Постанова

від 23.01.2024 по справі 766/499/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/819/59/24 Головуючий в суді 1 інстанції Єпішин Ю.М.

Єдиний унікальний номер справи: 766/499/21 Доповідач Кутурланова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Доброва К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іващенко Андрій Іванович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Єпішина Ю.М. від 19 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

14.01.2021року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доБасейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування заявлених вимог посилалася на те, що з 2015 року перебувала з відповідачем в трудових правовідносинах. Після реорганізації підприємства відповідно до наказу начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 07.05.2020 року № 71-ос її прийнято на роботу на посаду медичної сестри гаража Приморської дільниці БУВР нижнього Дніпра за переведенням з Приморського управління водного господарства, яке було реорганізовано та приєднано до БУВР нижнього Дніпра згідно з наказом в.о. голови Державного агентства водних ресурсів України від 03.02.2020 року № 85.

14.09.2020 року її письмово повідомлено про зміни в організації виробництва і праці відповідача та наступне скорочення її посади і звільнення. В листопаді 2020 року їй запропоновано вакантну посаду ремонтувальника руслового Чулаківської дільниці БУВР нижнього Дніпра, на яку вона не погодилася.

Наказом начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 27.11.2020 року № 352-ос її звільнено з роботи у зв`язку з скороченням штату, однак оскільки на момент звільнення вона перебувала на лікарняному, то наказом начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 15.12.2020 року № 382-ос попередній наказ про звільнення скасовано, а її звільнено з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників з 15.12.2020 року.

Посилаючись на те, що при її звільненні відповідачем було порушено вимоги трудового законодавства, не запропоновано рівноцінну посаду, не враховано її переважне право залишення на роботі, просила суд визнати протиправним та скасувати наказ про її звільнення, поновити на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 жовтня 2021 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іващенко А.І., подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

На розгляд справи до суду апеляційної інстанції сторони не з`явился, хоча належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань не подавали.

Відповідно до ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Цивільне-процесуальне законодавство встановлює обов`язок учасників процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи (ч.1 ст.131).

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно п.3ч.8ст.128ЦПК України,днем врученнясудової повісткиє день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною 11 ст.128 ЦПК України передбачено, що виклик учасника процесу, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження якого невідоме, за відсутності інших можливостей повідомити про розгляд справи, здійснюється шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 року у справі №759/14068/19 наголосив, що попре те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивачки адвокат Іващенко А.І. повідомлявся судом про день, час та місце розгляду справи всіма можливими способами, як шляхом направлення повідомлення на зазначену ним електронну адресу, так і шляхом надіслання повідомлення у мережі «Viber» (а.с.54,134,135). Позивачка, місце проживання якої зареєстровано на тимчасово окупованій території, повідомлялася шляхом розміщення оголошень на офіційному вебпорталі «Судова влада» (а.с.137,139). Басейнове управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України повідомлялося судом про день, час та місце розгляду справи як шляхом направлення повідомлення на зазначену ними електронну адресу, так і шляхом надіслання SMS повідомлень (а.с.131,132).

Заяв про зміну місця проживання чи перебування, зміну контактних даних сторони до суду не подавали.

За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, що не з`явились, оскільки їх явка у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарги задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1ст.2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогстатті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині другійстатті 89 ЦПК Українивстановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті12та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною першоюстатті 21 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п.1 ч.1статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина другастатті 40 КЗпП України).

Аналіз положень ст. 40 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що гарантією для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Частиною третьоюстатті 49-2 КЗпП Українипередбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Верховний Суд у своїй постанові від 10.09.2018 року по справі № 487/6407/16-ц зауважив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що згідно витягу з наказу начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 07.05.2020 року № 71-ос ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду медичної сестри в порядку переведення з 08.05.2020 року (а.с. 41).

Наказом Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 14.09.2020 року № 119 «Про оптимізацію структури апарату БУВР нижнього Дніпра» з метою забезпечення якісного виконання функціональних повноважень БУВР нижнього Дніпра, вдосконалення організації та створення його оптимальної структури, більш ефективного і якісного використання наявних трудових і фінансових ресурсів оголошено про скорочення штату (а.с. 42-43).

Вирішуючи спір, суд обгрунтовано посилався на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 22.01.2020 року у справі № 451/706/18 про те, що визначення структури підприємства чи установи, зміна в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є виключною компетенцією власника підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи.

15.09.2020 року ОСОБА_1 письмово попереджено про звільнення з 30.11.2020 року із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (а.с. 44).

Судом встановлено, що позивачка закінчила Херсонське медичне училище за акушерською спеціальністю, підвищувала рівень кваліфікації (а.с. 20-25).

З наданої відповідачем інформації щодо наявності вакантних посад БУВР нижнього Дніпра за період з 15.09.2020 року до моменту фактичного звільнення позивачки та інформації про прийняття та звільнення працівників за цей період (а.с.62-63,77-80) вбачається, що як на момент оголошення про скорочення чисельності штату, так і на момент звільнення ОСОБА_1 були відсутні вільні вакансії, які б відповідали кваліфікаційно-освітньому рівню позивачки.

Також судом встановлено, що наявні на підприємстві вакантні посади інженерів, трактористів, електромонтерів, машиністів, слюсарів, водіїв, позивачці не пропонувалися у зв`язку з відсутністю в неї відповідної освіти та кваліфікації та неможливістю у зв`язку із цим їх зайняття, що за вищенаведених обставин не є порушенням чинного трудового законодавства.

20.11.2020 року позивачці запропоновано посаду ремонтувальника руслового Чулаківської експлуатаційної дільниці, яка не потребувала спеціальної фахової освіти. З пропозицією щодо переведення на запропоновану посаду позивачка не погодилась, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення від 19.11.2020 № 10/3222. (а.с. 45).

Згідно п. 8 наказу начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра від 27.11.2020 року № 352-ос ОСОБА_1 з 30.11. 2020 року звільнено із займаної посади медичної сестри гаражу (м. Гола Пристань) у зв`язку зі скороченням штату працівників, з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 46-48).

З наказу начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра від 15.12.2020 №382-ос вбачається, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 на день звільнення, п.8 наказу №352-ос від 27.11.2020 щодо звільнення ОСОБА_1 скасовано, а ОСОБА_1 звільнено з 15.12.2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про переважне право позивачки на залишення на роботі суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у цій справі не було порушено переважне право позивачки на залишення на роботі при звільненні за скороченням штату, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, оскільки цим правом наділені працівники, які займають однакові посади, а посада позивача - медична сестрагаражу (м.Гола Пристань) була єдиною.

Таки висновки суду грунтуються на правовій позиції, висловленій Верховним Судом впостанові по справі № 334/4326/17 від 19.08.2020 року.

Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивачки за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України здійснено з дотриманням вимог ст.49-2 КЗпП України, оскільки позивачка попереджалася за 2 місяці про наступне вивільнення, їй було запропоновано вакантну посаду (іншу роботу), яка не потребує спеціальної фахової підготовки.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Євро-пейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 лип-ня 2006 року, заява N 63566/00, § 23).

Відповідно до ч. 1.ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив обгрунтоване та законне рішення, підстав для скасування якого не встановлено, у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, як такі, що не спростовують висновки суду.

Керуючись ст. ст.367,368,375,381,382ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іващенко Андрій Іванович, залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : О.В.Кутурланова

Судді : В.В.Майданік

Н.В.Орловська