Постанова

від 12.01.2022 по справі 179/767/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1858/22 Справа № 179/767/21 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Фермер про стягнення заборгованості по орендній платі

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Фермер

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «СП «Фермер» про стягнення заборгованості по орендній платі. В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 17 березня 2003 р. між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Фермер було укладено договір оренди № 249 земельної ділянки площею 4,93 га, який зареєстрований 17 березня 2003 р. Жданівською сільською радою. Строк дії цього договору становив 5 років. Власник земельної ділянки, яка була передана в оренду ТОВ СГТІ Фермер , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 р., за позивачем в порядку спадкування за заповітом було визнано право власності на земельну ділянку площею 4,93 га, яка належала померлому ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 4,93 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:1032. Строк дії договору оренди закінчувався 17.03.2008 р. Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим від нього до ТОВ СГП "Фермер" не надходило письмових заперечень, договір підлягав поновленню на той самий строк, а саме на 5 років, до 17.03.2013 р. 17.03.2013 р. всі орендні правовідносини щодо земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 припинилися, оскільки Законом України Про оренду землі в редакції станом на 17.03.2013 р. не було передбачено повторне поновлення договору оренди земельної ділянки чи продовження його дії. ТОВ СГП Фермер після припинення договірних зобов`язань продовжувало користуватися земельною ділянкою до 2018 року включно. Оскільки до позивача як до спадкоємця перейшли права та обов`язки, що належали померлому ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, позивач вважає, що має право на отримання орендної плати за договором оренди земельної ділянки укладеного ОСОБА_2 з ТОВ СГП Фермер та плати за фактичне користування земельною ділянкою, а саме з 2005 по 2018 рік, розмір орендної плати визначено відповідно до умов договору саме 1,62335 % від грошової оцінки землі за кожен календарний рік та компенсацію за натуральну форму, згідно додатку № 1 до договору. Оскільки відповідачем у добровільному порядку заборгованість не сплачена просить суд стягнути її з відповідача в загальному розмірі 219 612,40 грн. (а.с.2-7).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з ТОВ Сільськогосподарське підприємство Фермер на користь ОСОБА_1 : -кошти за користування земельною ділянкою в розмірі 219 612 грн. 40 коп. (двісті дев`ятнадцять тисяч шістсот дванадцять гривень 40 коп.); -сплачену суму судового збору в розмірі 2 196 грн. 12 коп. (а.с.50-56).

Не погодившись із рішенням суду, ТОВ Сільськогосподарське підприємство Фермер подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило, скасувати рішення суду та ухвалити новерішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог (а.с.59-65).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17 березня 2003 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Фермер було укладено договір оренди № 249 земельної ділянки площею 4,93 га, який зареєстрований 17 березня 2003 р. Жданівською сільською радою. Строк дії договору становив 5 років, тобто до 17.03.2008 року (а.с. 10-15).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 16).

26 грудня 2018 року в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 4,93 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:1032, на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 р., справа № 179/1017/18 (а.с. 17).

Згідно ст. 33 Закону України Про оренду землі в редакції станом на 17.03.2008 р., у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 договір оренди підлягав поновленню на той самий строк, а саме на 5 років, до 17.03.2013 року на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі в редакції станом на 17.03.2008 року.

Зі звернення ТОВ СГП Фермер від 08.06.2018 року до Жданівської сільської ради та листа виконавчого комітету № 1 Магдалинівської селищної ради від 31.03.2021 р. вбачається, що ТОВ СГП Фермер станом на 08.06.2018 року продовжує користуватися земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_2 (а.с. 24-25).

Згідно п. 2.2 договору оренди землі за користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю щороку орендну плату у розмірі у розмірі 1,62335 % від грошової оцінки землі, з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації відповідно до розрахунків викладених в додатку 1, який є невід`ємною частиною договору, та у формі склад якої визначається відповідно до додатку 1 і викладено в додатку 2, який є невід`ємною частиною договору.

Додатком 1 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,62 % від грошової оцінки землі з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації з відрахуванням прибуткового податку (а.с. 12).

Додатком 2 до договору оренди визначено, що Орендодавцем сплачується грошова форма орендної плати, натуральна та відробіткова, а саме:

Натуральна:

-зерно 1500 кг;

-соняшник 150 кг;

-цукор 50 кг;

-солома 1000 кг;

Відробіткова:

-культивація городу до 0,50 га;

-оранка городу до 0,50 га;

-ритуальні послуги (а.с. 13).

14 лютого 2019 року позивачем на адресу відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено заяву-вимогу від 09.02.2019 року де повідомлялося про набуття ним права власності на земельну ділянку, яка перебувала в користуванні ТОВ СГП Фермер . У вказаному листі містилася вимога щодо виплати орендної плати та плати за фактичне користування земельною ділянкою (а.с. 18-21).

Згідно листа Відділу у Магдалинівському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 31.03.2021 р. (а.с. 22-23) нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації, становить:

-станом на 01.01.2005 р. - 73 928,08 грн.;

-станом на 01.01.2006 р. - 76 513,49 грн.;

-станом на 01.01.2007 р. - 76 513,49 грн.;

-станом на 01.01.2008 р. - 78 655,87 грн.;

-станом на 01.01.2009 р. - 90 611,56 грн.;

-станом на 01.01.2010 р. - 95 957,64 грн.;

-станом на 01.01.2011 р. - 95 957,64 грн.;

-станом на 01.01.2012 р. - 168 501,62 грн.;

-станом на 01.01.2013 р. - 168 501,62 грн.;

-станом на 01.01.2014 р. - 168 501,62 грн.;

-станом на 01.01.2015 р. - 210 458,52 грн.;

-станом на 01.01.2016р. - 252 550,22 грн.;

-станом на 01.01.2017 р. - 252 550,22 грн.;

-станом на 01.01.2018 р. - 252 550,22 грн.

Орендна плата та плата за фактичне користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди в грошовій формі, яка повинна бути сплачена позивачу: за 2005 рік - 964,10 грн.; за 2006 рік - 997,80 грн.; за 2007 рік - 997,80 грн.; за 2008 рік - 1025,80 грн.; за 2009 рік - 1181,70 грн.; за 2010 рік - 1 251,40 грн.; за 2011 рік - 1 251,40 грн.; за 2012 рік - 2 197,40 грн.; за 2013 рік - 2 197,40 грн.; за 2014 рік - 2 197,40 грн.; за 2015 рік - 2 744,60 грн.; за 2016 рік - 3 293,50 грн.; за 2017 рік - 3 293,50 грн.; за 2018 рік - 3 293,50 грн. Всього сума несплаченої орендної плати та плати за фактичне користування в грошовій формі за весь час використання земельної ділянки, а саме за 2005-2018 р. р. становить 26 893,30 грн.

Всього невиплачена орендна плата та плата за фактичне користування земельною ділянкою в натуральній формі за 2005-2018 р. р. становить: зерно - 21 000 кг; соняшник - 2 100 кг; цукор - 700 кг, солома 14 000 кг.

Виходячи із середніх цін реалізації сільськогосподарської продукції (а. с. 26-27), вартість невиплаченої сільськогосподарської продукції (натуральна форма) становить: 21 000 кг зерна - 136 735,20 грн.; 2 100 кг соняшника - 38 082,90 грн.; 700 кг цукру - 17 066 грн. Всього несплачена орендна плата в натуральній формі в грошовому еквіваленті становить 192 719,10 грн.

Загальна заборгованість по орендній платі та платі за фактичне користування земельною ділянкою у грошовій та натуральній формі становить 219 612,40 грн., вказаний розмір заборгованості також не оспорюється відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що відповідачем не виконано зобов`язання по сплаті орендної плати та безпідставно збережено кошти у вигляді орендної плати за період з 2005 по 2018 р. р., у зв`язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ст. 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Пунктом 2.2 Договору оренди землі (далі Договір) передбачено, що за користування вказаною земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі: 1200 грн. 00 коп. за кожен календарний рік терміну дії Договору відповідно до розрахунків викладених в ч. 1 Додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору, та у формі, склад якої визначається відповідно до ч. 1 Додатку № 1 і викладено в ч. 2 Додатку № 1, який є невід`ємною частини Договору.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між Сторонами, вказується в розрахунку (може коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства) і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Як було встановлено, умови Договору щодо виплати орендної плати не виконувались, наявна заборгованість,сторонами не заперечувалася.

Доводи скаржника про те, що відповідача, як орендаря земельної ділянки, позивач про своє право на земельну ділянку повідомив листом від 09.02.2019., до цього дня він не повідомляв орендаря про свої права на земельну ділянку і відповідачу не було відомо про його право власності на орендовану земельну ділянку, не можуть бути прийняті до уваги.

Так, відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Інші умови Договору оренди земельної ділянки передбачають, що у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи Договір оренди земельної ділянки зберігає чинність для нового власника і повинен бути переукладений відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, Договір не припинив свою дію внаслідок смерті ОСОБА_2 , а тому до позивача, як спадкоємця, враховуючи положення ст.1218 ЦК України, перейшли усі права та обов`язки за вказаним Договором.

Тобто, позивач має право на отримання орендної плати згідно Договору та стягнення заборгованості у разі її виникнення.

Посилання скаржника на те, що позивач на протязі багатьох років не вступав у спадщину та не повідомляв, що є власником земельної ділянки, а сам скаржник з незалежних причин не мав можливості здійснювати виплати сум орендної плати до Договору за 2005-2018 роки, а тому не має підстав для стягнення заборгованості, не можуть бути прийняті до уваги.

За змістом п.2.2 Договору оренди та додатку №1 до Договору, передбачено, що оренда плата вноситься орендарем (1 серпня по 31 грудня), а не сплачується тільки на вимогу орендодавця.

Дані про повідомлення правонаступника щодо можливості отримання орендної плати за договором або її накопичення на депозитному рахунку нотаріусу (ст. 537 ЦК України), відкриттям рахунку на вимогу, чи будь-яким іншим шляхом, відповідачем суду не надано, тобто, відповідно до вимог ст. 537 ЦК України відповідач мав можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса нотаріальної контори, якщо не знав куди відправляти кошти на виконання договірного зобов`язання.

Зазначена позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року справа № 577/3866/17-ц, провадження № 61-58св18, 21 травня 2018 справа № 479/187/17, провадження № 61-4907св18.

Тому, встановивши, що відповідач не розрахувався з позивачем по орендній платі, у розмірі встановленому Договором, суд дійшов правильного висновку про наявність у нього невиконаних зобов`язань по Договору та обов`язок їх виконати за період оренди земельної ділянки в 2005-2018 р.

У зв`язку з наведеним вище, також не є слушними доводи скаржника про застосування строків позовної давності, оскільки відповідач відповідно до Договору мав зобов`язання щорічно сплачувати орендну плату та мав право виконувати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, як то передбачено ст. 537 ЦК України, на що звертає увагу й Верховний Суд у зазначених вище постановах, проте свої зобов`язання належним чином не виконував.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, на законність судового рішення не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволенню.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Фермер - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: