Постанова

від 15.06.2022 по справі 400/9819/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/9819/21Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача Турецької І.О.,

суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі за позовом Приватного підприємства «ПРІНЦЕПС» до Миколаївської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови у митному оформленні

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2021 року Приватне підприємство «ПРІНЦЕПС» (далі ПП «ПРІНЦЕПС») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Миколаївської митниці Держмитслужби (далі Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати:

-рішення про коригування митної вартості № UA508280/2021/000004/2 від 20.04.2021, № UA508280/2021/000013/2 від 26.05.2021, № UA508280/2021/000014/2 від 14.06.2021, № UA508280/2021000010/2 від 11.05.2021;

-картки відмови в митному оформленні випуску чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № UA508280/2021/00014 від 20.04.2021, № UA508280/2021/00028 від 26.05.2021, № UA508280/2021/00030 від 14.06.2021, № UA508280/2021/00021 від 11.05.2021.

Позовні вимоги побудовані на тому, що надані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, у них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар.

На думку позивача, у суб`єкта владних повноважень відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.

Таким чином, на думку позивача, спірні рішення про коригування митної вартості та картки відмови в митному оформленні випуску чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України є протиправними, оскільки прийняті з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), позов ПП «ПРІНЦЕПС» задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості № UA508280/2021/000004/2 від 20.04.2021, № UA508280/2021/000013/2 від 26.05.2021, № UA508280/2021/000014/2 від 14.06.2021, № UA508280/2021000010/2 від 11.05.2021, картки відмови в митному оформленні випуску чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № UA508280/2021/00014 від 20.04.2021, № UA508280/2021/00028 від 26.05.2021, № UA508280/2021/00030 від 14.06.2021, № UA508280/2021/00021 від 11.05.2021.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, на підтвердження митної вартості товарів за ціною договору, надав необхідний перелік документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Такі документи, як рахунки-проформи, рахунки-фактури (інвойс), платіжні доручення, довідка про транспортні послуги, чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору. До того ж, надані документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено таке.

По-перше, скаржник указує, що наданий рахунок на оплату не містив інформації щодо витрат, зазначених у пункті 3.1 договору №08-04/21 від 08.04.2021. Тобто, відсутня інформація щодо витрат, пов`язаних з реалізацією перевезень (робіт, послуг), включаючи комісійну винагороду.

Апелянт також зазначає, що загальна сума перевезень, згідно рахунку на оплату, складає 28 000 грн., з них 9300 грн. міжнародні транспортні послуги по маршруту м. Люблинець (Польща) п/п Краковець (Україна) та 18 700 грн. міжнародні транспортні послуги по маршруту п/п Краковець (Україна) м. Миколаїв (Україна).

Однак, разом з позовною заявою надано платіжне доручення №5457 від 21.04.2021 про здійснення оплати за міжнародні транспортні перевезення на суму 28 000 грн., у якому відсутня інформація щодо виділення витрат на транспортування після ввезення.

Скаржник посилається на вимоги частини 11 статті 58 Митного кодексу України, яка передбачає, що витрати на транспортування після ввезення не включаються за умови виділення їх із ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджено та піддаються обчисленню.

Тому, апелянт вважає, що декларантом невірно визначені числові значення складових митної вартості товарів.

По-друге, скаржник указує, що позивачем не надано акт здачі-приймання робіт (послуг), який є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції за її змістом та обсягом.

По-третє, з приводу наданого позивачем експертного висновку №120-0759 від 26.07.2021 скаржник зазначив, що експертиза здійснювалась на дату, яка відмінна від дати оформлення митних декларацій. На момент проведення експертизи товар не знаходився під митним контролем, оскільки був випущений у вільний обіг на митній території України. Крім того, наданий експертний висновок не спростовує виявлені Митницею розбіжності.

ПП «ПРІНЦЕПС» не скористалось правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1статті 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні, у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Фактичні обставини справи.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП «ПРІНЦЕПС» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 43144954), основним видом економічної діяльності якої є: 13.92 Виготовлення готових текстильних виробiв, крім одягу.

ПП «ПРІНЦЕПС» було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № PL/ 150122050/2019-0121 від 03.10.2019 з компанією LENTEX Spolka Akcyjna (Польща) та зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 03.01.2020 № 2/01/2020 з фірмою MORE FOR YOU KOZMETIK SAN.VE TIC.LTD (Туреччина) на умовах поставки FCA, оплата товару 100% вартості перед відвантаженням товару.

Так, позивач придбав у компанії LENTEX Spolka Akcyjna (Польща) нетканний матеріал, а у фірми MORE FOR YOU KOZMETIK SAN.VE TIC.LTD (Туреччина) гігієнічні вироби з пластмас та одноразові шапочки для волосся, виготовлені з поліетилену з резинкою по периметру для утримання на голові.

З метою здійснення митного оформлення товару, ПП «ПРІНЦЕПС» укладено договір б/н від 14.04.2021 з митним брокером ТОВ «Логос-Фортуна-Брокер».

11.05.2021, 26.05.2021, 19.04.2021 та 14.06.2021 декларант подав електронні митні декларації в яких визначив митну вартість товарів за ціною договору (контракту).

До даних митних декларацій надано пакувальний лист, рахунок-проформа, рахунок-фактура, автотранспортна накладна CMR, сертифікат походження товару, банківський платіжний документ за товар, довідка про транспортні витрати №1, додаток №2 до зовнішньоекономічного контракту, контракт, договір про надання послуг митного брокеру, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, сертифікат, декларація митної вартості.

Позивач отримав повідомлення митниці, в яких зазначено, що у зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, керуючись частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товару Митниця просила надати:

1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

2) виписку з бухгалтерської документації стосовно операцій, пов`язаних з задекларованим товаром;

3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи);

4) копію митної декларації країни відправлення;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Митним брокером електронними повідомленнями надіслані заяви з проханням здійснити митне оформлення на підставі наданих документів.

Однак, Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, визначивши її за резервним методом:

-№ UA508280/2021/000004/2 від 20.04.2021;

-№ UA508280/2021/000013/2 від 26.05.2021;

-№ UA508280/2021/000014/2 від 14.06.2021;

-№ UA508280/2021000010/2 від 11.05.2021.

У цих рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються не застосовується, у зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, необхідні для перевірки числового значення заявленої митної вартості (страхові витрати, транспортні витрати з урахуванням організації перевезення (доставка порожнього транспортного засобу, навантаження). Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не надані кількісно і достовірні та відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно з п.3 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформлені товарів за заявленою декларантом вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях.

Далі, картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA 508280/2021/00014 від 20.04.2021, № UA 508280/2021/00028 від 26.05.2021, № UA 508280/2021/00030 від 14.06.2021, № UA 508280/2021/00021 від 11.05.2021 позивачу повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

Позивач скористався правом наданим йому ч.8 ст.55 Митного кодексу України та надав митниці додаткові документи від 13 та 28 липня 2021 року: рахунок на оплату перевезення та платіжне доручення про оплату перевезення, експертний висновок РТПП Миколаївської області.

Митниця листом від 08.10.2021, відповідно до ч.9 ст.55 Митного кодексу України, повідомила позивача про відмову у визнанні заявленої позивачем митної вартості.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1статті 52 Митного кодексу України).

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1статті 53 Митного кодексу України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 Митного кодексу України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини(частина 3 статті 53 Митного кодексу України).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5статті 53 Митного кодексу України).

Стаття 58 Митного кодексу України унормовує визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Зокрема, частина 1 даної статті встановлює, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів.

Далі, частини з 2 по 5 даної статті встановлюють, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частина 10 статті 58 Митного кодексу України встановлює, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати, понесені покупцем, зокрема:

вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Частина 11 даної статті забороняє при визначенні митної вартості включати до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, ніякі інші витрати, крім тих, що передбачені у цій статті.

Досліджуючи доводи апеляції про законність прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів, колегія суддів установила таке.

Перший довід Митниці полягає у відсутності інформації щодо витрат, пов`язаних з реалізацією перевезень (робіт, послуг).

Скаржник указує, що у платіжному дорученні №5457 від 21.04.2021 про здійснення оплати за міжнародні транспортні перевезення на суму 28 000 грн. відсутня інформація щодо виділення витрат на транспортування після ввезення товару на митну територію України.

Оцінюючи даний довід, колегія суддів зазначає таке.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що для підтвердження витрат на транспортування до кожної митної декларації позивачем надавались довідки про вартість транспортування, рахунки-фактури на оплату та банківські платіжні доручення на оплату транспортно-експедиційних послуг.

Так, у рахунках-фактурах № 1 від 12.04.2021, №2 від 27.05.2021, №3 від 15.06.2021 та №147 від 12.05.2021 зазначена загальна вартість транспортних послуг та окремо вартість послуг до митного кордону України та витрат на транспортування після ввезення товару в Україну.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає неспроможними доводи скаржника, що позивач не надав інформації щодо виділення витрат на транспортування після ввезення товару в Україну.

Наступний, другий довід апеляції полягає у тому, що позивачем не надано акт здачі-приймання робіт (послуг), який є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції за її змістом та обсягом.

Відповідаючи на даний довід скарги, колегія суддів зазначає, що акт здачі-приймання робіт (послуг) не є обов`язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів, які передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Тобто, подання такого документу, для підтвердження митної вартості товарів, не є обов`язковим.

Також слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що Митниця не наводить обставин, яким чином ненадання акту здачі-приймання робіт (послуг) унеможливило розмитнення товару за першим методом ціною контракту.

Третім доводом апеляції є те, що експертиза, за результатом проведення якої є складення експертного висновку №120-0759 від 26.07.2021, проводилась на дату, яка відмінна від дати оформлення митних декларацій. Тобто, на момент проведення експертизи, товар не знаходився під митним контролем, оскільки був випущений у вільний обіг на митній території України.

Колегія суддів вважає, що даний довід апеляції не має правового значення для вирішення даної справи, оскільки такий експертний висновок надавався декларантом як додатковий документ для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, у відповідності до вимог частини 8 статті 55 Митного кодексу України.

Водночас, надані декларантом, разом з митними деклараціями, документи надавали можливість Митниці здійснити митне оформлення товарів за ціною договору. Такі документи не містять розбіжностей, наявних ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, Митниця не навела, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПП «ПРІНЦЕПС» митної вартості товарів судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України до справ незначної складності відносяться інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянути за правилами спрощеного позовного провадження. Суд правомірно розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, адже, остання не відноситься до справ, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції переглянуто рішення суду першої інстанції, що ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відсутні підстави для його касаційного оскарження.

Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325,328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі за позовом Приватного підприємства «ПРІНЦЕПС» до Миколаївської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови у митному оформленні залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л. В. Стас

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 16.06.2022.