Рішення

від 24.12.2021 по справі 320/1660/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року справа №320/1660/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вишгородської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 28.01.2021 № 5/16, прийнятого на черговій V сесії Вишгородської міської ради VІІІ скликання про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,06 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 і яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:236:0152 в межах земель змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- зобов`язати Вишгородську міську раду надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,06 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 і яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:236:0152 в межах земель змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Вишгородську міську раду надати звіт про виконання рішення суду протягом 10 днів після проведення наступного пленарного засідання, яке відбудеться одразу після набрання рішення законної сили;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Вишгородської міської ради 5000,00 грн. завданої моральної шкоди;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Вишгородської міської ради.

Позов обґрунтовано протиправністю рішення відповідача про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,06 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 і яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:236:0152 в межах земель змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Також позивач наполягає на наявності підстав для зобов`язання відповідача надати йому дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання.

22 березня 2021 року від представника Вишгородської міської ради Пластуна Єгора В`ячеславовича надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вих. № 2-31/243 від 10.03.2021), до якого були додані копії витребуваних судом документів.

До матеріалів справи були долучені надані представником відповідача копії витребуваних судом документів, а саме:

- копія рішення № 5/16 п`ятої сесії Вишгородської міської ради VIII скликання від 28 січня 2021 р. Про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ;

- копія клопотання позивача про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою від 13.05.2020, що зареєстроване у Вишгородській міській раді за вх. № 2-31/З-2824 від 14.05.2020;

- копія наданої позивачем схеми розміщення земельної ділянки на території м. Вишгород Київської області у масштабі 1:5000;

- копія наданих позивачем витягів з плану зонування території м. Вишгород;

- копія графічного визначення бажаного місця розташування земельної ділянки поблизу ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- копія документа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:236:0003;

- копія довідки від 29 жовтня 2018 р. № 0000641219 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- копії 1-3 сторінок паспорта ОСОБА_1 ;

- копія витягу з протоколу № 5 пленарного засідання п`ятої сесії Вишгородської міської ради VIII скликання від 28 січня 2021 р.;

- копія рішення № 5/11 п`ятої сесії Вишгородської міської ради VII скликання від 28 січня 2016 р. Про затвердження плану зонування території міста Вишгорода ;

- копія сторінок (титульний лист, сторінки №№ 74, 75) з пояснювальної записки плану зонування територій (зонінг) міста Вишгород (площею 1300 га);

- копія зменшеного в масштабі графічного зображення плану зонування територій міста Вишгород (у чорно-білому зображенні).

У клопотанні про закриття провадження у справі відповідач зазначає, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 р. у справі № 320/5319/20, відповідачем 28.01.2021 відносно клопотання позивача винесено на розгляд чергової V сесії VІІІ скликання питання №23 Про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , в результаті якого прийнято відповідне рішення №5/16 від 28.01.2021.

Вважаючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 р. у справі № 320/5319/20 виконаним в повному обсязі, відповідач спростовує підстави позову у справі №320/1660/21, та на підстав п.8, п.4 ч.1 ст.238, ч.2 ст.239 просить закрити провадження у справі.

Суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі за наведеним правовим обґрунтуванням, оскільки предметом розгляду у справі № 320/5319/20 було визнання протиправною бездіяльності Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,06 гектара, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:236:0152 в межах земель змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарська будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти; зобов`язання Вишгородської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,06 гектара, яка знаходиться адресою АДРЕСА_1 і яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:236:0152 в межах земель змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти; стягнення на користь ОСОБА_1 з Вишгородської міської ради 5000, 00 грн. завданої моральної шкоди.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 р. у справі № 320/5319/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 р., бездіяльність відповідача визнана протиправною та зобов`язано Вишгородську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,06 гектара, яка знаходиться адресою: АДРЕСА_1 і яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:236:0152, в межах земель змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Дійсно на виконання даного судового рішення відповідачем на черговій V сесії Вишгородської міської ради VІІІ скликання прийнято рішення від 28.01.2021 № 5/16, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд орієнтованою площею 0,0600 га, яка розташована по АДРЕСА_1 з інших підстав, а саме у зв`язку з тим, що у відповідності до плану зонування території м. Вишгород, затвердженого рішенням Вишгородської міської ради від 28.01.2016 року № 5/11 Про затвердження Плану зонування території міста Вишгород , земельна ділянка розташована в межах території, яка потрапляє в охоронну зону від повітряних ліній, в межах якої заборонено будівництво житлових, громадських та дачних будинків; розташування автозаправних станцій або сховища пально-мастильних матеріалів; влаштування спортивних майданчиків для ігор; стадіонів; ринків; зупинок громадського транспорту.

Приймаючи до уваги, що предмет спору у справах № 320/5319/20 та №320/1660/21 є різним, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі за п.8 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки рішення, прийняте відповідачем на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 р. у справі № 320/5319/20 породжує нові правовідносини сторін, незважаючи на те, що спірні правовідносини в обох справах виникли у зв`язку з розглядом одного клопотання позивача від 13.05.2020р. про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач правом, передбаченим статтею 162 КАС України, на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 .

13 травня 2020 р. позивачем на адресу Вишгородського міського голови Момота О.В. було направлено клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 і яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:236:0152 в межах земель змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарська будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

До вищевказаного клопотання позивачем додано: копію паспорта, копію реєстраційного номера облікової картки платника податків, схему викопіювання на 3-х аркушах, витяг з плану зонування м. Вишгород, копію довідки внутрішньо переміщеної особи, копію посвідчення учасника бойових дій.

Клопотання позивача було зареєстровано у Вишгородській міській раді за вхідним № 2-31/З-2824 від 14.05.2020.

Листом № 2-31/424 від 12.06.2020 апарат виконавчого комітету Вишгородської міської ради повідомив позивача про те, що згідно наданих ним графічних матеріалів з бажаним місцем розташування земельної ділянки було встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, розташована в межах території, яка потрапляє в охоронну зону від повітряних ліній. Крім того вказано, що в зазначених межах забороняється будувати житлові, громадські та дачні будинки, розташовувати автозаправні станції або сховища пально-мастильних матеріалів, влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту. Таким чином, вищевикладена умова унеможливлює підготовку апаратом виконавчого комітету Вишгородської міської ради рішення про надання дозволу на розробку вказаного проєкту землеустрою.

Вищезазначені обставини встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 р. у справі № 320/5319/20 (ЄДРСР 93535894), яке набрало законної сили 15.02.2021.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 р. у справі № 320/5319/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 р., визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,06 гектара, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:236:0152 в межах земель змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарська будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти та зобов`язано Вишгородську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,06 гектара, яка знаходиться адресою: АДРЕСА_1 і яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:236:0152, в межах земель змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Рішенням № 5/16 п`ятої сесії Вишгородської міської ради VIII скликання від 28 січня 2021 р. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд орієнтованою площею 0,0600 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Зазначене рішення відповідач обґрунтував тим, що у відповідності до плану зонування території м. Вишгород, затвердженого рішенням Вишгородської міської ради від 28.01.2016 року № 5/11 Про затвердження Плану зонування території міста Вишгород , земельна ділянка розташована в межах території, яка потрапляє в охоронну зону від повітряних ліній, в межах якої заборонено будівництво житлових, громадських та дачних будинків; розташування автозаправних станцій або сховища пально-мастильних матеріалів; влаштування спортивних майданчиків для ігор; стадіонів; ринків; зупинок громадського транспорту .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Приписами пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні регламентовано, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. б ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 визначено, що положення пунктів а , б , в , г статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

В силу пункту в частини третьої статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту г частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в таких розмірах: у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України регламентовано, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями абзацу першого частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 17 Закону України Про основи містобудування від 16.11.1992 № 2780-XII містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою для:

- вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення;

- підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів;

- підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації;

- вирішення питань щодо розташування та проєктування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій;

- вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

В силу пункту дев`ятого частини першої статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI , план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Частиною першою статті 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності регламентовано, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом. План зонування території з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

В якості аргументу прийняття оскаржуваного рішення відповідач посилається на певну норму Плану зонування територій (зонінг) міста Вишгород (площею 1300 га), яка встановлює в охоронних і санітарно-захисних зонах електричних мереж заборону будувати житлові, громадські, садові та дачні будинки.

Разом з тим, за своїм призначенням та відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності план зонування території (зонінг) може визначати тільки умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон, але не встановлювати певні заборони, зокрема щодо будівництва.

Крім того, відповідно до зазначеного позивачем на схемі та ділянці графічної частини плану зонування території міста Вишгород місця бажаного розташування земельної ділянки, витребувана ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває в зоні Ж-3 , яка віднесена до зони змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови. Для встановлення місця розташування бажаної позивачем земельної ділянки на плані зонування території міста Вишгород судом було використано офіційне джерело (веб-сайт) Вишгородської міської ради, розділ План зонування територій (зонінг) міста Вишгород (https://www.vyshgorod-mrada.gov.ua/m-vyshgorod-md/).

Суд звертає увагу, що у наданій відповідачем у зменшеному розмірі графічного зображення копії Плану зонування територій міста Вишгород не зазначено бажаного позивачем місця розташування земельної ділянки. Крім того, відповідач не заперечував відносно відповідності зазначеного позивачем на графічному матеріалі місця розташування земельної ділянки.

Згідно з абзацом першим статті 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності будівельні норми, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проєктів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 344 від 27.12.2017 затверджені Державні будівельні норми Б.1.1-22:2017 Склад та зміст плану зонування території , який набув чинності через 90 днів з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні Міністерства Інформаційний бюлетень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України .

Проте План зонування територій (зонінг) міста Вишгород (площею 1300 га) не був приведений у відповідність до ДБН Б.1.1-22:2017, а в його пояснювальній записці містяться посилання на державні будівельні норми, які вже втратили чинність (зокрема, ДБН 360-92**).

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте відповідач не довів правомірності свого рішення та не спростував аргумент позивача щодо відсутності охоронних і санітарно-захисних зон електричних мереж у місці розташування бажаної земельної ділянки.

В силу частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідачем не повідомлено суду про наявність поважних причин для неподання відзиву у строк, встановлений судом. Отже суд кваліфікує відсутність відзиву відповідача як визнання ним позову.

Вищенаведене свідчить про те, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення № 5/16 п`ятої сесії Вишгородської міської ради VIII скликання від 28 січня 2021 р. Про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Вишгородської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,06 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 і яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:236:0152 в межах земель змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, суд вважає таку вимогу передчасною, з оглядом на наступне.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

В постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву), зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проєкту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою.

Суд відмічає, що клопотання ОСОБА_1 не в повній мірі відповідає вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, що потребує оцінки уповноваженим на прийняття рішень суб`єктом владних повноважень.

Так, відповідно до зазначеної норми закону, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарська будівель і споруд (присадибна ділянка) подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Проте позивач адресував своє клопотання не Вишгородській міській раді (органу місцевого самоврядування), а Вишгородському міському голові (головній посадовій особі територіальної громади).

У статті 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначені суб`єкти системи місцевого самоврядування, а саме - система місцевого самоврядування включає:

- територіальну громаду;

- сільську, селищну, міську раду;

- сільського, селищного, міського голову;

- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

- старосту;

- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

- органи самоорганізації населення.

Посада сільського, селищного, міського голови унікальна тим, що на неї покладаються представницькі повноваження трьох суб`єктів місцевого самоврядування (територіальної громади, ради та її виконавчого комітету) та одночасно забезпечення здійснення у межах, наданих законом повноважень органів виконавчої влади.

Разом з тим, відповідно до конституційних засад місцевого самоврядування, міський голова не входить до складу міської ради та не очолює її, а є головною посадовою особою територіальної громади.

Згідно зі ст. 141 Конституції України до складу міської ради входять лише депутати, які обираються жителями міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п`ять років. Разом з цим, міський голова головує на пленарних засіданнях міської ради, бере участь у голосуванні, може зупиняти прийняти радою рішення з винесенням їх на повторний розгляд ради (ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ). Такий розподіл повноважень між різними суб`єктами місцевого самоврядування формує систему стримування і противаг на місцевому рівні.

В силу частини 3 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

А за приписами пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. До категорії виключної компетенції належать ті повноваження, які представницький орган місцевого самоврядування не може делегувати іншим суб`єктам місцевого самоврядування (міському голову, виконавчим органам ради або органам самоорганізації населення), а повинен сам розглядати і вирішувати таки питання на своїх пленарних засіданнях.

Спеціальним законом, який наділяє сільські, селищні, міські ради повноваженнями на передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, є Земельний кодекс України (статті 12, 118, 122).

Отже, Вишгородський міський голова не уповноважений законом на розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та прийняття відповідного рішення.

Оскільки позивачем не було дотримано усіх умов, визначених законом, для отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою (у порушення ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України позивач звернувся до невідповідного суб`єкта місцевого самоврядування), суд не має правових підстав для зобов`язання відповідача надати такий дозвіл.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов`язання Вишгородської міської ради на найближчому пленарному засіданні (в межах місячного строку) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.05.2020 (що зареєстроване у Вишгородській міській раді 14.05.2020 за вх. № 2-31/З-2824) про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,06 гектара, яка знаходиться по АДРЕСА_1 і яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:236:0152, в межах земель змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь з Вишгородської міської ради 5000,00 грн. завданої моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму ВСУ № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, як встановлено судом, позивачем не доведено, що оскаржуваним рішенням відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправністю рішення відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

З врахуванням наведеного вище, суд зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 804/6922/16.

За наведених обставин та усталеного правового врегулювання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити за відсутністю підстав.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував на підставі пункту тринадцятого частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір . Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача протягом 10 днів після проведення наступного пленарного засідання подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до змісту статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.

Необхідність встановлення судового контролю позивач обґрунтовує наявністю у нього статусу внутрішньо переміщеної особи, а також системними порушеннями закону відповідачем. Разом з цим, позивач не зазначає обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у цій справі, не буде виконано відповідачем.

Відтак, підстав для зобов`язання встановити судовий контроль суд не вбачає.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 5/16 п`ятої сесії Вишгородської міської ради VIII скликання від 28 січня 2021 року Про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засіданні (в межах місячного строку) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13.05.2020, що зареєстроване у Вишгородській міській раді 14.05.2020 за вх. № 2-31/З-2824, про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,06 гектара, яка знаходиться по АДРЕСА_1 і яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:236:0152, в межах земель змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 24.12.2021.

Суддя Кушнова А.О.