Постанова

від 21.12.2021 по справі 918/1213/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року Справа № 918/1213/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

позивача - адв. Зейкан І.Ю.

відповідача Спеціалізованого виробничого сільськогосподарський кооперативу "Агроліс" - адв. Шевчук Г.Є.

відповідача Комунального підприємства "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради в особі державного реєстратора Набухотної Тетяни Миколаївни -

не з`явився

відповідача Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в особі державного реєстратора Кучерук Оксани Євгенівни - не з`явився

відповідача Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в особі державного реєстратора Кучерук Оксани Євгенівни -не з`явився

відповідача Комунального підприємства "Реєстраційний центр "Полісся" Кузьмівської сільської ради Сарненського району Рівненської області в особі державного реєстратора Ютовця Олега Федоровича -не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2021 р.

ухвалене у м.Рівному, повний текст складено 31.08.2021 р.

у справі № 918/1213/20 (суддя Пашкевич І.О.)

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1. Спеціалізованого виробничого сільськогосподарський кооперативу "Агроліс"

2. Комунального підприємства "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради в особі державного реєстратора Набухотної Тетяни Миколаївни

3. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в особі державного реєстратора Кучерук Оксани Євгенівни

4. Комунального підприємства "Реєстраційний центр "Полісся" Кузьмівської сільської ради Сарненського району Рівненської області в особі державного реєстратора Ютовця Олега Федоровича

про визнання недійсними рішень загальних зборів членів виробничого кооперативу, скасування реєстраційних дій та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2021 р. у справі № 918/1213/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в особі державного реєстратора Кучерук Окасани Євгенівни, Комунального підприємства "Реєстраційний центр "Полісся" Кузьмівської сільської ради Сарненського району Рівненської області в особі державного реєстратора Ютовця Олега Федоровича про визнання недійсними рішень загальних зборів членів виробничого кооперативу, скасування реєстраційних дій та зобов`язання вчинити дії. Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради в особі державного реєстратора Набухотної Тетяни Миколаївни закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2021 р. у справі № 918/1213/20 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник вважає, що вказане рішення суду є незаконним, оскільки судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані всі обставини справи, які мають значення для її вирішення, висновки суду не відповідають дійсним обставинам цієї справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Пояснює, що 05 січня 2010 року ОСОБА_2 подав заяву загальним зборам про свій добровільний вихід із складу учасників (членів) кооперативу.

05 січня 2015 року рішенням загальних зборів членів кооперативу прийнято до членів кооперативу ОСОБА_1 . Цього ж дня на підставі поданої, нотаріально завіреної заяви від 05.01.2015 р. рішенням загальних зборів відповідно до п. 3.12 статуту Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" припинено членство (участь) ОСОБА_3 в кооперативі. Вказане рішення ОСОБА_3 в судовому порядку не оскаржене та не скасовано, тому є чинним.

Зазначає, що судом не взято до уваги, що подання членом кооперативу заяви про добровільний вихід з кооперативу є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов`язків учасника кооперативу. При цьому учасник кооперативу вважається таким, що вийшов з кооперативу з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з кооперативу на підставі його заяви про вихід, а сам момент виходу учасника кооперативу не залежить від реєстраційних дій. Посилається при цьому на постанову Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 918/613/18.

Доводить, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні неправильно встановлено, що головою кооперативу СВСК "Агроліс" з 2008 року по 2017 рік був ОСОБА_2 , оскільки згідно з наданим позивачем доказом - протоколом № 3 зборів членів засновників СВСК "Агроліс" від 30 березня 2000 року, головою СВСК "Агроліс" було обрано ОСОБА_4 . При цьому ОСОБА_2 перебував на посаді виконавчого директора кооперативу без повноважень та функцій голови кооперативу, про що свідчить протокол № 1 зборів членів засновників СВСК "Агроліс" від 20 травня 2009 року, наказ №138-1-К від 20 травня 2009 року про звільнення з роботи виконавчого директора ОСОБА_2 за власним бажанням.

Підсумовує, що усі наступні зміні, внесені ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в період з 2008 року по квітень 2017 року є недійсними, оскільки здійснювались їм без відповідних повноважень.

Стверджує, що судом взагалі не взято до уваги, наданий позивачем та досліджуваний у справі доказ - протокол загальних зборів членів СВСК Агроліс від 28.04.2017 р., чим порушено принцип змагальності сторін.

Наголошує, що безпідставно не взяті до уваги доводи позивача про те, що загальні збори спеціального виробничого сільськогосподарського кооперативу Агроліс від 28 квітня 2017 року були проведені без дотримання процедури та організації їх скликанняі без дотримання вимог щодо правомочної чисельності присутніх і голосів (кворуму), а тому були неправомочними приймати будь-які рішення, що є безумовною підставою для визнання недійсними таких рішень загальних зборів.

Наголошує, що суд не врахував також, що встановлення обставини неповідомлення ОСОБА_1 про проведення зборів від 28.04.2017 р., від 26.06.2017 р. та від 25.10.2019 р., що порушує його корпоративні права, підтверджене, окрім слів самого позивача, також заявою свідка ОСОБА_4 . Натомість відповідачі не довели належними доказами протилежного.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції в порушення принципу на справедливий суд в оскаржуваному рішенні зробив передчасні та такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, висновки.

При цьому скаржник доводить, що суд майже всі свої висновки обґрунтовує рішенням першої та апеляційної інстанції у справі № 918/722/20, тоді як просить врахувати, що вказані рішення скасовані постановою Верховного Суду від 07.09.2021 р., тобто і висновки суду в оскаржуваному рішенні є передчасними та безпідставними.

Отже, висновки в рішенні Господарського суду Рівненської області від 30.08.2021 р. у справі №918/1213/20 є такими, що не відповідають встановленим господарським процесуальним законодавством стандартам доказування та принципу змагальності сторін.

Суд передчасно зробив висновки про необґрунтованість позову, з посиланням на обставини, які не були підтверджені відповідачем відповідними доказами, та без належного обґрунтування того, що існування зазначених відповідачем обставин є більш вірогідним ніж їх відсутність.

Просить на підставі викладеного скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2021 р. у справі № 918/1213/20 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов.

СВСК Агроліс подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що судом першої інстанції було повно досліджено обставини справи, вірно визначено матеріально-правову природу спірних правовідносин та правильно застосовані норми матеріального права, в результаті чого з дотриманням норм процесуального права було прийнято законне рішення у справі.

Вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правомірно врахував обставини, встановлені при вирішенні іншої судової справи № 918/722/20, рішення в якій набули законної сили та які мають обов`язків характер станом на дату прийняття рішення у даній справі. Разом з тим, судом на підставі документів реєстраційної справи СВСК Агроліс було встановлені обставини, якими спростовувались доводи позовної заяви ОСОБА_1 про набуття ним членства в кооперативі, про зміни, що відбулись у складі учасників (членів) СВСК Агроліс у 2010, 2015 роках та про перебування ОСОБА_4 на посаді голови кооперативу на час скликання та проведення зборів членів кооперативу у 2010 та 2015 роках.

Звертає увагу, що в Єдиному державному реєстрі не було зареєстроване жодне з наведених у позовній заяві та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 рішень зборів чи відомостей, які підлягали обов`язковій державній реєстрації відповідно до вимог статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (в редакції 2010 та 2015 років) та статті 89 Цивільного кодексу України.

Зокрема, судом першої інстанції було встановлено, що в ЄДР та матеріалах реєстраційної справи СВСК Агроліс відсутня інформація про реєстрацію:

- припинення членства в кооперативі ОСОБА_2 , оформленого рішенням загальних зборів членів засновників від 21.01.2010 р., на яке покликається в своєму позові та апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вказуючи на нього як на доказ наявності кворуму та законність скликання зборів 05.01.2015 р.,

- зміни відомостей про юридичну особу що стосується зміни керівника СВСК Агроліс з ОСОБА_2 на ОСОБА_4 , яке має ключове значення при дослідженні порядку скликання зборів та оформлення їх рішень, натомість судом встановлено, що в період з 2008 року по квітень 2017 року ОСОБА_2 був головою кооперативу та єдиною особою, що подавав документи на проведення реєстраційних дій щодо внесення відомостей про юридичну особу, зокрема у 2012, 2013, 2014 роках;

- припинення членства в кооперативі ОСОБА_3 та прийняття до складу членів кооперативу ОСОБА_1 , оформленого рішенням загальних зборів членів СВСК Агроліс від 05.01.2015 р.

Підсумовує, що з реєстраційної справи СВСК Агроліс , було встановлено, що за період 2010-2015 років в ЄДР відсутні реєстраційні дії щодо зміни складу членів СВСК Агроліс , відповідно не знайшла свого підтвердження інформація, наведена в позові та апеляційній скарзі, про припинення 21.01.2010 р. членства в кооперативі ОСОБА_2 , що спростовується й заявою самого ОСОБА_2 про вихід з кооперативу, датованою 11.04.2017 р., підпис на якій був посвідчений нотаріально та на підставі якої й відбувся його добровільний вихід з кооперативу згідно з матеріалами реєстраційної справи, про що вчинена відповідна реєстраційна дія.

Зазначає, що на час ініціювання позивачем даного спору відбулась повна зміна cкладу членів кооперативу та його органів управління, відповідні зміни були зареєстровані у ЄДР, при цьому у даній справі позивач оскаржує рішення зборів кооперативу за 2017 та 2019 роки з пропуском строку позовної давності, який підлягає застосуванню судом за заявою сторони спору. Посилається на ч.3 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та доводить, що обставини щодо зміни складу членів кооперативу, на які посилається скаржник, не мали та не мають юридичної сили для третіх осіб - новоприйнятих членів СВСК Агроліс , та не можуть бути використані ОСОБА_1 в спорі з третьою особою, тобто в даному спорі.

Пояснює, що крім матеріалів реєстраційної справи СВСК Агроліс , суд першої інстанції при прийнятті рішення врахував й докази, наявні в матеріалах кримінального провадження № 12019180010007033 від 18.11.2019 р.: нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 від 20.11.2019 р. та протокол допиту свідка від 18.02.2020 р., в яких ОСОБА_3 заперечив свою присутність на зборах членів кооперативу 05.01.2015 р., про його присутність на яких було зазначено в тексті протоколу зборів, але відсутній його підпис. Крім цього ОСОБА_3 вказав, що не був повідомлений про скликання таких зборів за 10 днів до їх проведення.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 в обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовує усі свої висновки в рішенні від 30.08.2021 р. рішеннями першої та апеляційної інстанції у справі № 918/722/20, які скасовані постановою Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 07.09.2021 р. Разом з тим, СВСК Агроліс зазначає, що на час постановлення оскаржуваного рішення 30.08.2021 р., рішення у справі № 918/722/20 набрали законної сили, і відповідно до статтей 18, 75 ГПК України, носили обов`язковий характер та звільняли від доказування встановлених в них обставин при вирішенні даного спору. При цьому означені рішення були скасовані Верховним Судом 07.09.2021 р., вже після прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції.

Вважає, що скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення може слугувати підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, як про це зазначено у ст.320 ГПК України.

На підставі викладеного просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Відповідачі Комунальне підприємство "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради в особі державного реєстратора Набухотної Тетяни Миколаївни, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в особі державного реєстратора Кучерук Оксани Євгенівни, Комунальне підприємство "Реєстраційний центр "Полісся" Кузьмівської сільської ради Сарненського району Рівненської області в особі державного реєстратора Ютовця Олега Федоровича не забезпечили явку представників у судове засідання, тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджується повідомленням про вручення та поштовими поверненнями /а.с. 209-210, 217-223, 229 у т.3/.

Колегія суддів у зв`язку з цим зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу відповідно до норм ст.120 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що адреси відповідачів перевірені судами першої і апеляційної інстанції і підтверджені за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання. За наведених обставин примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи є належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідачів Комунального підприємства "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради в особі державного реєстратора Набухотної Тетяни Миколаївни, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в особі державного реєстратора Кучерук Оксани Євгенівни, Комунального підприємства "Реєстраційний центр "Полісся" Кузьмівської сільської ради Сарненського району Рівненської області в особі державного реєстратора Ютовця Олега Федоровича за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник Спеціалізованого виробничого сільськогосподарський кооперативу "Агроліс" заперечила проти доводів апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив "Агроліс" зареєстрований як юридична особа 30.03.2000 р. згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію серії АОО № 231886 /а.с. 77 у т.1/.

Станом на 01 січня 2010 року до складу учасників (членів) СВСК "Агроліс" входили ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Свої вимоги у даній справі ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 05 січня 2010 року ОСОБА_2 подав заяву загальним зборам про свій добровільний вихід зі складу учасників (членів) кооперативу. Рішенням загальних зборів учасників кооперативу (протокол № 3 від 21 січня 2010 року) заява ОСОБА_2 була задоволена шляхом виведення його зі складу членів кооперативу, і одночасно зборами було ухвалено рішення про видачу йому майнового паю шляхом передачі йому автомобіля ВАЗ 2121 д.№ НОМЕР_1 .

Такі обставини позивач підтверджує заявами ОСОБА_2 від 05 січня 2010 року про його вихід з кооперативу та про виділення йому паю, протоколом зборів учасників кооперативу № 3 від 21 січня 2010 року, накладною №1 від 21 січня 2010 року /а.с. 80, 81 ,82, 87 у т.1/.

Позивач стверджує, що 05 січня 2015 року рішенням загальних зборів членів кооперативу прийнято до членів кооперативу ОСОБА_1 , підтвердженням чого є протокол від 05.01.2015 р./а.с.88-89 у т.1/. Позивач доводить, що цього ж дня на підставі поданої нотаріально засвідченої заяви від 05 січня 2015 року /а.с. 86 у т.1/ рішенням загальних зборів припинено членство (участь) ОСОБА_3 в кооперативі, що на переконання позивача підтверджується також фактичним виділенням йому майнового паю відповідно до поданої ОСОБА_3 заяви від 11.01.2010 р. /а.с. 83 у т.1/, а також - відповідно до накладних № 2 та № 3 від 21 січня 2010 року /а.с. 84, 85 у т. 1/. Таким чином, позивач ОСОБА_1 доводить, що він та ОСОБА_4 із 05 січня 2015 року стали єдиними членами СВСК "Агроліс".

Позивач стверджує, що після припинення членства в кооперативі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та одержання ними майнових паїв, тобто - з 05.01.2015 р. кооператив під управлінням ОСОБА_4 та ОСОБА_1 продовжив здійснювати свою статутну діяльність і за її результатами (за 2015-2017 р.р.) збільшив активи кооперативу на суму понад 1,5 млн.грн., які є пропорційними розміру паїв (фактично є паями) позивача та ОСОБА_4 .

Позивач вважає недійсними всі рішення загальних зборів, всі реєстраційні дії та записи щодо зміни місцезнаходження, всі зміни складу та інформації про засновників, зміни керівника юридичної особи та інші реєстраційні дії, вчинені державними реєстраторами, що відбулись після 05.01.2015 р., тому звернувся до суду з позовом про:

1) визнати недійсними у повному обсязі рішення загальних зборів спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс": від 28 квітня 2017 року (протокол б\н від 28 квітня 2017 року та датою його підписання від 04 травня 2017 року); від 26 червня 2017 року (протокол № 2 від 26.06.2017 року та датою його підписання від 19.07.2017 року); від 25 жовтня 2019 року (протокол б/н від 25.10.2019 року); 2) скасувати записи про державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу - СВСК "Агроліс": №15891050007000079 внесений 10.05.2017 до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань відповідачем Комунальним підприємством "Сарненське бюро технічної інвентаризації" Сарненської районної ради в особі державного реєстратора Набухотної Тетяни Миколаївни; № 16081050011013584 внесений 20.07.2017 до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань відповідачем Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в особі державного реєстратора Кучерук Оксани Євгенівни; № 16081050015013584 внесений 28.10.2019 до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань відповідачем Комунальним підприємством "Реєстраційний центр "Полісся" Кузьмівської сільської ради Сарненського району Рівненської області в особі державного реєстратора Ютовця Олега Федоровича; 3) Зобов`язати відповідача Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в особі державного реєстратора Кучерук Оксани Євгенівни внести зміни про засновників Кооперативу, а саме включити відомості про ОСОБА_1 як про члена кооперативу до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Господарський суд Рівненської області відповідно до оскаржуваного рішення відмовив у задоволенні позову і колегія суддів погоджується з таким рішення суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 93 ГК України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Статтею 95 ГК України визначено, що виробничим кооперативом визнається добровільне об`єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об`єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту. Найменування виробничого кооперативу повинно містити слова "виробничий кооператив" або "кооперативне підприємство". Аналогічні положення містяться і в ст.163 ЦК України.

Сільськогосподарський виробничий кооператив - сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов`язкової трудової участі з метою одержання прибутку (ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"); виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов`язкової трудової участі з метою одержання прибутку (ст. 2 Закону України "Про кооперацію").

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" та ст. 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є основним правовим документом, що регулює його діяльність.

Стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців" (в редакціях чинних у 2010 та 2015 роках) встановлює перелік відомостей про юридичну особу, які містяться ЄДР, серед яких зазначено, зокрема: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім`я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; місце проведення державної реєстрації, а також місце проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом; місцезнаходження реєстраційної справи; тощо.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, в тому числі дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що зміст інформації та обставини, викладені у позовній заяві щодо зміни складу учасників та керівника СВСК "Агроліс" в період з січня 2010 року до 2017 року не підтверджена належними та достовірними доказами, оскільки визначальною у даному випадку є інформація, яка міститься в Реєстраційній справі №1_608_013584_24 Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" /а.с. 224-246 у т.1/ та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданим позивачем до позовних матеріалів станом на 27.12.2019 р. /а.с.90-92 у т.1/ та витязі станом на 19.02.2020 р., який залучений до матеріалів кримінального провадження № 12019180010007033 від 18.11.2019 р. /а.с.225-227 у т.2/.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що до зміни складу членів кооперативу, яка вперше відбулась у 2017 році (згідно оскаржуваного протоколу від 28.04.2017 р.), за період 2010-2017 років, ні Спеціалізованим виробничим сільськогосподарським кооперативою "Агроліс", ні його тогочасними членами не було вчинено жодних дій, спрямованих на внесення змін до складу кооперативу, а саме: припинення в 2010 році членства ОСОБА_2 , в 2015 році - ОСОБА_3 , в тому числі дій на обов`язкове, пов`язане з припиненням членства в кооперативі ОСОБА_2 , відкликання його з посади голови кооперативу. Так само відсутні будь-які відомості щодо реєстрації членства в СВСК "Агроліс" позивача ОСОБА_1 .

Судом також враховані пояснення ОСОБА_3 в межах кримінального провадження № 12019180010007033 від 18.11.2019 р. Так, у нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_3 від 20.11.2019 р. останній заявляє про те, що він не був повідомлений про скликання та не брав участі у загальних зборах членів кооперативу 05.01.2015 р. /а.с. 212 у т.2/. Також колегія суддів звертає увагу, що 18.02.2020 р. ОСОБА_3 у кримінальному провадженні був допитаний як свідок /а.с.214-215 у т.2/ з попередженням про кримінальну відповідальність згідно зі ст..ст.384-385 КК України, і його покази відповідають викладеним у нотаріально посвідченій заяві від 20.11.2019 р. - він пояснив, що працював в кооперативі з 2000 року і був членом/засновником кооперативу з 2004 по 28.04.2017 р., не був присутній на зборах 05.01.2015 р. та не запрошувався на такі збори, а також про те, що ОСОБА_1 йому невідомий.

Такого ж змісту пояснення надані ОСОБА_3 на одночасному допиті двох свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 03.03.2020 р. в межах кримінального провадження із попередженням свідків про кримінальну відповідальність згідно зі ст..ст.384-385 КК України /а.с.221-224 у т.2/. Так, ОСОБА_3 заперечив факт проведення зборів 05.01.2015 р. і пояснив, що його заява про вихід, написана у нотаріуса 05.01.2015 р. була розглянута на зборах у 2017 році, спростовуючи таким чином вказане в протоколі зборів кооперативу від 05.01.2015 р., доданому позивачем до позовної заяви, в якому зазначено про присутність ОСОБА_3 .

Натомість ОСОБА_4 стверджував, що на зборах 05.01.2015 р. ОСОБА_3 був присутній і виключений із складу засновників, а ОСОБА_1 був включений за рішенням цих зборів.

Разом з тим, колегією суддів не беруться до уваги нотаріально засвідчена заява свідка ОСОБА_4 і пояснення ОСОБА_4 як свідка в кримінальному провадженні стосовно зборів 05.01.2015 р., оскільки, крім пояснень ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_1 жодним належним та допустимим доказом не підтверджено скликання і фактичне проведення зборів членів кооперативу 05.01.2015 р. та, відповідно, факт обрання ОСОБА_1 до складу членів СВСК Агроліс за рішенням цих зборів.

Так, відсутні докази, які б спростовували пояснення ОСОБА_3 - відсутні докази повідомлення про скликання цих зборів та про факт проведення і присутність на зборах (розписка присутніх тощо).

Зміни до складу кооперативу (як то виключення ОСОБА_3 і обрання ОСОБА_1 ) є тими відомостями, які підлягали обов`язковій державній реєстрації відповідно до вимог статті 4, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (в редакції 2010 та 2015 років) та статті 89 Цивільного кодексу України. Разом з тим, як зазначено вище, такі зміни складу учасників та керівника СВСК "Агроліс", як доводить у позові позивач, в період з січня 2010 року до 2017 року не підтверджені за відомостями Реєстраційної справи №1_608_013584_24 Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" /а.с. 224-246 у т.1/ та витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Будь які докази щодо вчинення необхідних дій для внесення змін до ЄДР стосовно змін у складі членів СВСК "Агроліс" суду не надані.

Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Згідно з ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Оцінюючи наведені обставини членства ОСОБА_1 у СВСК Агроліс та надані сторонами докази в їх сукупності відповідно до норм ст.86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що докази, надані позивачем суду першої інстанції, не відповідають вимогам щодо достовірності і вірогідності доказів за ст.ст.78, 79 ГПК України, спростовані іншими доказами у справі.

Як зазначено вище, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог закону визначальною у даному випадку є інформація, яка міститься в Реєстраційній справі №1_608_013584_24 Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" /а.с. 224-246 у т.1/ та витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому суду не надані будь які докази щодо вчинення необхідних дій для внесення змін до ЄДР стосовно змін у складі членів СВСК "Агроліс" на підставі рішення зборів 05.01.2015 р., про рішення яких як про підставу членства доводить позивач.

Судом також враховано, що відповідно до статті 12 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" членами сільськогосподарського виробничого кооперативу можуть бути фізичні особи, які виявили бажання об`єднатися для спільної виробничої діяльності на засадах обов`язкової трудової участі та внесли вступний внесок і пай у розмірах, визначених статутом кооперативу. Крім того, відповідно до ст.10 Закону України "Про кооперацію" кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Натомість, матеріали справи не містять будь-яких доказів трудової участі ОСОБА_1 у СВСК "Агроліс" та будь яких інших доказів його членства (обліку тощо) відповідно до наведених норм.

Отже, наведені докази в їх сукупності спростовують твердження позивача ОСОБА_1 про його членство в СВСК "Агроліс".

Для звернення до суду має бути підтвердженим наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. У зв`язку з цим суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, обставини щодо наявності у позивача відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем/відповідачами з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Зважаючи на наведене, колегія суддів встановила, що участь/членство ОСОБА_1 у виробничому сільськогосподарському кооперативу не підтверджене наданими суду доказами. Отже, відсутні підстави для висновку про порушене право члену кооперативу, як це доводить позивач у позовній заяві, внаслідок рішень загальних зборів спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" від 28 квітня 2017 року (протокол б\н від 28 квітня 2017 року), від 26 червня 2017 року (протокол № 2 від 26.06.2017 р.), від 25 жовтня 2019 року (протокол б/н від 25.10.2019 р.). Отже, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Поряд з цим, відсутні і підстави для задоволення вимог про скасування записів про державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу - СВСК "Агроліс" № 15891050007000079, № 16081050011013584, № 16081050015013584 та зобов`язання Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в особі державного реєстратора Кучерук Оксани Євгенівни внести зміни про засновників кооперативу, а саме включити відомості про ОСОБА_1 як про члена кооперативу до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, оскільки позивач заявив такі вимоги як похідні від вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів, і інших підстав позовних вимог скаржник не наводить.

Щодо доводів скаржника, що суд першої інстанції свої висновки обґрунтовує рішеннями першої та апеляційної інстанції у справі № 918/722/20, тоді як вказані рішення скасовані постановою Верховного Суду від 07.09.2021 р., тобто і висновки суду в оскаржуваному рішенні є передчасними та безпідставними, колегія суддів зазначає, що сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення не виключно ґрунтуючись на висновках судів у у справі № 918/722/20, а і на інших матеріалах та доказах, що наявні в даній справі № 918/1213/20, які підлягають оцінці господарським судом у сукупності.

Так само судом першої інстанції в основу рішення покладено саме відомості реєстраційної справи та у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших письмових доказах наявних у матеріалах справи. Рішення першої та апеляційної інстанції у справі № 918/722/20 враховані судом першої інстанціїї в сукупності із іншими доказами, однак як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного рішення рішення у справі № 918/722/20 не має визначального значення, як це доводить позивач/скаржник, і не впливає на висновки суду по суті спору.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду і вважає, що зібрані у справі № 918/1213/20 докази дозволяють господарському суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2021 р. у справі № 918/1213/20 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 30.08.2021 р. у справі № 918/1213/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 918/1213/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 05.01.2022 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.