 ..

Провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 06.09.2021 провадження у справі відновлено у зв`язку з надходженням до суду висновку експерта.

Ухвалою суду від 11.11.2021 підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Станчук А.Ю. на позові наполягав та просив його задовольнити з підстав викладених в ньому та наданих доказів, зокрема проведеної експертизи.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Гончаров М.В. та його представник за довіреністю ОСОБА_5 проти позову заперечували, просили у вимогах позивача відмовити в повному обсязі, пославшись на підстави викладені у поданому відзиві.

Представник відповідача Чаплинської селищної ради Херсонської області в судове засідання не з`явився, ними поданий згаданий вище відзив.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 15.09.2005, придбав у ВАТ Чаплинське ремонтно-транспортне підприємство частину (2/100) належного останньому комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому сторони домовилися, що на придбану позивачем частку комплексу передаються: будівля ТОП літ. О та будівля ЛМУ літ. Н , загальною площею 461,1 кв.м..

Зазначене майно було зареєстровано позивачем в Каховському бюро технічної інвентаризації 07.12.2005 за реєстровим № 11609475.

Згідно матеріалів інвентарної справи ВАТ Чаплинське ремонтно-транспортне підприємство за адресою: АДРЕСА_1 , за №81/1, встановлено, що останньому надана у постійне користування земельна ділянка для ремонту сільськогосподарської техніки і транспортного забезпечення с/г підприємств, відповідно до рішення Чаплинської селищної ради від 14.03.1995, про що видано державний акт серії КМ та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №260 (аркуш інв..справи №121).

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_3 площею 1,0333 га для ведення особистого селянського господарства, затвердженого рішення Чаплинської селищної ради №39 від 09.12.2020, останньому надана у власність зазначена земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 6525455100:04:001:1282.

За відповідачем ОСОБА_3 17.12.2020 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6525455100:04:001:1282, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З висновку за результатами проведення судової будівельно-земельно-технічної експертизи від 05.08.2021 №18 слідує, що:

1) Існує на земельній ділянці з кадастровим номером: 6525455100:04:001:1282, яка належить ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , частина будівлі ЛМУ літ. Н , а саме підземна частина будівлі (фундаменти), яка є, згідно із Національним стандартом №1 Загальні основи оцінки майна та майнових прав , затверджених постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, нерухомим майном - однією із основних частин будівлі літ. Н ЛМУ.

На частині земельної ділянки з кадастровим номером: 6525455100:04:001:1282, на якій існувала одноповерхова будівля літ. О ТОП, згідно розташування на схематичному плані БТІ із змінами станом на 02.08.2009 (арк..5) виконана організація рельєфа з підсипкою і встановленою огорожею із бетонних блоків (фото 6 фотододатку). Надземна частина будівлі літ. О знесена. Неможливо визначити, чи залишилась підземна частина будівлі літ. О , оскільки на площі забудови будівлі літ. О зроблені поліпшення у вигляді планування території

2) Перебуває частина будівлі ЛМУ літ. Н площею основи 315,0 кв.м., що була частиною належного ВАТ Чаплинське РТП комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у власності ОСОБА_1 (згідно договору купівлі продажу від 15.09.2005, зареєстрованого в каховському БТІ 07.12.2005 за реєстровим № 11609475) в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 6525455100:04:001:1282, площею 1,0333 га, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , оскільки частина будівлі є нерухомим майном, а саме є однією з частин будівлі ЛМУ літ. Н , на якій можлива добудова надземної частини будівлі (відтворення). Згідно із Національним стандартом №1 Загальні основи оцінки майна та майнових прав , затверджених постановою КМУ від 10.09.2003 №1440. Загальні питання, п.3: частина будівлі є нерухомим майном (нерухомістю)

Визначити чи перебуває будівля літ. О ТОП на зазначеній земельній ділянці на даний час не представляється можливим, оскільки надземна частина будівлі літ. О ТОП знесена, а на площі забудови будівлі літ. О зроблені поліпшення у вигляді планування території. Але на схематичному плані БТІ інв..спр. №81/1 із змінами станом на 02.08.2009, арк..5, будівля літ. О ТОП наявна.

Таким чином, з наведеного слідує, що нерухоме майно, зокрема будівлі ЛМУ літ. Н , яке перебуває у власності позивача, знаходяться на земельній ділянці, яка надана у грудні 2020 року у власність відповідачу ОСОБА_3 , а відтак наявне порушення цивільного права позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства у частині третій указаної статті визначено, зокрема:

- верховенство права;

- повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;

- змагальність сторін;

- диспозитивність;

- пропорційність;

- обов`язковість судового рішення.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведеного випливає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року по справі № 145/2047/16-ц.

Щодо застосування у вказаних правовідносинах норм ст. 120 ЗК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Чаплинської селищної ради, яким надано у приватну власність відповідачу ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером: 6525455100:04:001:1282, площею 1,0333 га, на якій в свою чергу перебуває нерухоме майно належне позивачу на праві власності, посилаючись на те, що до нього перейшло право користування частиною земельної ділянки з моменту купівлі продажу зазначеного нерухомого майна на підставі частини першої статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

Необхідно зауважити, що протягом тривалого часу всі земельні кодекси УРСР та України, які діяли у різні часи до 2002 року (наприклад, стаття 90 ЗК УРСР 1970 року та стаття 30 ЗК України 1990 року), передбачали загальне правило, за яким доля земельної ділянки визначалася долею нерухомого майна, розташованого на вказаній земельній ділянці. Діяло загальне правило, за винятком нерухомості, розташованої на землях колгоспів, за яким при переході права власності на житловий будинок переходило і право користування тією земельною ділянкою, на якій він був розташований. Тобто до нового власника переходив на праві власності житловий будинок та право постійного користування в повному обсязі земельною ділянкою, на якій такий будинок був розташований. Послідовно діяли норми, спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані.

Після внесення змін до законодавства України та можливості набуття таких земельних ділянок у власність з 1991 року діяло правило, за яким якщо нерухоме майно переходило до нового власника, то й земельна ділянка, яка перебувала у власності попереднього власника, у повному обсязі переходила до нового власника нерухомого майна, якщо інше не було передбачено відповідним договором.

У ЗК України 2001 року змінювався сам підхід до визначення долі земельної ділянки.

Так, у редакції частини першої статті 120 ЗК України в період з 01 січня 2002 року до 19 червня 2007 року (часу внесення змін до статті 120 ЗК України), а відтак і під час набуття позивачем права власності на будівлі ТОП літ. О та будівля ЛМУ літ. Н загальною площею 461,1 кв.м., передбачалось, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

З 01 січня 2004 року набув чинності ЦК України в редакції Закону України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - Закон № 435-IV), норми статті 377 якого в чинній редакції передбачають, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У своїй постанові від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала єдину правозастосовчу практику у спорах щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, які на ній розміщені, зокрема, застосування положень статті 120 ЗК України у редакції, чинній у період з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного:

6.25. Стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (15 січня 2002 року), визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

6.26. Так, частина перша статті 120 ЗК України (у відповідній редакції) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

6.27. Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

6.28. При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

6.29. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

6.30. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від них.

Таким чином, після набуття права власності позивачем на об`єкти нерухомості (2/100 частини), а саме будівля ТОП літ. О та будівля ЛМУ літ. Н загальною площею 461,1 кв.м. до позивача також перейшло і право користування частиною земельної ділянки під цими будівлями, яка перебувала у постійному користуванні відчужувача (ВАТ Чаплинське ремонтно-транспортне підприємство ) зазначеного нерухомого майна.

Таким чином посилання відповідачів у відзиві на положення ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції 2005 року, де не передбачалось автоматичний перехід прав на земельну ділянку, є не доцільним, зокрема й з підстав того, що під час укладення позивачем згаданого договору-купівлі продажу, діяла норма статті 377 ЦК України, яка передбачала такий перехід прав на земельну ділянку.

Щодо посилання відповідачів у відзиві на норму ст. 92 ЗК України, яка не передбачає право постійного користування земельною ділянкою фізичною особою.

У своєму рішенні від 22 вересня 2005 року в справі N 1-17/2005 Конституційний Суд України, за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) визначив наступне: поняття "набувають права" за змістом частини другої статті 92 та частини першої статті 116 Кодексу ( 2768-14 ) в аспекті вимоги переоформлення права користування земельною ділянкою не відповідає вимозі ясності і визначеності правової норми: зазначені положення припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками.

Тобто, враховуючи первинне набуття ВАТ Чаплинське ремонтно-транспортне підприємство права постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , для ремонту сільськогосподарської техніки і транспортного забезпечення с/г підприємств, відповідно до рішення Чаплинської селищної ради від 14.03.1995, про що видано державний акт серії КМ та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №260, і після відчуження останнім позивачу частини об`єктів нерухомого майна розміщеного на цій земельній ділянці, до нього, позивача, також перейшло таке право користування частиною земельної ділянки, на якій розміщені ці об`єкти, в розумінні ст. 120 ЗК України.

Щодо пропуску позивачем строків позовної давності, заявлений відповідачем у справі ОСОБА_3 ..

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК україни).

Згідно ч. 1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК).

Як вже встановлено, відповідачу ОСОБА_3 надана у приватну власність спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6525455100:04:001:1282, на якій розміщені об`єкти нерухомості належні позивачу.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6525455100:04:001:1282 зареєстровано 17.12.2020, а відтак, з моменту коли позивач дізнався про порушення свого права або про особу, яка його порушила, і не раніше 17.12.2020, слід застосовувати початок перебігу позовної давності, а не з моменту придбання позивачем нерухомого майна, а саме з 2005, оскільки таке право з 2005 по 17.12.2020 не порушувалось.

Таким чином, перебіг позовної давності не сплив і у застосуванні такого у суду немає підстав.

З огляду на вищевикладене, права позивача, який з 2005 року є власником будівлі ТОП літ. О та будівлі ЛМУ літ. Н загальною площею 461,1 кв.м, та відповідно до проведеної у справі експертизи, зазначене майно знаходиться на земельній ділянці, яка у 2020 році згідно оскаржуваного рішення Чаплинської селищної ради від 09.12.2020 №39 передана у власність відповідача ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, підлягають захистові шляхом задоволення позову в повному обсязі.

На підставі ст. 15,16 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, 120,125 ЗК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнали незаконним та скасувати рішення сесії Чаплинської селищної ради №39 від 09.12.2020 в частині затвердження землевпорядної документації на земельну ділянку з кадастровим номером6525455100:04:0001:1282 та передачі її у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6525455100:04:0001:1282 та речових прав на неї, в тому числі права власності ОСОБА_3 .

Скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельної ділянки з кадастровим номером 6525455100:04:0001:1282 та речових прав на неї, в тому числі права власності ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 29.12.2021.

Суддя О.В. Березніков