Рішення

від 28.12.2021 по справі 915/295/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року Справа № 915/295/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Левченко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (54050, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд 314; адреса електронної пошти : ІНФОРМАЦІЯ_2 )

в інтересах держави в особі: Галицинівської сільської ради (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Центральна, буд. 1; адреса електронної пошти : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код 22440768)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 89; адреса електронної пошти невідома ; ідентифікаційний код 40900718)

про: припинення права власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участі представників учасників справи:

від прокуратури: не з`явився,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

10.03.2021 Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з позовною заявою № 32-1631вих-21 від 05.03.2021 (з додатками) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр , в якій просить суд:

1. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (ЄДРПОУ 40900718) права власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (запис від 08.11.2016 № 17335175);

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (ЄДРПОУ 40900718) повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області;

3. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позову;

4. Про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру.

Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на підставі: наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 1180-СГ від 19.10.2015; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 247296822 від 09.03.2021; листування учасників справи; застосування норм статей 1, 12, 59, 60, 61, 84, 117, 118, 122, 152 Земельного кодексу України, статей 85, 88 Водного кодексу України, статей 15, 16, 17, 319, 324, 386, 391 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України Про основи містобудування , статей 26, 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та мотивовані, зокрема, тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області порушено законодавство при прийнятті наказу № 1180-СГ від 19.10.2015 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянинові України ОСОБА_1 про надання вказаній особі у власність земельної ділянки площею 2,0000 га пасовища з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області. На підставі цього наказу ОСОБА_1 22.10.2015 видано свідоцтво про право власності № 46135183 на земельну ділянку , про що вчинено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2015 № 11713477. У подальшому ОСОБА_1 22.10.2015на підставі договору купівлі-продажу № 1040 від 08.11.2016 відчужила право власності на вказану земельну ділянку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 17335175.

Прокурор зазначає, що надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та всі подальші правочини прийнято з порушенням вимог земельного, водного та містобудівного законодавства, оскільки вказана земельна ділянка фактично розташована у межах прибережної захисної смуги Бузького лиману, а в силу положень глави 12 Земельного кодексу України взагалі не передбачено можливість надання у приватну власність земель прибережної захисної смуги лиману.

Крім того, відповідно до містобудівної документації, чинної на час прийняття оскаржуваного наказу, а саме Проекту планування Вітовського (Жовтневого) району, затвердженого розпорядженням виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів від 16.05.1979 року № 310-р, вказана земельна ділянка розташована в перспективній зоні масового відпочинку І черги. Будівництво будь-яких об`єктів Проектом не передбачалось. Зазначена територія передбачалась як територія загального користування та не повинна передаватись у власність з будь-яким цільовим призначенням. Отже, надання спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суперечить містобудівному законодавству.

У позові прокурор стверджує, що надання Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області у приватну власність фізичній особі спірної земельної ділянки прибережної захисної смуги згідно з наказом № 1180-СГ від 19.10.2015, оформлення фізичною особою права власності на цю ділянку за свідоцтвом від 22.10.2015 та продаж ТОВ Вітовський транспортний центр згідно з договором купівлі-продажу від 08.11.2016 року є незаконними, оскільки в силу закону Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не мало цивільної дієздатності на розпорядження спірною землею та законодавець встановив заборону на передачу ділянки прибережної захисної смуги у приватну власність із державної.

Разом з позовною заявою Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 подав до суду заяву № 32-1682вих-21 від 09.03.2021 про забезпечення позову, яка була задоволена ухвалою суду від 12.03.2021.

Ухвалою суду від 12.03.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/295/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08 квітня 2021 року о 09:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

02.04.2021 до суду від Миколаївської обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення на позовну заяву № 05-67/1331/5-21 від 31.03.2021за змістом яких позивач вважає позовні вимоги заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 обґрунтованими і просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

07.04.2021 до суду від Миколаївської окружної прокуратури надійшло клопотання № 50-365вих-21 від 06.04.2021 (в порядку ст. 227 ГПК України), в якому заявник просив суд зупинити провадження у справі № 915/295/21 за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до ТОВ Вітовський транспортний центр про скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки до набрання законної сили судовим рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області у справі № 477/279/21.

Ухвалою суду від 08.04.2021було зупинено провадження у господарській справі № 915/295/21 до вирішення іншої справи № 477/279/21, що розглядається Жовтневим районним судом Миколаївської області, - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі; зобов`язано сторін вчасно повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення господарської справи.

30.07.2021 до суду від Миколаївської обласної державної адміністрації надійшло клопотання № 05-67/3207/5-21 від 30.07.2021 про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.08.2021 було поновлено провадження у справі № 915/295/21; підготовче засідання призначено на 01 вересня 2021 року о 10:00.

30.08.2021 до суду від Миколаївської окружної прокуратури надійшло клопотання № 50-3800вих-21 від 27.08.2021, в якому заявник просив суд залучити Галицинівську сільську раду Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області до участі у справі № 915/295/20, як правонаступника позивача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Ухвалою суду від 01.09.2021було здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 915/295/21, а саме залучено до участі у справі правонаступника позивача - Миколаївської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 00022579) - Галицинівську сільську раду (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Центральна, буд. 1; ідентифікаційний код 22440768); зобов`язано Миколаївську окружну прокуратуру в п`ятиденний строк від дня отримання даної ухвали направити Галицинівській сільській раді копію позовної заяви та доданих до неї документів, докази чого надати суду; продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/295/21 на 30 днів; відкладено підготовче засідання до 12 жовтня 2021 року о 09:50.

07.09.2021 до суду від Миколаївської окружної прокуратури на виконання ухвали від 01.09.2021 надійшли докази направлення Галицинівській сільській раді копії позовної заяви та доданих до неї документів.

27.09.2021 до суду від Миколаївської окружної прокуратури надійшла заява № 50-4554вих-21 від 24.09.2021 про зміну предмета позову, з урахуванням якої заявник просить суд розглядати першу позовну вимогу в такій редакції:

Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (ЄДРПОУ 40900718) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, державну реєстрацію якого вчинено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.11.2016 шляхом внесення запису № 17335175 .

В засіданні 12.10.2021 прокурор підтвердив актуальність заяви № 50-4554вих-21 від 24.09.2021 та зазначив, що з огляду на здійснене у даній справі правонаступництво та подану заяву про зміну предмету позову позовні вимоги підтримуються прокурором у такій редакції:

- припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (ЄДРПОУ 40900718) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, державну реєстрацію якого вчинено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.11.2016 шляхом внесення запису № 17335175;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (ЄДРПОУ 40900718) повернути у власність територіальної громади в особі Галицинівської сільської ради земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області;

- стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.

З урахуванням вказаного судом зауважено, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином, оскільки подана прокурором заява № 50-4554вих-21 від 24.09.2021 про зміну предмету позову подана у відповідності до ст. 46 ГПК України та не суперечить приписам чинного законодавства, то вона була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою від 12.10.2021 суд закрив підготовче провадження у справі № 915/295/21, з призначенням її до судового розгляду по суті на 04 листопада 2021 року о 10:00.

04.11.2021 розгляд справи по суті було відкладено на 06 грудня 2021 року о 10:00.

У зв`язку з перебуванням судді Смородінової О.Г. на лікарняному у період з 06.12.2021 по 10.12.2021, судове засідання, призначене на 09.12.2021 не відбулося.

Ухвалою суду від 13.12.2021 розгляд справи № 915/295/21 по суті було призначено на 28 грудня 2021 року о 15:00.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на момент проведення засідання не скористався.

Так, як уже було наведено, ухвалою суду від 12.03.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву державною мовою з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Копія вказаної ухвали направлена на адресу відповідача була 18.03.2021 повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400143022036).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній юридичній особі у встановленому процесуальним законом порядку.

Крім того, суд відмічає, що відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Товариству з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2021 у справі № 915/295/21 є 18.03.2021.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 02.04.2021 включно. Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

28.12.2021 учасники справи своїх представників в підготовче засідання не направили, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до змісту статей 185, 240 ГПК України, 28.12.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження суд підписав вступну та резолютивну частину рішення.

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в підготовчих засіданнях прокурора та представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Приписами ч. 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Статтею 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час незаконне вилучення земель прибережної захисної смуги та їх подальше надання в приватну власність, про що стверджується прокурором у межах даної справи, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Отже правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а використання земельних ділянок з порушенням закону такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи ж питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес .

Стверджуване прокурором незаконне надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги Бузького лиману порушує суспільні та державні інтереси у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку набуття прав власності на землю, а також охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо використання земель.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даному випадку прокурором здійснюється представництво інтересів держави у суді у особі Галицинівської сільської ради, у зв`язку із не виконанням позивачем свого обов`язку щодо захисту інтересів держави в суді з огляду на наступне.

На даний час, органом, уповноваженим державою здійснювати функції, передбачені ст. 12 ЗК України, у спірних правовідносинах є Галицинівська сільська рада Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області, яка у зв`язку зі змінами до національного законодавства є правонаступником обраного прокурором при зверненні до суду позивача в частині розпорядження спірними земельними ділянками.

Так, спірна земельна ділянка відведена у приватну власність громадян із земель державної власності, розташованих в межах території Галицинівської сільської ради району Миколаївської області.

Відповідно до Статуту Галицинівської територіальної громади, затвердженого рішенням Галицинівської сільської ради від 03.07.2020 № 3, Галицинівська сільська рада Вітовського району Миколаївської області є повноважним представником Галицинівськлї територіальної громади, до якої входять населені пункти Галицинове, Лимани, Лупареве, Прибузьке, Українка та Степова Долина Вітовського району Миколаївської області.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин , який набрав чинності 27.05.2021 року, доповнено Розділ X Перехідних Положень Земельного кодексу України пунктом 24.

Відповідно п. 24 Розділу Х Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності .

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті е цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності ). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до приписів ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, на даний час органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Галицинівська сільська рада.

При цьому, за наявності підстав та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом не вжито та не планується вжиття заходів до забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу та має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді, що є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Галицинівської сільської ради.

З урахуванням наведеного, судом по суті спірних правовідносин встановлено таке:

Предметом даного позову виступають немайнова вимога щодо припинення права власності відповідача на земельну ділянку та майнова вимога щодо зобов`язання відповідача повернути у власність у власність територіальної громади в особі позивача земельну ділянку.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Прокурор підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 1180-СГ від 19.10.2015;

- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 247296822 від 09.03.2021;

- висновок Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації № 01-04/1823-04 від 17.09.2015 по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4807101292019 від 08.09.2019;

- поземельна книга (аркуш № 22) кадастровий номер земельної ділянки 4823380600010001796;

- лист Миколаївської обласної державної адміністрації: № 890/0/05-47/3-19;

- лист відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 90/109-19 від 31.01.2019;

- лист Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації № 01-03/24-04 від 05.07.2019;

- листи Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації № 1506-01-21 від 03.10.2019, № 1747-01-21 від 18.11.2019;

- лист Галицинівської сільської ради № 863-02-54 від 08.07.2019;

- лист Миколаївської місцевої прокуратури № 2 за № 32-1221вих-21 від 19.02.2021.

Позивач та відповідач будь-яких доказів на підтвердження власних правових позицій суду не надали.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи свідчать про таке.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2015 року № 1180-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 було:

1. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

2. Надано громадянці Україні ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га пасовищ з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

Відповідно до Висновку по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданого Управлінням екології та природних ресурсів від 17.09.2015 № 01-04/1823-04, Управління, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1 зазначило, що згідно з експлікацією земельних угідь на земельну ділянку встановлено обмеження за кодом 05.03 (Прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішній морських водах). У висновку Управління зазначило, що проект погоджується за умови виконання вимог та обмежень.

Відповідно до інформації, наданої Відділом у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (лист № 90/109-19 від 31.01.2019), згідно з даними Державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи) земельна ділянка площею 2,0000 га зареєстрована за кадастровим номером 4823380600:01:000:1796, яка знаходиться на території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, обліковується як землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Вона зареєстрована 21.09.2015 року як приватна власність Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр . Дата реєстрації речового права на нерухоме майно - 08.11.2016 року. Фонд документації із землеустрою відділу не містить документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки. У блоці Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки на всю площу встановлені обмеження у використанні земельної ділянки - прибережні захисні смуги вздовж морів, морських заток, лиманів та на островах у внутрішній морських водах (підстава виникнення Водний кодекс України 06.06.1995 ). Строк дії обмежень - безстроково.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 247296822 від 09.03.2021 за громадянкою України ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 46135183 від 22.10.2015 було зареєстровано на праві приватної власності земельну ділянку кадастровий номер 4823380600:01:000:1796 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

В подальшому вищевказану земельну ділянку відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр на підставі договору купівлі-продажу № 1040 від 08.11.2016.

Відповідно до вищевказаної інформаційної довідки № 247296822 від 09.03.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр на підставі договору купівлі-продажу № 1040 від 08.11.2016 було зареєстровано на праві приватної власності вищевказану земельну ділянку кадастровий номер 4823380600:01:000:1796 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4807101292019 від 08.09.2019 також вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 4823380600:01:000:1796 із категорією земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2 га зареєстрована 21.09.2015 та належить на праві власності відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр . Підставою державної реєстрації земельної ділянки вказано проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 19.12.2014.

Лист Галицинівської сільської ради № 863-02-54 від 08.07.2019 свідчить про те, що на земельній ділянці кадастровий номер 4823380600:01:000:1797 будь-які споруди та будівлі відсутні.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22.06.2021 у справі № 477/279/21 було задоволено позов Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр та ухвалено:

- позов задовольнити повністю;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19 жовтня 2015 року №1180-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1796) для ведення особистого сільського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого (Вітовського) району Миколаївської області;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 22 жовтня 2015 року № 46135183, видане ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1796), про що вчинено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22 жовтня 2015 року №11713477;

- визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу від 08 листопада 2016 року №1040, на підставі якого ОСОБА_1 відчужила право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 4823380600:01:000:1796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №17335175;

- стягнуто на користь Миколаївської обласної прокуратури понесені по справі судові витрати - судовий збір у розмірі 6810,00 грн з ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр в рівних долях.

У вказаному рішенні судом викладено висновки, зокрема, про те, що спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги Бузького лиману (відстань від урізу води лиману до західної межі ділянки становить 397 м, а до східної - 515 м), тобто належить до земель водного фонду, отже громадяни в порядку статті 116 Земельного кодексу України шляхом безоплатної приватизації таку земельну ділянку набути не можуть.

Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу. Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22.06.2021 у справі № 477/279/21 набрало законної сили 27.07.2021.

Суд відмічає, що за приписами ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абз. 1, 3 п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від у 03.07.2018 у справі № 917/1345/17: преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/28079/14 зазначено, що не встановлено залежності звільнення від доказування обставин справи від підстав і предмета позову у справах, подібності правовідносин тощо.

Таким чином, на даний час у судовому порядку визнано незаконними та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, на підставі якого ОСОБА_1 набуто у власність спірну земельну ділянку, та видане ОСОБА_1 відповідне свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку; крім того, визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_1 відчужила право власності на спірну земельну ділянку на користь ТОВ Вітовський транспортний центр ; також встановлено, що спірна земельна ділянка входить в межі прибережної захисної смуги Бузького лиману, а отже належить до земель водного фонду, на які поширюється заборона щодо передачі її у приватну власність.

Вказані обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22.06.2021 у справі № 477/279/21, яке набрало законної сили 27.07.2021, а тому не потребують доказування при розгляді даної справи.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (п. 40-41 постанова ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права (постанова ВС від 09.12.2020 у справі № 922/476/20).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Такі правові висновки зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібний правовий висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)) (п. 42).

Суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).

Поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland)).

У рішенні від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Цивільним законодавством визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в ред. станом на 22.10.2015) державна реєстрація прав проводиться на підставі: свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в ред. станом на 08.11.2016) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Отже, підставою для здійснення державними реєстраторами державної реєстрації прав є правовстановлюючі документи, які підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 стверджено, що за змістом ст. 1 Закону державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Законом України від 05.12.2019 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (постанова ВС від 09.12.2020 у справі № 922/476/20).

У розумінні положень статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у чинній редакції (з 16.01.2020), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (постанова КГС ВС від 03.03.2021 по справі № 915/161/20).

Виходячи з вищевикладеного, дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Так, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09.03.2021 № 247296822 22.10.2015 на підставі свідоцтва про право власності № 46135183 від 22.10.2015, виданого Жовтневим управлінням юстиції, державним реєстратором Колтуновою О.М. Жовтневого управління юстиції зареєстровано право приватної власності за Королюк Т.Л., а 08.11.2016 на підставі договору купівлі-продажу № 1040 від 08.11.2016, зареєстрованим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А., зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр на земельну ділянку кадастровий номер 4823380600:01:000:1796.

Як вже було зазначено вище рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22.06.2021 у справі № 477/279/21 було визнано незаконними та скасовано документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав Королюк Т.Л. та Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр на земельну ділянку кадастровий номер 4823380600:01:000:1796, а саме: наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 19.10.2015 № 1180-СГ, свідоцтво про право власності № 46135183 від 22.10.2015, договір купівлі-продажу № 1040 від 08.11.2016.

Проте вказаним рішенням районного суду не припинено права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796, у зв`язку з чим прокурором у даній справі заявлено відповідну позовну вимогу з урахуванням заяви про зміну предмета позову з метою забезпечення ефективного поновлення права Галицинівської сільської ради на вказану земельну ділянку.

Чинна з 16.01.2020 року редакція ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 23.06.2020 у справі № 905/633/19, від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 28.10.2020 у справі № 910/963/19, від 01.12.2020 у справі № 916/1935/19.

Кожен із цих способів захисту є окремою самостійною підставою для вчинення державним реєстратором державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав, відповідно до Закону.

Враховуючи вищевикладене, прокурором у порядку цивільного судочинства забезпечено обрання ефективного способу захисту, визначеного абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону, а судом ухвалено рішення про визнання недійсним документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності Товариства. Зазначене судове рішення в силу закону є достатнім для проведення державним реєстратором державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону).

Отже, на законодавчому рівні визначено, що окрім скасування державної реєстрації права чи документів, що стали підставою для такої реєстрації, для подальшого виконання державним реєстратором судового рішення необхідною умовою є визнання, зміна чи припинення рішенням суду відповідного речового права.

Тобто, з метою забезпечення виконання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22.06.2021 у справі № 477/279/21 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу землі, укладеного 08.11.2016 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр , необхідно отримати судове рішення про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр .

Судом враховано, що судовим рішенням у цивільній справі № 477/279/21 вже встановлено факти незаконного вибуття спірної земельної ділянки державної власності, розташованої у прибережній захисній смузі Бузького лиману, у приватну власність ОСОБА_1 та подальшого її відчуження Товариству з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр за договором купівлі-продажу від 08.11.2016. Крім цього, суд у справі № 477/279/21, встановивши, що договір купівлі-продажу землі, укладений 08.11.2016 між ОСОБА_1 та відповідачем, є недійсним, фактично підтвердив відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр права власності на спірну земельну ділянку.

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 ЗК України).

Статтею 391 ЦК України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За правилами цієї статті власник (титульний володілець) може вимагати усунення будь-яких порушень його права. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову. Негаторний позов ? це позадоговірна вимога власника, який володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном.

Негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має свою річ у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно її використовувати або розпоряджатися нею. Характерною особливістю цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи Іншому титулі. Правом на негаторний позов володіють власник, а також титульний володілець, які володіють річчю, але позбавлені можливості користуватися чи розпоряджатися нею. Як відповідач виступає особа, яка своєю противоправною поведінкою створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності (права титульного володіння). Отже, позивачем цього позову може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ. щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користуватися чи розпоряджатися річчю.

З урахуванням викладених положень законодавства та правових висновків суд визнає, що позовні вимоги щодо припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр та повернення землі, заявлені у господарській справі, спрямовані на остаточне усунення порушень прав власника спірної земельної ділянки, фактично є похідними від спору, розглянутого у цивільному судочинстві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині припинення права власності відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 4823380600:01:000:1796) підлягають задоволенню. Також підлягають задоволенню похідні від вимоги про припинення права власності позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку (кадастровий номер 4823380600:01:000:1796) у власність територіальної громади в особі Галицинівської сільської ради Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області, яка на час прийняття судового рішення у даній справі в силу приписів п. 24 Розділу X Перехідних Положень Земельного кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин , який набрав чинності 27.05.2021, здійснює повноваження з розпорядження спірною земельною ділянкою.

Вказана правова позиція викладена в аналогічних спорах у постановах Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 у справі № 915/897/20, від 15.11.2021 у справі № 915/900/20.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи задоволення позовну у повному обсязі, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на відповідача.

Також суд звертає увагу учасників справи на те, що відповідно до положень ч. 7 ст. 45 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 89; ідентифікаційний код 40900718) на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 для ведення особистого селянського господарства в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, державну реєстрацію якого вчинено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.11.2016 шляхом внесення запису № 17335175

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 89; ідентифікаційний код 40900718) повернути у власність територіальної громади в особі Галицинівської сільської ради (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Центральна, буд. 1; ідентифікаційний код 22440768) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1796 в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 89; ідентифікаційний код 40900718) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) 4540,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (54050, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд 314).

Позивач: Галицинівська сільська рада (57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Центральна, буд. 1; ідентифікаційний код 22440768).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Вітовський транспортний центр (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 89; ідентифікаційний код 40900718).

Повний текст рішення складено та підписано судом 10.01.2022.

Суддя О.Г. Смородінова