Ухвала

від 05.01.2022 по справі 640/20643/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 січня 2022 року

м. Київ

справа № 640/20643/20

адміністративне провадження № К/9901/47285/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,

перевіривши касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі №640/20643/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Техмашпромм до Антимонопольного комітету України, Акціонерного товариства Українська залізниця , за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Елпо Україна , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство Техмашпромм (далі - позивач, ТОВ ТВП Техмашпромм ) звернулось до суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АК України, відповідач - 1), Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - АТ Укрзалізниця , відповідач - 2), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Елпо Україна , якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 04.08.2020 № 14962-р/пк-пз.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 04 серпня 2020 року № 14962-р/пк-пз.

23 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі №640/20643/20.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

У цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

На обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження скаржник посилається на підпункти а , б пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд критично оцінює доводи скаржника про наявність обставин, визначених підпунктом б пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, для перегляду справи судом касаційної інстанції, з огляду на те, останнім не вказано, при розгляді яких саме справ він буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.

Щодо посилання скаржника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері публічних закупівель, то Суд визнає такі доводи безпідставними, оскільки скаржником не наведено обґрунтування в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням засадничих, раніше ґрунтовно недосліджуваних питань права, відповідь суду касаційної інстанції на які мала б надати уніфікованого тлумачення та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола суб`єктів правовідносин. Обґрунтування скаржника щодо наявності фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики зводиться виключно до того, що скаржником є державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Отже, наведені в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що саме ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому, Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального такого обґрунтування, не може бути визнана судом випадком, що зазначений у підпункті "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд також зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі, що була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не вказав випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 248, 257, 328, 333, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі №640/20643/20.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: В.Е. Мацедонська

С.А. Уханенко