Рішення

від 06.01.2022 по справі 755/4209/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4209/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, притягнення до відповідальності згідно із законом та включення майна до спадкової маси,

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, притягнення до відповідальності згідно із законом та включення майна до спадкової маси. Свої вимоги мотивувала тим, що з 18 червня 2014 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя її чоловік в усній формі зробив розпорядження щодо похоронної церемонії на випадок його смерті, а саме: здійснити кремацію; місце захоронення праху - вільна колумбарна ніша Байковського кладовища біля його ОСОБА_4 - покійної дружини; бути похованим у форменому одязі полковника поліції; здійснити відспівування відповідно до християнських обрядів; під час прощання та виносу гробу з тілом повинен грати скрипаль; бути похованим з усіма державними нагородами, що мають бути приколоті до подушечки; на могильній споруді виготовити його портрет, відповідно до власноручно намальованого ескізу. Однак листом Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивача повідомлено про неможливість здійснити підпоховання у родинну могилу праху ОСОБА_3 через відсутність свідоцтва про смерть раніше померлої та першої похованої на зазначеному місці. Зазначені у листі документи знаходяться у відповідача, який відмовляється надати їх позивачу для належного поховання ОСОБА_3 . У зв`язку з чим позивач просить зобов`язати відповідача здійснити захоронення праху ОСОБА_3 відповідно до його волевиявлення та виготовити фото на могильній споруді за ескізом ОСОБА_3 , притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за наругу над прахом ОСОБА_3 та включити до спадкового майна колумбарну нішу та намогильну споруду, власником якої був ОСОБА_3 .

18 березня 2021 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, притягнення до відповідальності згідно із законом та включення майна до спадкової маси залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14 травня 2021 року ухвалою суду у задоволенні клопотання позивача про витребування у Ритуальної служби СПК Київський крематорій запиту адвоката ОСОБА_2, на підставі якого ОСОБА_1 було відмовлено у захороненні праху ОСОБА_3 у колумбарій ніші, придбану ним особисто за життя і є його власністю відмовлено повністю.

Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

З 18 червня 2014 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 (а.с. 13).

23 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. посвідчено заповіт, складений ОСОБА_3 , за яким він належне йому на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий № 8000000000:66:049:0036, яка розташована на АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 (а.с. 16, 17).

Крім того, 23 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. посвідчено заповіт, складений ОСОБА_3 , за яким він належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 заповів ОСОБА_2 (а.с. 18, 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 14).

Листом Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивача повідомлено про неможливість здійснити підпоховання у родинну могилу праху ОСОБА_3 через відсутність свідоцтва про смерть раніше померлої та першої похованої на зазначеному місці (а.с. 40-41).

Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити захоронення праху ОСОБА_3 відповідно до його волевиявлення та виготовити фото на могильній споруді за ескізом ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що за життя ОСОБА_3 в усній формі зробив розпорядження щодо похоронної церемонії на випадок його смерті, а саме: здійснити кремацію; місце захоронення праху - вільна колумбарна ніша Байковського кладовища біля його ОСОБА_4 - покійної дружини; бути похованим у форменому одязі полковника поліції; здійснити відспівування відповідно до християнських обрядів; під час прощання та виносу гробу з тілом повинен грати скрипаль; бути похованим з усіма державними нагородами, що мають бути приколоті до подушечки; на могильній споруді виготовити його портрет, відповідно до власноручно намальованого ескізу.

На підтвердження позовних вимог позивач надала суду пояснювальну записку ОСОБА_3 (а.с. 20-21), скріншоти повідомлень (а.с. 22-23, 30, 93-94), розрахунок витрат на ліки та лікування ОСОБА_3 (а.с. 24), результати медичних досліджень ОСОБА_3 (а.с. 25-26), квитанції та фіскальні чеки на придбання медикаментів для лікування ОСОБА_3 (а.с. 27-29), довідку про причини смерті (а.с. 31), договір-замовлення № 8.126067К на організацію та проведення поховання від 04 березня 2020 року (а.с. 35, 36), довідку на одержання праху № 8.126067К (а.с. 37), договір-замовлення на надання ритуальних послуг від 02 березня 2020 року (а.с. 38-39), лист Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство Київський крематорій від 21 квітня 2020 року (а.с. 42), лист Управління дізнання Національної поліції України від 23 вересня 2020 року (а.с. 43-44), лист Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (а.с. 45), листи Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів від 25 та 28 травня 2020 року (а.с. 46-47, 48), заяву від 23 травня 2020 року (а.с. 49), лист Прокуратури м. Києва від 11 червня та 22 травня 2020 року (а.с. 50, 51), лист офісу Генерального прокурора від 08 травня 2020 року (а.с. 52, 53), лист народного депутату від 04 травня 2020 року (а.с. 54-55, 57-58), лист Міністерства внутрішніх справ України від 04 травня 2020 року (а.с. 56), заяву позивача від 27 квітня 2020 року (а.с. 59-60), лист Прокуратури м. Києва від 08 травня 2020 року (а.с. 61), заяву позивача від 28 квітня 2020 року (а.с. 62-63), заяву позивача від 16 квітня 2020 року (а.с. 64-65), ухвалу про відкриття провадження по справі № 755/11242/20 (а.с. 66-68), відзив ОСОБА_2 по справі № 755/12589/20 (а.с. 69-75), заяву ОСОБА_2 від 27 листопада 2020 року (а.с. 76-77), вирок Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року по справі № 2602/2049/12 (а.с. 78-86), ухвалу Київського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року по справі № 2602/2049/12 (а.с. 87-92), копію фотознімків (а.с. 95-99), витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 червня 2020 року (а.с. 100), витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 червня 2020 року (а.с. 101), направлення особи/сім`ї, яка постраждала від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (а.с. 102-103), пояснення позивача (а.с. 104), направлення сім`ї/особи до іншого суб`єкта для надання соціальних послуг (а.с. 105), довідки Київського міського Центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству від 25 січня та 24 лютого 2021 року (а.с.106, 107, 107), договір про здійснення соціального супроводу № 12 від 12 січня 2021 року (а.с. 109-111), диск із звукозаписом (а.с. 145), постанову Верховного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 755/937/21 (а.с. 147-159), ухвалу Верховного суду від 23 грудня 2021 року по справі № 755/16495/20 (а.с. 160-161), скріншоти повідомлень у месенджері (а.с. 162-164)..

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Закон України Про поховання та похоронну справу регулює загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання

Діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах: гарантування державою належного поховання померлих; достойного ставлення до тіла померлого; поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів; створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; запобігання випадкам непоховання померлих; компенсації державою витрат, пов`язаних з похованням померлих, відповідно до закону; безоплатного виділення місця для поховання померлих (їхніх останків) чи урн із прахом померлих на кладовищі (у колумбарії); конфіденційності інформації про померлого; забезпечення збереження місць поховань (ст. 4 Закону України Про поховання та похоронну справу ).

Згідно ст. 2 Закону України Про поховання та похоронну справу волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті - бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку.

Поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству (ст. 2 Закону України Про поховання та похоронну справу ).

Усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у: згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину; згоді чи незгоді на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів; побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству (ч. 1 ст. 6 Закону України Про поховання та похоронну справу ).

Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення померлого неможливе (ч. 4 ст. 6 Закону України Про поховання та похоронну справу ).

Згідно ст. 11 Закону України Про поховання та похоронну справу поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів волевиявлення ОСОБА_3 щодо захоронення його праху, виготовлення фото на могильній споруді за його ескізом та, що виконавцем волевиявлення є відповідач, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити захоронення праху ОСОБА_3 відповідно до його волевиявлення та виготовити фото на могильній споруді за ескізом ОСОБА_3 , слід відмовити повністю.

Крім того, позивач просить притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за наругу над прахом ОСОБА_3 .

Наруга над тілом (останками, прахом) померлого - вчинення непристойних умисних дій над тілом (останками, прахом) померлого, самовільне знімання одягу з тіла (останків, праху) померлого, переміщення в інше місце або розчленування чи знищення тіла (останків, праху) померлого, здійснення акту некрофілії, використання частин похованого тіла з ритуальними чи іншими, не передбаченими чинним законодавством цілями, або вчинення інших дій, що мали на меті зневажити родинну чи суспільну пам`ять про померлого, продемонструвати негативне ставлення до померлого, завдати образи рідним та близьким померлого, виявити зневагу до суспільних, релігійних принципів та традицій в цій сфері (ст. 2 Закону України Про поховання та похоронну справу ).

Відповідальність за наругу над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого передбачена ст. 297 Кримінального кодексу України.

Процедура притягнення особи до кримінальної відповідальності, відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства, починається з повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Далі цей процес розвивається у двох напрямках: перший - коли органи слідства в процесі досудового розслідування збирають всі можливі докази, формують обвинувальний акт, який затверджує та направляє до суду процесуальний керівник та другий варіант розвитку подій - це коли органи слідства в процесі розслідування провадження, після повідомлення особи про підозру, так би мовити упираються у стелю, і вичерпують усі наявні можливості щодо зібрання доказів щодо вини особи у вчиненому злочині.

З системного аналізу наведених норм слідує, що загальні суди не розглядають питання про притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки їх розглядають відповідні правоохоронні органи.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за наругу над прахом ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Також позивач просить включити до спадкового майна колумбарну нішу та намогильну споруду, власником якої був ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_3 за свої власні кошти придбав дві ніші (для покійної дружини і для себе) та встановив намогильну споруду.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1 ст. 1216 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. ч. 1 - 2 ст. 1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (ч. ч. 1, 2 ст. 12221 ЦК України). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. ч. 1 - 3 ст. 1223 ЦК України). Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч. 1 ст. 1233 ЦК України). Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч. ч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України).

За зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. За бажанням одного з родичів, визначених у частині п`ятій статті 6 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству. Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання) (ст. 25 Закону України Про поховання та похоронну справу ).

Власником колумбарної ніші вважається особа, яка придбала її за власні кошти. Власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі (місці родинного поховання) (ст. 29 Закону України Про поховання та похоронну справу ).

Однак позивачем на надано належних та допустимих доказів права власності ОСОБА_3 на колумбарну нішу та намогильну споруду, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог про включення до спадкового майна ОСОБА_3 колумбарної ніши та намогильної споруди, слід відмовити повністю.

За встановлених обставин суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, притягнення до відповідальності згідно із законом та включення майна до спадкової маси повністю.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1221, 1222, 1223, 1236 ЦК України, Законом України Про поховання та похоронну справу , ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, притягнення до відповідальності згідно із законом та включення майна до спадкової маси відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна