Рішення

від 10.01.2022 по справі 917/1634/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2022 Справа № 917/1634/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/1634/21

за позовною заявою Фізичної особи - підприємця Чернявського Костянтина Анатолійовича, АДРЕСА_1

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа", вул. Івана Мазепи, 25-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 69 150,83 грн. заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

21.10.2021 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Чернявського Костянтина Анатолійовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Загальноосвітній навчальний заклад-ліцей "Перша Британська школа" про стягнення 69 150,83 грн. заборгованості.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2021 року в частині розрахунків за орендні платежі.

Ухвалою від 25.10.2021 року суд залишив позовну заяву Фізичної особи - підприємця Чернявського Костянтина Анатолійовича без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

05.11.2021 року до суду від позивача надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2021 року про залишення позовної заяви без руху. В даному листі позивач вказує, що у відповідності до витягу з ЄДРЮОФОП за ідентифікаційним кодом 44040173 станом на сьогодні зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа" і зазнає відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа".

Ухвалою від 09.11.2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1634/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.11.2021 року, яка направлялася відповідачу на адресу місцезнаходження вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Івана Мазепи, 25-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" .

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 09.11.2021 року є 19.11.2021 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи. Крім того ухвала від 09.11.2021 року у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.04.2021 року між Фізичною особою-підприємцем Чернявським Костянтином Анатолійовичем, (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Загальноосвітній навчальний заклад-ліцей "Перша Британська школа" (відповідач, орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір, арк. с. 82-87).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове володіння та користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове володіння та користування приміщення, що визначені у цьому договорі (надалі іменується - об`єкт оренди) та зобов`язується сплачувати орендодавцеві оренду плату (п. 1.1 договору);

- об`єкт оренди являє собою нежитлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі за адресою: м. Кременчук, вул. 29 Вересня, 7. Загальна площа об`єкту оренди: 135,1 м2 (п. п. 1.1.1., 1.1.2, договору);

- строк оренди приміщень по цьому договору встановлюється з дати оформлення акту прийому передачі і до 31.12.2023 року (п. 1.3. договору);

- передача об`єкту оренди та майна, що орендується, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду (п. 3.3. договору);

- орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується щомісячно у гривнях в сумі 15000 грн. (п. 4.1. договору);

- орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, або готівкою, наперед з 01 по 10 число в рахунок поточного місяця.

При заборгованості по сплаті орендної плати, що перевищує 1 місяць, орендодавець має право розірвати договір оренди разом із звільненням та передачею об`єкту оренди орендодавцю. Про розірвання договору орендодавець письмово повідомляє орендаря.

У випадку закінчення дії даного договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі об`єкта оренди орендодавцю (п. 4.2. договору);

- у разі порушення строків сплати орендної плати орендодавець стягує з орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 4.3. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.04.2021 року (арк. с. 86), орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду частини нежитлового приміщення (об`єкт оренди) загальною площею 135,1 м. кв., що знаходиться в м. Кременчуці Полтавської області, вул. 29 Вересня, 7, перший поверх. Вищезазначений акт підписаний представниками сторін.

Позивач в тексті позовної заяви вказує на те, що заборгованість відповідача за договором оренди становить 65 500,00 грн.

12.08.2021 року позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору оренди від 01.04.2021 р. з 15.09.2021 року.

14.09.2021 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію за вих. №04/176 (арк. с. 118-119). В даній претензії позивач вказує на те, що ним 12.08.2021 року на адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання договору оренди від 01.04.2021 року з 15.09.2021 року та просить відповідача погасити існуючу заборгованість по орендним платежам за договором в сумі 65 500,00 грн.

Проте, як вказує позивач відповідач не сплатив заборгованість за договором і на претензію ніяким чином не відреагував.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 69 150,83 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2021 року, яка складається з: 65 500,00 грн. основного боргу, 448,95 грн. інфляційних, 379,38 грн. 3% річних та 2 822,50 грн. пені.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копію паспорту Чернявського К.А. ; копію РНОКПП Чернявського К.А. ; копію виписки з ЄДРФОФОП ФОП Чернявського К.А.; копія роздруківки з ЄДРЮОФОП по ТОВ "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа" станом на 18.10.2021 року; копія договору оренди від 01.04.2021 року; копію акту прийому-передачі від 01.04.2021 року; копію рахунку на оплату № 17 від 01.04.2021 року; копію рахунку на оплату № 26 від 30.04.2021 року; копію рахунку на оплату № 38 від 01.06.2021 року; копію рахунку на оплату № 47 від 01.07.2021 року; копію рахунку на оплату № 59 від 02.08.2021 року; копія рахунку на оплату № 53 від 01.09.2021 року; копію акту надання послуг за квітень 2021 року №26 від 30 квітня 2021 року; копію акту надання послуг за травень 2021 року №32 від 31 травня 2021 року; копію акту надання послуг за червень 2021 року №39 від 30 червня 2021 року; копію акту надання послуг за липень 2021 року №55 від 31 липня 2021 року; копію акту надання послуг за серпень 2021 року №61 від 31 серпня 2021 року; копію акту надання послуг за період 01.09-15.09.2021 р. №62 від 15 вересня 2021 року; копію акту звірки взаємних розрахунків за період з: 01.04.2021року - 15.09.2021 року; копію фіскального чеку від 16.08.2021 року; копію накладної з інформацією про відправлення від 16.08.2021 року; копію опису відправлення від16.08.2021 року; копію фіскального чеку від 16.08.2021 року; копію накладної з інформацією про відправлення від 16.08.2021 року; копію опису відправлення від 16.08.2021 року; копію фіскального чеку від 16.08.2021 року; копію накладної з інформацією про відправлення від 16.08.2021 року; копію опису відправлення від 16.08.2021 року; копію фіскального чеку від 16.08.2021 року; копію накладної з інформацією про відправлення від 16.08.2021 року; копію опису відправлення від 16.08.2021 року; копію фіскального чеку від 02.09.2021 року; копія накладної з інформацією про відправлення від 02.09.2021 року; копію опису відправлення від 02.09.2021 року; копію фіскального чеку від 15.09.2021 року; копію накладної з інформацією про відправлення від 13.09.2021 р., копія опису відправлення від 13.09.2021 року, копію фіскального чеку від 15.09.2021 року; копію накладної з інформацією про відправлення від 15.09.2021 року; копію опису відправлення від 15.09.2021 року; копію платіжного доручення №20 від 30.04.2021 р.; копію платіжного доручення №29 від 03.06.2021 р.; копію платіжного доручення №30 від 09.06.2021 р.; копію платіжного доручення №31 від 15.06.2021 року; копію претензії вих. № 04/176 від 14.09.2021 р.; копію фіскального чеку від 14.09.2021 р.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що відповідач протягом дії договору та в порушення умов договору свої зобов`язання щодо своєчасної сплати орендних платежів у період з 01.04.2021 року до 15.09.2021 року виконав лише частково в сумі 17000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №20 від 30.04.2021 року на суму 3000,00 грн. з призначенням платежу: оплата рахунку б/н від 01.04.2021 року за оренду нежитлового приміщення за квітень згідно договору оренди від 01.04.2021 року; №29 від 03.06.2021 року на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу: оплата рахунку б/н від 01.04.2021 року за оренду нежитлового приміщення за квітень згідно договору оренди від 01.04.2021 року; №30 від 09.06.2021 року на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу: оплата рахунку за оренду нежитлового приміщення за травень згідно договору оренди від 01.04.2021 року; №31 від 15.06.2021 року на суму 4000,00 грн. з призначенням платежу: оплата рахунку за оренду нежитлового приміщення за травень згідно договору оренди від 01.04.2021 року (арк. с. 114-117).

Отже, за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 65 500,00 грн. В підтвердження даної заборгованості позивачем надано рахунки на оплату №17 від 01.04.2021 року, №26 від 30.04.2021 року, №38 від 01.06.2021 року, №47 від 01.07.2021, №59 від 02.08.2021 року, №53 від 01.09.2021 року та акти надання послуг №26 від 30.04.2021 року, №32 від 31.05.2021 року, №39 від 30.06.2021 року, №55 від 31.07.2021 року, №61 від 31.08.2021 року, №62 від 15.09.2021 року з доказами їх направлення на адресу відповідача (арк. с. 87-113).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов`язання за договором оренди, щодо сплати орендних платежів за період з 01.04.2021 року по 15.09.2021 року не виконав неналежним чином, заборгованість останнього з орендних платежів перед позивачем на момент прийняття рішення складає 65 500,00 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 65 500,00 грн. основного боргу, є правомірними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до умов п. 4.3. договору, у разі порушення строків сплати орендної плати орендодавець стягує з орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача:

- 2 822,50 грн. пені за загальний період 11.04.2021 року по 30.09.2021 року

- 379,38 грн. 3% річних за загальний період 11.04.2021 року - 31.08.2021 року;

- 448, 95 грн. інфляційних за загальний період з 11.04.2021 року по 31.08. 2021 року (розрахунки арк. с. 71-72).

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних, суд звертає увагу на наступне.

Позивачем не в усіх періодах вірно визначено початок перебігу строку прострочення без врахування положень ст. ст. 253, 254 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім того, позивачем не завжди враховано приписи пункту 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань судом додатково враховано наступне.

Згідно позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 20.11.2020 по справі № 910/13071/19, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно правової позиції викладеної у постанові Об`єднаної палати Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2020 року в справі № 905/21/19 при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Також, суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, який у постанові від 26.06.2020 р. у справі № 905/21/19 погодився з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).

З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3", до стягнення підлягає пеня в сумі 2787,95 грн., 3% річних в сумі 374,05 грн., та інфляційні в сумі 440,38 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 65 500,00 грн. основного боргу, 2787,95 грн. пені, 374,05 грн. 3% річних та 440,38 грн. інфляційних, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем також заявлено до стягнення 15 200,00 грн. витрат на правову допомогу.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надано: Договір про надання правової допомоги від 02.09.2021 року з укладений між Фізичною особою - підприємцем Чернявським Костянтином Анатолійовичем та адвокатом Медведєва Т.В.; додаток №1 до договору від 02.09.2021 року розмір гонорару адвоката умови та порядок розрахунку; акт надання послуг від 02.10.2021 року додаток №2 до договору від 02.09.2021 року (арк. с. 120-124).

Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послугу складає 15200,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Отже, матеріалами справи підтверджуються понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15200,00 грн. Заперечень чи клопотання про зменшення витрат на професійну допомогу від відповідача не надходило.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оскільки позовні вимоги задоволені судом частково, то витрати на правову допомогу на підставі ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 15 189,35 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська Школа" (вул. Івана Мазепи, 25-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 44040173) на користь Фізичної особи - підприємця Чернявського Костянтина Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 65 500,00 грн. основного боргу, 2 787,95 грн. пені, 374,05 грн. 3% річних, 440,38 грн. інфляційних, 2268,41 грн. витрат по сплаті судового збору та 15 189,35 грн. витрат на правову допомогу.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 10.01.2022 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Тимощенко