Постанова

від 11.08.2022 по справі 917/1634/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2022 року м. Харків Справа № 917/1634/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді:Зубченко І.В. (доповідач), Радіонова О.О., Чернота Л.Ф. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа", м.Кременчук Полтавської області (вх.№288 П/3 від 31.01.2022р.)на рішення господарського суду Полтавської областіухвалене10.01.2022р. у м.Полтавіу справі№917/1634/21 (суддя Тимощенко О.М.)за позовом до проФізичної особи - підприємця Чернявського Костянтина Анатолійовича, с.Кривуші Полтавської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа", м.Кременчук Полтавської області стягнення 69.150,83грн. заборгованостіВ С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець Чернявський Костянтин Анатолійович, с.Кривуші Полтавської області, позивач, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа", м.Кременчук Полтавської області, про стягнення 69.150,83грн. заборгованості, яка складається з 65.500,00грн. основного боргу, 2.822,50грн. пені, 379,38грн. 3% річних та 448,95грн. інфляційних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2021р. у частині розрахунків по орендним платежам. Позовна заява, разом з іншим, містить вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2.270,00грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15.200,00грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.01.2022р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська Школа" на користь Фізичної особи - підприємця Чернявського Костянтина Анатолійовича 65.500,00грн. основного боргу, 2.787,95грн. пені, 374,05грн. 3% річних, 440,38грн. інфляційних, 2.268,41грн. витрат по сплаті судового збору та 15.189,35грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В основу рішення покладено висновки суду про те, що матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов`язань за договором оренди щодо сплати орендних платежів за період з 01.04.2021р. до 15.09.2021р. на суму 65.500,00грн. У свою чергу, перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд Полтавської області зазначив, що позивачем не в усіх періодах вірно визначено початок перебігу строку прострочення (визначено без урахування положень ст.ст.253, 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та без урахування приписів пункту 30.1 ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку інфляційних позивачем не враховано правові позиції Верховного Суду.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа" звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, згідно з резолютивною частиною якої просить рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2022р. у справі №917/1634/21 змінити. Викласти резолютивну частину названого рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська Школа" (вул.Івана Мазепи, 25-А, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 44040173) на користь Фізичної особи - підприємця Чернявського Костянтина Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 55.097,00грн. основного боргу, 1.808,66грн. витрат по сплаті судового збору та 2.500,00грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.». Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення прийняте на підставі неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного:

- предметом розгляду справи є стягнення заборгованості, яка виникла відповідно до укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2021р., яке передбачалось використовувати відповідачем для здійснення основного виду діяльності - загальна середня освіта та додаткових видів діяльності - дошкільна освіта і початкова освіта, а отже відповідач відповідно до установчих документів є навчальним закладом, тобто організацією, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку особистості і заснований на приватній формі власності. Однак, нормальне функціонування закладів освіти, у тому числі і відповідача, було порушене введенням у дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України. Враховуючи вищевикладені обставини, орендар (відповідач) втратив можливість використовувати наймане у позивача нежитлове приміщення через обставини, за які орендар не відповідає, а пунктом 5 Закону України №540 від 30.03.2020р. встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020р. №211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, тобто як мінімум за період з 15.04.2021р. до 07.05.2021р. Більш того, законодавець безпосередньо вказує на можливість звільнення від орендної плати на період карантину у п.14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції Закону України №553-IX від 13.04.2020р.), де до обставин, за які орендар не відповідає і які надають право на звільнення від сплати оренди, належать обмежувальні заходи, введені державою у зв`язку з карантином та внаслідок яких або була заборонена господарська діяльність з використанням орендованого майна, або був заборонений доступ до такого майна третіх осіб;

- враховуючи факт неможливості використання відповідачем нежитлових приміщень у своїй господарській діяльності внаслідок прямої заборони відповідними нормативними актами Кабінету Міністрів України та наявності певних обмежень щодо його використання (з 15.04.2021р. по 07.05.2021р. та після 07.05.2021р.), між відповідачем та позивачем була досягнута домовленість про часткове звільнення відповідача від сплати орендної плати на певні періоди дії карантину. Про домовленість між сторонами свідчить графік здійснених відповідачем орендних платежів (на початку оренди та частково в червні 2021р.), а також той факт, що претензії позивача до відповідача щодо неналежного виконання зобов`язань по сплаті орендних платежів були виставлені лише в серпні 2021р., а сам договір був достроково розірваний у вересні 2021р. За таких обставин відповідач вважає обґрунтованим визначення загального боргу по сплаті орендних платежів на суму 55.097,00грн. (відсутні підстав для нарахування орендних платежів за квітень 2021р. на суму 7.500,00грн. та за травень 2021р. на суму 2.903,00грн.);

- неправомірним є нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендних платежів у вигляді пені, 3% річних та інфляційних, оскільки карантин є форс-мажорною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення зобов`язання;

- 15.189,35грн. витрат на правову допомогу, які стягнуті судом з відповідача на користь позивача, є неспівмірними враховуючи як предмет позову (позов незначної складності), ціну позову (65.500,00грн.), так і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки вся правова допомога адвоката складається лише з підготовки та подачі позовної заяви до суду, враховуючи той факт, що розгляд справи був здійснений без виклику сторін. Враховуючи принцип розумності та справедливості, відповідач вважає, що співмірними для даного позову є витрати на правову допомогу в розмірі 2.500,00грн.

У тексті апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська Школа" посилається на необізнаність підприємства про наявність судового процесу та позбавлення права скористатись можливістю подати заперечення щодо заявлених позовних вимог, зокрема і щодо розміру витрат на правову допомогу.

Для розгляду апеляційної скарги згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022р. витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1634/21 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

Після надходження матеріалів справи на адресу суду апеляційної інстанції, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2022р. відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та зобов`язано позивача у строк до 04.03.2022р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.

Фізична особа - підприємець Чернявський Костянтин Анатолійович своїм правом, наданим ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.07.2022р. призначено апеляційну скаргу до розгляду без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, клопотань про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами не заявлено, а судова колегія з власної ініціативи не встановила необхідності розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа" з повідомленням сторін.

Відповідно до ч.1 ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

У свою чергу, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та Указів Президента України №133/2022 від 14.03.2022р., №259/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану. Враховуючи наведене та приписи ст.3 Конституції України (якою унормовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю), з урахуванням активних військових дій та їх загрози у м.Харкові, з міркувань безпеки, доступ та відвідування співробітниками будівлі Східного апеляційного господарського суду обмежено, що обмежило й доступ до певних матеріалів справ та зумовило неможливість своєчасного розгляду апеляційної скарги у межах цієї справи. Апеляційна скарга розглянута впродовж розумних строків у контексті встановлених п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. гарантій.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом Полтавської області та вбачається з наявних матеріалів справи, 01.04.2021р. між Фізичною особою-підприємцем Чернявським Костянтином Анатолійовичем (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Загальноосвітній навчальний заклад-ліцей "Перша Британська школа" (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа"; далі - орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - договір), за умовами п.1.1 якого орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове володіння та користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове володіння та користування приміщення, що визначені у цьому договорі (далі - об`єкт оренди), та зобов`язується сплачувати орендодавцеві оренду плату. Об`єкт оренди являє собою нежитлове приміщення, яке розташоване на першому поверсі за адресою: м.Кременчук, вул.29 Вересня, 7. Загальна площа об`єкту оренди: 135,1кв.м (п.п.1.1.1, 1.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору строк оренди приміщень по цьому договору встановлюється з дати оформлення акту прийому-передачі і до 31.12.2023р.

Передача об`єкту оренди та майна, що орендуються, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду (п.3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується щомісячно у гривнях у сумі 15.000,00грн.

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, або готівкою, наперед з 01 по 10 число в рахунок поточного місяця. Після передачі об`єкта оренди у відповідності до вимог п.3.1 цього договору, орендар у строки, передбачені договором, сплачує орендну плату за перший та останній місяць оренди. При заборгованості по сплаті орендної плати, що перевищує 1 місяць, орендодавець має право розірвати договір оренди разом із звільненням та передачею об`єкту оренди орендодавцю. Про розірвання договору орендодавець письмово повідомляє орендаря. У випадку закінчення дії даного договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичної передачі об`єкта оренди орендодавцю (п.4.2 договору).

За умовами п.4.3 договору, у разі порушення строків сплати орендної плати, орендодавець стягує з орендаря пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до акту прийому-передачі від 01.04.2021р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду частини нежитлового приміщення (об`єкт оренди) загальною площею 135,1м.кв., що знаходиться у м. Кременчуці Полтавської області, вул.29 Вересня, 7, перший поверх. Названий акт містить підписи представників сторін та відтиски печаток сторін.

За твердженнями Фізичної особи - підприємця Чернявського Костянтина Анатолійовича, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа" за договором оренди від 01.04.2021р. становить 65.500,00грн.

12.08.2021р. орендодавцем було надіслано на адресу орендаря повідомлення про розірвання договору оренди від 01.04.2021р. з 15.09.2021р.

Крім того, Фізичною особою - підприємцем Чернявським К.А. 14.09.2021р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа" надіслано претензію (вих.№04/176), за змістом якої позивач вказує про направлення 12.08.2021р. на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору оренди від 01.04.2021р. з 15.09.2021р. та просить відповідача погасити існуючу заборгованість по орендним платежам за договором у сумі 65.500,00грн. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Несплата орендарем заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення стала підставою звернення орендодавця з розглядуваним позовом до суду.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), що кореспондується зі ст.509 ЦК України, у силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Приписами ч.3 ст.285 ГК України унормовано, що орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ч.1 ст.291 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа" протягом строку дії договору та в порушення умов договору зобов`язання щодо своєчасної сплати орендних платежів у період з 01.04.2021р. до 15.09.2021р. виконало лише частково на суму 17.000,00грн., про що свідчать долучені Фізичною особою - підприємцем Чернявським Костянтином Анатолійовичем до матеріалів позовної заяви копії платіжних доручень №20 від 30.04.2021р. на суму 3.000,00грн., №29 від 03.06.2021р. на суму 5.000,00грн., №30 від 09.06.2021р. на суму 5.000,00грн., №31 від 15.06.2021р. на суму 4.000,00грн.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 65.500,00грн. На підтвердження наявності заборгованості позивачем, разом з іншим, надано рахунки на оплату №17 від 01.04.2021р., №26 від 30.04.2021р., №38 від 01.06.2021р., №47 від 01.07.2021р., №59 від 02.08.2021р., №53 від 01.09.2021р. та акти надання послуг №26 від 30.04.2021р., №32 від 31.05.2021р., №39 від 30.06.2021р., №55 від 31.07.2021р., №61 від 31.08.2021р., №62 від 15.09.2021р. з доказами їх направлення на адресу відповідача.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду Полтавської області про доведеність матеріалами справи наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа" зі сплати орендних платежів за договором оренди нежилого приміщення від 01.04.2021р. за період з 01.04.2021р. до 15.09.2021р. і, як наслідок, про наявність правових підстав для стягнення з останнього на користь Фізичної особи - підприємця Чернявського Костянтина Анатолійовича заборгованості в сумі 65.500,00грн. Наявність заборгованості з орендних платежів апелянтом не спростована.

Судовою колегією відхиляються посилання скаржника на те, що, з огляду на введення в країні карантину, орендар (відповідач) втратив можливість використовувати наймане у позивача нежитлове приміщення через обставини, за які орендар не відповідає, що у контексті приписів п.5 Закону України №540 від 30.03.2020р. є підставою для звільнення наймача від плати за користування майном відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України.

Так, відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з п.5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020р. розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 наступного змісту: «З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року №211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу».

Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції Законів України №553-IX від 13.04.2020р. та №692-IX від 16.06.2020р.) унормовано наступне.

Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони (абз.1).

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг (абз.2).

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково (абз.3).

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді (абз.4).

У постанові Верховного Суду від 08.07.2021р. у справі №910/8040/20 викладено наступні висновки щодо питання застосування приписів ч.6 ст.762 ЦК України у контексті пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України:

«У частині шостій статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак, для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №914/1248/18, №914/2264/17.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.».

У контексті спірних правовідносин, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем (апелянтом) не надано доказів того, що він був позбавлений можливості взагалі користуватися орендованим майном, у нього був відсутній доступ до приміщень, за вказаною адресою в спірний період були відсутні його речі, не перебували співробітники, не споживались комунальні послуги, тощо.

Матеріали справи, разом з іншим, не містять доказів того, що відповідач намагався повернути орендоване приміщення, у зв`язку із неможливістю його використання.

За таких обставин судова колегія вважає безпідставним посилання скаржника на відсутність підстав для нарахування орендних платежів за квітень, травень 2021р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська Школа" за змістом апеляційної скарги зазначає про те, що, враховуючи факт неможливості використання відповідачем нежитлових приміщень у своїй господарській діяльності внаслідок прямої заборони відповідними нормативними актами Кабінету Міністрів України та наявності певних обмежень щодо його використання (з 15.04.2021р. по 07.05.2021р. та після 07.05.2021р.), між відповідачем та позивачем була досягнута домовленість про часткове звільнення відповідача від сплати орендної плати на певні періоди дії карантину. У свою чергу, відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування відповідної домовленості між сторонами договору оренди нежилого приміщення від 01.04.2021р. Саме лише посилання скаржника на графік здійснених відповідачем орендних платежів, а також на той факт, що претензії позивача до відповідача щодо неналежного виконання зобов`язань по сплаті орендних платежів були виставлені лише в серпні 2021р., а сам договір був достроково розірваний в вересні 2021р., не є свідченням наявності відповідних домовленостей між сторонами.

У тексті апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська Школа" посилається на необізнаність підприємства про наявність судового процесу та позбавлення права скористатись можливістю подання заперечень щодо заявлених позовних вимог.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Полтавської області про відкриття провадження у справі від 09.11.2021р. була направлена відповідачу на адресу: вул.Івана Мазепи, 25-А, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, яка відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Названа адреса, разом з іншим, зазначена Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська Школа" в апеляційній скарзі, яка є предметом розгляду Східного апеляційного господарського суду. Ухвала місцевого господарського суду від 09.11.2021р. повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч.5 ст.176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У контексті приписів п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене, за висновками Східного апеляційного господарського суду, господарський суд Полтавської області належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи №917/1634/21, а доводи скаржника щодо протилежного є необґрунтованими. До того ж, ухвала місцевого господарського суду від 09.11.2021р. у розглядуваній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За змістом ст.ст.549, 611, 625 ЦК України та ст.ст.216-218 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати нарахованих на заборгованість упродовж періоду прострочення 3% річних та інфляційних, а також пені, передбаченої п.4.3 договору оренди нежилого приміщення від 01.04.2021р.

При цьому за приписами ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки матеріали справи свідчать про несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, передбачених умовами договору від 01.04.2021р., зі сплати орендних платежів, позивач цілком управнений був вимагати сплати суми основної заборгованості (з урахуванням індексації) та заявлених до стягнення нарахувань на суму прострочених виконанням грошових зобов`язань (процентів та пені).

Перевіривши здійснений Фізичною особою - підприємцем Чернявським Костянтином Анатолійовичем розрахунок 3% річних (на суму 379,38грн. за загальний період 11.04.2021р. - 31.08.2021р.), пені (на суму 2.822,50грн. за загальний період з 11.04.2021р. по 30.09.2021р.) та інфляційних (на суму 448,95грн. за загальний період з 11.04.2021р. по 31.08.2021р.), місцевий господарський суд зазначив про часткову невідповідність розрахунку положенням законодавства та практиці Верховного Суду, як наслідок, за перерахунком, здійсненим судом, до стягнення підлягає пеня в сумі 2.787,95грн., 3% річних у сумі 374,05грн. та інфляційні в сумі 440,38 грн. Апелянт не висловив заперечень щодо здійсненого господарським судом Полтавської області розрахунку.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що неправомірним є нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендних платежів у вигляді пені, 3% річних та інфляційних, оскільки карантин є форс-мажорною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судова колегія відхиляє названі доводи скаржника з огляду на наступне.

Розділом 8 договору оренди нежилого приміщення від 01.04.2021р. сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п.8.1 договору). Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з ї вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів для належного виконання зобов`язання (п.8.2 договору).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Саме по собі включення до переліку форс-мажорних обставин карантину не свідчить про те, що карантин автоматично звільняє сторону зобов`язання від відповідальності за невиконання її обов`язку.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019р. у справі №917/1053/18, від 09.11.2021р. у справі №913/20/21, від 30.05.2022р. у справі №922/2475/21, від 14.06.2022р. у справі №922/2394/21.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022р. у справі №904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

За висновками судової колегії, враховуючи викладені вище норми законодавства, за відсутності у матеріалах справи сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, необґрунтованими та безпідставними є посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа" на наявність обставин непереборної сили, які свідчать про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних за порушення договірних зобов`язань.

Щодо стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу судова колегія зауважує наступне.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, враховуючи приписи ст.129 ГПК України, місцевий господарський суд правомірно поклав судовий збір у сумі 2.268,41грн. на відповідача.

У контексті приписів ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст.129, ч.3 ст.126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України" та "Двойних проти України" заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Як убачається з матеріалів справи, Фізична особа - підприємець Чернявський Костянтин Анатолійович, обґрунтовуючи заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа" 15.200,00грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, надав наступні документи: договір про надання правової допомоги від 02.09.2021р., укладений між Фізичною особою - підприємцем Чернявським Костянтином Анатолійовичем та адвокатом Медведєвою Т.В.; додаток №1 до договору від 02.09.2021р. «Розмір гонорару адвоката, умови та порядок розрахунків»; акт наданих послуг від 02.10.2021р. на суму 15.200,00грн., який є додатком №2 до договору від 02.09.2021р.

Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послугу складає 15.200,00грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15.200,00грн. Разом з тим, відповідно до п.4.2 договору від 02.09.2021р. розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору. У додатку №1 від 02.09.2021р. до названого договору сторони пунктом 7 визначили, що погоджена сума гонорару сплачується клієнтом готівкою або перераховується в безготівковому порядку на рахунок адвоката не пізніше трьох місяців з дня складання та підписання обома сторонами акту наданих послуг, що є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги.

До того ж, відповідно до п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановивши недотримання положень ч.4 ст.126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Разом з тим, таке зменшення розміру витрат на правничу допомогу є правом суду, а не обов`язком. Водночас, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат (ч.6 ст.126 ГПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано заперечень чи клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, як і не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що стягнуті судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 15.189,35грн. витрат на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу у даній справі, оскільки не підтверджені в порядку статей 74, 76-77 ГПК України належними і допустимими доказами. Зазначені доводи є суб`єктивною оцінкою відповідача певних обставин справи та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник позивача надавав правові послуги відповідно до умов договору про надання правової допомоги та акту надання послуг. Більш того, зазначені посилання, за відсутності надання під час розгляду справи в господарському суді Полтавської області відповідної заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, за доведеності належного повідомлення відповідача про розгляд справи місцевим господарським судом, про що було зазначено вище за текстом постанови, оцінюються критично судом апеляційної інстанції.

Отже, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень суду першої інстанції щодо оцінки доказів на власний розсуд, господарський суд Полтавської області дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатом послуг зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання робіт, а витрати є обґрунтованими та відповідають розміру адвокатського гонорару, який має сплатити позивач. Зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15.189,35грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2022р. у справі №917/1634/21 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький ліцей "Перша Британська школа", м.Кременчук Полтавської області, на рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2022р. у справі №917/1634/21 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.01.2022р. у справі №917/1634/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.08.2022р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Л.Ф. Чернота