Постанова

від 05.01.2022 по справі 476/530/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.01.22

22-ц/812/46/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 476/530/19

Провадження № 22-ц/812/ 46 /22

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Чернякової Н.В. в приміщенні того ж суду, за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Новий сад" про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ "Новий сад" про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії МК № 076259, виданого 09.02.2005 року Єланецькою райдержадміністрацією Миколаївської області на підставі розпорядження Єланецької райдержадміністрації від 10.12.2004 року, за № 1252-р. позивачці належить па праві приватної власності земельна ділянка площею 14,43 га для ведення товарного сільськогосподарською виробництва, що розташована в межах території Малоукраїнської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, кадастровий номер 4823082600:02:000:0281.

Вказана земельна ділянка, згідно договору оренди земельної ділянки від 27.02.2009 року, зареєстрованого 27.02.2009 року в реєстрі за № 190 та у Єланецькому районному окрузі Миколаївської МРФ ДП Центр ДЗК 27.04.2009 за №040901400653, передана в оренду строком на сорок дев`ять років ТОВ Новий сад .

Відповідно до п. 9 Договору оренди землі відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельними ділянками сплачувати 3003,87 грн не пізніше 1 грудня кожного року.

Однак відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою на протязі 2009 - 2018 роках та відповідно нехтує терміном, визначеним в п. 9 договору оренди землі, який є його істотною умовою. Станом на 11.06.2019 відповідачем в рахунок погашення заборгованості за користування в 2009 - 2018 роках належною позивачці земельною ділянкою орендну плату у повному обсязі не сплачено. До того ж, ніяких послуг в рахунок орендної плати за 2009 - 2018 роки позивачка від відповідача не отримувала. На неодноразові звернення позивачки до відповідача про здійснення повного розрахунку за Договором оренди останній відповідав відмовою.

Незважаючи на приписи чинного законодавства України та на умови Договору оренди, відповідач не виявив доброї волі для вирішення цього спору у позасудовому порядку.

На підставі ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24. 25 Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

П. 11 договору оренди землі встановлено обов`язок відповідача своєчасно сплачувати орендну плату, тобто до 1 грудня поточного року. В зв`язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2009 - 2018 роках, є невиконанням обов`язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі є підставою для розірвання договору оренди землі від 27.02.2009, реєстраційний № 190 та № 040901400653.

Умовами розрахунків по договору оренди землі, укладеним між позивачем та відповідачем, було визначено виплату орендної плати в строк до 1 грудня поточного року. А отже, порушення строків виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2009 - 2018 роках є порушенням ст. 526 ЦК України, що відповідно до ст. 610, 611 ЦК України є також підставою для розірвання договору оренди від 27.02.2009.

При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, який відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі є істотною умовою договору оренди землі, позивачка розраховувала на отримання необхідних позивачці обігових грошових коштів. А отже в зв`язку з порушенням строку сплати орендної плати, позивачка була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які вона розраховувала при укладені договору оренди землі.

Посилаючись на вкладене, ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди землі, укладений між нею та ТОВ Новий сад , зареєстрований 27.04.2009 року у Єланецькому районним окрузі Миколаївської філії МРФ ДП Центр державного земельного кадастру (ДЗК) за № 040901400653.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Новий сад" про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачка через свого представника адвоката Ільїна О.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду від 15 вересня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вважає, що рішення суду ухвалено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме судом не було повно з`ясовано усіх фактичних обставин справи, не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання неналежним доказом видаткового касового ордеру № 157 від 14.05.2009 року, оскільки при складанні останнього було порушення вимоги п. 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: сума вказана у видатковому касовому ордері була виконана не позивачкою, а іншою особою, що суперечить вимогам законодавства. Крім того сума начебто отриманої орендної плати не відповідає інформації, що міститься в Державному реєстрі фізичних осіб ДПА України про суми виплачених позивачці доходів від відповідача.

Проте, в подальшому, порушуючи вимоги ст. 76, 77, 89, 263 та 265 ЦПК України, суд послався на відомості, викладені у вказаному неналежному доказі (видатковому касовому ордері) для спростування твердження позивачки щодо систематичної невиплати орендної плати за відповідним договором.

При цьому суд першої інстанції, зробив висновок про одноразове отримання позивачкою від відповідача орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою за період часу з 2009 року по 2016 рік включно в розмірі, який не є меншим, ніж це передбачено п. 9 договору оренди землі, укладеного 27.02.2009 року, що в свою чергу не відповідає дійсним обставинам справи. Не отримання позивачкою коштів від відповідача підтверджується відомостями з бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за вих. 560 від 18.02.2020 року.

Вважає незрозумілими висновки суду, щодо одноразового отримання позивачкою коштів, в розрізі того, яку конкретну суму остання отримала від відповідача та за який період, тобто у даному випадку суд першої інстанції ґрунтує рішення суду на недостовірних доказах та припущеннях того, що позивачка начебто отримала від відповідача певну суму за оренду земельної ділянки в розмірі, який не є меншим, ніж це передбачено п. 9 договору оренди землі, укладеного 27.02.2009 року, що знову таки є суттєвим порушенням норм процесуального права.

Посилається на те, що судом не було враховано також те, що відповідач не надав суду жодного підтвердження знищення касової книги, а надав лише довідку (реєстр, акт) відбору документів для знищення. Проте вказаний документ жодним чином не підтверджує знищення касової книги чи документів зазначених у ньому. Більш того, вважає, що відповідачем навмисно не було надано суду касову книгу підприємства за 2009 рік, оскільки остання може підтвердити, що грошових коштів у сумі зазначеній у видатковому касовому ордері № 157 від 14.05.2009 року відповідач не сплачував позивачці за оренду земельної ділянки.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду по справі № 748/1379/18 від 03.06.2020 року, № 686/15360/18 від 26.08.2020 року та № 748/1815/18 від 26.08.2020 року доказування, а отже й рішення суду не може гуртуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Крім того, між позивачкою та відповідачем було укладено два договори оренди землі, а саме: Договір оренди землі від 19.12.2008 року строком на 10 років, який зареєстрований 21.04.2009 року за № 040901400456 Єланецьким реєстраційним округом (офіс) ДП Центр ДЗК , що підтверджується відповідною відміткою на самому договорі, та Договір оренди землі від 27.02.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу Миколаївської області Волошиним В.В., зареєстрований в реєстрі за №190, а також зареєстрований 27.04.2009 року за № 040901400653 Єланецьким реєстраційним округом (офіс) ДП Центр ДЗК , що підтверджується відповідною відміткою на самому договорі.

Стосовно сплати позивачці грошових коштів в сумі 5000,00 грн. у 2017 році та 5000,00 грн. у 2018 році, апелянт зазначає, що отримання коштів в рахунок оплати за договором оренди землі від 27.02.2009 року позивачкою від відповідача не підтверджується жодним належним доказом, оскільки в платіжному доручені від 26.12.2017 року та відомості № 5 на видачу орендної плати не зазначено за яким договором та за який період здійснюється виплата коштів. Також у видатковому касовому ордері від 29.01.2019 року не зазначено за яким договором здійснюється виплата коштів.

Посилається на те, що відповідач ввів суд в оману щодо виплати орендної плати у розмірі 5000,00 грн за 2018 рік, адже у видатковому касовому ордері від 29.01.2019 року вказана сума коштів у розмірі 3000,00 грн., а суд першої інстанції не врахував невідповідність відомостей викладених у інформації про нарахування та виплату орендної плати, відомостям зазначеним у видатковому касовому ордері від 29.01.2019 року.

Вважає, що надані відповідачем докази (видатковий касовий ордер від 26.12.2017 року, відомість № 5 та видатковий касовий ордер від 29.01.2019 року) є недостовірними, адже останні не містять беззаперечні відомості на підставі яких можливо було б встановити дійсні обставини справи.

Більш того видатковий касовий ордер від 26.12.2017 року та видатковий касовий ордер від 29.09.2019 року є неналежним доказом, оскільки останні заповненні з порушенням вимог чинного законодавства та не містять всю необхідну інформацію, щодо предмету доказування, а саме: на підставі якого договору здійснювалася виплата, не зазначено паспортних даних отримувача коштів (п. 27, 32 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні), повне найменування особи, якій здійснюється виплата коштів, а ордер від 26.12.2017 року взагалі не містить відомостей про одержувача коштів та його підпис про отримання цих коштів.

Крім того, відповідно до інформації про нарахування та виплату орендної плати наданої відповідачем, останній мав сплачувати позивачці орендну плату з урахування коефіцієнта індексації НГО землі у розмірі по 6213,00 грн за 2017 - 2018 роки, проте в порушення істотних умов договору, щодо розміру та строків оплати, сплатив позивачці лише 5000,00 грн за 2017 рік та 3000,00 грн. за 2018 рік, на підтвердження чого надав суду неналежні та недостовірні докази.

Таким чином, апелянт вважає, що відповідачем систематично не здійснювалася виплата орендної плати у повному обсязі, що є суттєвим порушенням умов договору оренди землі, чинного законодавства України та є підставою для розірвання договору оренди землі.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд в постанові від 06.03.2019 року по справі № 183/262/17.

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стосовно сплати відповідачем на розрахунковий рахунок позивачки коштів у 2019 році у розмірі 12000,00 грн. та у 2020 році у розмірі 10000,00 грн. то останні були сплачені після подачі позову та відкриття провадження у справі. Тому сплата зазначених коштів не може вважатися належним та добровільним виконання відповідачем умов договору, оскільки останні були сплачені після подачі позовної заяви, яка змусила відповідача виконувати умови договору оренди землі. Проте порушення законного права позивачки на отримання орендної плати, на які вона розраховувала за договором оренди, відбулося до моменту подачі позовної заяви. Крім того, надані відповідачем докази (платіжні доручення та витяги з відомості банк - клієнт) є недостовірними, адже останні не містять беззаперечні відомості, на підставі яких можливо було встановити дійсні обставини справи (не зазначено призначення платежу). Більш того платіжні доручення № 1717 від 18.12.2019 року та № 1285 від 09.09.2020 року, підтверджують лише той факт, що відповідач здійснив перерахування коштів з свого одного рахунку на свій інший рахунок, а витяг з відомостей банк - клієнт взагалі не містить призначення платежу.

Також ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду щодо того, що позивачка не зверталася до відповідача з приводу несплати орендної плати, оскільки остання неодноразово усно зверталася до керівництва ТОВ Новий сад з вимогою про сплату їй орендної плати, на що отримувала лише обіцянки керівника відповідача про сплату їй орендної плати. Щодо не звернення позивачки до суду з позовною заявою про стягнення орендної плати, зазначає, що це було викликано необізнаністю та фінансовою неспроможністю позивачки на звернення останньої до адвоката та до суду, а також вірою, що відповідач все ж таки розрахується з нею згідно умов договору оренди землі. Така можливість у позивачки з`явилася лише після допомоги останній її родичами (дочкою та зятем).

Від ТОВ Новий сад надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що права позивачки жодним чином не були порушені відповідачем.

Маючи волевиявлення, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, передбачених ст. 15 Закону України Про оренду землі , та 27.02.2009 року було укладено і підписано особисто сторонами договір оренди землі площею 14,43 га між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Новий Сад терміном на 49 років, який пройшов державну реєстрацію.

В зв`язку із зверненням позивачки до Товариства з приводу виплати орендної плати наперед за 49 років дії договору, 14.05.2009 року Товариство виплатило суму в розмірі 147 200 грн власниці земельної ділянки, що підтверджується видатково - касовим ордером № 157.

Виплата всієї орендної плати наперед не заборонена ні умовами договору оренди, ні законодавством станом на 2009 рік, отже сторони діяли як в рамках Закону, так і не порушуючи погоджені між собою умови Договору.

Проте, звернувшись до суду, позивачка заперечувала факт отримання цих коштів, посилаючись на те, що видатково - касовий ордер № 157 від 14.05.2009 року в графі Одержав підписаний не нею та отримана сума коштів написана не позивачкою, а іншою особою, але після проведеної судової почеркознавчої експертизи, замовленою стороною позивачки, дещо змінила позицію та в судовому засіданні зазначила, що можливо вона й підписувала видатковий касовий ордер, але коштів не отримувала.

Представник позивачки після проведеної експертизи, побачивши що підпис в графі Одержав належить позивачці почав наполягати лише на тому, що даний документ заповнений з порушенням та не відповідає Положенню про ведення касових операцій.

Проте відповідач вважає, що відсутність написаної власноручно суми отриманих коштів за наявності підпису в їх отримані, який стоїть після вказаної суми отриманих коштів, не може спростовувати факту отримання цих коштів та визнаватись неналежним доказом. Касир ТОВ Новий Сад повідомила, що люди похилого віку, із вадами зору чи малоосвічені часто просять повністю заповнити фінансові документи, так як допускають помилки в написанні, при цьому завжди ставлять власноручно свій підпис в таких документах виключно після отримання грошей.

Відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо не прийняття як належного доказу видаткового касового ордеру № 157 від 14.05.2009 року в частині отримання позивачкою орендної плати за весь строк дії договору оренди землі в розмірі 147200 грн. через те, що при його складанні допущено порушення п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, так як суд послався на Положення, яке затверджене Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 року за № 148, яке не існувало на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки ордер складено 14.05.2009 р., тоді як Положення затверджене 29.12.2017 р.

Щодо твердження позивачки в апеляційній скарзі, що Товариством навмисно не надано касової книги і на його думку не надано підтвердження знищення цієї книги, зазначив, що до суду надано довідку дирекції ТОВ Новий сад за вих. № 83 від 21.11.2020 року, де вказано, що касова книга на підприємстві ТОВ Новий сад ведеться, але за 2009 рік не зберіглася. Згідно наказу Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 року Про затвердження Переліку документів, із зазначенням строків зберігання із змінами та доповненнями, внесеними наказом МЮУ від 07.03.2013 року № 400/5 термін зберігання касових книг 3 роки після проведення перевірки контролюючими органами дотримання податкового законодавства. А тому після перевірки підприємства, проведеної ДПС у Миколаївській області 20.05.2013 року було проведено відбір документів для знищення. Факт того, що касова книга знищена підтверджується актом про вилучення документів для знищення. Після затвердження даного акта керівником Товариства вказані в акті від 18.04.2016 і року вилученні документи було знищено.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на існування двох договорів оренди, відповідач вказує, що позов стосувався договору оренди від 27.02.2009 року зі строком укладення на 49 років, в позові не зазначено про існування іншого договору оренди та правовідносини за ним, не були предметом розгляду даної справи, тому даний факт не підлягає оцінці та не заслуговує на увагу.

Крім того відповідач у відзиві вказує, що позивачка по справі надаючи пояснення в судовому засіданні в суді першої інстанції відразу заперечувала отримання орендних платежів за весь період, але в подальшому, хоча і заперечувала отримання суми в розмірі 147200 грн. в 2009 році, все ж таки зазначила, що отримувала орендні платежі за 2017 р. та 2018 р. по п`ять тисяч гривень, а в 2019 та 2020 р. по десять тисяч гривень за кожен рік оренди земельної ділянки. Отже, отримання вказаних сум коштів визнаються самою позивачкою, тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Посилання представника позивачки на те, що видатковий касовий ордер не містить періоду, за який проводиться виплата орендної плати та не містить підпису про отримання коштів, є необґрунтованими та безпідставним, адже спростовується матеріалами справи.

Так, у видатковому касовому ордері від 26.12.2017 р. зазначено виплата орендної плати за земельні паї 2017 року, а перелік осіб, які отримують кошти сформований у відомості № 5, де під № 10 зазначено прізвище ОСОБА_1 та стоїть її підпис, як доказ отримання орендної плати.

Що стосується переказу орендних платежів на карткові рахунки, то переказ таких коштів підтверджується: за 2019 р. платіжним дорученням № 1717 від 18.12.2019 р., де в призначенні платежу вказано поповнення обігових коштів для розрахунків за паї, де під № 2 вказано позивачку, якій перераховано 12 000 грн. З перерахованих коштів відразу сплачено податок на доходи фізичних осіб (платіжне доручення № 1718) та військовий збір (платіжне доручення № 1719);

за 2020 р. платіжним дорученням № 1285 від 09.09.2020 р., де в призначенні платежу вказано поповнення обігових коштів для розрахунків за оренду земельного паю за 2020 р., де під № 10 вказано позивачку, якій перераховано 10 000 грн. З перерахованих коштів відразу сплачено податок на доходи фізичних осіб (платіжне доручення № 1286) та військовий збір (платіжне доручення № 1287).

Крім того відповідач вказує, що й надалі виконує передбачені договором оренди землі обов`язки, не залежно від розгляду справи в суді.

Твердження представника позивачки, що вона неодноразово зверталась до керівництва Товариства з приводу сплати орендних платежів - не відповідають дійсності та не підтверджені жодним із доказів, також позивачка не зверталась і з питання зміни умов договору, в тому числі і з приводу розміру орендної плати, як це передбачено п. 12 вказаного договору оренди землі.

Посилаючись на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення суду залишити без змін.

Учасники процесу до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представники сторін просили розглянути справу у їх відсутності.

В попередньому судовому засіданні представник позивачки підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні не визнав доводи апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, надавши пояснення аналогічні змісту відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Так, відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 14,43 га, з кадастровим номером 4823082600:02:000:0281, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Малоукраїнської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК №076259 від 09.02.2005 року (том І а. с. 8-9).

27.02.2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Новий сад укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 49 років. За актом прийому-передачі земельної ділянки від 27.02.2009 року вищевказана земельна ділянка передана ТОВ Новий сад .

27.04.2009 року договір оренди землі від 27.02.2009 року зареєстровано у Єланецькому реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040901400653.

14.12.2018 року проведено державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823082600:02:000:0281 площею 14,4313 га належної ОСОБА_1 за ТОВ Новий сад на підставі вищевказаного договору оренди землі.

Згідно пунктів 1, 2, 7, 9, 11 вказаного договору у строкове платне користування передана земельна ділянка площею 14,43 га, в тому числі 14,43 га ріллі, з кадастровим номером 4823082600:02:000:0281, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малоукраїнської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. Орендна плата повинна вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3003,87 грн в рік до 01 грудня.

В судовому засіданні представник відповідача на підтвердження того, що орендна плата в розмірі 147200 грн. за весь строк оренди була виплачена ТОВ Новий сад 14.05.2009 року позивачці одноразово, надав суду видатковий касовий ордер № 157.

За клопотанням позивачки та її представника, які заперечували отримання позивачкою орендної плати у вищезазначеному розмірі, судом була призначена судова почеркознавча експертиза з метою встановлення належності позивачці ОСОБА_1 підпису, виконаного у графі "Підпис" , та рукописного тексту "Сто сорок сем тысяч двести" у графі "Одержав" у видатковому касовому ордері №157 від 14.05.2009 року.

Із висновку експерта № 189 від 11.06.2020 року Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України слідує, що підпис у графі Підпис у видатковому касовому ордері № 157 від 14.05.2009 року (а.с. 78) виконаний ОСОБА_1 , а рукописний текст Сто сорок сем тысяч двести у графі Одержав у видатковому касовому ордері № 157 від 14.05.2009 року (а.с. 78) - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (том 1 а.с. 175-180).

Після цього в судовому засіданні позивачка пояснила, що хоча в видатковому касовому ордері № 157 міститься її підпис, проте, ніяких коштів з 2009 року від відповідача вона не отримувала. Яким чином і за яких обставин було підписано вказаний ордер їй невідомо. Рукописний текст про суму отриманих коштів написано не її рукою.

Судом було встановлено, що запис про суму отриманої ОСОБА_1 орендної плати до касового ордеру № 157 було внесено бухгалтером ТОВ "Новий сад" ОСОБА_3 .

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за вих. № 560 від 18.02.2020 року позивачці виплачено ТОВ Новий сад в 4 кварталі 2009 року - 2872,00 грн., в 4 кварталі 2010 року - 3005,00 грн., в 4 кварталі 2011 року - 3185,00 грн., в 4 кварталі 2012 року - 3185,00 грн., в 4 кварталі 2013 року - 3185,00 грн., в 4 кварталі 2014 року - 3185,00 грн., в 4 кварталі 2015 року - 3185,00 грн., в 4 кварталі 2016 року - 3185,00 грн., в 4 кварталі 2017 року - 6213,00 грн., в 4 кварталі 2018 року - 6213,00 грн. (том І а. с. 215-216).

Із довідки наданої дирекцією ТОВ Новий сад за вих. № 83 від 21.11.2020 року слідує, що касова книга на підприємстві ТОВ Новий сад ведеться, але за 2009 рік не зберіглася. Згідно наказу Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 року Про затвердження Переліку документів, із зазначенням строків зберігання із змінами та доповненнями, внесеними наказом МЮУ від 07.03.2013 року № 400/5 термін зберігання касових книг 3 роки після проведення перевірки контролюючими органами дотримання податкового законодавства. А тому після перевірки підприємства проведеної ДПС у Миколаївській області 20.05.2013 року було проведено відбір документів для знищення. (том 1 а. с. 217).

Проаналізувавши зазначені обставини, суд першої інстанції не прийняв до уваги наданий представником відповідача видатковий касовий ордер № 157 від 14.05.2009 року як належний доказ в частині отримання позивачкою орендної плати за весь строк дії договору оренди землі в розмірі 147200 грн., оскільки при його складанні допущено порушення п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 року за № 148 (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин), а саме: сума вказана у видатковому касовому ордері виконана не позивачкою, а іншою особою, що суперечить вимогам вказаного Положення. Крім того сума отриманої орендної плати не відповідає інформації, що міститься в Державному реєстрі фізичних осіб ДПА України про суми виплачених ОСОБА_1 доходів від ТОВ "Новий сад".

В той же час суд вважав такими, що не відповідають дійсним обставинам справи твердження позивачки про систематичну невиплату їй відповідачем орендної плати за 2009-2018 роки, оскільки вона особисто розписалась в касовому ордері № 157, виданому 14.05.2009 року.

Зазначене свідчить про те, що судом під час ухвалення рішення було допущено протиріччя, оскільки з одного боку суд не прийняв як належний доказ видатковий касовий ордер № 157 від 14.05.2009 року в частині отримання позивачкою орендної плати за весь строк дії договору оренди землі в розмірі 147200 грн., а з іншого - використав інформацію, що міститься в даному видатковому касовому ордері № 157 щодо отриманих позивачкою коштів для спростування її ж стверджень про не отримання орендної плати за 2009-2018 роки, що свідчить про грубе порушення норм процесуального законодавства при ухваленні рішення у справі.

Щодо отримання позивачкою орендної плати в період після 2016р., суд вважав встановленим із інформації про нарахування та виплату орендної плати ОСОБА_1 (том 1 а. с. 230), наданої в судове засідання представником відповідача, що в 2017 році позивачці виплачено 5000 грн., в 2018 році - 5000 грн., 2019 році - 10000 грн., в 2020 році - 10000 грн. в рахунок орендної плати за договором оренди землі від 27.02.2009 року. Позивачка в судовому засіданні визнала отримання вказаних сум орендної плати за 2017-2020 роки на її банківський рахунок, відкритий в ООДАТ Райффайзен Банк Аваль .

Проаналізувавши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка отримала одноразово від відповідача орендну плату за користування належною їй земельної ділянки за період часу з 2009 року по 2016 рік включно в розмірі, який не є меншим, ніж це передбачено п. 9 договору оренди землі, укладеного 27.02.2009 року.

Також судом з пояснень представника відповідача було встановлено, що відповідачем орендна плата за договором оренди землі від 27.02.2009 року сплачувалась позивачці систематично з 2009 по 2020 роки, тобто на протязі 12 років і вказані обставини не спростовано позивачкою в ході судового розгляду.

При цьому суд врахував, що з 2009 року до звернення в суд з даним позовом позивачка не заявляла відповідачу будь-яких претензій щодо строку оренди належної їй земельної ділянки, розміру орендної плати належного до сплати та фактично виплаченої орендної плати. З моменту укладення договору жодних претензій до ТОВ "Новий сад" щодо порушення умов договору в частині неповноти чи несвоєчасності виплати орендної плати за цим договором позивачка не заявляла. До того ж позивачка з 2009 року по 2019 рік не ініціювала розірвання договору оренди землі з причини систематичної несплати орендної плати.

Вищевикладене свідчить, що сторони, у відповідності до статті 638 ЦК України, досягли згоди з усіх істотних умов договору, визначивши їх на власний розсуд у відповідності до ст. 627 ЦК України, з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Доказів протилежного позивачкою та її представником суду не надано.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення прав позивачки та відповідно відсутність підстав для розірвання договору оренди землі від 27.02.2009 року в межах доводів позивачки та її представника.

Колегія суддів в цілому погоджується з висновком суду щодо необґрунтованості вимог про розірвання договору оренду в межах заявлених позовних вимог, проте вважає, що судом допущено протиріччя під час ухвалення рішення, тому воно підлягає зміні в частині мотивування підстав для відмови у позові, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі . ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України Про оренду землі врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку із передачею її у користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладання договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За приписами статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, ОСОБА_1 зазначила, що з часу укладення договору оренди земельної ділянки від 27.02.2009 року, посвідченого нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу Миколаївської області Волошиним В.В. та зареєстрованого 27.02.2009 року в реєстрі за № 190, а також у Єланецькому районному окрузі Миколаївської МРФ ДП Центр ДЗК 27.04.2009 за №040901400653, орендної плати протягом 2009-2018 років в повному обсязі та у визначені в договорі строки, а також ніяких послуг в рахунок орендної плати за 2009 - 2018 роки не отримувала.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, встановивши, що у даному випадку факт систематичної несплати орендної плати відсутній.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

З огляду на частину першу статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з положеннями статей 21 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи (ст. 22 Закону України Про оренду землі ).

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначила, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

Суд під час розгляду справи, яка переглядається, встановив, що відповідно до пунктів 9-10 договору оренди від 27 лютого 2009 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3003,87 грн. в рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції за додатковою угодою сторін.

Отже, умовами договору не передбачено надання ніяких додаткових послуг в рахунок орендної плати. За такого посилання позивачки як на підставу для розірвання договору оренди на те, що вона протягом 2009 - 2018 роки не отримувала ніяких послуг в рахунок орендної плати, є безпідставним.

Пунктами 35-37 зазначеного договору визначено підстави припинення та розірвання договору оренди землі. У пункті 38 зазначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до видаткового касового ордеру № 157 від 14 травня 2009 року, наданого ТОВ Новий сад , позивачці була виплачена орендна плата наперед за 49 років згідно договору оренди від 27.04.2009р. за № 040901400653 у розмірі 147200 грн.(т.1 а. с. 78).

Згідно висновку експерта № 189 від 11.06.2020 року, виконаного експертом Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, підпис у графі Підпис у видатковому касовому ордері № 157 від 14.05.2009 року виконаний ОСОБА_1 , а рукописний текст Сто сорок сем тысяч двести у графі Одержав у цьому видатковому касовому ордері- виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (том 1 а.с. 175-180).

Судом під час розгляду справи було встановлено, що запис про суму отриманої ОСОБА_1 орендної плати до касового ордеру № 157 було внесено бухгалтером ТОВ "Новий сад" ОСОБА_3 .

Тому суд першої інстанції не прийняв до уваги наданий представником відповідача видатковий касовий ордер № 157 від 14.05.2009 року як належний доказ в частині отримання позивачкою орендної плати за весь строк дії договору оренди землі в розмірі 147200 грн., оскільки при його складанні допущено порушення п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 року за № 148, а саме: сума вказана у видатковому касовому ордері виконана не позивачкою, а іншою особою, що суперечить вимогам вказаного Положення.

Проте, приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що зазначений ним нормативний акт не регулював правовідносини сторін на час виплати грошових коштів, оскільки був затверджений пізніше.

На час оформлення видаткового касового ордеру № 157 від 14.05.2009 діяло Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., пункт 3.5 якого передбачав, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням

одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Як убачається зі змісту видаткового касового ордеру № 157 від 14.05.2009, в ньому зазначено його номер, дата, особа, якій видаються кошти, а саме ОСОБА_1 , номер її паспорту, ким і коли він виданий, підстава отримання коштів ( орендна плата за 49 років згідно договору оренди від 27.04.2009 за № 040901400653), сума отриманих коштів із зазначенням її в цифровому вигляді та прописом (147200грн). Містить зазначений видатковий касовий ордер також підпис позивачки.

За такого виконання в даному фінансовому документі рукописного тексту Сто сорок сем тысяч двести у графі Одержав на прохання позивачки бухгалтером ТОВ "Новий сад" ОСОБА_3 , а не позивачкою особисто, тобто формальне порушення при його оформленні п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. в частині виконання суми вказаної у видатковому касовому ордері прописом не позивачкою, а іншою особою, з урахуванням інших складових, зазначених в ньому, які дають можливість ідентифікувати особу, яка отримала кошти, їх розмір та призначення платежу, не є достатньою підставою для визнання зазначеного фінансового документу неналежним доказом отримання позивачкою вказаної у видатковому касовому ордері № 157 від 14.05.2009 суми грошових коштів у розмірі 147200грн.

Тому колегія суддів не погоджується з висновком суду, що наданий фінансовий документ є неналежним доказом та вважає, що суд в даному випадку при оцінці даного доказу допустив надмірний формалізм.

Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за вих. № 560 від 18.02.2020 року, в яких зазначено, що позивачці було виплачено ТОВ Новий сад в 4 кварталі 2009 року - 2872,00 грн., в 4 кварталі 2010 року - 3005,00 грн., в 4 кварталі 2011 року - 3185,00 грн., в 4 кварталі 2012 року - 3185,00 грн., в 4 кварталі 2013 року - 3185,00 грн., в 4 кварталі 2014 року - 3185,00 грн., в 4 кварталі 2015 року - 3185,00 грн., в 4 кварталі 2016 року - 3185,00 грн., в 4 кварталі 2017 року - 6213,00 грн., в 4 кварталі 2018 року - 6213,00 грн. (том 1 а. с. 215-216), самі по собі не спростовують отримання позивачкою одноразово суми у розмірі 147200грн. в 2009 році, а тільки відображають те, яким чином відповідач звітував за виплачені раніше позивачці кошти та сплачував податки. Правомірність звітування відповідачем таким чином за виплачені кошти, не є предметом розгляду у даній справі.

При цьому колегія суддів враховує те, що позивачка не посилалася в позові та під час розгляду справи на те, що вона отримувала зазначені в Відомостях з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за вих. № 560 від 18.02.2020 року, суми щорічно та не надавала докази про це. Враховує колегія суддів також те, що з 2009р. по 2019р. вона не зверталася до суду ні з позовом про стягнення орендної плати, ні з позовом про розірвання договору оренди через систематичну не сплату орендної плати.

Із довідки наданої дирекцією ТОВ Новий сад за вих. № 83 від 21.11.2020 року слідує, що касова книга на підприємстві ТОВ Новий сад ведеться, але за 2009 рік не зберіглася. Оскільки згідно наказу Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 року Про затвердження Переліку документів, із зазначенням строків зберігання із змінами та доповненнями, внесеними наказом МЮУ від 07.03.2013 року № 400/5 термін зберігання касових книг становить 3 роки, то після проведення перевірки контролюючими органами дотримання податкового законодавства, проведеної ДПС у Миколаївській області 20.05.2013 року було проведено відбір документів для знищення (том 1 а. с. 217), що підтверджується актом про вилучення документів для знищення. В даному акті зазначено, що комісія після перевірки зазначених в акті документів, пропонувала знищити їх шляхом спалення (том 1 а. с. 218-220).

За такого посилання апелянта на те, що не надання акту про знищення, свідчить про те, що відповідачем навмисно не було надано суду касову книгу підприємства за 2009 рік, оскільки остання на його думку може підтвердити, що грошових коштів у сумі, зазначеній у видатковому касовому ордері № 157 від 14.05.2009 року відповідач не сплачував позивачці за оренду земельної ділянки, фактично є припущенням апелянта.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17 (провадження № 61-32303св18), від 22 січня 2020 року у справі № 387/193/19 (провадження № 61-15879св19).

Враховуючи положення статті 531 ЦК України, зміст видаткового касового ордера № 157 від 14.05.2009 року, який свідчить про те, що ОСОБА_1 погодилася на отримання орендної плати за майбутні періоди у загальному розмірі 147200 грн, а також дії орендаря, який сплатив вказану суму, можливо дійти висновку, що сторони погодили у письмовій формі такий порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами, отже у орендаря була відсутня заборгованість перед орендодавцем зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Не підтверджені матеріалами справи також доводи позивачки про сплату відповідачем орендної плати протягом 2009-2018 років не в повному обсязі.

Так, згідно п.9-10 договору оренди розмір орендної плати, погодженої сторонами, становить 3003,87 грн в рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції за додатковою угодою сторін.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що сторони не укладали жодної додаткової угоди з метою визначення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції.

За такого посилання позивачки на те, що відповідач повинен був виплачувати їй орендну плату в іншому збільшеному розмірі, ніж це визначеного умовами укладеного сторонами договору оренди землі (без зазначення при цьому розміру такої орендної плати за кожен рік), не відповідає матеріалам справи.

Відповідно до видаткового касового ордера № 157 від 14.05.2009 року, позивачка отримала орендну плату наперед за 49 років у розмірі 147200грн. у розмірі, передбаченому умовами договору, тобто із розрахунку 3003,87 грн в рік (3003,87 грн.х49=147200грн.).

Згідно наданих відповідачем доказів, ТОВ Новий сад , починаючи з 2017р. в зв`язку з поліпшенням фінансового стану підприємства та високими виробничими показниками виплачував позивачці ще додаткові кошти за оренду земельної ділянки на підставі наказу директора ТОВ Новий сад № 15 від 27 жовтня 2017р. та №22 від 25 вересня 2018р., в яких, зокрема, зазначено, що пайщикам, які уклали договори оренди землі (паїв) на 49 років, додаткова виплата нараховується по кожному пайщику(загальний розмір нарахування становить 6213 грн., сума до виплати складає 5000грн.). В 2019р., 2020р., 2021р. були видані накази № 11 від 10 вересня 2019р., № 16 від 01 вересня 2021р. та № 16 від 01 вересня 2021р., в яких зазначено, що пайщикам, які уклали договори оренди землі (паїв) на 49 років, додаткова виплата нараховується по кожному пайщику(загальний розмір нарахування становить 12423грн., сума до виплати складає 10000грн.).

В судовому засіданні позивачка не заперечувала отримання нею вказаних сум. Виплата вказаних сум здійснювалася відповідно до умов договору про зарахування коштів на користь фізичних осіб в рамках спільних проектів № 290961000886-328351 від 20 листопада 2019р., укладеного між ТОВ Новий сад та АТ Райффайзен Банк Аваль та додаткової угоди до нього, який передбачає, що з метою виплати коштів, які підлягають зарахуванню на рахунки отримувачів, клієнт (відповідач у справі) зобов`язується забезпечити переказ грошових коштів на транзитний рахунок банку, а банк зобов`язується забезпечити зарахування цих коштів на рахунки отримувачів в банку в порядку та на умовах, визначених договором.

При цьому отримувачі, в тому числі і позивачка, самостійно відкрили рахунки в банку, на які їм зараховувалися кошти згідно наданих відповідачем відомостей.

Аналіз зазначених обставин свідчить про те, що дані суми є добровільною виплатою відповідачем позивачці сум за оренду земельної ділянки понад встановлені умовами договору суми орендної плати. За такого, несвоєчасна виплата суми додаткової виплати за 2017р. та 2018р. не може свідчити про невиконання умов договору оренди, а саме про систематичне порушення строків виплати орендної плати до 01 грудня кожного року.

Матеріалами справи дійсно встановлено, що між сторонами було укладено два договори оренди землі, а саме: Договір оренди землі від 19.12.2008 року строком на 10 років, який зареєстрований 21.04.2009 року за № 040901400456 Єланецьким реєстраційним округом (офіс) ДП Центр ДЗК , та Договір оренди землі від 27.02.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу Миколаївської області Волошиним В.В., зареєстрований в реєстрі за №190, а також зареєстрований 27.04.2009 року за № 040901400653 Єланецьким реєстраційним округом (офіс) ДП Центр ДЗК .

При цьому предметом оренди в даних договорах оренди зазначено одну і ту ж земельну ділянку. Тобто фактично сторони в 2009 році переуклали раніше підписаний ними договір оренди земельної ділянки на інший строк та посвідчили його нотаріально. За такого, посилання представника позивачки на те, що дані договори повинні були виконуватися відповідачем кожен окремо та по кожному договору відповідач повинен був сплачувати оренду плату, є помилковими.

За такого, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги, що платежі в сумі 5000,00 грн. у 2017 році та 5000,00 грн. у 2018 році через не зазначення в платіжному доручені від 26.12.2017 року та відомості № 5 за яким договором та за який період здійснюється виплата коштів, не свідчать про отримання позивачкою коштів саме за договором оренди землі від 27.02.2009 року.

Відхиляються колегією суддів також доводи апеляційної скарги стосовно правильності оформлення додаткових платежів згідно наказу керівника відповідача в період 2019-2021р., оскільки цей період не є предметом спору у даній справі.

Аналіз зазначених обставин у їх сукупності свідчить про те, що позивачка не довела істотного порушення орендарем - ТОВ Новий сад зобов`язань щодо сплати орендної плати та позбавлення її права на те, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для розірвання договору оренди від 27.02.2009 року у зв`язку з невиконанням товариством умов договору.

Однак, хоча суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, але при цьому припустився порушення норм матеріального права та вимог процесуального закону, зокрема, допустив протиріччя в мотивувальній частині під час ухвалення рішення, а також надав невірну оцінку наданим відповідачем доказів на підтвердження сплати позивачці орендної плати з зазначених в тексті постанови підстав, рішення суду першої інстанції в силу пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України в необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

При прийнятті остаточного рішення у справі, колегія суддів враховує також те, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 15 вересня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 06 січня 2022 року.