Справа №:755/93/22
Провадження №: 2-а/755/15/22
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" січня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В. вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режим, -
в с т а н о в и в:
04 січня 2022 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режим та 10 січня 2022 року вказаний позов був переданий судді Савлук Т.В. відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються документи про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розмір ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір .
Відповідно до ст. 1, 2 Закон України Про судовий збір судовий збір справляється на всій території України за подання заяви, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбаченим цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці) та фізичні особи- підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалено судове рішення, передбачено цим Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закон України Про судовий збір , за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 4 ст. 288 КУпАП України, передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Аналіз установленого ст. 288 КУпАП України, права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначенні і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху .
З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України Про судовий збір . Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення, визначено Закон України Про судовий збір .
Прийняття Закон України Про судовий збір , не обмежує можливості дії чи прийняття у майбутньому актів, які визначають пільги щодо спати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону України Про судовий збір , може регулюватися іншим законодавством (наприклад ч. 2 ст. 239-1 КАСУ України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року Про забезпечення права на справедливий суд , згідно з якого за подання і розгляд заяви з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права- при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Закон України Про судовий збір такої справи для звільнення від сплати судового збору.
Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.
Відповідно до положень ст. 3, 5 Закон України Про судовий збір серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.
Також Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору, Та статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі внесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами ч. 7 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 4 Закону України Про судовий збір )
Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадках звернення особи до суду Закон України Про судовий збір не передбачає.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст. 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосувати статті 2-5 Закону України Про судовий збір , які пільги за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачаються. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №543/755/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладенні у постановах Верховного Суду, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 гривні. Тобто за подання позовної заяви з приводу дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, необхідно сплатити судовий збір у сумі 454,00 грн.
На виконання ухвали суду позивач має надати оригінал платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 454,00 грн.
Додатково роз`яснюю, що при зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA478999980313141206000026005, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 5, 160, 161, 169 КАС України, -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режим,- залишити без руху .
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж десять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.
Суддя:
Суд | Дніпровський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.01.2022 |
Оприлюднено | 13.01.2022 |
Номер документу | 102497911 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпровський районний суд міста Києва
Савлук Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні