Постанова

від 10.01.2022 по справі 910/11846/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2022 р. Справа№ 910/11846/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Полякова Б.М.

Доманської М.Л.

секретар судового засідання Нечасний О.Л.

за участю представників:

від позивача - Сенченков І.Г. ордер СА 31021576 від 28.12.2021р.;

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"

на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р.

(повний текст складено 28.10.2021р.)

за заявою Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького"

про розподіл судових витрат

у справі №910/11846/20 (суддя Бондаренко - Легких Г.П.)

за позовом ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького"

до 1.ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"

2.Державного підприємства (далі - ДП) "Український інститут інтелектуальної власності"

про визнання недійсними патентів на корисні моделі №123295, №123296, №123297 та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 31.08.2021р. позовні вимоги ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" до ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД", ДП "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання недійсними патентів на корисні моделі №123295, №123296, №123297 та зобов`язання вчинити дії задоволено; визнано недійсним патент України №123295 на корисну модель Підшипникова опора робочого диска ґрунтообробного агрегату , власником якого є ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"; визнано недійсним патент України №123296 на корисну модель Вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату , власником якого є ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"; визнано недійсним патент України №123297 на корисну модель Вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегату , власником якого є ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД"; зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України №123295, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"; зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України №123296, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"; зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України №123297, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність"; стягнуто з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на користь ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" 12 612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) грн 00 коп. судового збору.

Додатковим рішенням господарського суду м.Києва від 12.10.2021р. заяву ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" про розподіл судових витрат - задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на користь ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а також 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності; судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 33 700, 00 грн. покладено на ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького"; в ухваленні додаткового рішення в частині стягнення з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на користь ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" судового збору у розмірі 12 612, 00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним додатковим рішенням суду, ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" подало апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" про розподіл судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" просить відмовити ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" у задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р. залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" на додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р. по справі №910/11846/20 та призначено її до розгляду на 10.01.2022р.

Колегія суддів відхиляє клопотання представників ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" про відкладення розгляду справи як необґрунтоване, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного рішення, а підстави заявлені для відкладення є малозначними.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" та Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсними патентів та зобов`язання вчинити дії.

В позовній заяві позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що складається з судового збору у розмірі 12 612, 00 грн., 20 000, 00 грн. витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності та 20 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

29.03.2021р. через електронну пошту місцевого суду була подана скріплена ЕЦП заява ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" про розподіл судових витрат, в якій позивач просив стягнути розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500, 00 грн.

10.09.2021р. до місцевого суду ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" була подана заява про розподіл судових витрат (уточнена), а саме: судового збору (12 612,00 грн.), витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності (20 000,00 грн.), витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката (47 200,00 грн.), в якій позивач просив стягнути дані витрати з ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД".

Згідно вимог ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Порядок розподілу судових витрат визначений ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Рішенням місцевого суду від 31.08.2021р. позов ПрАТ "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" було задоволено у повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат, представниками відповідача-1 було подано 11.10.2021р. до місцевого суду клопотання про зменшення судових витрат, в якому, зокрема, заперечували в частині понесення витрат позивача лише відповідачем-1, та вказали, про необхідність пропорційного покладення витрат позивача на обох відповідачів.

Суд першої інстанції правильно не погодився з означеним висновком представників відповідача-1, оскільки, розпорядженням Кабінету міністрів України від 13.10.2020р. №12167-р Про національний орган інтелектуальної власності визначено, що ДП Український інститут інтелектуальної власності виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.

16.10.2020р. набув чинності Закон України від 16.06.2020р. №703-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності , яким внесено зміни до Закону України Про охорону прав на винаходи і корисні моделі , зокрема згідно п.4 ч.2 ст.3-1 Закону України Про охорону прав на винаходи і корисні моделі встановлено, що до владних повноважень, делегованих Національного органу інтелектуальної власності належить опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі у бюлетені, ведення Реєстру, внесення до нього відомостей.

Спір у даній справі виник щодо спірних патентів, державна реєстрація яких була проведена 25.07.2017р., та такі патенти були видані Міністерством економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України.

Тому судові витрати позивача, що пов`язані з розглядом даної справи повинні покладатись на відповідача-1, як власника спірних патентів, які за висновками рішення місцевого суду були визнані недійсними. Спір виник саме з дій відповідача-1, а відповідач-2 діяв в межах своєї компетенції, здійснюючи покладені на нього реєстраційні функції.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку, який був наведений у позовній заяві позивач визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

У первинній заяві про розподіл судових витрат від (від 29.03.2021р.) позивач просив стягнути з відповідача 13 500, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, до заяви було додано наступні докази понесення судових витрат: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2019р.; Додаткова угода №1 від 22.07.2019р. до ДоговоруАкт приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2021р. у розмірі 13 500, 00 грн.; детальний опис робіт виконаних адвокатом до 26.03.2021р. у розмірі 13 500, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України позивачем впродовж п`яти днів після ухвалення рішення місцевим судом було надано докази на понесення ним судових витрат, однак разом з цим було подано уточнену заяву про розподіл судових витрат від 03.09.2021р. (надійшла до місцевого суду 10.09.2021р.), якою збільшено витрати на професійну правничу допомогу на 33 700, 00 грн., а відтак було заявлено до стягнення 47 200, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (13 500, 00 + 33 700, 00).

До уточненої заяви про розподіл судових витрат позивачем було долучено наступні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу: Додаткова угода №2 від 05.07.2021р. до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2019р.; Акт приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2021р. у розмірі 33 700, 00 грн.; детальний опис робіт виконаних адвокатом після 01.04.2021р. у розмірі 33 700, 00 грн.; рахунок на оплату №2 від 03.09.2021р. за Актом від 26.03.2021р. та 02.09.2021р. у сукупному розмірі 47 200, 00 грн. (13 500,00 + 33 700,00); платіжне доручення №2327 від 03.09.2021р. про оплату послуг адвоката за Актом від 26.03.2021р. та 02.09.2021р. у розмірі 47 200, 00 грн.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 та ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

11.10.2021р. представниками відповідача-1 місцевому суду було подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій просили залишити заяву позивача про розподіл судових витрат без задоволення з наступних підстав: 1) згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку понесених судових витрат, який визначений позивачем у позовній заяві розмір очікуваних витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000, 00 грн. Втім, в уточненій заяві про розподіл судових витрат згідно якої позивач просить стягнути вже 47 200, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, останній не довів, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку; 2) згідно приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов у справі 910/11846/20 пред`явлено до двох відповідачів - ПрАТ ВО Восход (відповідач-1) та ДП Укрпатент (відповідач-2), а тому покладення судових витрат позивача лише на відповідача-1 не ґрунтується на вимогах ГПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 6 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Подаючи до місцевого суду попередній (орієнтовний) перелік судових витрат позивачем було зазначено очікувану суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. Однак, в уточненій заяві про розподіл судових витрат, позивач, жодним чином не обґрунтував причини, за яких останній не міг передбачити витрати на професійну правничу допомогу у заявленій сумі до стягнення (47200, 00 грн.) в попередньому розрахунку.

Під час розгляду справи, 29.03.2021р. до суду першої інстанції була подана заява про розподіл судових витрат, в якій позивачем було визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу - 13 500, 00 грн.

Натомість, позивач, виконуючи вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України в частині подання доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу, подав 10.09.2021р. до місцевого суду уточнену заяву про розподіл судових витрат, якою фактично збільшив раніше заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу на 33 700, 00 грн. вже після винесення судового рішення від 31.08.2021р.

З доданої до уточненої заяви Додаткової угоди №2 від 05.07.2021р. вбачається, що сторонами внесено зміни до Договору між АБ Юрія Ярмолінського під час розгляду справи в частині ціни договору та вказано, що у випадку досягнення мети представництва у господарській справі №910/11846/20 клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 20 000, 00 грн.

В матеріалах справи відсутні заяви позивача з повідомленням місцевого суду про намір збільшити розмір раніше заявлених витрат.

Приписи статті 162 ГПК України вказують на те, що позивач повинен ще при поданні позову зазначити про понесені ним витрати та визначити їх розмір, в тому числі, позивач повинен прогнозувати розмір витрат, які він очікує понести. Положення ГПК України надають право сторонам подавати докази фактичного понесення витрат після ухвалення судового рішення, однак, сторони повинні добросовісно користуватись процесуальними правами і не зловживати положеннями статті 129, 221 ГПК України, з метою недопущення штучного збільшення витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, яка має право на таке відшкодування, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що в Актах від 26.03.2021р. та 02.09.2021р. не деталізовано витрачений адвокатом час на складення того чи іншого процесуального документу, з огляду на що, визначити дійсно витрачений представником позивача час на підготовку, а відтак, дослідити співвідношення зазначеного в Актах обсягу наданих послуг з фактично витраченим часом адвоката на їх надання не вбачається за можливе.

Крім того, в Акті від 02.09.2021р. представником позивача зазначено про гонорар за подання до господарського суду письмових пояснень (великої складності 11 аркушів) 31.08.2021р. 1 документ вартістю 4 000, 00 грн.

Однак, згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Таким чином, подання письмових пояснень (окрім випадку, коли відповідні пояснення надаються на вимогу суду) не є необхідною процесуальною дією під час розгляду справи по суті, з огляду на те, що сторони добросовісно користуючись процесуальними правами та обов`язками викладають всі міркування у заявах по суті справи, якими для позивача є безпосередньо сама позовна заява та відповідь на відзив. Включення таких робіт (які не є необхідними) до акту свідчить про їх недоцільність, а отже про штучне збільшення обсягу фактично наданої правничої допомоги.

Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивачем не було доведено співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47 200, 00 грн. та не було обґрунтовано збільшення раніше визначеної суми витрат до стягнення на 33 700, 00 грн. вже після ухвалення судом першої інстанції рішення.

Місцевий суд законно і обгрунтовано задовольнив заяву в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача адвокатських витрат у раніше визначеному розмірі, а саме 13 500,00 грн., який був доведений позивачем на підставі: Договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2019р.; Додаткової угоди №1 від 22.07.2019р. до Договору; Акту приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2021р. у розмірі 13 500, 00 грн.; Детального опису робіт виконаних адвокатом до 26.03.2021 у розмірі 13 500, 00 грн.; Платіжного доручення №2327 від 03.09.2021р. про оплату послуг адвоката за Актом від 26.03.2021р.

Згідно з ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідач-1 в клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 03.09.2021р. (а.с. 13-15 т. 3) заперечив проти задоволення заяви позивача в частині стягнення витрат на проведення експертизи, оскільки, вважає, що послуги з проведення експертизи були надані з порушенням ГПК України та Закону України Про судову експертизу .

Судом першої інстанції законно було прийнято в якості належного та допустимого доказу висновок експерта №54-01 від 31.12.2019р., оскільки він містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Місцевим судом правильно були відхилені доводи відповідача-1 щодо дати укладання договору з експертом та дати початку експертного дослідження, а також щодо укладання договору із фізичною особою підприємцем, а не експертом, з тих підстав, що такі доводи є формальними, і не спростовують висновків експерта, а експерт Петренко С. А. є атестованим судовим експертом, відомості про якого розміщені в Реєстрі атестованих судових експертів.

В позовній заяві позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що складається також з витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у розмірі 20 000, 00 грн.

До позовної заяви були додані Акт виконаних робіт з надання послуг від 31.12.2019р. у розмірі 20 000, 00 грн. і платіжне доручення №1371 від 20.12.2019р. про оплату позивачем послуг у розмірі 20 000, 00 грн.

В судовому засіданні 31.08.2021р. (а.с. 2 т. 3) представником позивача було заявлено усне клопотання про подання доказів на підтвердження понесення судових витрат впродовж п`яти днів після ухвалення судового рішення.

На виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК позивачем було подано місцевому суду уточнену заяву про розподіл судових витрат до якої додано докази, що підтверджують їх понесення. Зокрема, рахунок №46 від 19.12.2019р. ФОП Петренка С. А. на оплату послуг проведення експертизи в розмірі 20 000, 00 грн.

Тому суд першої інстанції законно стягнув з відповдача-1 понесені позивачем витрати на проведення експертизи у розмірі 20 000, 00 грн.

Позивач також в своїх заявах про розподіл судових витрат (від 29.03.2021р. та 03.09.2021р.) просив суд першої інстанції стягнути з відповідача-1 на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 12 612, 00 грн.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З п. 8 резолютивної частини рішення місцевого суду від 31.08.2021р. вбачається, що судом було вирішено питання щодо розподілу судового збору та стягнуто з відповідача-1 на користь позивача суму судового збору у розмірі 12 612, 00 грн.

Місцевий суд законно відмовив позивачу при прийнятті додаткового рішення у стягненні з відповідача-1 розміру судового збору, оскільки питання про його розподіл було вирішено судом при постановленні судового рішення від 31.08.2021р.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПрАТ "Виробниче об`єднання "ВОСХОД" залишити без задоволення, а додаткове рішення господарського суду м.Києва від 12.10.2021р. у справі №910/11846/20 - без змін.

Справу №910/11846/20 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 11.01.2022р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді Б.М. Поляков

М.Л. Доманська