Постанова

від 02.11.2021 по справі 911/904/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2021 р. Справа№ 911/904/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар Рибчич А.В.

за участю

представників: позивача - Пишна С.Ю.

відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест"

на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 р. (повний текст складено 02.06.2021 р.) та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 р.

у справі № 911/904/21 (суддя - Конюх О.В.)

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест"

про стягнення 93370,43 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Комунальне підприємстве Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" про стягнення заборгованості за договором оренди № 07.10.2019 р. № 1096 у розмірі 93370,43 грн, з яких: 89476,24 грн заборгованості з орендної плати, 3119,41 грн пені та 774,78 грн 3% річних.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного договору оренди від 07.10.2019 р. № 1096, не сплатив грошові кошти за оренду стоянки № 43 площею 1309,0 кв. м та частини стоянки № 45 площею 900,0 кв. м, які розташовані у Київській обл., м. Біла Церква, Гайок, 4-А, за період з липня 2020 року по лютий 2021 року, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2021 р. у справі № 911/904/21 позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 89476,24 грн основного боргу, 3103,61 грн пені та 767,08 грн 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До суду першої інстанції 14.06.2021 р. від Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, у якій позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9500,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2021 р. у справі № 911/904/21 задоволено заяву Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9500,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2021 р. у справі № 911/904/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що з 12.03.2020 р. на території України було запроваджено карантин та встановлено ряд обмежень, що обмежило можливість здійснення господарської діяльності суб`єктами господарювання, у зв`язку з чим він неодноразово звертався до позивача з проханням про звільнення та в подальшому про зменшення орендних платежів на період дії карантину у зв`язку з неможливістю використання об`єкта оренди через обставини, за які відповідач не відповідає, однак між сторонами не було досягнуто згоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" у справі № 911/904/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 911/904/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3217/21 від 02.08.2021 р. у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/904/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 911/904/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 р. у справі № 911/904/21, вирішено розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.07.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 р. у справі № 911/904/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 911/904/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

На підставі службової записки головуючого судді від 09.08.2021 р. у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/904/21.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) 09.08.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 911/904/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 р. у справі № 911/904/21, вирішено розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

До суду 27.09.2021 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" надійшла заява про залучення третьої особи, у якій відповідач просить залучити Білоцерківську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4924/21 від 04.10.2021 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/904/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 911/904/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 р.:

- справу № 911/904/21 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 р. та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 р. прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду;

- об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 р. та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 р. у справі № 911/904/21 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду;

- розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 р. та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 р. у справі № 911/904/21 вирішено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;

- справу № 911/904/21 призначено до розгляду на 02.11.2021 р.

У судовому засіданні 02.11.2021 р., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" про залучення Білоцерківської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача, колегія суддів дійшла висновку про відмові в його задоволенні враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 216 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Колегія суддів звертає увагу, що рішення у даній справі не впливає на права та обов`язки Білоцерківської міської ради, тому відсутні правові підстави для залучення останньої у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача.

Також у призначеному судовому засіданні 02.11.2021 р. після розгляду вищенаведеного клопотання представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів поважності відсутності вказаного представника суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що вказаний представник був позбавлений можливості через будь-які перешкоди, в тому числі і карантинні, бути присутнім у судовому засіданні.

Крім цього зазначений учасник справи не наполягав на обов`язковій участі його представників у судовому засіданні, відповідного клопотання від нього не було подано апеляційному суду.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.10.2019 р. між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" (далі - орендар) було укладено договір оренди № 1096 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування з метою стоянки автомобільного транспорту частину стоянки № 43 площею 1309,0 кв. м та частину стоянки № 45 площею 900,0 кв. м (далі - майно), розташовані за адресою : Гайок, 4-А, м. Біла Церква, Київська обл., 09104, яка перебуває на балансі орендодавця.

Згідно з п. 1.3 договору мета оренди: стоянка автомобільного транспорту.

За п. 2.1 договору передача майна в оренду здійснюється за актом прийму-передачі згідно з додатком № 2, який є невід`ємною частиною даного договору.

Як передбачено п. 2.3 договору, майно вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі. Ініціювання складання акта прийому-передачі про повернення майна з оренди покладається на орендодавця.

У відповідності до п. 3.1 договору розмір орендної плати (додаток № 1) визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі - Методика) і становить 10713,36 грн, у тому числі 20% ПДВ - 1785,56 грн, за базовий місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за попередній місяць.

Розмір орендної плати змінюється у разі зміни Методики, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями Білоцерківської міської ради. Внесення змін до цього Договору, пов`язаних зі зміною орендної плати, є обов`язковим для сторін. Відмова орендаря від внесення змін до цього Договору, пов`язаних зі зміною розміру орендної плати, є підставою для дострокового розірвання Договору, згідно чинного законодавства (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата сплачується по день фактичного звільнення майна та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі включно.

У разі несплати орендарем орендної плати 2 місяці підряд, орендодавець має право ставити питання про дострокове розірвання договору у встановленому чинним законодавством порядку (п. 7.4 договору);

Згідно з п. 8.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати за кожний день прострочення платежу. У разі зміни облікової ставки Національного банку України відповідно змінюється і розмір пені.

Як передбачено п. 8.3 договору, при припиненні дії цього договору, у тому числі у разі відмови орендодавця від продовження договору та у випадку, передбаченому п. 7.4 цього договору, орендар зобов`язаний сплатити заборговану суму орендної плати та пеню у повному обсязі включно по день фактичного звільнення орендованого майна та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі.

Цей договір діє з 07.10.2019 р. по 30.09.2022 р. (п. 10.1 договору).

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідачем, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору оренди, у період з липня 2020 року по лютий 2021 року, не сплатив орендну плату, що є порушенням умов укладеного договору оренди.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як передбачено ч. 6 ст. 238 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2021 р. у справі № 911/2446/20 позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" задоволено у повному обсязі; розірвано договір оренди майна від 07.10.2019 р. № 1096, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальінстю "Прінтінвест" звільнити і повернути за актом приймання-передачі Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" частину стоянки № 43 площею 1309,0 кв. м та частину стоянки № 45 площею 900,0 кв. м, що розташовані за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Гайок, 4-А; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" заборгованість з орендної плати у сумі 76438,74 грн, пеню у сумі 3379,64 грн, 3% річних у сумі 662,16 грн; у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс" про звільнення від сплати орендних платежів з 17.03.2020 р. і до завершення дії карантину відмовлено повністю.

Разом із тим, станом на день вирішення спору у справі № 911/904/21, рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2021 р. у справі № 911/2446/20 не набрало законної сили, відтак договір оренди, укладений по 30.09.2022 р., є чинним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктами 3.1 - 3.3 укладеного договору сторони погодили, що розмір орендної плати (додаток № 1) визначається на підставі Методики і становить 10713,36 грн, у т.ч. 20% ПДВ - 1785,56 грн, за базовий місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за попередній місяць. Розмір орендної плати змінюється у разі зміни Методики, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями Білоцерківської міської ради. Внесення змін до цього договору, пов`язаних зі зміною орендної плати, є обов`язковим для сторін. Відмова орендаря від внесення змін до цього договору, пов`язаних зі зміною розміру орендної плати, є підставою для дострокового розірвання договору, згідно чинного законодавства.

На виконання умов укладеного договору позивачем було сформовано рахунки-фактури за спірний період на загальну суму 89476,24 грн, а саме:

- рахунок-фактура від 31.07.2020 р. № СФ-0002101 на суму 11071,38 грн;

- рахунок-фактура від 31.08.2020 р. № СФ-0002434 на суму 11004,95 грн;

- рахунок-фактура від 30.09.2020 р. № СФ-0002787 на суму 10982,94 грн;

- рахунок-фактура від 31.10.2020 р. № СФ-0003141 на суму 11037,85 грн;

- рахунок-фактура від 30.11.2020 р. № СФ-0003476 на суму 11148,23 грн;

- рахунок-фактура від 31.12.2020 р. № СФ-0003831 на суму 11293,16 грн;

- рахунок-фактура від 31.01.2021 р. № СФ-0000183 на суму 11394,80 грн;

- рахунок-фактура від 28.02.2021 р. № СФ-0000462 на суму 11542,93 грн.

Разом із тим, як вбачається зі змісту укладеного договору, сплата орендної плати не поставлена у залежність від виставлення рахунків, а є обов`язком орендаря визначати її розмір відповідно до Методики та договору шляхом коригування на офіційно встановлений індекс інфляції за попередній місяць та сплачувати не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем орендної плати за період оренди з липня 2020 року по лютий 2021 року.

02.03.2021 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 67/02/2021, в якій вимагав сплатити заборгованість з орендної плати за весь час фактичного користування майном за період з липня 2020 року по лютий 2021 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 89476,24 грн заборгованості з орендної плати за період з липня 2020 по лютий 2021 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно доводів скаржника про те, що з 12.03.2020 р. на території України було запроваджено карантин та встановлено ряд обмежень, які позбавили можливості здійснювати господарську діяльність суб`єктами господарювання, у зв`язку з чим він неодноразово звертався до позивача з проханням про звільнення та в подальшому про зменшення орендних платежів на період дії карантину внаслідок неможливості використання об`єкта оренди, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 р. № 211, і до його скасування в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Вбачається, що нерухоме майно, яке є предметом оренди за договором, належить до комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради, відтак п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не поширюються на укладений договір оренди.

Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до орендодавця про зменшення орендної плати.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що через запроваджений карантин відповідач був позбавлений можливості використовувати орендоване комунальне майно у своїй господарській діяльності.

При цьому заборони, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 р. № 215, не поширюються на вид діяльності орендаря, який здійснюється з використанням орендованого майна (стоянка автомобільного транспорту).

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3119,41 грн пені за період з 21.08.2020 р. по 21.03.2021 р. та 3% річних у розмірі 774,78 грн за період з 21.08.2020 р. по 21.03.2021 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 8.2, 8.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати за кожний день прострочення платежу. При припиненні дії цього договору, у тому числі у разі відмови орендодавця від продовження договору та у випадку, передбаченому п. 7.4 цього договору, орендар зобов`язаний сплатити заборговану суму орендної плати та пеню у повному обсязі включно по день фактичного звільнення орендованого майна та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім не було враховано того, що 20.09.2020 р., 20.12.2020 р. та 20.02.2021 р. припадають на вихідні, відтак у порядку ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати спливає у перший за ними робочий день) і по дату розрахунку, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду.

Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з перерахунком місцевого суду, відповідно до якого вимога позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 3103,61 грн пені за період з 21.08.2020 р. по 21.03.2021 р. та 767,08 грн 3% річних за період з 21.08.2020 р. по 21.03.2021 р.

Також, не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2021 р. у цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 9500,00 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що адвокатом позивача не було виконано того об`єму робіт, який міг бути співмірним з витратами у розмірі 9500,00 грн, оскільки справа є нескладною, а об`єм підготовлених документів є незначним.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як передбачено ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду наступні документи:

- договір про надання правничої (правової) допомоги від 18.02.2019 р., укладений між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс та адвокатом Пишною С. Ю.;

- додаток № 1 від 18.02.2019 р. до договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.02.2019 р.;

- акт надання правничої (правової) допомоги № 57 від 07.04.2021 р. на суму 6000,00 грн;

- акт надання правничої (правової) допомоги № 61 від 17.05.2021 р. на суму 3500,00 грн;

- платіжне доручення № 2444 від 07.04.2021 р. на суму 6000,00 грн;

- платіжне доручення № 2578 від 18.05.2021 р. на суму 3500,00 грн;

- детальний опис наданих правових послуг адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої (правової допомоги) по справі № 911/904/21 від 11.06.2021 р.;

- ордер серії КС № 294377 від 22.03.2021 р.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5316/10 від 12.03.2015 р., видане Радою адвокатів Київської області.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції відповідач не скористався своїм правом та не подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що сума відшкодування відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору в розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення зазначеної заяви та стягнення з відповідача вартість витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 9500,00 грн.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 р. та додаткове рішення від 16.06.2021 р. у справі № 911/904/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 р. та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2021 р. у справі № 911/904/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 р. у справі № 911/904/21 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Прінтінвест".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.01.2022 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В.Андрієнко