Рішення

від 04.01.2022 по справі 400/9819/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2022 р. № 400/9819/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства "ПРІНЦЕПС", пр. Жовтневий, 18, кв. 57, м. Миколаїв, 54034, до відповідача:Миколаївської митниці, вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54000, про:визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови у митному оформленні, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Миколаївської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA 508280/2021/000004/2 від 20.04.2021, № UA 508280/2021/000013/2 від 26.05.2021, № UA 508280/2021/000014/2 від 14.06.2021, № UA 508280/2021000010/2 від 11.05.2021, визнання протиправним та скасування картки відмови в митному оформленні випуску чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № UA 508280/2021/00014 від 20.04.2021, № UA 508280/2021/00028 від 26.05.2021, № UA 508280/2021/00030 від 14.06.2021, № UA 508280/2021/00021 від 11.05.2021.

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач протиправно прийняв рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, оскільки до митних декларацій позивачем надані всі документи, які підтверджують митну вартість товару за основним методом.

Відповідач надав суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до ч.2 ст.58 МК України декларантом неправомірно застосований основний метод визначення митної вартості товару, оскільки відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов`язкової при обчисленні митної вартості товару. До позовної заяви надані платіжні доручення про здійснення оплати за міжнародні транспортні перевезення, у яких відсутня інформація щодо виділення витрат на транспортування після ввезення, тому декларантом невірно визначені числові значення складових митної вартості. Не надано акт здачі-приймання робіт(послуг), оскільки саме акт виконаних робіт є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що до кожної митної декларації надано платіжне доручення та рахунок, які містять точну інформацію про вартість міжнародних транспортних послуг до місця ввезення на митну території України та по митній території України та підтверджують оплату послуг по всьому маршруту транспортування. Для підтвердження витрат на транспортування були надані рахунки-фактури та банківські платіжні доручення, тому ненадання саме актів виконаних робіт не може бути підставою для невизнання інших поданих документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до ст.262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач уклав зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № PL/ 150122050/2019-0121 від 03.10.2019 з компанією LENTEX Spolka Akcyjna(Польща) та зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 03.01.2020 № 2/01/2020 MORE FOR YOU KOZMETIK SAN.VE TIC.LTD(Туреччина) на умовах поставки FCA, оплата товару- 100% вартості перед відвантаженням товару.

З метою митного оформлення товару, митним брокером ТОВ Логос-Фортуна-Брокер , на підставі договору, укладеного з позивачем № б/н від 14.04.2021, подані 19.04.2021, 26.05.2021,14.06.2021,11.05.2021 електронні митні декларації до яких надано пакувальний лист, рахунок-проформа, рахунок-фактура, автотранспортна накладна CMR, сертифікат походження товару, банківський платіжний документ за товар, довідка про транспортні витрати №1, додаток №2 до зовнішньоекономічного контракту, контракт, договір про надання послуг митного брокеру, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, сертифікат, декларація митної вартості.

Позивач отримав повідомлення митниці, в яких зазначено, що у зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, керуючись ч.3 ст.53 МК України, для підтвердження митної вартості товару відповідач просив надати 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, 2) виписку з бухгалтерської документації стосовно операцій, пов`язаних з задекларованим товаром, 3) каталоги, специфікації, прейскуранти,6) копію митної декларації країни відправлення,7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами.

Митним брокером електронними повідомленнями надіслані заяви з проханням здійснити митне оформлення на підставі наданих документів.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів від № UA 508280/2021/000004/2 від 20.04.2021, № UA 508280/2021/000013/2 від 26.05.2021, № UA 508280/2021/000014/2 від 14.06.2021, № UA 508280/2021000010/2 від 11.05.2021 зазначено, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються не застосовується, у зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, необхідні для перевірки числового значення заявленої митної вартості (страхові витрати, транспортні витрати з урахуванням організації перевезення (доставка порожнього транспортного засобу, навантаження). Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не надані кількісно і достовірні та відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно з п.3 ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформлені товарів за заявленою декларантом вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях.

Картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA 508280/2021/00014 від 20.04.2021, № UA 508280/2021/00028 від 26.05.2021, № UA 508280/2021/00030 від 14.06.2021, № UA 508280/2021/00021 від 11.05.2021 позивачу повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

Позивач скористався правом наданим йому ч.8 ст.55 МУ України та надав митниці додаткові документи від 13.07.2021, 28.07.2021,28.07.2021: рахунок на оплату перевезення та платіжне доручення про оплату перевезення, експертний висновок РТПП Миколаївської області.

Відповідач листом від 08.10.2021 відповідно до ч.9 ст.55 МК України повідомив позивача про відмову у визнанні заявленої позивачем митної вартості.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

- обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз норм Митного Кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Митний орган тільки зазначив, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надано документальне обґрунтування формування митної вартості з урахуванням її числових значень.

Позивач надав митниці на підтвердження митної вартості товару: рахунки-проформи, рахунки-фактури(інвойс), платіжні доручення, довідка про транспортні послуги.

Надані позивачем документи не містять розбіжностей, наявних ознак підробки та містить всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час митного оформлення були надані усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.

Ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митниці не може вважатись обставиною, що не дає можливості підтвердити числові значення заявленої митної вартості товару, що поставлявся.

Умовами контрактів не передбачено страхування товару, тому позивач не мав можливості надати документи щодо страхування товару.

Для підтвердження витрат на транспортування до кожної митної декларації позивачем надавались довідки про вартість транспортування, рахунки-фактури на оплату та банківські платіжні доручення на оплату транспортно-експедиційних послуг.

У рахунках-фактурах № 1 від 12.04.2021, №2 від 27.05.2021, №3 від 15.06.2021, №147 від 12.05.2021чітко зазначена загальна вартість транспортних послуг та окремо зазначена вартість послуг до митного кордону України та витрат на транспортування після ввезення товару в Україну, тому висновки відповідача, що позивач не надав інформації щодо виділення витрат на транспортування після ввезення в Україну спростовується матеріалами справи. Також відповідач не довів суду, яким чином ненадання позивачем актів здачі-приймання робіт (послуг) унеможливило розмитнення товару за першим методом - ціною контракту.

Відповідно до ст.19 Конституції України та ст.2 КАС України відповідач, як суб`єкт владних повноважень повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не довів суду наявність правових підстав для коригування митної вартості товару, не обґрунтував правомірність застосування другорядного методу для визначення митної вартості товару, тому позов належить задовольнити.

07.12.2021 до суду надійшло клопотання позивача про стягнення витрат, які сторона сплатила у зв`язку із розглядом справи, які складаються з витрат на підготовку експертного висновку РТПП Миколаївської області № 120-0486 від 14.05.2021- 1800 грн. та № 120-0759 від 23.07.2021 на суму 2400 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою, акт приймання-передачі від 06.12.2021, рахунок від 03.12.2021, платіжне доручення № 6092 від 06.12.2021.

Відповідач надав суду заперечення щодо судових витрат та просив відмовити у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат, оскільки позивач не подавав до суду клопотання про призначення судової експертизи, висновки не мають суттєвого значення для справи, а сума гонорару є необґрунтованою та неспівмірною.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі №240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 по справі № 640/194/98/19.

Відповідно до ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина перша статті 42 КАС України). Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).

Таким чином КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 824/647/19-а.

В межах спірних правовідносин замовлення та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, що обумовлює відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на підготовку експертного висновку.

На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Дослідження експертом правопорушень зафіксованих в акті перевірки, які покладені в основу прийняття спірного акта індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені позивачем витрати були необхідними (неминучими).

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару успіху у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат (аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 13.07.201 по справі № 640/19089/20).

Тому, зважаючи на незначний обсяг матеріалів справи (поданих позивачем доказів), на ціну позову 59096,77 грн. та відсутність у наданих представником позивача даних про час, витрачений на правову допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки саме така сума, на думку суду, є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України та підлягають поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "ПРІНЦЕПС" (пр. Жовтневий, 18, кв. 57, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 43144954) до Миколаївської митниці (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54000, ідентифікаційний код 44017652) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 508280/2021/000004/2 від 20.04.2021, № UA 508280/2021/000013/2 від 26.05.2021, № UA 508280/2021/000014/2 від 14.06.2021, № UA 508280/2021000010/2 від 11.05.2021, картки відмови в митному оформленні випуску чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № UA 508280/2021/00014 від 20.04.2021, № UA 508280/2021/00028 від 26.05.2021, № UA 508280/2021/00030 від 14.06.2021, № UA 508280/2021/00021 від 11.05.2021.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54000, ідентифікаційний код 44017652) на користь Приватного підприємства "ПРІНЦЕПС" (пр. Жовтневий, 18, кв. 57, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 43144954) судовий збір у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень), сплачений платіжним дорученням № 5935 від 18.10.2021 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54000, ідентифікаційний код 44017652) на користь Приватного підприємства "ПРІНЦЕПС" (пр. Жовтневий, 18, кв. 57, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 43144954) витрати на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко