Рішення

від 10.01.2022 по справі 927/1058/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 січня 2022 року м. Чернігівсправа №927/1058/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури

вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;

код ЄДРПОУ 02910114; електронна адреса: nizhin.prok@gmail.com

в інтересах держави в особі

позивача-1: Північний офіс Державної аудиторської служби

вул. Січових Стрільців (Артема), 18, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 40479560

електронна адреса: mailbox@das.gov.ua

позивача-2: Бобровицька міська рада Чернігівської області

вул. Лупицька, 4, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400, код ЄДРПОУ 04061990

електронна адреса: 22824090@mail.gov.ua

позивача-3: Комунальне неприбуткове підприємство "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02006171

вул. ОЛЕГА БИЧКА, будинок 1, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут",

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 39576385,

електронна пошта: office@cngaszbut.104.ua

предмет спору: про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 183644,35 грн

За участю:

від прокуратури: Юзвак Л.Б., прокурор відділу;

від позивача-1: Мойсієнко Н.О., головний спеціаліст-юрисконсульт Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області;

від позивача-2: не з`явися;

від позивача-3: не з`явився;

від відповідача: Жорова Л.М., адвокат.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивачів: Північного офісу Державної аудиторської служби, Бобровицької міської ради Чернігівської області та Комунального неприбуткового підприємства Бобровицька опорна лікарня Бобровицької міської ради Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 183644,35 грн.

Поданий позов обґрунтований порушенням вимог чинного законодавства при укладенні додаткових угод.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті.

27 жовтня 2021 року від Управління Північного офісу Державної аудиторської служби у Чернігівській області надійшли письмові пояснення. У своїх письмових поясненнях Управління Північного офісу Державної аудиторської служби зазначило, що під час проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП Бобровицька опорна лікарня Бобровицької міської ради за період з 01.07.2020 по 31.01.2021 року та перевірки закупівель КНП Бобровицька опорна лікарня Бобровицької міської ради перевірялись закупівлі, за якими здійснювалось фінансування з Фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, а тому процедура закупівлі природного газу ID: UА-2019- 12-12-003210-b у ході вказаних заходів не перевірялась; по процедурі відкритих торгів за номером ID: UА-2019-12-12-003210-b з закупівлі природного газу здійсненої КНП Бобровицька центральна районна лікарня моніторинг не проводився. По зазначеній закупівлі КНП Бобровицька центральна районна лікарня 21.03.2021 оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю, а тому підстави проведення моніторингу зазначеної закупівлі, у порядку встановленому Законом №922 відсутні. У зв`язку з чим Управління Північного офісу Державної аудиторської служби у Чернігівській області вважає, що підстави для залучення Північного офісу Державної аудиторської служби, як позивача у справі відсутні.

03 листопада 2021 року на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд залишити позовну заяву без розгляду або відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначив, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що зміни ціни за одиницю товару не призвели до збільшення суми, визначеної у договорі; сума договору протягом 2020 року не була збільшена, тобто позивачем-3 та відповідачем внесені зміни до умов договору з дотриманням вимог ЗУ "Про публічні закупівлі". Стосовно позовної вимоги щодо стягнення 183644,35 грн відповідач зазначив, що у призначенні платежу відповідних платіжних доручень, вказано договір №41ЕВ147-1199-20 від 16.03.2020, який є дійсним, що на думку відповідача виключає можливість застосування до спірних правовідносин статтю 1212 ЦК України.

08 листопада 2021 року від Ніжинської окружної прокуратури надійшла заява про зміну підстав позову у якій, прокурор просить вважати підставою позову, крім наведених норм матеріального права, вимоги ч. 1 ст. 670 ЦК України, якою передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Прокурор також зазначив, що додаткові угоди від 29.04.2020, 23.10.2020, 01.12.2020 до договору від 16.03.2020 №41ЕВ147-1199-20 є нікчемними згідно ст.36, 37 Закону України Про публічні закупівлі , і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін. З урахуванням висновків Верховного Суду у справі №927/491/19 від 18.06.2021 позовна вимога про стягнення коштів з відповідача, може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. При цьому, прокурор зазначив, що у результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну, з місцевого бюджету безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу кошти у сумі 183644,35 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь Бобровицької міської ради. А тому, ТОВ Чернігівгаз збут повинно повернути частину сплачених коштів у сумі 183644,35 грн за не поставлений товар відповідно до положень ч. 1 ст. 670 ЦК України.

09 листопада 2021 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 25 листопада 2021 року.

11 листопада 2021 року від Ніжинської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій керівник Ніжинської окружної прокуратури зазначив, що вважає доводи, викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими та такими, що не спростовують обставин, наведених прокурором у позовній заяві.

17 листопада 2021 року на адресу господарського суду від відповідача надійшло заперечення на заяву про зміну підстав позову, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18 листопада 2021 року на адресу господарського суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

25 листопада 2021 року у судовому засіданні суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 09 грудня 2021 року.

У судовому засіданні 09 грудня 2021 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Прокурор у судовому засіданні 09 грудня 2021 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Представник позивача-1 підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечив стосовно позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

09 грудня 2021 року суд оголосив перерву у судовому засіданні до 10 січня 2022 року.

24 грудня 2021 року на адресу господарського суду від позивача-2 надійшло клопотання про розгляд справи 10 січня 2022 року без участі представника Бобровицької міської ради. Разом з цим, позивач-2 зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судовому засіданні 10 січня 2022 року представник Чернігівської обласної прокуратури подала клопотання №15/3/2-06вих-2022 від 06.01.2022, у якому просить, у зв`язку з допущеною технічною помилкою, пункт 5 прохальної частини позовної заяви читати наступним чином: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385) на користь Комунального неприбуткового підприємства "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02006171) 183644,35 грн.

Вислухавши у ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників учасників справи, встановивши обставини справи та дослідивши подані докази, суд встановив:

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурор у позовній заяві зазначив наступне.

Ніжинською місцевою прокуратурою до Північного офісу Держаудитслужби було направлено лист №66-8046 вих-20 від 04.09.2020 про виявлені порушення Закону України Про публічні закупівлі .

Управління Північного офісу Держаудитслужби листом від 18.09.2020 №26-25-31-17/3699-2020 повідомлено, що з листопада 2019 року по вересень 2020 року заходи державного фінансового контролю у КНП "Бобровицька центральна районна лікарня" не здійснювались, моніторинг закупівель природного газу, а саме за номером: UA-2019-12-12-003210-b, не проводився.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що Північним офісом Держаудитслужби та його структурним підрозділом Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Чернігівській області, як органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, заходи щодо припинення та визнання недійсним додаткових угод до договору у розумний строк не вживались.

Наведене свідчить про передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, у разі якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, усвідомленою пасивною поведінкою уповноваженого суб`єкта владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Північного офісу Держаудитслужби.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що необхідність звернення з позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави у зв`язку із нездійсненням відповідних повноважень органом Державної аудиторської служби України - Північним офісом Держаудитслужби, який держава наділила повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель (ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 5, 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №431). Укладання додаткових угод з порушенням вимог законодавства свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу-1 листа від 04.09.2020 та до подання позову минуло більше трьох місяців, позивач-1 у категоричній формі повідомив про відсутність у нього повноважень на звернення до суду із відповідним позовом, вказане свідчить про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.

За таких обставин, Ніжинською окружною прокуратурою було подано позов в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в інтересах держави в особі Бобровицької міської ради, прокурор у позовній заяві зазначив наступне.

Частиною 2 статті 143 Конституції України визначено, шо обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

У Конституції України (ст.142) та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст.16) визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом, забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що порушення економічних (майнових) інтересів держави, пов`язаних із раціональним та ефективним використанням бюджетних коштів та бездіяльність позивача (Бобровицької міської ради) полягає у наступному.

Відповідно до рішення 29 сесії 7 скликання від 25.02.2020 №1207-/V11 Бобровицької міської ради Про затвердження Програми фінансової підтримки та розвитку комунального некомерційного підприємства Бобровицька центральна районна лікарня Бобровицької районної ради Чернігівської області на 2020 рік зі змінами, внесеними рішенням 30 сесії Бобровицької міської ради 7 скликання від 25.03.2020 №1302-30/ V 11, передбачено підтримку закладу на суму 4630000 грн, у тому числі енергоносії 2950000 грн, що підтверджено листом Бобровицької міської ради №03-11/1889 від 24.09.2021. Так, Бобровицька міська рада на момент укладення додаткових угод є розпорядником бюджетних коштів (та правонаступником засновника КНП БЦРЛ за рахунок яких здійснювалася закупівля природного газу за договором), що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель. У даних спірних правовідносинах інтереси держави та позивача повністю збігаються, Бобровицька міська рада є отримувачем коштів, які надійдуть у разі їх стягнення, що підтверджено листом Бобровицької міської ради від 27.09.2021 № 03-11/2001. Однак, КНП Бобровицька центральна районна лікарня , засновником якої була Бобровицька районна рада 18.01.2021 державним реєстратором внесено зміни і наразі назва підприємства змінена на Комерційне неприбуткове підприємство Бобровицька опорна лікарня Бобровицької міської ради Чернігівської області , укладаючи оскаржувані додаткові угоди до договору про закупівлю, всупереч вимогам ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , сама сприяє порушенню цих інтересів держави, тим самим є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, однак не здійснює їх захист.

Порушення норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв`язку з укладенням з порушенням вимог закону додаткових угод, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо необґрунтованого-витрачання бюджетних коштів.

Метою Закону України Про публічні закупівлі є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальну економію та ефективність.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України Про публічні закупівлі та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 (п.4 мотивувальної частини) визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Стосовно представництва прокурором інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 (справа № 915/20/18 зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (п. 7.23). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.02.19 у справі № 914/225/18.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові ВСУ від 21.03.2019 у справі №912/898/18 проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів у а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора .

Таким чином, використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими за ст. 142 Конституції України, у тому числі, є кошти міських та районних бюджетів, що у свою чергу, завдає шкоду інтересам держави, яка згідно ст.7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Відповідно до положень ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування орган місцевого самоврядування має право звернутись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Згідно відповіді Бобровицької міської ради від 26.02.2021 заходи щодо перерахунку ціни на природний газ у бік зменшення органом місцевого самоврядування не вживались. Також, Бобровицька міська рада не заперечує щодо врегулювання даного спору у судовому порядку, у тому числі шляхом пред`явлення відповідного позову прокуратурою. Незважаючи на те, що прокурором було повідомлено Бобровицьку міську раду, про допущені порушення при укладенні оскаржуваних додаткових угод, орган місцевого самоврядування не вжив жодних заходів для захисту інтересів держави.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень - Бобровицької міської ради, його бездіяльність щодо захисту порушених майнових прав та економічних інтересів територіальної громади з цих питань. Орган місцевого самоврядування усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, тобто не здійснює належним чином свої повноваження у даних правовідносинах. А тому у Ніжинської окружної прокуратури наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави у суді в особі Північного офісу Держаудитслужби, Бобровицької міської ради Чернігівської області, Комунального неприбуткового підприємства Бобровицька опорна лікарня Бобровицької міської ради Чернігівської області, у порядку ст.23 ЗУ Про прокуратуру .

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 (справа №912/2385/18) невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що дотримуючись вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" позивачів попередньо повідомлено про звернення з даним позовом до суду.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із даним позовом.

Звертаючись з позовною заявою до суду Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури, у позовній заяві зазначає, що Ніжинською окружною прокуратурою встановлено, що Комунальним некомерційним підприємством Бобровицька центральна районна лікарня проведено відкриті торги щодо закупівлі 250355 метрів кубічних газового палива ДК 021:2015:09120000-6 з очікуваною вартістю 2753905,00 грн з ПДВ.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено 12.12.2019 на веб-порталі Уповноваженого органу у сфері публічних закупівель Prozorro (UА-2019-12-12-003210-b). Кінцевий строк подання тендерних пропозицій замовником визначено 27.12.2019.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" та ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ .

Зокрема, згідно реєстру отриманих тендерних пропозицій ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ подав пропозиції 27.12.2019.

Згідно протоколу розкриття тендерних пропозицій ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ запропоновано ціну тендерної пропозиції 1452059,00 грн з ПДВ.

За результатом аукціону та розгляду тендерної пропозиції тендерним комітетом КНП Бобровицька центральна районна лікарня Бобровицької районної ради Чернігівської області відповідно до протоколу №30 від 04.03.2020 визнано переможцем процедури відкритих торгів щодо закупівлі - ДК 021:2015 - 09120000-6 - газове паливо (природний газ) учасника - ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ , яким запропоновано найбільш економічно вигідну пропозицію, а саме 1452059,00 грн з ПДВ.

За результатами цих торгів 16.03.2020 між КНП Бобровицька центральна районна лікарня (cпоживач) та ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ (постачальник) укладено договір №41ЕВ147-1199-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів.

У договорі сторони домовились про постачання споживачу газового палива (природного газу) код за ДК 021:2015-09120000-6 за ціною за 1 куб. метру газу - 5,61137 грн., в т.ч. ПДВ - 20%. Вартість послуги доступу до потужності (тимчасовий тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну (ої) систему (и) на перший рік другого регуляторного періоду для АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРТРАНСГАЗ , затверджений Постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001) за 1 м. куб. 0,18863 грн, з т. ч. ПДВ -20%. Разом до сплати за 1 м. куб. 5,80 грн, в т. ч. ПДВ - 20% (п.п.1.1, 3.1, 3.2 договору).

Загальна сума договору складає 1452059,00 грн, у т. ч. ПДВ - 20% (п.3.3. договору).

Згідно п.11.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання і діє з 16.03.2020 до 31.12.2020, а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу - до 250355 метрів кубічних.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що Постачальник здійснює протягом 2020 року постачання природного газу Споживачеві: у березні 2020 року - 50000,00 куб. м; у квітні -20000,00 куб. м, у жовтні - 50000,00 куб. м., у листопаді - 50000 куб. м., у грудні - 80355,00 куб. м.

У подальшому впродовж квітня, жовтня, грудня 2020 року між Споживачем та Постачальником було укладено три додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару без зміни загальної суми зазначеного договору, а саме:

- додатковою угодою від 29.04.2020 збільшено ціну з 01.04.2020 за 1 куб. метр газу до 6,231008 грн (у т.ч. ПДВ), вартість послуги доступу до потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для ТОВ Оператор Газотранспортної системи України , затверджений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 за № 3013) за 1 м. куб. становить 0,148992 грн, в тому числі ПДВ. Разом ціна за 1000 м. куб. становить 6380, 00 грн з ПДВ (ціна зросла на 10%). Річний плановий обсяг постачання газу зменшено до 228856,47 куб. м.;

- додатковою угодою від 23.10.2020 збільшено ціну з 01.10.2020 за 1000 куб. м. природного газу до 7017,36 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання газу до 210447, 95 куб. м. (ціна зросла ще на 10 %, а загалом на 20 % від ціни договору );

- додатковою угодою від 01.12.2020 збільшено ціну з 01.11.2020 за 1000 куб. м. до 8489,46 грн з ПДВ, та зменшено обсяг постачання газу до - 179561,38 куб. м. (ціна зросла ще на 20%).

Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод ціну за 1000 куб. м. газового палива (природного газу) збільшено з 5800,00 грн до 8489,46 грн, разом з ПДВ, тобто на 2689,46 грн або на 46 % від ціни визначеної у договорі, у зв`язку з чим обсяг постачання природного газу зменшено з 250355 куб. м до 179561,38 куб. м., тобто на 70793,62 куб. м.

Тобто, ціна на природний газ стала вище, ніж була подана ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ у тендерній пропозиції.

З зазначених вище додаткових угод вбачається, що підставою для внесення змін до Договору постачання природного газу №41ЕВ147-1199-20 від 16.03.2020 стало підвищення ціни на природний газ на ринку. Зміни стосувалися ціни товару та обсягів закупівлі.

Зазначені додаткові угоди були направлені ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ споживачу листами від 14.04.2020 №14704-Сл-4587-0420, від 07.10.2020 №14704-Сл-11161-1020, від 27.11.2020 №14704-Сл-12592-1120.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (чинної на час виникнення спірних відносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Згідно роз`яснення Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 Щодо зміни істотних умов договору , внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, однак перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Тобто, у кожному випадку це буде той документ, який підтверджує факт коливання ціни конкретного предмета закупівлі зокрема, інформація (довідка) або експертний висновок відповідного органу, який має повноваження моніторити ціни на конкретний товар, визначати зміни в цінах на такий товар.

На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Отже, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, а тим більше лист, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни у договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

При укладенні додаткової угоди від 29.04.2020, яку направило ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ до КНП Бобровицька центральна районна лікарня листом від 14.04.2020 №14704-Сл-4587-0420, в якому повідомляло про підвищення з 01.04.2020 ціни до 6380,00 грн за 1000 куб.м., у тому числі ПДВ, було надано лист Державного підприємства Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 14.04.2020 №232/36, в якому зазначена інформація щодо цін на природний газ суб`єктів ринку природного газу - регіональних газопостачальних підприємств, на яких постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867 покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу у процесі функціонування ринку природного газу, відпускний рівень цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, в залежності від обсягу споживання та умов оплати, з урахуванням тарифу на послугу транспортування природного газу для точки виходу з газотранспортної системи АТ Укртрансгаз , без урахування витрат на транспортування розподільними трубопроводами.

Згідно вказаного листа ДП Держзовнішінформ ціна на природний газ у квітні 2020 року склала 4435,00 - 8133,99 грн за 1000 куб. м. з ПДВ (за інформацією ДП Газпостач , ТОВ Тернопільміськгаз , ТОВ Вінницягаз Збут , ТОВ Київоблгаз , ТОВ Донецькоблгаз , ТОВ Одесагаз-Постачання , ТОВ Сумигаз Збут , ТОВ Херсонрегіонгаз , ТОВ Черкасигаз Збут , ТОВ Чернігівгаз Збут ).

У листі не вказана інформація стосовно динаміки ціни на природний газ або проведення аналізу вартості ціни на газ на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи проведення інших досліджень, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку. Відсутні також будь-які дані про зростання або зниження ціни на природний газ.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що вказаний лист ДП Держзовнішінформ від 14.04.2020 № 232/36, не може бути підставою для зміни істотних умов договору на підставі ч.4 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі .

Для укладення додаткової угоди від 23.10.2020, яку направило ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ до КНП Бобровицька центральна районна лікарня листом від 07.10.2020 №14704-Сл-11161-1020, у якому було повідомлено про підвищення з 01.10.2020 ціни до 7,01736 грн за 1 куб. м., в т.ч. ПДВ, надано інформаційну довідку Львівської торгово-промислової палати від 25.09.2020 № 19-09/883, згідно якої за інформацією на веб-сайті ТБ Українські енергетична біржа , середньозважені ціни на природний газ (ресурс вересня 2020 року та ресурс жовтня 2020 року) за результатами укладених угод станом на 24.09.2020 становили у вересні 2020 року - 4702,90 грн за 1000 куб. м., у жовтні 2020 року - 5438,49 грн за 1000 куб. м.

У листі не зазначено інформацію щодо динаміки ціни на природний газ або проведення аналізу вартості ціни на газ на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи проведення інших досліджень, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку. Відсутні також будь-які дані про зростання або зниження ціни на природний газ.

З огляду на зазначене вище, прокурор у позовній заяві зазначає, що вказана довідка Львівської торгово-промислової палати від 25.09.2020 № 19- 09/883, не може бути підставою для зміни істотних умов договору на підставі ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі .

Для укладення додаткової угоди від 01.12.2020, яку направило ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ до КНП Бобровицька центральна районна лікарня листом від 27.11.2020 № 14704-Сл-12592-1120, у якому було повідомлено про підвищення з 01.11.2020 ціни до 8,48946 грн за 1куб.м., у тому числі ПДВ, надано копію цінової довідки Харківської торгово-промислової палати України №1522/20 від 27.11.2020 з інформацією про середньозважені ціни на природний газ (ресурс жовтня та листопада 2020 року) за результатами електронних біржових торгів на ТБ Українська енергетична біржа ; їх коливання становили у жовтні 2020 року - 5465,55 грн за 1000 куб. м., у листопаді 2020 року - 6618,83 грн за 1000 куб. м, коливання цін 21,10%.

Збільшення ціни за додатковими угодами відбулось не пропорційно до реальних ринкових цін, зокрема, з огляду на ціни згідно прейскурантів на природний газ НАК Нафтогаз України , які засвідчують, що реальне коливання ціни природного газу на ринку відбувалося у бік зменшення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор у позовній заяві посилається на те, що згідно прейскурантів НАК Нафтогаз України (який є найбільшим підприємством паливно-енергетичного комплексу в Україні), що знаходяться у вільному доступі на його офіційному сайті:

з 1 по 31 січня 2020 року ціна газу становила 7286,40 грн (з ПДВ) за 1000 куб. м;

з 1 по 29 лютого 2020 року ціна газу становила 6249,60 грн (з ПДВ) за 1000 куб. м;

з 1 по 31 березня 2020 року ціна газу становила 5527,20 грн (з ПДВ) за 1000 куб. м;

з 1 по 30 квітня 2020 року ціна газу становила 5536,80 грн (з ПДВ) за 1000 куб. м.

З наведеного вище прокурор дійшов висновку, що реальне коливання ціни природного газу у бік зростання не відбулося, а навпаки ціна на газ впала. Впродовж вересня-грудня 2020 року коливання ціни природного газу в бік зростання в порівнянні з квітнем 2020 року (укладення додаткової угоди №1) не відбулося, що підтверджується прейскурантами НАК Нафтогаз України , згідно яких ціна газу становила за березень 2020 року - 5527,20 грн (з ПДВ) за 1000 куб. м.; за квітень 2020 року - 5536,80 грн (з ПДВ) за 1000 куб. м. та інформацією НАК Нафтогаз України від 18.12.2020 №3-3714/1.11-20, згідно якої ціна на природний газ для споживачів, які підпадають під дію спецобов`язків, на вересень 2020 року становила 4318,99 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, на жовтень - 5374,10 грн за 1 000 куб. м. без ПДВ, на листопад - 5375,37 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, на грудень - 6103,10 грн за 1000 куб. м. без ПДВ (без урахування тарифів на послуги з транспортування і розподілу природного газу). Отже, додаткові угоди від 29.04.2020, від 23.10.2020 та від 01.12.2020, якими збільшувалась ціна газу за 1000 куб.м, укладені за відсутності законодавчо визначених підстав та суперечать приписам ч.4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , а тому на думку прокурора підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що при укладенні КНП Бобровицька центральна районна лікарня та ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ додаткових угод, не було дотримано вимоги ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , безпідставно змінено істотні умови договору, кожного разу при укладенні всіх додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни природного газу на ринку після укладення договору та попередньої угоди.

У тендерній пропозиції, яка оприлюднена на інтернет - ресурсі PROZORRO , ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ брало на себе зобов`язання постачати газове паливо (природний газ) за ДК 021:2015 - 09120000-6 в обсязі - 250355 куб. м. за ціною 5,80 грн (з ПДВ) за 1 куб. м., загальною вартістю 1452059,00 грн (з ПДВ). Відповідач зазначив та підписав зобов`язання про те, що вивчивши тендерну документацію та вимоги замовника, він має можливість та погоджується виконати вимоги замовника та договору на загальну суму 1452059,00 грн за 250355 куб. м.

Згідно гарантійного листа ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ , який оприлюднено на інтернет-ресурсі PROZORRO , відповідач гарантував формування своєї цінової пропозиції за середньо ринковими цінами на газ природний на дату подання тендерної пропозиції та протягом усього строку дії договору про закупівлю.

Відповідно до інформації, розміщеної КНП Бобровицька центральна районна лікарня на інтернет-ресурсі PROZORRO , строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг - 31.12.2020. Таким чином, відповідач взяв на себе зобов`язання впродовж 2020 року постачати природний газ за ціною 5800 грн (з ПДВ) за 1 тис. куб. м. Крім того, учасник погодився дотримуватися умов даної тендерної пропозиції протягом 120 календарних днів з дня розкриття тендерних пропозицій. Однак, через 44 дні після укладення договору №41ЕВ147-1199-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 16.03.2020 ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ листами від 14.04.2020 №14704-Сл-4587-0420, від 07.10.2020 №14704-Сл-11161-1020, від 27.11.2020 №14704-Сл-12592-1120 пропонує укладення додаткової угоди щодо підвищення ціни на газ на 10 %, та в подальшому відповідно до додаткових угод ціна на природний газ зросла більше ніж на 20 % від заявленої у тендерній пропозиції.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що вказане свідчить про те, що під час проведення процедури закупівлі, ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ при поданні цінової пропозиції свідомо занизило ціну з метою отримання перемоги. Всупереч вимог вказаного вище законодавства, коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні сторонами додаткових угод до договору жодним чином не обґрунтовано та документально належним чином не підтверджено, оскільки документи на підтвердження зростання ціни, додані до додаткових угод, не містять жодних даних про коливання ціни на день укладення кожної з додаткових угод за період після укладення попередньої, що вказує на порушення вимоги п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі та безпідставну зміну істотних умов договору.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що ТОВ ЧЕРН1ГІВГАЗ ЗБУТ мало на меті збільшення ціни за одиницю товару на 10 %, а не на реальний відсоток коливання. Саме тому подані товариством у підтвердження коливання ціни на газ докази - листи ДП Держзовнішінформ від 14.04.2020 № 232/36, інформаційна довідка Львівської торгово-промислової палати від 25.09.2020 № 19-09/883, містять загальну цифру - вартість газу за квітень 2020 року, коливання у вересні - жовтні 2020 року, у жовтні - листопаді 2020 року та не містять доказів реального відсотку подорожчання такого товару. Товариство мало можливість звернутись до компетентної організації із завданням провести дослідження, аналіз ринку газу протягом дії договору та отримати за результатами такого дослідження висновок з реальним відсотком коливання ціни, однак таким правом та можливістю ТОВ Чернігівгаз Збут не скористалось.

При цьому, прокурор зазначив, що укладення зазначених додаткових угод до договору від 16.03.2020 щодо зміни ціни на природний газ за відсутності підстав для цього, визначених законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України Про публічні закупівлі (аналогічна правова позиція викладених у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 та від 23 січня 2020 року у справі № 907/788/18). Отже, оскільки ТОВ ЧЕРНІПВГАЗ ЗБУТ , направляючи листи про укладення додаткових угод щодо зміни ціни до договору від 16.03.2020, не надало доказів наявності коливання ціни на ринку на природний газ у відсотковому співвідношенні до ринкової вартості газу на момент укладення договору від 16.03.2020, то у сторін не було підстав для збільшення ціни договору на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Прокурор у позовній заяві зазначає, що з огляду на викладене вище, додаткові угоди від 29.04.2020, від 23.10.2020, від 01.12.2020 до договору №41ЕВ147-1199-20 постачання природного газу суперечать вимогам ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі , а тому мають бути визнані судом недійсними.

Крім того, прокурор зазначив про те, що ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ у зв`язку з укладенням додаткових угод зобов`язаний поставити меншу кількість товару, ніж було передбачено договором, внаслідок завищення ціни товару, не може бути обґрунтованою підставою для того, щоб визнати такі дії сторін правомірними та такими, що відповідають приписам частини 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 21.03.2019 у справі №912/898/18, постанові ВС від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, постанові ВС від 12.02.20 у справі 913/166/19).

Стосовно поставки природного газу, прокурор у позовній заяві зазначає, що між позивачем-3 та відповідачем було підписано наступні акти прийому-передачі природного газу:

- № ЧР380002866 від 21.04.2020 про прийняття КНП Бобровицька центральна районна лікарня у березні 2020 року природного газу в обсязі 13871,19 куб. м., по ціні 4,833333000 грн за 1 куб. м. (без ПДВ) на суму 80452,90 грн (з ПДВ). Згідно платіжного доручення № 185 від 28.04.2020 КНП БЦРЛ перерахувало кошти у сумі 80452,90 грн на рахунок ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ ;

- № ЧР380004733 від 15.05.2020 про прийняття КНП Бобровицька центральна -районна лікарня у квітні 2020 року природного газу в обсязі 12305,28 куб. м., по ціні 5,316667000 грн за 1 куб. м. (без ПДВ) на суму 78507,70 грн (з ПДВ). Згідно платіжного доручення №240 від 22.05.2020 КНП БЦРЛ перерахувало кошти у сумі 78507,70 грн на рахунок ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ ;

- № ЧР380005028 від 17.06.2020 про прийняття КНП Бобровицька центральна районна лікарня у травні 2020 року природного газу в обсязі 1,53 куб. м., по ціні 5,316667000 грн за 1 куб. м. (без ПДВ) на суму 9,76 грн (з ПДВ). Згідно платіжного доручення №305 від 22.06.2020 КНП БЦРЛ перерахувало кошти у сумі 9,76 грн на рахунок ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ ;

- № ЧР380007969 від 31.10.2020 про прийняття КНП Бобровицька центральна районна лікарня у жовтні 2020 року природного газу в обсязі 11741,53 куб. м., по ціні 6,431992000 грн за 1 куб.м. (без ПДВ) на суму 90625,72 грн (з ПДВ). Згідно платіжного доручення № 685 від 23.11.2020 КНП БЦРЛ перерахувало кошти у сумі 90625,72 грн на рахунок ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ ;

- № ЧР380008283 від 09.12.2020 про прийняття КНП Бобровицька центральна районна лікарня у листопаді 2020 року природного газу в обсязі 32453,48 куб. м., по ціні 7,074550000 грн за 1 куб. м. (без ПДВ) на суму 275512,52 грн. Згідно платіжного доручення №814 від 17.12.2020 КНП БЦРЛ перерахувало кошти у сумі 256149,00 грн на рахунок ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ ;

- № ЧР380009274 від 21.12.2020 про прийняття КНП Бобровицька центральна районна лікарня у грудні 2020 року природного газу в обсязі 32000,00 куб. м., по ціні 7,074550000 грн за 1 куб. м. (без ПДВ) на суму 271662,72 грн. Згідно платіжного доручення №859 від 28.12.2020 КНП БЦРЛ перерахувало кошти у сумі 271662,72 грн на рахунок ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ .

Тобто, за фактично поставлений з 16.03.2020 по 31.12.2020 КНП Бобровицька центральна районна лікарня природний газ в об`ємі 102373,01 куб. м., відповідачу сплачено загалом суму коштів - 777407,80 грн (80452,90 грн + 78 507,70 грн + 09,76 грн + 90625,72 грн + 256149,00 грн + 271662,72 грн = 777407,80 грн).

Прокурор у позовній заяві зазначає, що у результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими збільшено ціну, з місцевого бюджету безпідставно та у надмірній сумі було сплачено відповідачу кошти у сумі 183644,35 грн, чим порушено інтереси держави, у зв`язку з чим прокурор вважає, що у разі визнання спірних угод недійсними, 183644,35 грн підлягають стягненню з ТОВ "Чернігівгаз збут" на користь Комунального неприбуткового підприємства "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради Чернігівської області.

Прокурором у позовній заяві було наведено розрахунок, щодо стягнення з відповідача 183644,35 грн. Так, прокурор зазначив, що виходячи з первісної ціни у договорі № 41ЕВ147-1199-20 від 16.03.2020 за 1000 куб. м - 5800,00 грн (з ПДВ), без урахування додаткових угод, КНП Бобровицька центральна районна лікарня за спожитий природний газ за березень - грудень 2020 року повинна була сплатити 593763,45 грн (102373,01 куб. м. х 5800,00 грн = 593763,45 грн (з ПДВ)). Таким чином, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ , за газ по ціні згідно додаткових угод та сумою за газ по ціні відповідно до договору №41ЕВ147-1199-20 від 16.03.2020, без урахування додаткових угод, становить 183644,35 грн (777407,80 грн - 593763,45 грн).

У подальшому, 08 листопада 2021 року прокурором було змінено підстави позову. Так, відповідно до заяви про зміну підстав позову прокурор просить суд стягнути з відповідача 183644,35 грн, відповідно до приписів ч.1 ст. 670 ЦК України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом ( ч. 1 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі ).

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1)зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2)зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі тощо ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно п.7 ч.2 ст.22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Обґрунтовуючи підстави на підписання додаткових угод та збільшення ціни товару відповідач, зокрема, посилається на лист Державного підприємства Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 14.04.2020 №232/36; інформаційну довідку Львівської торгово-промислової палати від 25.09.2020 №19-09/883 та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати України №1522/20 від 27.11.2020.

Вказаним листом Державного підприємства Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 14.04.2020 №232/36 було надано інформацію щодо цін на природній газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, станом на дату складання зазначеного листа. У листі Державного підприємства Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 14.04.2020 №232/36, зокрема заначено, що довідка носить виключно інформативний характер і не враховує умов договорів та контрактів.

Інформаційною довідкою Львівської торгово-промислової палати від 25.09.2020 №19-09/883 надано інформацію про середньозважені ціни на природній газ ресурсу вересня та жовтня 2020 року на ринку України на результатами торгів на ТБ Українська енергетична біржа станом на останню наявну дату. Разом з тим, у інформаційній довідці Львівської торгово-промислової палати від 25.09.2020 №19-09/883 зазначено, що довідка є фактографічною та не містить узагальнюючої інформації щодо рівня цін (рівня зміни цін) товару на внутрішньому ринку.

Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати України №1522/20 від 27.11.2020 надано інформацією про середньозважені ціни на природний газ (ресурс жовтня та листопада 2020 року) за результатами електронних біржових торгів на ТБ Українська енергетична біржа . У ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати України №1522/20 від 27.11.2020, зокрема заначено, що довідка носить фактографічно-інформаційний характер і не враховує умов договорів та контрактів.

Так, відповідачем послідовно збільшувалась вартість газу, у результаті чого позивач-3 і відповідач підписали три додаткові угоди, згідно яких суттєво зменшено обсяги поставок газу та збільшено понад 20% первісну договірну ціну за 1000 куб.м.

Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд дійшов висновку, що відповідач усвідомлено діяв з метою збільшення ціни договору більш ніж на 20%, а не на реальний відсоток коливання, який існував протягом дії договору.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Тобто, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

Так, пунктом 11.5 договору передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладання додаткової угоди.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно і у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена у договорі купівлі-продажу/поставки.

Позивач-3, маючи право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, підписав три додаткові угоди, внаслідок чого ціна 1000 куб.м газу збільшилася на понад 20% відсотків, а обсяг поставки газу за договором істотно зменшився, що призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Метою регулювання, передбаченого ст.36 Закону "Про публічні закупівлі", закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З наведеного вбачається, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Тобто, обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Згідно ст.5 Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 20%, шляхом так званого "каскадного" укладення декількох додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Більш того, слід зазначити, що сторони не могли не розуміти особливостей функціонування ринку газу (коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння), що було прогнозовано, а тому вони не були позбавлені можливості визначити у договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які саме органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Суд звертає увагу на те, що постачальнику необхідно не лише довести підвищення ціни на товар на ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, він також повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також повинен довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги документи/докази наявні у матеріалах справи, суд доходить висновку, що факти коливання цін на газ за певні періоди дії договору не були доведені відповідачем.

Суд зазначає, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах та бере до уваги те, що позивач-3, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами держави, коштами платників податків і таке розпорядження у даному випадку було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та всіх платників податків до бюджету з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).

Суд дійшов висновку, що сторони договору допустили зловживання своїм правом на зміну умов договору, а дії відповідача кваліфікує як недобросовісні.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 по справі №915/1868/18 наголосив, щоможливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

З огляду на зазначене, визнання додаткових угод до договору недійсними, у силу їх невідповідності вимогам частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону та не породжує будь-яких правових наслідків.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про нікчемність додаткових угод щодо зміни ціни від 29.04.2020, від 23.10.2020 та від 01.12.2020 до договору, згідно ст.36, 37 Закону "Про публічні закупівлі", що відповідно не породжує жодних правових наслідків для сторін , а відповідно, правовідносини з постачання газу між позивачем-3 та відповідачем у період з 16.03.2020 до 31.12.2020 регулюються договором від 16.03.2020 №41ЕВ147-1199-20 на постачання природного газу.

Відтак, позов прокурора у частині вимог про визнання недійсними додаткових угод, як таких що не відповідають вимогам частини 4 статті 36 ЗУ "Про публічні закупівлі", не підлягає задоволенню, оскільки у разі невідповідності перерахованих правочинів указаній нормі, вони є недійсними в силу закону (нікчемними).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19.

При цьому, позовна вимога про стягнення коштів з відповідача може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. Для з`ясування наявності підстав для стягнення коштів з відповідача, суд має визначити чи є спірні додаткові угоди нікчемними.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладеними у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, обставини якої є подібними до даної справи, відтак є обов`язковими для врахування судом першої інстанції у силу частини 4 статті 236 ГПК України.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 183644,35 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч.1 ст.670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Обов`язок повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж".

Нікчемність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором.

Тобто, і поставка газу, і його оплата здійснювалися сторонами відповідно до умов укладеного Договору.

Пунктом 11.1. договору сторони передбачили, що договір діє в частині постачання газу з 16 березня 2020 року до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Відтак підстави для зарахування вказаних коштів у рахунок оплати майбутніх поставок товару, відсутні.

Виходячи з первісної ціни у договорі № 41ЕВ147-1199-20 від 16.03.2020 за 1000 куб. м - 5800,00 грн (з ПДВ), без урахування додаткових угод, позивач-3 за спожитий природний газ за березень - грудень 2020 року повинен був сплатити 593763,45 грн (102373,01 куб. м. х 5800,00 грн = 593763,45 грн (з ПДВ)). Тобто, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено ТОВ ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ за газ по ціні згідно додаткових угод та сумою за газ по ціні відповідно до договору №41ЕВ147-1199-20 від 16.03.2020, без урахування додаткових угод, становить 183644,35 грн (777407,80 грн - 593763,45 грн). Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 183644,35 грн за товар, який не був поставлений відповідачем, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.670 ЦК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача-3 - 183644,35 грн підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки за висновком суду нікчемні додаткові угоди були підписані внаслідок неправомірних дій обох сторін в однаковій мірі, як ТОВ "Чернігівгаз збут", так і Комунального неприбуткового підприємства "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради Чернігівської області, суд вважає, що судові витрати мають бути покладені на позивача-3 та відповідача у рівних частинах у сумі 1377,34 грн на кожного.

Керуючись ст. 42, 73-81, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Комунального неприбуткового підприємства "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02006171; вул. ОЛЕГА БИЧКА, будинок 1, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400) 183644,35 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 1377,34 грн судового збору.

4.Стягнути з Комунального неприбуткового підприємства "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02006171, вул. ОЛЕГА БИЧКА, будинок 1, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м.Чернігів, 14000) 1377,34 грн судового збору.

5.В іншій частині позову відмовити.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 10 січня 2022 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/