Ухвала

від 05.01.2022 по справі 522/26051/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/26051/21

Провадження № 2/522/64/22

У Х В А Л А

про залишення без руху

05 січня 2022 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Суворова О.В., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Експертно-технічний центр Акціонерного товариства Українська залізниця , Первинна профспілкова організація філії Експертно-технічний центр Акціонерного товариства Українська залізниця про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 28.12.2021 року звернувся до суду із позовом до АТ Українська залізниця в особі філії Експертно-технічний центр АТ Українська залізниця , Первинна профспілкова організація філії Експертно-технічний центр АТ Українська залізниця про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, який переданий судді Суворовій О.В. 29.12.2021 року.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд доходить наступного висновку, що подана позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

При вирішенні інших трудових спорів підлягає сплаті судовий збір за ставкою, визначеною у п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

За змістом позовної заяви та наведених позивачем мотивів останнім оспорюється наказ про відсторонення від роботи та фактично порушується питання про допуск до роботи, оскільки позивач не звільнений, а лише відсторонений. Наказ про його відсторонення від роботи не є тотожним наказу про звільнення з роботи, а тому не дає йому підстав для звільнення від сплати судового збору за цю позовну вимогу.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до Постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10.01.2019року, починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.

Схожі висновки містяться і в Постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 761/943/18.

У своїй постанові від 27.04.2021 у справі № 182/729/17 Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 5 статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Із положень приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України Про оплату праці середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 30.01.2019 у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Тобто, заробітна плата, яку просить стягнути позивач, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв`язку з цим, позивачу необхідно сплатити судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру, а саме - визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, та вимоги майнового характеру, а саме - зобов`язання виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, зобов`язання виплатити компенсацію втрати частини доходів через порушення строків їх виплати та стягнення моральної шкоди, яка дорівнює розміру ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Однак до позовної заяви не долучено квитанції про сплату судового збору.

Пред`явлення вимоги майнового характеру, що полягає у зобов`язанні виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, передбачає попереднє визначення ціни позову - суми невиплаченої заробітної плати, що підлягає стягненню. Із врахуванням ціни позову визначається розмір судового збору, який згідно із пп.2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений п. 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів , відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів Згідно з оригіналом (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Проте, частина копії доказів, що додані позивачем до позовної заяви, не засвідчені у встановленому законом порядку.

Також, з додатків наданих позивачем до позовної заяви вбачається, що копія колективного договору є не читабельна , у зв`язку з чим позивачу необхідно надати суду копію вказаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів.

Позивачем зазначено в позовній заяві, що документи, що додаються до позовної заяви, сформовані відповідно до вимог ч.2 ст.177 ЦПК України без надання відповідачам копії позовної заяви та копій всіх документів, що додаються до неї, що є неспроможним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 177 ЦПК України правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин , а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду копії позовної заяви відповідно до кількості відповідачів.

Як вбачається з позовної заяви позивачем необґрунтовано підсудність справи Приморському районному суду м. Одеси та не надані відповідні докази.

Визначити підсудність суду - означає з`ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про передачу справи за підсудністю, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Підсудністю у цивільному судочинстві розуміється розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

За загальним правилом, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. (ч.2 ст. 27 ЦПК України).

При зверненні до суду позивач посилається на ч.7 ст.28 ЦПК України, відповідно до якого позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Однак, як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до АТ Українська залізниця в особі філії Експертно-технічний центр АТ Українська залізниця , згідно наданих позивачем копій витягів з єдиного державного реєстру юридичних осіб місцезнаходженням АТ Українська залізниця є м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, а місцезнаходження Первинної профспілкової організації філії Експертно-технічний центр АТ Українська залізниця є м. Київ, вул. Архітектора Коблєва, буд.3/8.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Виходячи з наведеного вважаю, що вищезазначену позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків .

Заяву про усунення недоліків разом з долученими документами необхідно надати до Приморського районного суду м. Одеси через канцелярію суду.

Керуючись ст. ст. 95, 175-177, 185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Експертно-технічний центр Акціонерного товариства Українська залізниця , Первинна профспілкова організація філії Експертно-технічний центр Акціонерного товариства Українська залізниця про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків в позовній заяві, який не перевищує десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Суворова