Ухвала

від 05.01.2022 по справі 300/1617/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

05 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/1617/21 пров. № А/857/20490/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Бруновської Н. В. суддів -Матковської З. М. Хобор Р. Б.

перевіривши апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі № 300/1617/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідпальністю "Трак Сота" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2021р. апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, апелянт подав до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що з метою повторного звернення до суду апелянт вжив всі можливі від нього дії.

При цьому, апелянт повторно звернувся з апеляційною скаргою, без невиправданих зволікань та протягом короткого проміжок часу після отримання коштів, здійснив сплату судового збору, з метою виконання процесуального обов`язку оскарження судового рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на таке.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває ст.10 цього Кодексу, ч.1,2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

ст.44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Процесуальними обов`язками учасників справи визначено, окрім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги, зокрема, надання документу про сплату судового збору, у тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення скарги без руху.

Таким чином, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, у тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і апелянта, який, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб`єкт владних повноважень, є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету України, у тому числі щодо видатків на сплату судового збору.

Отже, відсутність у митного органу коштів, призначених для цієї мети і невиконання через це вимог процесуального закону і суду не може бути поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.

У п.46,47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії"). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України").

Також, у п.74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і п.70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

До того ж, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Невиконання митним органом своїх зобов`язань з третіми особами не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги та дотримання строку апеляційного оскарження, що, у свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які митний орган вступає в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними. Обставини зазначені апелянтом як поважні, самі по собі, не можуть свідчить про вжиттям апелянтом всіх дій для виконання останнім вимог КАС України.

Також, матеріали справи взагалі не містять доказів наявності у апелянта у цей період кошторису, проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису або тимчасового розпису бюджету, які б свідчили про здійснення апелянтом видатків бюджету, передбачених для сплати судового збору.

Крім того, апелянт мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Суд зазначає, що зазначені покликання апелянта не повинні впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги та дотримання строку апеляційного оскарження.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Апеляційний суд, залишаючи без руху первинну апеляційну скаргу, вказав на спосіб усунення її недоліку шляхом надання документу про сплату судового збору, що не було виконано у встановлений судом строк.

Висновки апеляційного суду відповідають висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 825/1378/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 813/258/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 804/3200/18, а також Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року справі № 640/3393/19 та в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України і ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення даного процесуального питання.

Крім того колегія суддів наголошує, що наведені в клопотанні підстави для поновлення строку звернення до суду, не є достатніми для такого поновлення, оскільки повторне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, не є самостійною та беззаперечною підставою для поновлення строку для подачі апеляційної скарги.

Таким чином, вказані апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки недотримання особою, встановленого нормами процесуального права, порядку звернення до суду не є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Разом з тим, вирішення питання щодо супроводження справи в суді, підготовка процесуальних документів звернення до суду не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Організація діяльності апелянта, в тому числі супроводження справ у судах та підготовка процесуальних документів, не може належати до поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, який встановлений законом.

Колегія суддів також зазначає, що неналежна організація діяльності апелянта не надає у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Неухильне виконання обов`язків суб`єкта владних повноважень не може узалежнюватися від організації належного виконання працівниками службових обов`язків, оскільки цей процес належить до сфери управлінської діяльності начальника цього органу.

Таким чином, наведені апелянтом обставини в жоден спосіб не можуть впливати на його процесуальний обов`язок дотримуватися строку апеляційного оскарження судових рішень.

З урахуванням зазначеного апелянт, Івано-Франківська митниця Державна митна служба України не виконав вимог ухвали судді апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху та не довів наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому у відкритті апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 розд. І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» ).

Як видно, з матеріалів справи оскаржуване рішення винесене 22.06.2021р., вперше апеляційну скаргу апелянт подав 25.08.2021р, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021р., така залишена без руху,

27.10.2021р. ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку з тим, що вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки не були усунуті.

Повторно з апеляційною скаргою, апелянт звернувся 11.11.2021р., тобто зі спливом проміжку часу після повернення апеляційної скарги і у проміжок цього часу не вчинялись активні дії щодо оскарження вказаного рішення, оскільки доказів таких дій останній не надав.

Отже, сукупність обставин у цій справі вказує на те, що апелянтом у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки, зазначені в ухвалі від 13.12.2021р., апелянтом не усунуті.

Відповідно до положень ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо апелянтом у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (п.4 ч.1 ст.299 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.298,299,325 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у справі № 300/1617/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідпальністю "Трак Сота" до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Н. В. Бруновська судді З. М. Матковська Р. Б. Хобор