Постанова

від 29.08.2006 по справі 29/122-06-3659

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/122-06-3659

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" серпня 2006 р. Справа № 29/122-06-3659

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І

Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Федорові В.А.

за участю представника від позивача: Корепанової О.О. за довіреністю №174 від 02.06.2006р.    

/представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №150990 від 01.08.2006р./

          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі Білгород-Дністровського району електричних мереж  /далі по тексту - ВАТ „Одесаобленерго”/

          на рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2006 року

по справі № 29/122-06-3659

за позовом скаржника

          до Комунального підприємства „Білгород-Дністровськтеплоенерго” /далі по тексту –Підприємство/

          про стягнення 382 922,21 грн.

встановив:

У квітні 2006 року ВАТ „Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства про стягнення з останнього заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у лютому 2005р. у сумі, яка складає 276142,80 грн. та в березні 2005р.–106779,41 грн..

В обґрунтування позовних вимог ВАТ „Одесаобленерго” послалося на порушення відповідачем п.5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”, якою в редакції, що діяла в спірний період, встановлена відповідальність споживачів за споживання електричної енергії понад договірну величину у вигляді сплати енергопостачальнику п'ятикратної вартості різниці між договірними величинами електроспоживання та фактично спожитою електроенергією за розрахунковий період; п.п.5.3, 7.27 Правил користування електричною енергією № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442 (в редакції, затвердженій постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України /НКРЕ/  від 22.08.2002 р. № 928 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції за №903/7191 від 14.11.02р.) (далі по тексту Правила), п. 11 „Порядку постачання електричної енергії споживачам”, затвердженого постановою КМУ від 24.03.1999р. №441, а також умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.07.2006 р. (суддя Аленін О.Ю.) позов задоволено частково: у стягненні суми штрафних санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії за лютий 2005р. відмовлено повністю з посиланням на сплив строків позовної давності по цій вимозі, а суму штрафних санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії у березні 2005р. зменшено до 10 000 грн. з посиланням на приписи ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та стягнуто судові витрати пропорційно до суми задоволених вимог.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „Одесаобленерго” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2006 року скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на неправомірність та помилковість застосування місцевим господарським судом скорочених строків позовної давності та вимог ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

13.10.2003 року між ВАТ „Одесаобленерго” та Підприємством було укладено договір № 200 про постачання електричної енергії з додатками до нього, відповідно до умов яких позивач зобов'язувався відпускати відповідачу на його об'єкти електричну енергію у відповідності з умовами цього договору та величинами споживання електричної енергії, а відповідач –сплачувати за спожиту електричну енергію у строки, які передбачені цим договором.

Пунктом 9.4 вищевказаного договору обумовлено, що він укладений на строк до 31 грудня 2003 року з набранням чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Пунктом 2.2.3 укладеного договору Підприємство зобов'язувалось проводити розрахунки за електроенергію згідно з умовами додатків цього договору.

Згідно п. 1 додатку до договору № 5 „Порядок розрахунків” розрахунковим вважається період з 24-25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Згідно п. 5.2 договору за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електроенергії коригується постачальником електроенергії до рівня фактично оплаченого за цей розрахунковий період обсягу та у разі споживання понад договірну величину письмово доводиться до відома споживача рівень відкоригованої договірної величини споживання електроенергії. Коригування граничної величини споживання електроенергії може бути проведено як в сторону збільшення так і в сторону зменшення, в залежності від рівня здійсненої споживачем оплати за розрахунковий період.

Відповідно до п. 5 додатку № 2.1 остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електроенергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами договору здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 днів після дати виписки рахунку.

Згідно п. 5 додатку № 1 до договору „Обсяги постачання електроенергії” у випадку перевищення скоригованих величин споживання електроенергії та потужності споживач несе відповідальність згідно з частинами п'ятою та шостою ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.

Також п.5.3. Правил визначено, що за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії.

25.02.2005 р. відповідачу виставлено рахунок № 200/1 на оплату спожитої у лютому 2005р. електроенергії у розмірі 138893,70 грн /без ПДВ/, який отриманий уповноваженою особою Підприємства з терміном оплати до 04.03.2005 року. Вказаний рахунок був сплачений частково, що підтверджується виписками з банківського рахунку ВАТ „Одесаобленерго” про надходження грошових коштів від відповідача, що стало підставою для корегування позивачем величини споживання електроенергії до рівня фактично оплаченої за відповідний розрахунковий період (рахунок №200/1 від 28.03.2005р. на сплату 276142,80 грн.) відповідно до п.5.2 укладеного між сторонами договору та п.5.3 Правил.

28.03.2005 р. відповідачу виставлено рахунок № 200/1 на оплату спожитої у березні 2005р. електроенергії у розмірі 96027,52 грн /без ПДВ/, який отриманий уповноваженою особою Підприємства з терміном оплати до 04.04.2005 року. Вказаний рахунок був сплачений також частково, що підтверджується виписками з банківського рахунку ВАТ „Одесаобленерго” про надходження грошових коштів від відповідача, що стало підставою для корегування позивачем величини споживання електроенергії до рівня фактично оплаченої за відповідний розрахунковий період (рахунок №200/1 від 28.04.2005р. на сплату 106779,41 грн.) відповідно до п.5.2 укладеного між сторонами договору та п.5.3 Правил.

Судова колегія вказує на правомірність дій позивача по коригуванню договірної величини споживання електроенергії у спірних періодах до рівня фактично сплаченої електроенергії у відповідності з умовами договору та вимогами Правил, однак погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо спливу строку позовної давності з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Частиною. 6 ст. 27 Закону України „Про електроенергетику” встановлено, що санкції, передбачені частиною восьмою статті 24, частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 26 та частиною третьою цієї статті, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1,2 ст. 217 Господарського кодексу України /далі –ГК України/ господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання /ч. 1 ст. 230 ГК України/.  Згідно до ч.3,4 ст.217 ГК України крім зазначених господарських

санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції, які   застосовуються не за ініціативою учасників господарських відносин, а уповноваженими  органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Таким чином, відповідальність, встановлена ст.26 Закону України „Про електроенергетику” є різновидом адміністративно-господарських санкції, а саме штрафною.

Згідно з ч.1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України /далі ЦК України/ позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення штрафу.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач в запереченнях на позовну заяву у відповідності до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України просив суд застосувати при розгляді спору строки позовної давності, судова колегія погоджується з позицією господарського суду Одеської області щодо спливу строку позовної давності по заявленій до стягнення сумі у лютому 2005р.. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. А також якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

          Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо будь-яких збитків, яких зазнав позивач або інші особи, судова колегія вважає, що господарський суд підставно скористався наданим йому чинним законодавством правом на зменшення суми штрафних санкцій до 10 000 грн..

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2006 р. –законне та обґрунтоване.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

Постановила:

Рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2006р. по справі №29/122-06-3659 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі Білгород-Дністровського району електричних мереж - без задоволення.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             Г.П.Разюк

Суддя                                                                                    С.І.Колоколов

       Суддя                                                                                    М.С. Петров