Постанова

від 23.07.2024 по справі 665/519/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 665/519/21 Головуючий в суді І інстанції Березніков О.В.

Провадження №22-ц/819/120/24 Доповідач Кутурланова О.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,суддів:Майданіка В.В., Орловської Н.В.,секретарОлійник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області у складі судді Березнікова О.В. від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Чаплинської селищної ради Херсонської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність та про скасування державної реєстрації земельної ділянки та прав на неї,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чаплинської селищної ради Херсонської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність та про скасування державної реєстрації земельної ділянки та прав на неї.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2005 року він є власником 2/100 частки комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлі ТОП літ. «О» та будівлі ЛМУ літ. «Н», загальною площею 461,1 кв.м. Зазначене майно зареєстровано в Каховському бюро технічної інвентаризації 07.12.2005 року за реєстр. № 11609475 у відповідності до вимог чинного на час укладання договору законодавства. На момент набуття права власності на вищезазначене нерухоме майно увесь комплекс нежитлових будівель перебував на земельній ділянці, переданій у постійне користування ВАТ «Чаплинське РТП».

Таким чином, він вважає, що з моменту реєстрації його права власності на нерухоме майно згідно договору від 15.09.2005 року у відповідності до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України він набув право користування частиною земельної ділянки з постійного користування ВАТ «Чаплинське РТП», на якій розміщено будівля ТОП літ. «О» та будівля ЛМУ літ. «Н» загальною площею 461,1 кв.м. та частиною земельної ділянки, необхідної для обслуговування зазначених будівель.

У лютому 2021 року позивачу стало відомо, щоЧаплинська селищна рада Херсонської областісвоїм рішенням № 39 від 09.12.2020 року передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0333 га, кадастровий номер 6525455100:04:001:1282, для ведення особистого селянського господарства. Зазначена земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташована саме на території колишнього постійного землекористування ВАТ «Чаплинське РТП», а в її межах перебуває належне позивачеві нерухоме майно.

Посилаючись на те, що рішенням про передачу земельної ділянкиЧаплинська селищна рада Херсонської області порушила його майнові права, як власника нерухомого майна (будівель), передавши ОСОБА_1 у власність землю, на якій воно розташоване, та з метою відновлення своїх порушених прав, ОСОБА_2 просив суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення сесії Чаплинської селищної ради №39 від 09.12.2020 року в частині затвердження землевпорядної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 6525455100:04:0001:1282 та передачу її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства;

-скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6525455100:04:0001:1282 та речових прав на неї, в тому числі права власності ОСОБА_1 .

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також вважаючи його таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У письмових відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діяв адвокат Станчук А.Ю., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На розгляд справи до суду апеляційної інстанції сторони не з`явилися.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , місце проживання яких зареєстровано на тимчасово окупованій території України, суд повідомив про дату, час і місце судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

ОСОБА_1 також повідомлений про розгляд справи шляхом направлення SMS-повідомлення на його номер телефону у додаток «Viber».

Чаплинська селищна рада Херсонської області повідомлена про дату та час розгляду справи шляхом направлення повідомлення в її електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Від учасників справи заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності до апеляційного суду не надходило.

Відповідно до ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Цивільне-процесуальне законодавство встановлює обов`язок учасників процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи (ч.1 ст.131 ЦПК України).

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 зареєстровані та проживають на тимчасово окупованій території України, електронного кабінету не мають, заяв про зміну місця проживання відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України не подавали.

Положеннями ч.ч.1, 3 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VII (в редакції Закону№ 2217-IXвід21.04.2022 р. та № 3200-IXвід29.06.2023 р.)визначено,що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликаєабо повідомляєтаких учасниківсправи продату,час імісце іншихсудових засіданьчи провчинення відповідноїпроцесуальної діїчерез оголошенняна офіційномувеб-сайтісудової владиУкраїни,яке повиннобути розміщенене пізнішеніж задесять днівдо дативідповідного судовогозасідання абовчинення відповідноїпроцесуальної дії і з опублікуванням такого оголошення вони вважається повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно достатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи в порядку, визначеному ст.12-1 Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України»,інші учасникисправи також належним чином повідомленні про день, час та місце судового засідання і з огляду на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає можливим провести розгляд справи у їх відсутність, оскільки їх явка не є обов`язковою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено порушення його прав на вільне володіння та користування належним йому нерухомим майном і відновлення його права підлягає захисту у заявлений ним спосіб.

Судом вірно встановлено і це підтверджується наявними у справі доказами, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.09.2005 року ОСОБА_2 придбав у ВАТ «Чаплинське ремонтно-транспортне підприємство» частину (2/100) належного останньому комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому сторони домовилися, що на придбану позивачем частку комплексу передаються: будівля ТОП літ. «О» та будівля ЛМУ літ. «Н», загальною площею 461,1 кв.м. (а.с.23-24).

Зазначене майно зареєстровано позивачем в Каховському бюро технічної інвентаризації 07.12.2005 року за реєстровим № 11609475.

З матеріалів інвентарної справи вбачається, що ВАТ «Чаплинське ремонтно-транспортне підприємство», розташованому за адресою: Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Кудрі, 3 надана у постійне користування земельна ділянка для ремонту сільськогосподарської техніки і транспортного забезпечення с/г підприємств, відповідно до рішення Чаплинської селищної ради від 14.03.1995 року, про що видано Державний акт серії КМ та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №260 (аркуш інв.справи №121).

Відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_1 площею 1,0333 га для ведення особистого селянського господарства, затвердженого рішенням Чаплинської селищної ради №39 від 09.12.2020 року (а.с.109), останньому надана у власність зазначена земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 6525455100:04:001:1282 (а.с.46-90).

За відповідачем ОСОБА_1 17.12.2020 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6525455100:04:001:1282, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.18-22).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції проведена судова будівельно-земельно-технічна експертиза, у висновку якої від 05.08.2021 року №18 зазначено:

1)На земельній ділянці з кадастровим номером: 6525455100:04:001:1282, яка належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , існує частина будівлі ЛМУ літ. «Н», а саме підземна частина будівлі (фундаменти), яка є, згідно із Національним стандартом №1 «Загальні основи оцінки майна та майнових прав», затверджених постановою КМУ від 10.09.2003 №1440, нерухомим майном однією із основних частин будівлі літ. «Н» ЛМУ.

На частині земельної ділянки з кадастровим номером: 6525455100:04:001:1282, на якій існувала одноповерхова будівля літ. «О» ТОП, згідно розташування на схематичному плані БТІ із змінами станом на 02.08.2009 (арк.5) виконана організація рельєфа з підсипкою і встановленою огорожею із бетонних блоків (фото 6 фотододатку). Надземна частина будівлі літ. «О» знесена. Неможливо визначити, чи залишилась підземна частина будівлі літ. «О», оскільки на площі забудови будівлі літ. «О» зроблені поліпшення у вигляді планування території.

2)Частина будівлі ЛМУ літ. «Н» площею основи 315,0 кв.м., що була частиною належного ВАТ «Чаплинське РТП» комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у власності ОСОБА_2 (згідно договору купівлі продажу від 15.09.2005, зареєстрованого в Каховському БТІ 07.12.2005 за реєстровим № 11609475) перебуває в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 6525455100:04:001:1282, площею 1,0333 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , оскільки частина будівлі є нерухомим майном, а саме є однією з частин будівлі ЛМУ літ. «Н», на якій можлива добудова надземної частини будівлі (відтворення). Згідно із Національним стандартом №1 «Загальні основи оцінки майна та майнових прав», затверджених постановою КМУ від 10.09.2003 №1440. Загальні питання, п.3: частина будівлі є нерухомим майном (нерухомістю).

Визначити чи перебуває будівля літ. «О» ТОП на зазначеній земельній ділянці на даний час не представляється можливим, оскільки надземна частина будівлі літ. «О» ТОП знесена, а на площі забудови будівлі літ. «О» зроблені поліпшення у вигляді планування території. Але на схематичному плані БТІ інв.спр. №81/1 із змінами станом на 02.08.2009, арк.5, будівля літ. «О» ТОП наявна (а.с.125-147).

Тобто, проведеною по справі експертизою встановлено, що нерухоме майно, зокрема будівлі ЛМУ літ. «Н», яке перебуває у власності позивача, знаходиться на земельній ділянці, яка надана у грудні 2020 року у власність відповідачу ОСОБА_1 .

Зазначений висновок експерта складений у порядку, визначеному законодавством, не суперечить іншим матеріалам справи і не викликає сумніви в його правильності, експертом надані обґрунтовані відповіді на поставлені йому питання, тому у суду відсутні підстави вважати його недостовірним та недостатнім доказом по справі.

Частиною 1статті 3 Земельного кодексу Українипередбачено, щоземельні відносини регулюютьсяКонституцією України,Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Згідно з частиною 1статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини 1статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом.

Земельний кодекс Українивизначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1статті 92 ЗК України). Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (частина 2статті 92 Земельного кодексу України).

Пунктом 6розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу Українибуло встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005 вказав, щостаття 92 Земельного кодексу Українине обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані Державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 року №5-рп/2005визнав таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним) положення пункту 6розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу Українищодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Тобто, громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбаченихстаттею 141цього Кодексу, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених устатті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбаченихстаттями 140-149 Земельного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17.

Разомз тим,стаття 15 Цивільного кодексу Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За положеннямип. 10 ч. 2ст. 16 Цивільного кодексу Українипередбачено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1ст.21 Цивільного кодексу України,суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Водночасстаттею 152 Земельного кодексу Українисеред способів захисту правсуб`єктів земельних правовідносин на землю передбачає визнання недійсними рішень органів виконавчої влади абомісцевого самоврядування.

Відповідно достатті 155 Земельного кодексу Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом наведених норм, підставою для визнання недійсним акту індивідуальної дії, виданогоорганом місцевого самоврядування, є прийняттяйого з порушенням чинного законодавства або визначеної законом компетенції цього органу та порушенняу зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересівпозивача.Метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Як зазначено вище, позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2005 року належить 2/100 частини належного ВАТ «Чаплинське ремонтно-транспортне підприємство» комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а саме будівля ТОП літ. «О» та будівля ЛМУ літ. «Н», загальною площею 461,1 кв.м.

На підставі рішення Чаплинської селищної ради від 14.03.1995 року ВАТ «Чаплинське ремонтно-транспортне підприємство» надана у постійне користування земельна ділянка для ремонту сільськогосподарської техніки і транспортного забезпечення с/г підприємств, на якій знаходилося і належне позивачу нерухоме майно, про що видано Державний акт серії КМ та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №260.

Оспорюваним рішенням відповідача змінено цільове призначення зазначеної земельної ділянки площею 1,0333 га -для ведення особистого селянського господарства, та надана у власність ОСОБА_1 з кадастровим номером земельної ділянки: 6525455100:04:001:1282.

Тобто, рішенням Чаплинської селищної ради №39 від 09.12.2020 року повністю припинено право постійного користування земельною ділянкою, наданою у користування ВАТ «Чаплинське ремонтно-транспортне підприємство», зі зміною її цільового призначення з посиланням на відсутній на цій земельній ділянці будь-яких об`єктів нерухомого майна.

Разом з цим, частиною 1статті 377 Цивільного кодексу Українипередбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У редакції частини першої статті 120 ЗК України в період з 01 січня 2002 року до 19 червня 2007 року (часу внесення змін до статті 120 ЗК України), а відтак і під час набуття позивачем права власності на будівліТОП літ. «О» та будівля ЛМУ літ. «Н» загальною площею 461,1 кв.м.,передбачалось, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Тобто, земельне та цивільне законодавство імперативно передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилахстатті 120 Земельного кодексуУкраїни,статті 377 Цивільного кодексуУкраїни, інших положеннях законодавства.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 910/11673/20.

Також висновки щодо автоматичного припинення права постійного користування у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, викладені у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 921/99/18.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.09.2021 у справі № 909/108/19, яку колегія суддів враховує в силу вимог частини четвертоїстатті 263 ЦПК України.

Таким чином, законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону,незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

В даномувипадку перехід права користування на земельну ділянку до нового набувача частини нерухомого майна позивача по справі,з одночасним припиненням права постійного користування землею у ВАТ «Чаплинське ремонтно-транспортне підприємство», стосується лише тієї частини земельної ділянки, на якій розташована належна позивачу частина нерухомого майна, та яка необхідна для його обслуговування в силу прямого припису закону, та відповідно у позивача виникло право на оформлення користування відповідною частиною земельної ділянки.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, устатті 120 ЗК Українитастатті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користуваннятією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування(частина другастатті 377 ЦК України).

За змістом наведених норм, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (див. пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16; пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Положеннями частин 1 та 2статті 79-1 Земельного кодексу Українивизначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (ч. 2).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4статті 79-1 вказаного Кодексу).

Відповідно до частини 5статті 79-1 Земельного кодексу Україниформування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 1статті 50 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Як зазначено вище, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ОСОБА_1 виділено у власність земельну ділянку площею 1,0333 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, кадастровий номер 6525455100:04:001:1282. Зазначену земельну ділянку зареєстрвано в Державному земельному кадастрі 03.12.2020 року (а.с.86) та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, відповідно до положеньст.79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 1,0333 га кадастровий номер 6525455100:04:001:1282 для ведення особистого селянського господарства є сформованою з 03.12.2020 року, коли їй присвоєно кадастровий номер 6525455100:04:001:1282 та проведена реєстрація у Державному земельному кадастрі.

Таким чином,рішенням сесії Чаплинської селищної ради №39 від 09.12.2020 року було передано у власність ОСОБА_1 сформовану 03.12.2020 року земельну ділянку з кадастровим номер 6525455100:04:001:1282, в той час як на зазначеній земельній ділянці знаходились належне позивач нерухоме майно і право на користування земельною ділянкою під цим нерухомим майном та для його обслуговування перейшло від попереднього власника, який володів правом постійного користування землею.

З огляду на те, що у постійному користуванніпозивача продовжує перебувати частина спірної земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно і яка є необхідною для його обслуговування,висновок суду першої інстанції щодо того, що набуття ним права власності на частину нерухомого майна, яке розташована на цій ділянці, є підставою для набуття права на користування земельною ділянкою, на якій розміщений цей об"єкт,і яка необхідна для його обслуговування є вірним.

Отже, саме по собі набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, та припинення в силу закону права користування у попереднього правовласника тією частиною земельної ділянки, на якій розташованівідповідні об`єкти нерухомого майна та яка є необхідною для їх обслуговування, не є достатньою підставою для самостійного прийняття органом місцевого самоврядування рішення про припинення такого права користування у нового власника із визначенням обсягу припинених прав на всю земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного судуу складі Касаційного господарського суду від 04.10.2022 у справі №924/159/14 (924/48/19).

Згідно частин 1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог з наведених у позовній заяві підстав.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновку суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Відповідно до ч. 1.ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване та законне рішення, підстав для скасування якого не встановлено, у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, як такі, що не спростовують висновки суду.

Керуючись ст. ст.367,368,375,381,382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 23 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 08 серпня 2024 року.

Головуючий О.В.Кутурланова

Судді: В.В.Майданік

Н.В.Орловська