Постанова

від 22.12.2021 по справі 635/5655/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Харків

Справа № 635/5655/16-ц

Провадження №№ 22-ц/818/5622/21,

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Гармаш К.В.,

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ майна подружжя, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_6 , на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 02 серпня 2021 року, постановлену суддею Бобко Т.В., -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 серпня 2021 року відмовлено відповідачу за основним позовом ОСОБА_3 у поновленні строку на подання заяви про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі іншого відповідача.

Заяву про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, подану ОСОБА_3 до Харківського районного суду Харківської області 02 серпня 2021 року - залишено без розгляду.

Заяву відповідача за основним позовом ОСОБА_3 про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задоволено.

Заяву ОСОБА_3 про забезпечення зустрічного позову - задоволено частково.

Накладено арешт на нежитлове приміщення №1 загальною площею 18,7кв.м. в будівлі літ. К-1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 359144263101.

Накладено арешт на житловий будинок літ. А-2 житловою площею 202,40кв.м., загальною площею 367,90кв.м. та надвірні споруди: каналізаційну яму - літ. Б , огорожі №1-5, водопровід - літ. к, к1, к2 , замощення №1, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,15 га, з цільовим призначенням- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6325157307:00:001:0090, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0957 га, з цільовим призначенням- для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6325157307:00:001:0091, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в поновленні строку на подання уточненого зустрічного позову та залучення до участі у справі співвідповідача, а також в частині залишення без розгляду уточненої зустрічної позовної заяви - скасувати та передати справу для вирішення питання про прийняття уточненої зустрічної позовної заяви на новий розгляд до того ж суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що підготовче провадження щодо прийнятного зустрічного позову судом 1-ї інстанції не проводилось взагалі, що в свою чергу потягнуло за собою порушення прав позивачки за зустрічним позовом щодо подання заяви про уточнення позовних вимог, а також залучення до участі у справі співвідповідача (належного відповідача), вважає, що ухвала суду першої інстанції від 02 серпня 2021 року в частині відмови в поновленні строку на подання уточненого зустрічного позову та залучення до участі у справі співвідповідача, а також в частині залишення без розгляду уточненої зустрічної позовної заяви є такою, що прийнята з порушення вище приведених процесуальних норм та прав сторони по даній справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , в особі свого представника ОСОБА_6 , просить ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на житловий будинок літ. А-2 житловою площею 202,40кв.м., загальною площею 367,90кв.м. та надвірні споруди: каналізаційну яму літ. Б , огорожі №1-5, водопровід літ. к, кі, к2 , замощення №1, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та накладення арешту на земельну ділянку площею 0,15га, з цільовим призначенням- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6325157307:00:001:0090, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 - скасувати. В цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуваною ухвалою суду помилково обтяжене майно, оскільки воно належить третій особі ОСОБА_4 , а не позивачу чи відповідачу за первісним так і за зустрічним позовами.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу в частині відмови ОСОБА_3 у поновленні строку на подання заяви про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі співвідповідача, а також залишення вказаної заяви без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за основним позови ОСОБА_3 звернулася із вказаною вище заявою із пропуском встановленого законом строку, при цьому підстави для його поновлення судом відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є право на судовий захист.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч. 1-2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу способами, які не заборонені законом, перелік яких не є вичерпним.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У ч.2 ст.197 ЦПК України наведено перелік дій, які здійснює суд під час проведення підготовчого засідання.

Так, у підготовчому засіданні суд: оголошує склад суду, а також прізвища, імена та по батькові секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з`ясовує наявність підстав для відводів; з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення; вирішує заяви та клопотання учасників справи; направляє судові доручення; встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення; встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; вирішує питання про колегіальний розгляд справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно п.2 ч.2, ч.3 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Апеляційним судом встановлено, що 02 серпня 2021 року відповідач за основним позовом ОСОБА_3 звернулась до суду із клопотанням, в якому просила поновити строк на подання заяви про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі іншого відповідача, визнавши причини його пропуску поважними, прийняти заяву про збільшення позовних вимог та заяву про залучення до участі у справі свіддіповідача ОСОБА_4 у вигляді уточненої зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, визнання права власності та визнання правочинів недійсними.

В обгрунтування вказаного клопотання відповідач за основним позовом посилалась на те, що під час розгляду справи судом, останній стало відомо, що частина спірного майна, яка є предметом спору як за зустрічним, так і за основним позовом, перейшла у власність третьої особи - ОСОБА_4 . При цьому, під час вирішення судом клопотання в судовому засіданні 12 липня 2021 року, представник позивача фактично відмовився залучати вказану особу в якості відповідача, а суд, маючи, про таке відповідну інформацію у справі ще з 2020 року з власної ініціативи такого зробити не може. Отже, дії позивача за основним позовом заздалегідь мають ознаки зловживання процесуальними правами у вигляді подання завідомо безпідставного позову, позову у спорі, що має очевидно штучний характер, оскільки позивачу достовірно відомо, хто є власником майна, яке є предметом позову та теперішній час, однак вимоги до такої особи позивач не ставить та не залучає зазначену особу в якості відповідача. На думку відповідача за основним позовом, ОСОБА_4 має бути залучений до участі у справі як за основним позовом, так і за зустрічним позовом в якості відповідача. При цьому, з огляду на те, що за прийнятим судом зустрічним позовом не проводилось підготовче засідання, що встановлено апеляційним судом, відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України таке залучення є цілком правомірним. Отже, зустрічна позовна заява в такому випадку підлягає уточненню в частині складу відповідачів. Також, з урахуванням викладеного та у зв`язку з непроведенням підготовчого засідання за зустрічним позовом, відповідач вважає за необхідне збільшити позовні вимоги після залучення до участі у справі ОСОБА_4 в якості співвідповідача та поставити вимоги щодо визнання недійсними угод, що укладені ним та ОСОБА_1 з третіми особами - батьком позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , який повинен бути залучений третьою особою. Слід зазначити, що протокольною ухвалою суду під час судового засідання 12 липня 2021 року було відмовлено в задоволені клопотання відповідачів за основним позовом про повторне проведення підготовчого засідання з посиланням на те, що це не передбачено діючим законодавством. Проте таке посилання є безпідставним з огляду на приписи ст. 33 ЦПК України. В даному випадку змінився склад суду і суддя 04 грудня 2019 року прийняла справу до свого провадження, а тому мала право ухвалити рішення про проведення повторного судового засідання, проте без належних на це підстав не зробила цього, а відмовила в клопотанні без вмотивованих обґрунтувань. Відповідач за основним позовом просить врахувати висновки, викладені в ухвалі Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, згідно яких встановлено, що фактично підготовче провадження щодо прийнятого зустрічного позову судом 1 інстанції не проводилось взагалі, що в свою чергу потягнуло за собою порушення прав позивача за зустрічним позовом щодо подання заяви про збільшення позовних вимог, а також залучення до участі у справі співвідповідача (належного відповідача) та інших, передбачених цивільним процесуальним законодавством прав.

Між тим, матеріали справи свідчать, що первісно дана справа перебувала у провадженні судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_8 .

Так, ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 червня 2019 року у складі суддів ОСОБА_8 було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 липня 2019 року.

У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався з різних обставин.

18 листопада 2019 року на підставі розпорядження керівника апарату Харківського районного суду Харківської області від 18 листопада 2019 року №01-02/123 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ дану справу було направлено на повторний перерозподіл з тих підстав, що суддю Харківського районного суду ОСОБА_8 було звільнено у відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було розподілено судді Бобко Т.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року у складі судді Бобко Т.В. дану справу було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження на 30 січня 2020 року.

Частиною 12 статті 33 ЦПК України передбачено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, з викладеного вбачається, що дана справа надійшла у провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В. вже після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, у зв`язку з чим ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2019 року цивільну справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В. та призначено саме до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, виходячи з вимог ч.12 ст. 33 ЦПК України.

Отже, відповідач за основним позовом ОСОБА_3 пропустила строки звернення до суду як із клопотанням про залучення співвідповідача, так із заявою про збільшення позовних вимог.

Згідно з положеннями частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтями 122 , 124 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог, передбачених ст.127 ЦПК України суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Як на підставу поважності причин пропуску строку для звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог та залучення до участі у справі іншого відповідача ОСОБА_3 посилається на те, що під час розгляду даної справи їй стало відомо, що частина спірного майна, яка є предметом спору як за зустрічним, так і за основним позовом, перейшла у власність третьої особи - ОСОБА_4 , а тому останній має бути залучений до участі у справі як за основним позовом, так і за зустрічним позовом в якості відповідача. З огляду на викладене зустрічна позовна заява в такому випадку підлягає уточненню в частині складу відповідачів.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічної позовною заявою 13 травня 2019 року, яка прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 червня 2019 року. ОСОБА_4 , якого ОСОБА_3 просить залучити до участі у справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом, залучений до участі у даній справі в якості третьої особи 02 квітня 2019 року, а також зазначений третьою особою позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 при поданні зустрічного позову з тих підстав, що йому належить частина спірного майна.

Тобто, відповідач за основним позовом ОСОБА_3 мала достатньо часу для звернення до суду із вказаною заявою, проте, з таким клопотанням звернулась лише 02 серпня 2021 року, в той час, як вже на час подання до суду ОСОБА_3 зустрічної позовної заяви, було відомо, що частина спірного майна належить ОСОБА_4 з 24 липня 2018 року.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неповажності причин пропуску строку для звернення до суду із вказаною заявою та залишення її без розгляду.

При цьому, ОСОБА_3 не позбавлена можливості звернутися до суду із самостійним позовом до ОСОБА_4 та інших осіб.

Що стосується оскарження ухвали суду в частині вжиття заходів забезпечення позову, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, постановляючи ухвалу в частині накладення арешту на житловий будинок літ. А-2 та надвірні споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та накладення арешту на земельну ділянку площею 0,15га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6325157307:00:001:0090, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , то суд першої інстанції виходив з того, що відчуження відповідачами вказаного нерухомого майна може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду. При цьому, такий вид забезпечення позову як арешт є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Разом з тим, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову і застосовуються лише до позовів про визнання та про присудження.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Тобто, забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Апеляційним судом встановлено, що 02 серпня 2021 року відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову за зустрічним позовом шляхом накладення арешту, в тому числі але не виключно, на житловий будинок літ. А-2 та надвірні споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та накладення арешту на земельну ділянку площею 0,15га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6325157307:00:001:0090, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви посилалась на те, що зазначене майно є предметом спору за зустрічним позовом. З метою усунення ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, у разі задоволення зустрічних позовних вимог, на думку відповідача за основним позовом ОСОБА_3 існує об`єктивна необхідність забезпечити неможливість подальшого відчуження вказаного майна на період вирішення спору по суті шляхом накладення арешту на вказане майно. При цьому, вжиття таких заходів не призведе до заподіяння збитків відповідачу.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Так із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 поміж іншого просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного нерухомого майна посилаючись на те, що при його придбанні були використані в тому числі її особисті кошти.

Отже, предметом спору у даній справі є в тому числі нерухоме майно: житловий будинок літ. А-2 та надвірні споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та накладення арешту на земельну ділянку площею 0,15га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6325157307:00:001:0090, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Між тим, як зазначає апелянт ОСОБА_4 вказане майно належить йому на праві власності, проте, ОСОБА_3 будь-яких вимог до нього не заявляє.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України ).

Відповідно до ч. 2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №268493563 від 01 серпня 2021 року, житловий будинок літ. А-2 житловою площею 202,40 кв.м., загальною площею 367,90 кв.м. та надвірні споруди: каналізаційну яму - літ. Б , огорожі №1-5, водопровід - літ. к, к1, к2 , замощення №1, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,15 га, з цільовим призначенням- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6325157307:00:001:0090, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належать третій особі ОСОБА_4 з 24 липня 2018 року.

Вжиття вказаних заходів забезпечення позову, позбавить третю особу ОСОБА_4 , як власника вказаного нерухомого майна вільно та на власний розсуд розпоряджатися ним.

Враховуючи, що житловий будинок літ. А-2 та надвірні споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0,15га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6325157307:00:001:0090, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на час постановлення ухвали відповідачу не належали, тому у суду першої інстанції відсутні підстави для арешту цього майна.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України , суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374 , ст. 376 , ст. 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_6 , - задовольнити.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 02 серпня 2021 року в частині накладення арешту на житловий будинок літ. А-2 та надвірні споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та накладення арешту на земельну ділянку площею 0,15га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6325157307:00:001:0090, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 - скасувати.

В цій частині у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

В іншій частині ухвалу суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова