Постанова

від 05.01.2022 по справі 905/2965/15

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року м. Харків Справа № 905/2965/15

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від стягувача ТОВ Фінансова компанія Морган кепітал : від боржника АТ Українська залізниця : від ВДВС: розглянувши апеляційну скаргу (вх. №3613 Д/З) Яковенко В.С. (в режимі відеоконференції) Машкіна В.М.(адвокат) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2383 від 16.10.2018, довіреність №35 від 28.12.2021 не з`явились не з`явились Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Київ Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецька область на ухвалу господарського суду від Донецької області 28.10.2021 року у справі№905/2965/15 (суддя Левшина Г.В.) за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» , м. Київ на бездіяльність за позовомДержавного виконавця Печерського районного ВДВС у м. Києві Центрального межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. при виконанні рішення суду у справі №905/2965/15 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» , м. Київ до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізізниця» , м. Київ про стягнення заборгованості в сумі 102 950,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.10.2021 р. скаргу від 27.04.2021р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал", м. Київ на бездіяльність державного виконавця Печерського районного ВДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. при виконанні рішення суду у справі №905/2965/15 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Любові Іванівни в частині невжиття заходів примусового виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/2965/15 від 09.12.2015 р.

Зобов`язано державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов Іванівну продовжити виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/2965/15 від 09.12.2015р.

Зобов`язано державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Любов Іванівну усунути порушення (поновити порушене право заявника), шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2015р. по справі №905/2965/15 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» .

Акціонерне товариство «Українська залізниця» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою (вх.3613 Д/3), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 року по справі №905/2965/16 та прийняти постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» в задоволені скарги на бездіяльність державного виконавця Печерського районного ВДВС у м. Києві Центрального межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. при виконанні рішення суду у справі №905/2965/15. Судові витрати апелянт просить покласти ТОВ «Фінансова компанія «Морган Кепітал» .

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

Акціонерне товариство Укрзалізниця не погоджується з ухвалою суду першої інстанції у справі №905/2965/15, вважає її безпідставною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт посилається на пункти 62, 63 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.

Вважає, що Верховним Судом встановлено факт правонаступництва Акціонерного товариства Українська залізниця щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції та наголошено про встановлену заборону стягнення на активи АТ Українська залізниця за зобов`язаннями таких підприємств про проведення інвентаризації та складання передавального акту.

Крім того, на думку апелянта, зі змісту Закону України Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , мораторій на звернення стягнення на активи Акціонерного Товариства по зобов`язаннях державних підприємств, майно яких розташовано на непідконтрольній території, вводиться незалежно від обсягу майна, яке розміщене на такій території.

Встановлення мораторію на стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, спрямоване на забезпечення можливості функціонування акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, з урахуванням відсутності можливості повноцінно виконувати свої повноваження як правонаступника, а також забезпечення прав держави як власника майна, до проведення інвентаризації та оцінки такого майна з подальшим складенням передавального акту. Така ж правова позиція викладена в ухвалі суду від 01.03.2021 по справі №905/1237/20 та постанові Касаційного господарського суду по справі №905/1987/19 з розгляду аналогічної скарги АТ Українська залізниця на дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яку задоволено на користь АТ Укрзалізниця .

Апелянт вважає, що оскільки боржником за виконавчим документом є Акціонерне товариство Українська залізниця , а зобов`язання, за якими має відповідати останній, є зобов`язаннями Державного підприємства Донецька залізниця , майно якого розміщене на території проведення антитерористичної операції, виконавче провадження повинно було бути зупинене на підставі п. 10-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, враховуючи вищенаведене скаржник вважає, що державний виконавець Коваль Л.І. зупиняючи вчинення виконавчих дій при виконанні наказу суду по справі №905/2965/15 діяла відповідно до приписів законодавства, норми якого мають імперативний характер. Тому, постанова державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій не може бути визнана незаконною.

Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що запроваджений законодавчими актами мораторій не порушує конституційної вимоги обов`язковості судових рішень, носить тимчасовий характер, не скасовує судові рішення, а тому не суперечить положенням статті 129 1 Конституції України.

28.12.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Морган Кепітал (в межах строку, встановленого ухвалою від 10.12.2021) надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 20.12.2021, за змістом якого останній просить:

- прийняти даний відзив та врахувати його під час розгляду справи;

- відмовити АТ Українська залізниця в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 у справі №905/2965/15;

-забезпечити проведення судових засідань по справі №904/2965/15 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника ТОВ ФК Морган Кепітал через онлайн сервіс відеозв`язку;

-процесуальні документи надсилати на поштову адресу представника ТОВ ФК Морган Кепітал - Машкіної Вікторії Миколаївни.

Клопотання останнього про забезпечення проведення судових засідань по справі №904/2965/15 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника ТОВ ФК Морган Кепітал задоволено, про що останнього повідомленого телефонограмою (о 14 год. 51 хв. Дата "29"грудня 2021р.).

В обґрунтування правової позиції ТОВ ФК Морган Кепітал посилається на наступні обставини:

-невизнання законодавцем ПАТ «Укрзалізниця» правонаступником ДП «Донецька залізниця» без визначення іншої особи, що відповідає за борги цієї юридичної особи, не може бути поясненням наявності легітимної мети, оскільки як АТ «Укрзалізниця» , так і ДП «Донецька залізниця» є державними підприємствами, а за практикою ЄСПЛ саме держава відповідальна за невиконання судових рішень у цій справі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2021 у справі №910/22748/16;

-відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 20.01.2021 у справі №619/562/18, від 06.10.2021 у справі №523/9329/19, належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свічить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду, що є недопустимим з огляду на статтю 129 1 Конституції України;

- Державний виконавець для забезпечення реалізації гарантованих Стягувачу прав зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, оскільки чинне законодавство, зокрема Закон України Про виконавче провадження встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду щодо їх вживання. Дану правову позицію наведено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2021 у справі №905/2999/17;

- Стягувач також посилається на постанову Верховного Суду від 20.11.2020 року у справі № 910/12809/19, за змістом якої висловлено наступну позицію: Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає помилковим посилання скаржника на те, що передбачена пунктом 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ можливість проводити виконавчі дії стосується лише стягнення тих грошових коштів і товарів, які були передані у заставу за кредитними договорами, оскільки положення щодо заборони вчинення виконавчих дій, передбаченої пунктом 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону №145-ІХ слід застосовувати таким чином, що така заборона не поширюється на стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені .

- Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/5697/18 Суд фактично визнав таким, що узгоджується з приписами Закону №145-ІХ стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця штрафних санкцій за несвоєчасну доставку вагонів, тобто грошових коштів, що не стосуються правовідносин застави за кредитними договорами, однак по іншому застосовував пункт 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ, що і стало підставою для передачі справи №910/12809/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду . Отже, на думку, ТОВ Фінансова компанія Морган Кепітал вважає, що накладання арешту на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути вчинені органом державної виконавчої служби з метою повного виконання виконавчого документа;

- Зважаючи на те, що держава, запровадивши мораторій на звернення стягнення на активи АТ Укрзалізниця за зобов`язаннями ДП Донецька залізниця фактично на невизначений строк, чітко не визначила механізм, який би забезпечив виконання судового рішення у цій справі протягом розумного строку, що, у свою чергу, призводить до затягування та надмірної затримки у реалізації виконавчих заходів, втручання у майнові права стягувача поклало на нього непропорційний тягар.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 року апеляційну скаргу (вх. №3613 Д/3) Акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецька область на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 року у справі №905/2965/15 залишено без руху.

03.12.2021 року (в межах строку) на поштову адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява №2022/853 від 03.12.2021 з додатками, в якому останній відзначив, що на виконання вимог ухвали суду від 01.12.2021 року надіслав копію апеляційної скарги (з додатками) на адресу сторін по справі (оригінал опису вкладення до рекомендованого листа щодо направлення копії апеляційної скарги та сплатив судовий збір у встановленому порядку та розмірі (платіжне доручення №4259421 від 19.11.2021). Також, надав копію наказу №287-НОК/ОС від 24.06.2020 про прийняття на роботу Гаургашвілі А.А., копію положення про відділ організації та контролю виконання судових рішень Юридичної служби регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» , копія положення про регіональну філію «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» . Таким чином просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 року, поновлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» , м. Київ Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецька область пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 року у справі №905/2965/15. Відкрито апеляційне провадження у справі №905/2965/15 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Київ Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецька область на ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 року у справі №905/2965/15. Встановлено учасникам справи строк до 24.12.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншій стороні у справі. Зобов`зяно апелянта надати до суду в строк до 24.12.2021 року (включно) конкретизування апеляційної вимоги щодо бажаних наслідків скасування переглядуваного судового рішення господарського суду Донецької облсті від 28.10.2021 року в контексті визначених статею 275 Господарського процесуального кодексу України повноважень апеляційного суду шляхом надання суду відповідної заяви з доказами її надсилання іншим учасникам справи (тому як, за текстом апеляційної скарги йдеться про ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №905/2965/15, а в резолютивній частині про ухвалу Господарського суду Донецької області). Призначено справу №905/2965/15 до розгляду на "05" січня 2022 р. о 11:00 годині. Явку представників учасників справи визнати необов`язковою.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2022, у зв`язку із перебуванням у відпустках судді Медуниці О.Є. та судді Радіонової О.О. у справі №905/2965/21 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідача): Чернота Л.Ф., суддя Терещенко О.І., суддя Шутенко І.А.

За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст. 273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 05.01.2022 р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду був присутній представник стягувача (ТОВ Фінансова компанія Морган Кепітал ), який проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник боржника (АТ Українська залізниця ) та ВДВС у судове засідання не з`явились. Про час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Явка представників сторін у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до вимог статей 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

Стаття 271 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представника ТОВ Фінансова компанія Морган кепітал , перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи нижчевикладене.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2015 р. у справі №905/2965/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Східконтракт" задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" збитки в сумі 102950,00 грн., судовий збір у розмірі 1544,25 грн. Крім того, вказаним рішенням повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Східконтракт", м. Маріуполь з державного бюджету судовий збір в сумі 514,75грн. (том 1, а.с.49-50).

29.12.2015р. на виконання вищевказаного рішення видано відповідні накази (том 1, а.с.53-54).

03.05.2018р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла заява від 23.04.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал", м. Київ про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №905/2965/15 (том 1, а.с.56).

Ухвалою від 12.06.2018р. по справі №905/2965/15 заяву від 23.04.2018 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал", м.Київ про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №905/2965/15 задоволено, замінено стягувача по справі №905/2965/15, Товариство з обмеженою відповідальністю "Східконтракт", м. Маріуполь, його правонаступником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал", м.Київ (001103, м.Київ, вул.Михайла Драгомирова, б.20, код ЄДРПОУ 40008320) - том 1, а.с. 83-84.

03.11.2020р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла заява від 26.10.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал", м. Київ про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі №905/2965/15, а саме боржника - Державне підприємство "Донецька залізниця", м. Донецьк на Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ - том 1, а.с. 100-107.

Ухвалою суду від 17.11.2020 р. заяву 26.10.2020 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал", м.Київ про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі №905/2965/15 задоволено: замінено боржника з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, Донецька область, м.Донецьк, вул.Артема, буд.68, код ЄДРПОУ 01074957) на його правонаступника - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, Печерський район, вул.Єжи Ґедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказів по справі №905/2965/15, виданих 29.12.2015 р. - том 1, а.с.122-125.

06.05.2021р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал", м.Київ надійшла скарга від 27.04.2021р. на бездіяльність державного виконавця при виконанні рішення суду по справі №905/2965/15. (том 1, а.с. 131-141). Зокрема, позивачем заявлено про:

- визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Любові Іванівни в частині невжиття заходів примусового виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/2965/15 від 09.12.2015р.;

- зобов`язання державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Любов Іванівну поновити порушене право заявника шляхом забезпечення виконання рішення та невідкладно вжити всі необхідні заходи примусового виконання рішення господарського Донецької області від 09.12.2015р. по справі №905/2965/15, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» в тому числі звернути стягнення на грошові кошти боржника у національній і іноземній валютах, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах;

- зобов`язання державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Любов Іванівну продовжити примусове виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/2965/15 від 09.12.2015 р.

Скарга мотивована тим, що 29.12.2020 р. Державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій ВП №63976727 відповідно до п.11 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження . З метою забезпечення виконання рішення суду позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою від 29.03.2021 р. про відновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. За результатом розгляду заяви стягувача, відділом державної виконавчої служби повідомлено, що державним виконавцем 29.12.2020 р. згідно п.11 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій та подальші дії будуть вчинені згідно вимог Закону. Зазначене, на думку скаржника, свідчить про бездіяльність державного виконавця та порушує права стягувача на належне виконання судового рішення, оскільки зупинення виконавчого провадження допустиме у виконавчих провадженнях, що стосуються безпосередньо вчинення дій з майном боржника таким як споруди, земельні ділянки та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, а також з офіційного веб-сайту загального доступу до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, 23.12.2020 р. Печерським районним ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №63976727 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 29.12.2015р. у справі №905/2965/15.

Постановою від 23.12.2020р. ВП№63976727 визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (том 1, а.с.136).

Постановою від 23.12.2020р. ВП№63976727 постановлено стягнути з боржника Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Печерського районного ВДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору в сумі 10295,00 грн.

Постановою від 23.12.2020р. ВП№63976727 приєднано вищевказане ВП до зведеного виконавчого провадження №53314543, яке веде Печерський районний ВДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою від 29.12.2020р. ВП№63976727 на підставі заяви Акціонерного товариства Українська залізниця та згідно п.11 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №905/2965/15 від 29.12.2015р. (том 1, а.с. 138-139).

Заявою від 29.03.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал" звернулося до Печерського районного ВДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про відновлення виконавчого провадження №63976727 (том 1, а.с. 140-141).

У відповідь від 14.04.2021р. на вказану заяву, начальник відділу Печерського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) повідомив, що в ході проведення виконавчих дій до відділу надійшла заява представника Акціонерного товариства Українська залізниця за вх. №47473 від 24.12.2020 р. про зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до п.11 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", посилаючись на Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємства залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції". 29.12.2020р. згідно п.11 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження". У зазначеній відповіді, начальник відділу зазначив, що подальші дії будуть вчинені згідно вимог Закону.

Вказане на думку скаржника, свідчить про порушення його прав на належне виконання судового рішення та бездіяльність державного виконавця Печерського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), а тому останній звернувся із даною скаргою до суду.

Як зазначалося вище, судом першої інстанції скарга на дії державного виконавця була задоволена з підстав її доведеності та обґрунтованості. Висновки щодо дискреційності повноважень державного виконавця при здійсненні заходів з примусового виконання рішень у виконавчому провадженні викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 14.03.2018р. у справі №660/612/16-ц.

Господарський суд Донецької області дійшов висновку, що вжиття заходів для належного та своєчасного примусового виконання рішення є компетенцією державного виконавця, і, суд у межах розгляду скарги, не може зобов`язувати його вчиняти ті чи інші дії для виконання наказу (в тому числі, зобов`язати звернути стягнення на кошти боржника), оскільки вибір заходів по примусовому виконанню рішення суду та послідовності їх застосування віднесено до компетенції державного виконавця.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням змісту вказаної норми господарського процесуального законодавства, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Коваль Любов Іванівну усунути порушення (поновити порушене право заявника), шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2015р. по справі №905/2965/15 у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до приписів ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Стаття 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів уявляє собою сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з приписами пункту 1 частини 1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 5-1 Розділу ІІІ Перехідних та Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено, що до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановити мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов`язаннями таких підприємств.

Мораторій на звернення стягнення на активи Товариства, встановлений згідно з пунктом 5 - 1 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Таким чином, звернення стягнення на активи Акціонерного товариства Українська залізниця за зобов`язаннями підприємств , майно яких розташовано на території проведення антитерористичної операції встановлено мораторій.

Крім того, у п.5.2 розділу ІІІ Перехідних та Прикінцевих положень Закону визначено строк, коли саме зазначений мораторій втрачає силу, а саме:

-після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження

- затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству.

При цьому, цей строк не повинен перевищувати шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Приписами пункту 11 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У відповідності до п. 10-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України Про виконавче провадження , на період дії мораторію, встановленого згідно з пунктом 5-1 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

18 жовтня 2018 року був прийнятий Закон України № 2604-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції" (надалі - Закон від 18.10.2018 № 2604-VIII), яким внесено зміни до цих Законів, зокрема, після слів "що розміщене на території проведення антитерористичної операції" доповнено словами "здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях", а також уточнено, що мораторій втрачає чинність не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Отже, вказаною нормою передбачено обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій щодо активів АТ Українська залізниця за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Східконтракт м. Маріуполь (правонаступником,якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган кепітал", м. Київ (001103, м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, б.20, код ЄДРПОУ 40008320) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою (08.11.2015) до Державного підприємства Донецька залізниця (правонаступником якого є - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, Печерський район, вул.Єжи Ґедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення збитків у сумі 102 950, 00 грн., судових витрат у сумі 2059,00 грн.

Позовні вимоги стосуються нестачі товару та спричинених збитках адже недостача виникла в процесі перевезення вантажу і тому відшкодовувати збитки повинна залізниця.

З вище наведеного вбачається, що заборгованість АТ Українська залізниця перед позивачем виникла саме за зобов`язаннями ДП Донецька залізниця .

На даний час відсутня інвентаризація та оцінка майна ДП Донецька залізниця , а також відсутній передавальний акт.

Таким чином, незалежно від того знаходиться частина майна на підконтрольній українській владі території чи ні, інвентаризація не може бути проведена на території проведення антитерористичної операції, що свідчить про те, що інвентаризація майна ДП Донецька залізниця , його оцінка, як і складення передавального акту стане можлива тільки після закінчення проведення антитерористичної операції щодо всього майна в цілому.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що встановлення мораторію на стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, спрямоване на забезпечення можливості функціонування акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, з урахуванням відсутності можливості повноцінно виконувати свої повноваження як правонаступника, а також забезпечення прав держави як власника майна, до проведення інвентаризації та оцінки такого майна з подальшим складенням передавального акту.

Враховуючі те, що боржником за виконавчим документом є АТ Українська залізниця , а зобов`язання, за якими має відповідати останній, є зобов`язаннями Державного підприємства Донецька залізниця , майно якого розміщене на території проведення антитерористичної операції, виконавче провадження повинно було бути зупинене на підставі п.10-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України Про виконавче провадження .

У Законі України "Про виконавче провадження", як в Законі від 20.12.2016 № 1787-VIII, яким установлено мораторій, відсутнє визначення поняття активів товариства, на яке заборонено звернення стягнення, а також його конкретизація. У пункті 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, визначено, що активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

У пункті 1 статті 10 Закону від 02.06.2016 №1404-VIII також зазначено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема, є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Отже, зважаючи на те, що наслідком встановлення мораторію є зупинення заходів примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця", апеляційний господарський суд вважає, що законодавча тимчасова заборона (відстрочення виконання зобов`язання) щодо звернення стягнення стосується всіх активів АТ "Укрзалізниця", в тому числі грошових коштів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2021 року у справі №910/22748/16.

Відповідно до приписів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України та Податкового кодексу України грошові кошти є активами підприємства, а тому звернення стягнення на кошти Акціонерного товариства Українська залізниця за зобов`язаннями ДП Донецька залізниця в умовах дії мораторію суперечить Закону.

Мораторій стосується не всіх зобов`язань АТ "Укрзалізниця", а лише зобов`язань підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Аналіз положень пункту 101 розділу XIII Закону від 02.06.2016 №1404-VIII дає підстави стверджувати, що словосполучення "за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене" вказує на те, що місцерозташування майна стосується ідентифікації підприємств залізничного транспорту, за зобов`язаннями яких встановлено мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця", а не безпосередньо майна АТ "Укрзалізниця". При цьому, у Законі відсутня вказівка, що на непідконтрольній території має бути розміщене все майно підприємств залізничного транспорту.

Отже, забезпечення виконання остаточного судового рішення є позитивним обов`язком держави, проте пункт 11 частини 1 статті 34; пункт 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 №1404-VIII; пункти 51 та 52 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 23.02.2012 №4442-VI унеможливлюють виконання остаточного судового рішення протягом тривалого часу, що очевидно обмежує конституційне право особи на судовий захист та порушує принцип верховенства права, зважаючи на відсутність встановленого законодавцем передбачуваного та ефективного правового регулювання суспільних відносин щодо розумних строків погашення відповідної заборгованості.

Водночас, оскільки у справі розглядаються доводи щодо порушення основної конституційної засади судочинства (обов`язковість судового рішення) шляхом встановлення мораторію на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця" та зупинення виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, що набрали законної сили, апеляційний суд вважає, що у даному випадку необхідно та доцільно розглянути питання впливу Закону від 05.06.2012 № 4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень, на конституційність цих норм.

Зокрема, у частинах 2, 3 та 6 статті 4 цього Закону визначено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Отже, Закон передбачає, що для отримання коштів з державного підприємства, щодо якого законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти, стягувач зобов`язаний звернутися до державного виконавця, який в свою чергу має винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а керівник відповідного органу державної виконавчої служби подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

За такого правового регулювання та встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, що пункт 11 частини 1 статті 34; пункт 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 №1404-VIII; пункти 51 та 52 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 23.02.2012 № 4442-VI за змістом є такими, що не відповідають Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 1291 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цих норм, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у підпункті 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020, та практики Європейського Суду з прав людини щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов`язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.

Заперечення АТ "Укрзалізниця" апеляційний суд відхиляє, оскільки вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання не лише відповідних положень національного законодавства, а й відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Тобто сама по собі наявність законодавчих положень недостатньо для виконання вимоги законності у розмінні статті 1 Першого Протоколу Конвенції.

Принцип верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію, передбачає, що затримка у виконанні судового рішення може бути виправдана в певних обставинах, але затримка не може бути такою, щоб порушувати саму суть права.

У даному випадку, рішення суду не виконувалось більше 6 років, що очевидно не узгоджується з принципом верховенства права.

Отже, хоча втручання і мало підставу в національному законодавстві, вимога законності в розумінні статті 1 Першого протоколу не була дотримана з огляду на порушення принципу верховенства права.

За практикою Європейського Суду з прав людини цей висновок виключає необхідність визначення, чи був забезпечений справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу, з одного боку, та вимогами захисту основоположних прав особи, з іншого (див., серед інших джерел, рішення у справі "Грудич проти Сербії" (Grudiж v. Serbia), заява № 31925/08, пункт 81, від 17 квітня 2012 року, рішення у справі "Федулов проти Росії" (Fedulov v. Russia), пункт 75).

У зв`язку з цим, пояснюючи легітимну мету та "суспільний інтерес" у втручанні у майнові права стягувача, АТ "Укрзалізниця" навела лише загальні доводи про "запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України", а також "запобігання та мінімізація завдання збитків АТ "Укрзалізниця" за невиконання зобов`язань перед іншими юридичними особами за боргами ДП "Донецька залізниця". Жоден з цих аргументів не є переконливим для пояснення причини невиконання рішення суду протягом тривалого строку. Тим більше, кредитор так само має збитки через неотримання коштів.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновкми місцевого господарського суду про те, що така причина як неможливість проведення інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна АТ "Укрзалізниця" як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств, могла спричинити певні затримки у виконанні рішень.

Проте така затримка не може бути такою тривалою, що фактично право доступу до суду обмежується таким чином, що сама суть права зведена нанівець.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що рішенням суду, яке не виконується, присуджено до стягнення грошові кошти не стосується майна, яке знаходиться на непідконтрольній території.

Окрім того, збитки які були присуджені по справі виникли внаслідок нестачі вантажу під час перевезення виникли ще у січні 2015 року, тобто, через вісім місяців після того, як згідно з Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. 405/2014 було розпочато проведення антитерористичної операції.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність зв`язку між виконанням рішення у цій справі та проведенням антитерористичної операції, здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Водночас, невизнання законодавцем АТ "Укрзалізниця" правонаступником ДП "Донецька залізниця" без визначення іншої особи, що відповідає за борги цієї юридичної особи, також не може бути поясненням наявності легітимної мети, оскільки як АТ "Укрзалізниця", так і ДП "Донецька залізниця", є державними підприємствами, а за практикою Європейського Суду з прав людини саме держава відповідальна за невиконання судових рішень у цій справі.

Зважаючи на те, що держава, запровадивши мораторій на звернення стягнення на активи ПАТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця" фактично на невизначений строк, чітко не визначила механізм, який би забезпечив виконання судового рішення у цій справі протягом розумного строку, апеляційний господарський суд вважає, що втручання у майнові права стягувача, на додаток до серйозних сумнівів щодо його законності, як це зазначено у пункті 6.61 постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського Суду від 25.06.2021 року у справі №910/22748/16, та наявності легітимної мети, поклало на стягувача непропорційний тягар.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що з огляду на невиконання рішення протягом шести років, неспроможність державної виконавчої служби здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь стягувача внаслідок прямої законодавчої заборони, відсутність ефективного засобу правового захисту, має місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Єдиним можливим та ефективним способом захисту прав стягувача у цьому випадку є задоволення його скарги, поданої в порядку статті 343 Господарського процесуального кодексу України, що й правильно було зроблено судом першої інстанції.

Відповідно до приписів ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлені Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень

Відповідно до ч.1 ст. 2 вище зазначеного Закону, держава гарантувала виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема державні підприємство, установи, організації, юридичні особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів статті 129 1 Конституції України, Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Посилання АТ "Укрзалізниця" на правові позиції Верховного Суду у справах №910/5953/17, №905/1984/19 є неприйнятними з огляду на різний предмет та підстави позову, оскільки в даному випадку питання стосується виконання рішення, а не вирішення спору по суті.

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для задоволення скарги боржника.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.276 ГПК України).

У даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що ухвала судом першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції залишається без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м. Київ Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецька область (вх. №3613 Д/3) - залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.10.2021 у справі №905/2965/15 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.01.2022 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 06.01.2022 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко