Рішення

від 26.10.2021 по справі 766/499/21

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/499/21

н/п 2/766/8077/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року м.Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Єпішина Ю.М.,

секретар судового засідання Крайнюк А.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Григорової Н.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у залі суду м.Херсона цивільну за справу позовом ОСОБА_3 до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

14.01.2021 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Просила суд: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 27.11.2020 року № 352-ос Про особовий склад щодо звільнення ОСОБА_3 ; визнати протиправним та скасувати наказ начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 15.12.2020 року № 382-ос Про особовий склад щодо звільнення ОСОБА_3 ; визнати незаконним звільнення ОСОБА_3 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників з роботи і відповідно з посади сестри медичної гаража (м. Гола Пристань Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра; поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді сестри медичної гаража Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра; зобов`язати Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення до моменту поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.05.2020 року відповідно до наказу начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 07.05.2020 року № 71-ос позивач була прийнята на роботу на посаду сестри медичної гаража Приморської дільниці БУВР нижнього Дніпра за переведенням з Приморського управління водного господарства, яке було реорганізовано та приєднано до БУВР нижнього Дніпра, згідно наказу в. о. голови Державного агентства водних ресурсів України від 03.02.2020 року № 85. За час роботи на посаді до дисциплінарної відповідальності не притягувалася. 14.09.2020 року позивача було письмово повідомлено про зміни в організації виробництва і праці та можливе скорочення посади та звільнення, проте одночасно позивачу не було запропоновано продовження роботи на вакантних посадах. В листопаді 2020 року позивачу було запропоновано вакантну посаду ремонтувальника руслового Чулаківської дільниці БУВР нижнього Дніпра, на яку позивач не погодилася. Наказом начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра від 27.11. 2020 року № 352-ос Про особовий склад з 30.11. 2020 року позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю Позивача на день її звільнення, начальником БУВР нижнього Дніпра видано наказ від 15.12.2020 №382-ос, яким п.8 наказу №352-ос від 27.11.2020 щодо звільнення позивача скасовано та звільнено її з 15.12.2020 року у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач зазначає, що при звільненні відповідачем не було дотримання процедури, відповідно до ст. 49-2 КЗпПУ, їй не було запропоновано рівноцінна посада за відповідною професією, а також порушено переважне право позивача залишення на роботі. Посилаючись на викладені обставини просив позов задовольнити.

Ухвалою від 15.01.2021 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

14.04.2021 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву з додатками, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у наданій до суду позовній заяві.

Представник відповідач Григорова Н.А. в судовому засідання заявлені вимоги вважала необґрунтованими, зазначила, що звільнення відповідача відбулося відповідно до вимог діючого законодавства, проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно витягу з наказу начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 07.05.2020 року № 71-ос Про особовий склад ОСОБА_3 прийнята на роботу на посаду сестри медичної в порядку переведення з 08.05.2020 року (а.с. 41).

Наказом Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного від 14.09.2020 року № 119 Про оптимізацію структури апарату БУВР нижнього Дніпра , метою забезпечення якісного виконання функціональних повноважень БУВР нижнього Дніпра, вдосконалення організації та створення його оптимальної структури, більш ефективного і якісного використання наявних трудових і фінансових ресурсів (а.с. 42-43).

Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі № 451/706/18 висловив позицію, що визначення структури підприємства чи установи, зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є виключною компетенцією власника підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи.

15.09.2020 року позивача ОСОБА_3 письмово під особистий підпис попереджено про звільнення з 30.11.2020 року із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (а.с. 44).

Позивач ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) закінчила Херсонське медичне училище за акушерською спеціальністю, підвищувала рівень кваліфікації (а.с. 20-25).

Судом встановлено що вакансії, які відповідали кваліфікаційно-освітньому рівню позивача ОСОБА_3 за фахом, на час її звільнення відсутні.

20.11.2020 року позивачу було запропоновано посаду ремонтувальника руслового Чулаківської експлуатаційної дільниці. З пропозицією щодо переведення на запропоновану посаду позивач не погодилась, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення від 19.11.2020 № 10/3222. (а.с. 45).

З п. 8 наказу начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра від 27.11.2020 року № 352-ос Про особовий склад убачається, що ОСОБА_3 з 30.11. 2020 року звільнено із займаної посади сестри медичної гаражу (м. Гола Пристань) у зв`язку зі скороченням штату працівників, з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 46-48).

З наказу начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра від 15.12.2020 №382-ос Про особовий склад убачається, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_3 на день звільнення, п.8 наказу №352-ос від 27.11.2020 щодо звільнення ОСОБА_3 скасовано. Звільнено ОСОБА_3 , сестру медичну гаражу (м. Гола Пристань) з 15.12.2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Аналіз положень ст. 40 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що гарантією для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Верховний Суд у своїй постанові від 10.09.2018 року по справі № 487/6407/16-ц зауважив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статті 58 та 59 ЦПК України вказують на те, що докази повинні бути належними та допустимими.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що звільнення позивача за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України було здійснено з дотриманням вимог ст. 49-2 КЗпП України, позивач ОСОБА_3 попереджувалася за 2 місяці про наступне вивільнення, їй було запропоновано вакантну посаду (іншу роботу), яка не потребує спеціальної фахової підготовки.

Щодо доводів позивача стосовно порушення переважного права залишення на роботі, суд зазначає наступне.

Як правило, звільненню підлягають ті працівники, посади яких скорочуються. Водночас під час вивільнення керівник підприємства має право в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї менш кваліфікованого працівника (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів ).

При скороченні чисельності або штату працівників переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою продуктивністю праці і кваліфікацією (ч. 1 ст. 42 КЗпП України). Проте воно враховується лише у випадку скорочення однорідних професій чи посад, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.12.2018 року у справі № 577/256/18.

В даному випадку положення ч. 1 ст. 42 КЗпП України до спірних правовідносини не застосовуються, підстав для переважного права для залишення позивача на роботі, судом не встановлено.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази, враховуючи пояснення учасників справи, в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, ст.ст. 40, 49-2, КЗпП України, ст.ст. 6-13, 81, 141, 258, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.М.Єпішин