Рішення

від 07.07.2006 по справі 29/122-06-3659

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/122-06-3659

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2006 р.Справа  № 29/122-06-3659

За позовом   Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";  

  в особі, якою є Білгород-Дністровський район електричних мереж;  

до відповідача:   комунального підприємства "Білгород-Дністровськтеплоенерго"  

про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання в сумі 382922,21грн.

Суддя Аленін О.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Шевченко Т.А.  за довіреністю

                   Железко Ю.Ю. за довіреністю          

Від відповідача: Морару А.А.  за довіреністю

          Суть спору:           ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Білгород-Дністровського РЕМ звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго»(далі –Підприємство), в якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 3829222,21 грн., який складається з перевищення договірної величини споживання електроенергії в лютому 2005р.  –276142,80 та в березні 2005 р. –106779,41 грн..

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у запереченнях.

Ухвалою від 29.05.2006р. строк розгляду справи був продовжений відповідно до п. 3 ст. 69 ГПК України на один місяць.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

Між сторонами був укладений договір № 200 від 13.10.2003 р. про постачання електричної енергії, згідно умов якого ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” зобов'язалось надавати електричну енергію, а Підприємство зобов'язалось своєчасно оплачувати надану електричну енергію та здійснювати інші платежі.

Згідно п. 1 додатку до договору № 5 „Порядок розрахунків” розрахунковим вважається період з 24-25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття „розрахунковий період” та „календарний місяць” вважати прирівняними. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника.

Відповідно до п. 5 додатку № 2.1 остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електроенергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами договору здійснюються Споживачем самостійно на протязі 5   днів після дати виписки рахунку.

Пунктом  4.2.2 договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику електроенергії п'ятикратну вартість різниці між фактично спожитої та скоригованої договірної величини  до рівня фактично сплаченої.

Згідно п. 5.2 договору за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електроенергії коригується постачальником електроенергії до рівня фактично оплаченого за цей розрахунковий період обсягу та у разі споживання понад договірну величину письмово доводиться до відома Споживача рівень відкоригованої договірної величини споживання електроенергії. Коригування граничної величини споживання електроенергії може бути проведено як в сторону збільшення так і в сторону зменшення, в залежності від рівня здійсненої споживачем оплати за розрахунковий період.

У відповідності з п.4 додатку № 1 „Обсяги постачання електроенергії” до договору, за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електроенергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії, як в сторону збільшення так і в сторону зменшення договірних величин і доводиться письмовим повідомленням Споживачу в односторонньому порядку на протязі місяця після вручення йому рахунку на сплату за спожиту електричну енергію. Це повідомлення є невід'ємною частиною договору і підлягає обов'язковому виконанню Споживачем.

Згідно з п. 5 додатку № 1 „Обсяги постачання електроенергії” до договору, у випадку перевищення скоригованих величин споживання електроенергії та потужності споживач несе відповідальність згідно з частинами п'ятою та шостою ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.

Відповідачем в лютому 2005р. було спожито електроенергії в кількості 644711 кВт/год, що підтверджується звітом відповідача, рахунком та не заперечується сторонами. На зазначену кількість спожитої електроенергії позивачем виписаний рахунок № 200/1 від 25.02.2005р. на суму 115744,75 грн. з терміном оплати до 04.03.2005р.

Відповідач здійснив оплату вказаного рахунку в межах розрахункового періоду частково, проти чого відповідач в своєму відзиві не заперечує.

Позивачем, відповідно до умов договору, договірна величина споживання електроенергії за лютий 2005р. була скоригована до рівня фактично оплаченого обсягу електроенергії за розрахунковий період на рівні 260111 кВт/год. Таким чином, за розрахунком позивача, перевищення договірної величини споживання електроенергії в лютому 2005р. складає 384600 кВт/год на суму 276142,80 грн.. На вказану суму позивачем був виставлений рахунок № 200/1 від 28.03.2005 р., який не був сплачений відповідачем.

Також, відповідачем в березні 2005р. було спожито електроенергії в кількості 567520 кВт/год, що підтверджується звітом відповідача, рахунком та не заперечується сторонами. На зазначену кількість спожитої електроенергії позивачем виписаний рахунок № 200/1 від 28.03.2005р. на суму 96027,52 грн. з терміном оплати до 04.04.2005р.

Відповідач здійснив оплату вказаного рахунку в межах розрахункового періоду частково, проти чого відповідач в своєму відзиві також не заперечує.

Позивачем, відповідно до умов договору, договірна величина споживання електроенергії за березень 2005р. була скоригована до рівня фактично оплаченого обсягу електроенергії за розрахунковий період на рівні 409749 кВт/год. Таким чином, за розрахунком позивача, перевищення договірної величини споживання електроенергії в березні 2005р. складає 157771 кВт/год на суму 106779,41 грн.. На вказану суму позивачем був виставлений рахунок № 200/1 від 28.04.2005 р., який не був сплачений відповідачем.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що він дійсно порушив строк виконання зобов'язання по сплаті боргу за перевищення договірної величини, але даний вид заборгованості є за своєю правовою природою штрафною санкцією, а тому оскільки, у відповідності до ст. 258 ЦК України позовна давність за вимогами по сплаті боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії закінчилась, просить суд застосувати до вимог позивача позовну давність і відмовити в позові.

Оцінивши докази, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.  

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” споживачі  у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно ч. 6 ст. 27 Закону України „Про електроенергетику” санкції, передбачені частиною восьмою статті 24, частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 26 та частиною третьою цієї статті, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 

Пунктом  4.2.2 договору, яким визначена відповідальність споживача, передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику електроенергії п'ятикратну вартість різниці між фактично спожитої та скоригованої договірної величини  до рівня фактично сплаченої.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч. 1. ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином суд дійшов висновку, що оплата відповідачем п'ятикратної вартості електроенергії, спожитої понад договірну величину, є за своєю правовою природою штрафною санкцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, враховуючи, що вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії в лютому  2005р. подано до господарського суду Одеської області 10.04.2006 р., тоді як рахунок на оплату цієї штрафної санкції був виставлений 28.03.2005 р. з терміном оплати до 04.04.2005 р., строки позовної давності за цією вимогою закінчились. Позивач не довів суду поважних причин пропуску строку позовної давності.

Згідно чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до заперечень відповідача він просить суд застосувати позовну давність, оскільки позовна заява про стягнення штрафної санкції за перевищення договірної величини в лютому 2005 року, подана після спливу строків даності.

За таких підстав в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 276142,80 грн. за перевищення договірної величини споживання електроенергії в лютому 2005р. слід відмовити.

Позовні вимоги про стягнення боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії в березні 2005 р. в сумі 106779,41 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. При цьому, судом відхиляються доводи відповідача щодо застосування положень законодавства про позовну давність до позовних вимог про стягнення боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії в березні 2005 р. в сумі 106779,41 грн., оскільки враховуючи те, що рахунок на оплату цієї суми відповідачем отримано лише 10.05.2005 р. а отже строк позовної давності не сплив.

Між тим, судом приймаються до уваги положення  п. 3 ст. 82 ГПК України, відповідно до яких господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншім учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За таких підстав, беручи до уваги приписи ст.ст. 216, 217, 233 ГК України, суд дійшов висновку про необхідність зменшення штрафних санкцій до 10000 грн., а в решті позову слід відмовити.

Державне мито у спорі та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу  покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 82-85,  ГПК України, суд,-

                                                            ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго»(м. Білгород-Дністровський, вул. Перемоги,2, код 32132501) на користь ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Білгород-Дністровського РЕМ (м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 42, код 26302282) 10000 боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 100 грн. держмита, та 3,08 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 12.07.2006р.

Суддя                                                                                       Аленін О.Ю.