Рішення

від 30.12.2021 по справі 140/10553/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10553/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елбі-Транс до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Елбі-Транс (далі - ТзОВ Елбі-Транс ) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 06 вересня 2021 року №0049060712.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ГУ ДПС у Волинській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Елбі-Транс щодо порушення термінів розрахунків в іноземній валюті. За результатами перевірки складено акт перевірки, а на його підставі - податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2021 року №0049060712, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності товариству нараховано пеню у сумі 193682,16 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, покликаючись на протиправність проведення перевірки. Позивач зазначив, що пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби. Постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок , на яку є посилання у наказі від 28 липня 2021 року №2228 про проведення перевірки ТзОВ Елбі-Транс , суперечить нормам ПК України, адже відповідно до пункту 2.1 статті 2 цього Кодексу зміна положень ПК України можлива виключно шляхом внесення змін до нього.

Також позивач зазначив, що з боку відповідача мало місце порушення порядку проведення перевірки: з наказом на проведення перевірки уповноважену особу товариства ознайомлено у перший день перевірки; сама перевірка (виїзна згідно з наказом відповідача) проводилась у приміщенні контролюючого органу, тим самим не дотримано приписи статей 75-81 ПК України.

Позивач просив врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, за змістом яких, незважаючи на допуск перевіряючих до проведення перевірки, суб`єкт господарської діяльності має право в подальшому оскаржувати результати перевірки, посилаючись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки.

Крім того, позивач зауважив, що граничні строки розрахунків не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (включаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (меншою за 400 тис. грн). Проте в акті перевірки зазначена експортна операція в сумі 7200,00 євро (еквівалентно 229671,96 грн), що є значно меншою 400 тис. грн. Тому у даному випадку на спірну операцію не поширюються граничні строки розрахунків, і як наслідок, проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення є незаконним. Більше того, відповідно до пункту 5 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (чи вартості недопоставленого товару). Сума простроченої заборгованості у становить 4545,00 євро (або 122261,86 грн), а сума нарахованої спірним рішенням пені - 191462,08 грн, що перевищує суму неодержаних грошових коштів за договором на 69200,22 грн.

Також позивач вважає незаконним нарахування штрафних санкцій за період з 01 березня 2020 року по 29 липня 2021 року з урахуванням пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 29 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив (а.с.52-55). В обґрунтування цієї позиції вказав, що згідно з інформацією Національного банку України про суму незавершених розрахунків, завершення граничних строків розрахунків суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності станом на 01 лютого 2020 року ТзОВ Елбі-Транс порушено встановлені законодавством терміни розрахунків в іноземній валюті за контрактом від 08 січня 2019 року №08/01/2019, за яким товариство 18 січня 2019 року експортувало для CARBON-SHUNGIT L.l.с. (Угорщина) олію рослинну часникову нерафіновану загальною вартістю 7200,00 євро (229671,96 грн). Від нерезидента на рахунок позивача 24 січня 2020 року надійшли кошти в сумі 2655,00 євро, при тому що граничний строк розрахунків - 17 січня 2020 року; решта коштів в сумі 4545,00 євро не надійшли, а ТзОВ Елбі-Транс не зверталося до суду з позовом про стягнення з CARBON-SHUNGIT L.l.с. заборгованості за контрактом від 08 січня 2019 року №08/01/2019. Встановлені обставини стали підставою для висновку про порушення позивачем пункту 2 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції , пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5.

Відповідно до пункту 5 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, має наслідком нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідач вважає, що граничні строки розрахунків поширюються на операції з експорту товарів та незавершені розрахунки за операцією, якщо сума такої операції або її залишок перевищує незначну суму; кожен конкретний випадок розрахунків між підприємством і нерезидентом за експортними операціями слід розглядати з урахуванням усіх документів та періодів часу, в яких проведені зовнішньоекономічні операції.

З урахуванням наведеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача не підлягало вирішенню судом по суті.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

08 січня 2019 року ТзОВ Елбі-Транс (продавець) та CARBON-SHUNGIT L.l.с. (Угорщина) (покупець) уклали договір №08/01/2019, за яким продавець зобов`язується продати часникову олію та інші товари відповідно до специфікацій або інвойсів до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар (а.с.28-32).

На виконання умов контракту та на підставі інвойсу від 17 січня 2019 року №17/01-е (а.с.33) згідно з МД №UA20590/2019/007372 від 18 січня 2019 року ТзОВ Елбі-Транс експортовано на адресу CARBON-SHUNGIT L.l.с. (Угорщина) олію рослинну часникову нерафіновану в кількості 60 л загальною вартістю 7200,00 євро (229671,96 грн) (а.с.34).

Як видно зі змісту листа Державної податкової служби України від 06 березня 2020 року 33755/7/99-00-05-07-02-07, адресованого ГУ ДПС у Волинській області (а.с.58), Національним банком України надіслано інформацію (лист від 18 лютого 2020 року №25-0006/30/ДСК) про ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01 лютого 2020 року, яка надана банками (а.с.58).

ГУ ДПС у Волинській області листами від 16 березня 2020 року №8915/10/03-20-05-09-09 (а.с.62) та від 17 вересня 2020 року №22030/03-20-05-09-09 (а.с.63) на адресу ТзОВ Елбі-Транс були надіслані запити про надання пояснення та документального підтвердження стану виконання зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 08 січня 2019 року №08/01/2019.

Як свідчать матеріали справи, листом від 24 листопада 2020 року №24/11 ТзОВ Елбі-Транс на запит ГУ ДПС у Волинській області від 17 вересня 2020 року №22030/03-20-05-09-09 інформувало, що станом на 24 січня 2020 року сума заборгованості фірми CARBON-SHUNGIT L.l.с. перед товариством становила 4545,00 євро та станом на 16 листопада 2020 року відсутні операції, які підлягають валютному контролю (а.с.64).

28 липня 2021 року ГУ ДПС у Волинській області видало наказ №2228 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Елбі-Транс на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року №89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок , у зв`язку з надходженням інформації від Національного банку України, яка надана Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (ПАТ КБ Приватбанк ) щодо порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, та на підставі отриманих від ТзОВ Елбі-Транс пояснень і їх документальних підтверджень на запити від 16 березня 2020 року №8915/10/03-20-05-09-09, від 17 вересня 2020 року №22030/10/03-20-05-09-09. Відповідно до цього наказу документальну позапланову виїзну перевірку визначено провести з 29 липня 2021 року тривалістю 5 робочих днів за період діяльності з 08 січня 2019 року по 29 липня 2021 року з метою дослідження питань дотримання вимог валютного законодавства (а.с.59).

У період з 29 липня по 04 серпня 2021 року ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 28 липня 2021 року №2228 (а.с.59), направлення на перевірку від 28 липня 2021 року №22/16 (а.с.60), проведено позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період діяльності з 08 січня 2019 року по 29 липня 2021 року.

Копію вказаного наказу від 28 липня 2021 року №2228 вручено 29 липня 2021 року директору ТзОВ Елбі-Транс Андрійчуку В.В., який у той же день також був ознайомлений із направленням на проведення перевірки (а.с.60).

Перевірку проведено з відома директора ТзОВ Елбі-Транс та за результатами перевірки складено акт від 11 серпня 2021 року №6451/07-12/39319648 (а.с.11-21). Актом перевірки встановлено, що на виконання умов експортного контракту від 08 січня 2019 року №08/01/2019 від нерезидента на рахунок позивача 24 січня 2020 року надійшли кошти в сумі 2655,00 євро; решта коштів в сумі 4545,00 євро не надійшли. Граничний термін розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - 17 січня 2020 року. ТзОВ Елбі-Транс не зверталось до суду з позовом про стягнення з CARBON-SHUNGIT L.l.с. заборгованості за контрактом від 08 січня 2019 року №08/01/2019. Станом на 29 липня 2021 року залишок протермінованої дебіторської заборгованості по розрахунках з CARBON-SHUNGIT L.l.с. становить 4545,00 євро (145316,36 грн) із граничним терміном розрахунків 17 січня 2020 року.

За висновками акта перевірки ТзОВ Елбі-Транс порушено пункт 2 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції , пункт 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5, а саме порушено законодавчо-встановлені терміни розрахунків в іноземній валюті за експортним контрактом від 08 січня 2019 року №08/01/2019 за експортною операцією в сумі 7200,00 євро (229671,96 грн), що здійснена 18 січня 2019 року.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2021 року №0049060712, яким за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності до ТзОВ Елбі-Транс нараховано пеню у сумі 193682,16 грн (а.с.24-25).

Предметом оскарження у цій справі є податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2021 року №0049060712, а доводи позивача про неправомірність прийнятого ГУ ДПС у Волинській області рішення стосуються як незаконності проведення податкової перевірки, так і відсутності підстав для застосування пені.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Законодавчою підставою для прийняття ГУ ДПС у Волинській області наказу від 28 липня 2021 року №2228 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Елбі-Транс вказано підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, обов`язковою передумовою здійснення документальної позапланової виїзної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження. Платник податків зобов`язаний подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження. У контролюючого органу є право на оцінку пояснень платника податків і їх документальних підтверджень. Виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Пунктом 78.5 статті 78 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право почати проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови надання або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, документів, вказаних у цьому пункті ПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка платника податків проводиться за наявності визначених законом підстав для її проведення, визначених пунктом 78.1 статті 78 ПК України (правова підстава), та виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови пред`явлення до її початку оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

У розглядуваному випадку до ГУ ДПС у Волинській області надійшла інформація Національного банку України про порушення граничних строків розрахунків за контрактом від 08 січня 2019 року №08/01/2019 станом на 01 лютого 2020 року, що слугувала підствою для надіслання ТзОВ Елбі-Транс запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження з цього приводу від 16 березня 2020 року №8915/10/03-20-05-09-09 (а.с.62). На цей запит у встановленому порядку товариство запитувану інформацію та документи не надало. На повторний запит від 17 вересня 2020 року №22030/03-20-05-09-09 (а.с.63) про надання документів та пояснень протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту листом від 24 листопада 2020 року ТзОВ Елбі-Транс підтвердило, що розрахунки за експортною операцією (інвойс від 17 січня 2019 року) проведені частково: станом на 24 січня 2020 року сума заборгованості становить 4545,00 євро.

Наведені обставини вказують на наявність передумов (правових підстав) для призначення податкової перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (чинний з 02 квітня 2020 року) внесено зміни до ПК України, зокрема, підрозділ 10 розділу ХХ Перехідні положення доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Законом України від 13 травня 2020 року №591-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (чинний з 29 травня 2020 року) слова та цифри по 31 травня 2020 року замінено словами та цифрами по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) встановлено з 12 березня 2020 року карантин на усій території України. Дію карантину було продовжено постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22 липня 2020 року №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (до 31 липня 2020 року, потім до 19 грудня 2020 року). Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) продовжено дію карантину до 31 грудня 2021 року.

На дату прийняття наказу про проведення перевірки ТзОВ Елбі-Транс від 28 липня 2021 року №2228 на території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України діяв мораторій на проведення документальних позапланових перевірок платників податків, зокрема з підстав, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

У свою чергу відповідно до пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ Про внесення змін до Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

З посиланням на пункт 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ Про внесення змін до Закону України Про державний бюджет України на 2020 рік Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 лютого 2021 року №89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки (далі - Постанова №89).

Постановою №89 (набрала чинності 09 лютого 2021 року) скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення, зокрема, документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.

Отже, чинними одночасно є положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, якою встановлений мораторій на проведення документальних перевірок (за окремими винятками), та Постанови №89, якою дозволено проведення документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.

Положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, як і пункту 4 розділу II Прикінцеві положення Закону №909-ІХ були прийняті з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок якої актами Кабінету Міністрів України було введено та продовжено у подальшому карантин.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України підлягає застосуванню як норма вищої сили, ніж норма Постанови №89, а тому хоч фактичні підстави для проведення документальної перевірки у відповідача були (надходження у встановленому порядку податкової інформації, що свідчить про порушення граничних строків розрахунків за експортними операціями; надані платником на запит письмові пояснення та документи не спростували сумнівів про можливі порушення), мав би відтермінувати її проведення до закінчення дії карантину в Україні.

У свою чергу, перевірка проведена та щодо її проведення позивач не заперечував (акт недопуску до перевірки не складався) й за наслідками цієї перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення, що є предметом оскарження.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

Приписи пункту 78.4 статті 78 ПК України, на неналежне виконання яких у позові покликається позивач, надають контролюючому органу право приступити до проведення документальної позапланової перевірки платника податків лише за умови вручення до початку перевірки копії наказу про її проведення. Ознайомлення платника податків із наказом на проведення перевірки до початку її проведення пов`язано із реалізацією права останнього допустити до її проведення посадових (службових) осіб чи відмовити їм у цьому (пункт 81.1 статті 81 ПК України), а також на реалізацію прав, визначених у статті 17 ПК України (надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; бути присутнім під час проведення перевірки; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків; надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому цим Кодексом).

За обставин цієї справи позивач 29 липня 2021 року був ознайомлений із наказом від 28 липня 2021 року №2228, з направленням на проведення перевірки, не заперечував проти її проведення та допустив посадову особу податкового органу до її проведення (акт недопуску до перевірки не складався), що вказує на те, що проведена виїзна перевірка. При цьому виготовлення акта перевірки в приміщенні податкового органу не свідчить про те, що виїзна документальна перевірка проведена не за місцезнаходженням платника податків. В акті перевірки відсутні зауваження директора ТзОВ Елбі-Плюс щодо проведеної перевірки, про підстави незгоди і допущені порушення з боку контролюючого органу; позивач не наводить, зокрема, бухгалтерських та первинних документів, що стосуються предмета перевірки, які не були враховані при формуванні висновків акта перевірки та прийнятті спірного рішення.

У цій справі позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про такі порушення з боку ГУ ДПС у Волинській області норм ПК України при проведенні перевірки, які вплинули на реалізацію ТзОВ Елбі-Транс його прав, як-от ненадання можливості надати необхідні для перевірки документи, що мають вплив на висновки контролюючого органу та прийняте ним рішення за наслідками перевірки.

Оскільки підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акта перевірки 11 серпня 2021 року №6451/07-12/39319648, то для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним надати оцінку обґрунтованості таких висновків контролюючого органу в контексті наявності підстав для нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за експортною операцією згідно з контрактом від 08 січня 2019 року №08/01/2019.

Як встановлено перевіркою, експортна операція на суму 7200,00 євро (еквівалентно 229671,96 грн) ТзОВ Елбі-Транс здійснена 18 січня 2019 року. На виконання умов експортного контракту від нерезидента CARBON-SHUNGIT L.l.с. згідно з меморіальним ордером від 24 січня 2020 року №2401610200 на рахунок позивача у банку надійшли кошти в сумі 2655,00 євро, а решта коштів у сумі 4545,00 євро не надійшли. Дані за контрактом наведено в додатку до акта перевірки Зведені дані щодо експортних операцій у розрізі контрагентів - нерезидентів, укладених контрактів та стану розрахунків ТзОВ Елбі-Транс за період з 08 січня 2019 року по 29 липня 2021 року (а.с.20).

Встановлені перевіркою обставини не заперечуються позивачем.

За висновками акта перевірки ТзОВ Елбі-Транс порушено частину другу статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII Про валюту і валютні операції (далі - Закон №2473-VIII); пункт 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5 (далі - Положення №5).

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства врегульовано Законом №2473-VIII.

Частинами першою, другою статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення №5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

За приписами частин третьої, четвертої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 названого Закону порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Як визначено у підпункті 4 пункту 3 розділу I Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція №7), днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту.

Позивач вважає, що відповідно до пункту 22 розділу II Положення №5 граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу ІІ цього Положення (365 календарних днів), не поширюються на експортну операцію за контрактом від 08 січня 2019 року №08/01/2019, яка мала місце 18 січня 2019 року та сума якої становить 7200,00 євро (еквівалент 229671,96 грн).

Згідно з підпунктом 1 пункту 22 розділу II Положення №5 (в редакції, чинній з 28 квітня 2020 року) граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення, не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

За приписами статті 20 Закону України від 06 грудня 2019 року №361-IX Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (чинний з 28 квітня 2020 року) фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції.

Разом з тим, станом на час здійснення експортної операції (18 січня 2019 року), підпунктом 1 пункту 22 розділу II Положення №5 було встановлено, що граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення, не поширюються на операції в незначному розмірі з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.

За змістом підпункту 7 пункту 2 розділу І Положення №5 незначний розмір валютної операції (далі - незначний розмір) - розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції), який є меншим, ніж розмір, що установлений для фінансових операцій, що підлягають обов`язковому фінансовому моніторингу згідно із законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до пункту 1 статті 15 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1702-VII Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (діяв до 28 квітня 2020 року) фінансова операція підлягає обов`язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150000 гривень.

У розглядуваному випадку сума експортної операції перевищує 150000 грн, тому граничні строки розрахунків за цією операцією становлять 365 календарних днів.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 розділу ІІ Інструкції №7 банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 Експорт , ЕК-11 Реекспорт на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акту або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції №7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків: 1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог). Вимоги підпункту 1 пункту 9 розділу III цієї Інструкції не застосовуються до операцій з експорту, імпорту товарів у разі дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій; 2) банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16-2 розділу IV цієї Інструкції.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що Законом №2473-VІІІ визначено право Національного банку України встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються такі граничні строки. Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно зі статтею 13 Закону №2473-VІІІ, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленому на день виникнення заборгованості. Нарахування пені розпочинається з першого дня після закінчення граничного строку розрахунків, включаючи день завершення валютного нагляду відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції №7. При цьому якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми, а загальна сума операції підлягає валютному нагляду, у разі порушення граничних строків розрахунків за умови відсутності ознак дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій, пеня на суму заборгованості не нараховується.

Визначення дроблення валютних операцій наведене у підпункті 2 пункту 2 Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №8. Ним є штучне ділення загальної суми валютної операції, яка підлягає аналізу та перевірці відповідно до вимог Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції, що передбачає одночасну наявність таких ознак: валютні операції здійснюються однією особою; валютні операції пов`язані між собою одними контрагентами, підставами (договором, контрактом, угодою, іншим документом, що застосовується в міжнародній практиці та може уважатися договором), призначенням валютної операції; кожна валютна операція здійснюється на суму, що є меншою, ніж розмір (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції), передбачений статтею 20 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення ; валютні операції здійснюються не менше, ніж три рази на календарний тиждень та/або десять разів на календарний місяць; загальна сума валютних операцій за календарний тиждень перевищує двократний розмір та/або за календарний місяць - восьмикратний розмір (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції), передбачений статтею 20 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення ; інші ознаки дроблення валютних операцій, які установлені на власний розсуд уповноваженої установи.

Підпункт 5 пункту 3 розділу І Інструкції №7 містить визначення поняття дроблення операції з експорту товар - штучне ділення поставки товару за операцією з експорту товару, що передбачає одночасну наявність таких ознак: операції з експорту товару здійснюються одним резидентом; операції, пов`язані між собою одним контрагентом-нерезидентом та договором (контрактом, угодою, іншим документом, що застосовується в міжнародній практиці та може вважатися договором); сума кожної операції з експорту товару є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - незначна сума); сума операцій з експорту товару за календарний місяць перевищує десятикратний розмір операції на незначну суму.

На день здійснення експортної операції (18 січня 2019 року) її розмір (229671,96 грн) перевищував незначний розмір валютної операції (150000,00 грн), така операція підлягала валютному нагляду та на таку експортну операцію поширюються граничні строки розрахунків, визначені у пункті 21 Положення (365 календарних днів). Граничний строк розрахунків закінчився 17 січня 2020 року.

За розрахунком пені (а.с.21) сума простроченої заборгованості за період з 18 січня 2020 року по 24 січня 2020 року становить 7200,00 євро (еквівалент 193682,16 грн); сума пені (0,3% від простроченої заборгованості) за цей період становить 4067,33 грн, що з урахуванням наведених вище положень нормативно-правових актів є правомірним.

Після часткової сплати нерезидентом-покупцем 24 січня 2020 року коштів у сумі 2655,00 євро та їх надходження на валютний рахунок позивача, загальна сума неодержаних грошових коштів становить 4545,00 євро, що станом на дату останнього платежу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти становить 122261,86 грн. Отже, станом на 25 січня 2020 року сума незавершених розрахунків за контрактом від 08 січня 2019 року №08/01/2019 є меншою порогової суми, визначеної статтею 20 Закону №361-ІХ (150000,00 грн).

Суд звертає увагу, що після досягнення сумою незавершених розрахунків за операцією з експорту, яка підлягала валютному нагляду, рівня незначної суми, за умови відсутності ознак дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій, припиняється нарахування пені, бо в іншому випадку її нарахування створює нерівні умови у порівнянні із суб`єктами господарювання, операції з експорту, імпорту яких початково не підпадають під валютний нагляд у зв`язку із незначним розміром (150000 грн до 28 квітня 2020 року та 400000 грн з цієї дати).

Докази дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій у цій справі відсутні.

Станом на 01 лютого 2020 року валютний нагляд за експортною операцією банком завершений, про що свідчить додаток до листа Державної податкової служби України від 06 березня 2020 року №3755/7/99-00-05-07-02-07 (а.с.58 зворот).

Суд дійшов висновку, що нарахування пені після завершення банком валютного нагляду на суму незавершених розрахунків (4545,00 євро або 122261,86 грн), що є меншою незначного розміру (150000,00 грн), за період з 25 січня 2020 року по 29 липня 2021 року є протиправним.

Підсумовуючи викладене, суд на підставі аналізу норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та з урахуванням встановлених у справі обставин, перевірених письмовими доказами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 вересня 2021 року №0049060712 у сумі 189614,83 грн та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2905,24 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Позивач для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надав такі документи: копію договору про надання правничої допомоги від 21 вересня 2021 року №21/09/21-01, укладеного між Адвокатським об`єднанням Преміум Сервіс (далі - Адвокатське об`єднання) та ТзОВ Елбі-Транс (а.с.40-43), копію акта приймання-передачі наданих послуг від 23 вересня 2021 року (а.с.44), копію рахунка-фактури від 23 вересня 2021 року №23/09/21-01 (а.с.45), платіжне доручення від 23 вересня 2021 року №1206 (а.с.46).

Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 4.1 договором від 21 вересня 2021 року №21/09/21-01, предметом якого є надання правничої допомоги у справі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 вересня 2021 року №0049060712, обумовлено, що ТзОВ Елбі-Транс оплачує Адвокатському об`єднанню винагороду у розмірі, вказаному в акті виконаних робіт/наданих послуг.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 23 вересня 2021 року адвокатом надано такі послуги: надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності прийняття оскаржуваного рішення (1,5 год) - 3000,00 грн, складання позовної заяви (3,5 год) - 7000,00 грн, всього - 10000,00 грн. Сплату коштів за надані послуги підтверджує платіжне доручення від 23 вересня 2021 року №1206 на суму 10000,00 грн (а.с.46).

Відповідач заперечив щодо відшкодування витрат на правничу допомогу (а.с.52-55), аргументуючи тим, що така послуга як попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин не відповідає критерію необхідності та не пов`язана із розглядом справи в суді. Крім того, вважає що розмір витрат є явно завищеним порівняно з ціною позову.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір є надмірним. При цьому суд зазначає, що надання правової інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності прийняття оскаржуваного рішення не має безпосереднього впливу на результат.

Виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням участі адвоката, пов`язаної із представництвом позивача у суді, інших послуг, пов`язаних зі справою, суд дійшов висновку що витрати у сумі 3000,00 грн є надмірними та їх повинен понести позивач, а решта витрат у сумі 7000,00 грн підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 6853,00 грн (97,9%).

Крім того, звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2905,24 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23 вересня 2021 року №1205, випискою про зарахування судового збору до державного бюджету (а.с.9, 48).

Оскільки суд задовольняє позов частково, то з урахуванням вимог частини третьої статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути також витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 2844,23 грн - пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Елбі-Транс (43022, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Далека, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 39319648) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 06 вересня 2021 року №0049060712 в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 189614,83 грн (сто вісімдесят дев`ять тисяч шістсот чотирнадцять грн. 83 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Елбі-Транс за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 9697,23 грн (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто сім грн 23 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк