Ухвала

від 28.08.2006 по справі 12/6пд-ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/6пд-ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

28.08.2006 року                                                Справа № 12/6пд-ад

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                               Іноземцевої Л.В.

                                        Перлова Д.Ю.

Склад судової колегії призначено розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 25.07.06. Розпорядженнями від 04.08.06 та 23.08.06 склад судової колегії змінено.

при секретарі                    Шабадаш Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача                              Іваненко С.О., дов. № 6068/10 від 02.03.06

від 1-го відповідача          Завгородній Б.В., дов. № 71 від 01.01.04

від 2-го відповідача          не прибув

Розглянувши                    

апеляційну скаргу                    Ленінської міжрайонної державної податкової

                                        інспекції м. Луганська

на постанову

господарського суду            Луганської області

від                                         10.07.06

у справі                               №12/6пд-ад (головуючий суддя –Палей О.С.,

судді –Доманська М.Л., Калашнік Т.Л.)

за позовом                    Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції

м. Луганська

до 1-го відповідача                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Бронто”,

м. Луганськ

     2-го відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю

                                        „Торгбізнеспроект”, м. Луганськ

про                               визнання недійсним зобов'язання

Постановою господарського суду Луганської області від 10.07.06 у справі № 12/6пд-ад (головуючий суддя Палей О.С., судді –Доманська М.Л., Калашник Т.Л.) відмовлено у задоволенні позову Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі Ленінська МДПІ) до товариства з обмеженою відповідальністю „Бронто” (ТОВ „Бронто”) та товариства з обмеженою відповідальністю „Торгбізнспроект” (ТОВ „Торгбізнспроект”) про визнання зобов'язання, підтвердженого договором від 29.03.2004. №ТК-29/03-3 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бронто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгбізнеспроект" недійсним на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України та стягнення в доход держави з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгбізнеспроект" все отримане товариством за угодою, а саме: 21 млн. 598 тис. 865 грн. 50 коп.; стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгбізнеспроект" з ТОВ "Бронто" все отримане ТОВ "Бронто" за угодою, у випадку відсутності товару –його вартість, а саме: 21 млн. 598 тис. 865 грн. 50 коп.

Постанова господарського суду з посиланням на норми статей 207, 208 господарського кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02 „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки”, ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України мотивована недоведеністю позивачем заявлених позовних вимог.

Задовольняючи позов у такій справі суд повинен у рішенні вказати в чому конкретно полягає завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Постановляючи рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не представив належних для даної категорії спорів доказів у підтвердження укладення між відповідачами угоди з метою, суперечною інтересах держави та суспільства, та не довів наявності умислу у сторін за угодою.

Ленінська МДПІ у м. Луганську, позивач у справі, не погодилась з прийнятою місцевим господарським судом постановою та подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний господарський суд скасувати її як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказав, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану постанову неправильно застосував норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

Спірна угода не була укладена з метою отримання доходу, а відтак, суперечить статтям 42, 43, 44 Господарського кодексу України.

Укладення угод на умовах товарного кредиту стало причиною того, що ТОВ „Бронто”, 1-й відповідач у справі, отримало податкові накладні, виписані ТОВ „Торгбізнеспроект”, 2- 1 відповідач у справі, за послугу товарного кредиту, згідно яких ТОВ „Бронто” віднесло до складу податкового кредиту у квітні 2004 року 1504934 грн., і таким чином стало можливе штучне створення умов для виникнення від'ємного значення податку на додану вартість в зазначеному розмірі у декларації з податку на додану вартість за квітень 2004 року.

Така мета –проведення „завідомо збиткової” господарської діяльності, в результаті якої не підприємство сплачує податки до бюджету, а вимагає відшкодування сум податку на додану вартість з Державного бюджету України, не може відповідати інтересам держави та суспільства.

ТОВ „Бронто”, 1-й відповідач у справі, проти доводів позивача заперечує, вважає їх необґрунтованими, а тому просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду від 10.07.06 у справі №12/6пд-ад без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду

ВСТАНОВИЛА:

Між відповідачами у справі ТОВ „Бронто” та ТОВ „Торгбізнеспроект”  29.03.04 укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №ТК-29/03-03, відповідно до умов якого ТОВ „Торгбізнеспроект” („продавець”), зобов'язався передати ТОВ „Бронто” („покупець”) товари згідно специфікації, а „покупець” в свою чергу зобов'язався сплатити шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця вартість поставлених товарів у розмірі 12557479 грн. 94 коп., (з ПДВ) на протязі одного банківського дня з моменту отримання товару. У випадку, якщо покупець не виконує ці умови договору, то товар продається на умовах товарного кредиту. Процент за користування послугою товарного кредиту нараховується з 7 квітня 2004 року у розмірі 3% (з ПДВ) в день від суми заборгованості покупця. Кінцевий розрахунок по послугах товарного кредиту покупець повинен здійснити до 30 квітня 2004 року (а.с. 17-19).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бронто" отримало від продавця товар на загальну суму 12557479 грн. 94 коп., в тому числі 2092913 грн. 32 коп. ПДВ, по видатковій накладній від 5 квітня 2004 року №ТБ-0000099 (а.с. 14). Продавцем товару виписано податкову накладну від 5 квітня 2004 року №260 (а.с. 15). Згідно з актом прийому-передачі виконаних послуг від 30 квітня 2004 року №1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бронто" отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгбізнеспроект" послуги товарного кредиту за відстрочення платежу у розмірі 3% за кожен день прострочення сплати за товар на суму 9041385 грн. 56 коп., в тому  числі 1506897 грн. 59 коп. ПДВ. Розрахунок за отриманий товар та послуги за товарний кредит по договору від 29  березня 2004 року №ТК-29/03-3 Товариством з обмеженою відповідальністю "Бронто"  проведено шляхом передачі згідно з актом прийому-передачі від 30 квітня 2004 року №1 простого векселя №643049773374 номінальною вартістю 11067525 грн. 70 коп. (векселедавець - ТОВ "Комтек" (а.с. 11)) та перерахуванням на рахунок продавця залишку заборгованості у сумі 10531339 грн. 80 коп. (а.с. 16-38).

30 березня 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бронто" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДВ" договір №КП-30/03-3 (а.с. 8-9) на реалізацію товару, придбаного на умовах товарного кредиту у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгбізнеспроект". Загальна сума договору складає 12569260 грн. 06 коп. в тому числі податок на додану вартість. Зазначеним договором передбачено проведення розрахунків протягом 45 днів. В ціну проданого товару не включені витрати по послузі товарного кредиту, понесені товариством при придбанні даного товару. В розрахунок за товар по договору купівлі-продажу від 30 березня 2004 року №КП-30/03-3 згідно з додатковою угодою від 29 квітня 2004 року до зазначеного договору та актом прийому-передачі від 29 квітня 2004 року №1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бронто" отримало від покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДВ" вексель №643049773374 номінальною вартістю 11067525 грн. 70 коп. з дисконтом - 7539651 грн. 20 коп., який в подальшому передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгбізнеспроект".

Посилаючись на те, що при здійсненні продажу товарів І-м відповідачем у розмірі ціни товару не були враховані проценти по товарному кредиту, тобто проведена господарська операція є завідомо збитковою для ТОВ "Бронто" та недоцільність (за думкою позивача) укладення угоди з ТОВ ""Торгбізнеспроект" на умовах товарного кредиту, якщо у ТОВ "Бронто" не було можливості своєчасно розрахуватися з постачальником, позивач 22.03.06 подав до господарського суду Луганської області позов про визнання зобов'язання, підтвердженого договором від 29.03.2004. №ТК-29/03-3 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бронто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгбізнеспроект" недійсним на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України та стягнення в доход держави з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгбізнеспроект" все отримане товариством за угодою, а саме: 21 млн. 598 тис. 865 грн. 50 коп.; стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгбізнеспроект" з ТОВ "Бронто" все отримане ТОВ "Бронто" за угодою, у випадку відсутності товару –його вартість, а саме: 21 млн. 598 тис. 865 грн. 50 коп.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом 1-й відповідач у справі проти заявленого позову заперечував посилаючись на те, що розрахунок за товар, отриманий за угодою, проведений  ТОВ "Бронто" в повному обсязі; відсутність у І-го відповідача нормативно визначеного обов‘язку включати до ціни реалізації товару проценти, нараховані за користування податковим кредитом; повне та достовірне відображення у податковій звітності оспорюваної угоди та недоведеність умислу у підприємства І-го відповідача.

Постановою господарського суду Луганської області від 10.07.06 у справі №12/6пд-ад у задоволенні позову відмовлено.

Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки обставин та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 Господарського кодексу визначені правові наслідки визнання угоди недійсною.

Оскільки аналогічні норми містилися в ст. 49 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, суд першої інстанції правомірно застосував постанови Верховного Суду України від 28.04.1978 №3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” та Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02 „Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки”.

Необхідними умовами визнання недійсною угоди, яка укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства є не тільки доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а  і наявність вини у формі умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка су перечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 43 господарського кодексу України  суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмежень здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Матеріали справи свідчать, що між відповідачами у справі 29.03.04 укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №ТК-29/03-03, який за своєю суттю є послугою з відстроченням платежу, що законом не заборонено.

За спірною угодою перший відповідач у передбачений законом спосіб сплатив на користь другого відповідача податок на додану вартість, нарахований на вартість товарів та послуг з товарного кредиту за оспорюваним договором, а другий відповідач відобразив у податковій декларації за квітень 2004 року податкові зобов'язання, які виникли у нього за наслідками виконання спірного договору.

Обов'язок щодо сплати податків та подання податкової звітності не зазначається в угодах між сторонами, оскільки цього не вимагає цивільне законодавство.

Згідно з чинним законодавством України перерахування податку до бюджету –це суто податкове зобов'язання кожного окремого платника податків, яке не стосується договірних відносин між суб'єктами господарювання, що підтверджується і матеріалами даної справи.

Доводи позивача, що зазначена угода укладена відповідачами з метою ухилення від оподаткування, штучного створення податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість у ТОВ „Бронто”, 1-го відповідача у справі, у квітні 2004 року не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували протиправну мету підприємства 1-го відповідача та наявність злочину, не доведено в чому саме порушені інтереси держави.

Місцевий господарський суд з огляду на приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінив докази в їх сукупності та обґрунтовано дійшов висновку про недостатність поданих позивачем доказів для визнання недійсною угоди між відповідачами на підставі ч. 1 ст. 207 господарського кодексу України, як такою, що укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Під час розгляду апеляційної скарги 1-м відповідачем подано апеляційній інстанції вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 28.07.06, яким виправдано Маткова Володимира Олександровича, що працює директором ТОВ „Бронто”, 1-го відповідача у справі, за пред'явленим йому звинуваченням у злочинах, передбачених ст.ст. 15, 191 ч. 5, 366 ч.1 Кримінального кодексу України за відсутністю в його діях складу злочину.

Оскільки вирок постановлений після прийняття господарським судом постанови, судова колегія керуючись ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України дослідила поданий вирок.

Із змісту вироку вбачається, що доводи звинувачення про реалізацію підсудним злочинної схеми при укладанні угод з ТОВ „Торгбізнеспроект” та ТОВ „ДДВ”, про незаконність і завідому збитковість угод не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Також не знайшла свого підтвердження версія про те, що Матков В.О.  діяв умисно, протиправно, використовував службове становище із корисливих мотивів, намагався заволодіти грошовими коштами державного бюджету України в особливо великих розмірах у вигляді незаконного відшкодування ПДВ за лютий-квітень 2004 року у розмірі 7124170 грн. І для реалізації цієї мети здійснив службове підроблення.

Враховуючи викладене, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що вимоги апеляційної скарги про скасування постанови господарського суду Луганської області від 10.07.06 у справі №12/6пд-ад не підлягають задоволенню, оскільки зазначена постанова відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права.

Результати апеляційного провадження оголошені у судовому засіданні.

Керуючись статтями ст. ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 254, пунктами 6, 7 „Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову господарського суду Луганської області від 10.07.06 у справі № 12/6пд-ад залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Луганської області від 10.07.06 у справі №12/6пд-ад залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.          

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя                                                   Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                       Л.В. Іноземцева

Суддя                                                                      Д.Ю. Перлов