Рішення

від 30.07.2021 по справі 179/767/21

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/767/21

2/179/442/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Т.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Фермер про стягнення заборгованості по орендній платі,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Фермер про стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 17 березня 2003 р. між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Фермер було укладено договір оренди № 249 земельної ділянки площею 4,93 га, який зареєстрований 17 березня 2003 р. Жданівською сільською радою. Строк дії цього договору становив 5 років.

Власник земельної ділянки, яка була передана в оренду ТОВ СГТІ Фермер , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 р., за позивачем в порядку спадкування за заповітом було визнано право власності на земельну ділянку площею 4,93 га, яка належала померлому ОСОБА_3 та 26 грудня 2018 р. в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 4,93 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:1032.

Строк дії договору оренди закінчувався 17.03.2008 р. Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим від нього до ТОВ СГП "Фермер" не надходило письмових заперечень, договір підлягав поновленню на той самий строк, а саме на 5 років, до 17.03.2013 р.

17.03.2013 р. всі орендні правовідносини щодо земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 припинилися, оскільки Законом України Про оренду землі в редакції станом на 17.03.2013 р. не було передбачено повторне поновлення договору оренди земельної ділянки чи продовження його дії. ТОВ СГП Фермер після припинення договірних зобов`язань продовжувало користуватися земельною ділянкою до 2018 року включно.

Оскільки до позивача як до спадкоємця перейшли права та обов`язки, що належали померлому ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, позивач вважає, що має право на отримання орендної плати за договором оренди земельної ділянки укладеного ОСОБА_2 з ТОВ СГП Фермер та плати за фактичне користування земельною ділянкою, а саме з 2005 по 2018 рік, розмір орендної плати визначено відповідно до умов договору саме 1,62335 % від грошової оцінки землі за кожен календарний рік та компенсацію за натуральну форму, згідно додатку № 1 до договору. Оскільки відповідачем у добровільному порядку заборгованість не сплачена просить суд стягнути її з відповідача в загальному розмірі 219 612,40 грн.

Позивачем 19 червня 2021 року отримано ухвалу про відкриття провадження від 28 травня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідачем 04 червня 2021 року отримано ухвалу про відкриття провадження від 28 травня 2021 року та копію позовної заяви з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

15 червня 2021 року відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, де зазначається, що відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки після закінчення дії договору, а саме з 17.03.2013 року підприємство земельну ділянку не використовувало. У зв`язку із тривалим, понад 10 років після смерті орендодавця не об`явленням нового власника, відповідач звертався до Жданівської сільської ради з пропозицією вжити заходи щодо визнання в судовому порядку спадщини (паю) ОСОБА_2 відумерлою. Позивач досяг повноліття у 2007 році, ще під час дії договору оренди, однак орендаря про успадкування прав орендодавця не повідомив. Відповідач прохав застосувати строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду через 8 років і 4 місяці від дати виконання ТОВ СГП Фермер зобов`язання по виплаті орендної плати.

Дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 березня 2003 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Фермер було укладено договір оренди № 249 земельної ділянки площею 4,93 га, який зареєстрований 17 березня 2003 р. Жданівською сільською радою. Строк дії договору становив 5 років, тобто до 17.03.2008 року (а. с. 10-15).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 16).

26 грудня 2018 року в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 4,93 га, кадастровий номер 1222382500:02:002:1032, на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 р., справа № 179/1017/18 (а. с. 17).

Згідно ст. 33 Закону України Про оренду землі в редакції станом на 17.03.2008 р., у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 договір оренди підлягав поновленню на той самий строк, а саме на 5 років, до 17.03.2013 року на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі в редакції станом на 17.03.2008 року.

Зі звернення ТОВ СГП Фермер від 08.06.2018 року до Жданівської сільської ради та листа виконавчого комітету № 1 Магдалинівської селищної ради від 31.03.2021 р. вбачається, що ТОВ СГП Фермер станом на 08.06.2018 року продовжує користуватися земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_2 (а. с. 24-25).

Згідно п. 2.2 договору оренди землі за користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю щороку орендну плату у розмірі у розмірі 1,62335 % від грошової оцінки землі, з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації відповідно до розрахунків викладених в додатку 1, який є невід`ємною частиною договору, та у формі склад якої визначається відповідно до додатку 1 і викладено в додатку 2, який є невід`ємною частиною договору.

Додатком 1 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,62 % від грошової оцінки землі з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації з відрахуванням прибуткового податку (а. с. 12).

Додатком 2 до договору оренди визначено, що Орендодавцем сплачується грошова форма орендної плати, натуральна та відробіткова, а саме:

Натуральна:

-зерно 1500 кг;

-соняшник 150 кг;

-цукор 50 кг;

-солома 1000 кг;

Відробіткова:

-культивація городу до 0,50 га;

-оранка городу до 0,50 га;

-ритуальні послуги (а. с. 13).

14 лютого 2019 року позивачем на адресу відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено заяву-вимогу від 09.02.2019 року де повідомлялося про набуття ним права власності на земельну ділянку, яка перебувала в користуванні ТОВ СГП Фермер . У вказаному листі містилася вимога щодо виплати орендної плати та плати за фактичне користування земельною ділянкою (а. с. 18-21).

Згідно листа Відділу у Магдалинівському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 31.03.2021 р. (а. с. 22-23) нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації, становить:

-станом на 01.01.2005 р. - 73 928,08 грн.;

-станом на 01.01.2006 р. - 76 513,49 грн.;

-станом на 01.01.2007 р. - 76 513,49 грн.;

-станом на 01.01.2008 р. - 78 655,87 грн.;

-станом на 01.01.2009 р. - 90 611,56 грн.;

-станом на 01.01.2010 р. - 95 957,64 грн.;

-станом на 01.01.2011 р. - 95 957,64 грн.;

-станом на 01.01.2012 р. - 168 501,62 грн.;

-станом на 01.01.2013 р. - 168 501,62 грн.;

-станом на 01.01.2014 р. - 168 501,62 грн.;

-станом на 01.01.2015 р. - 210 458,52 грн.;

-станом на 01.01.2016р. - 252 550,22 грн.;

-станом на 01.01.2017 р. - 252 550,22 грн.;

-станом на 01.01.2018 р. - 252 550,22 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої орендної плати та плати за фактичне користування земельною ділянкою та обґрунтованого її розміру суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У відповідності до статті 22 Закону України Про оренду землі орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов`язанням провадиться - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання (п. 4).

В договорі оренди місце виконання орендарем грошового зобов`язання по внесенню орендодавцю орендної плати не встановлено, а тому воно має виконуватися відповідно до п. 4 абзацу 2 частини 1 ст. 532 ЦК України за місцем проживання орендодавця, тобто позивача.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті орендодавця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та до 2018 року земельна ділянка перебувала у користуванні відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи положення ст. 1212 ЦК України у період з 2014 року по 2018 рік, у зв`язку з користуванням відповідачем без достатньої правової підстави земельною ділянкою, відповідач зобов`язаний повернути кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою, але ці кошти були ним безпідставно збережені.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В даному випадку позивачем зареєстрована право на земельну ділянку, отриману в спадщину - 26.12.2018 року, тобто по спливу більш ніж 13 років, після смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема ЗУ Про оренду землі , ЦК, ЗКУ стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Суд вважає таким, що підлягає судовому захисту майновий інтерес позивача на отримання орендної плати та плати за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі, який був визначений договором оренди, а саме з 2005 року по 2018 рік, оскільки земельна ділянка перебувала у користуванні юридичної особи, та підставою такого користування з моменту укладання договору оренди була платність, тобто певна визначена сторонами договору та законом оплата за користування земельною ділянкою. Вказаний обов`язок не припинився, у зв`язку зі смертю орендодавця.

Визначаючи розмір заборгованості зі сплати орендної плати в грошовій формі, суд керується відомостями викладеними у листі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 31.03.2021 року щодо грошової оцінки землі.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) доходи, від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПКУ (18%) - п.п.168.1.1 п 168 1 ст.168 ПКУ.

Згідно з п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу доходи, визначені ст. 163 Кодексу є об`єктом оподаткування військовим збором. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкту оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Так, орендна плата та плата за фактичне користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди в грошовій формі, яка повинна бути сплачена позивачу: за 2005 рік - 964,10 грн.; за 2006 рік - 997,80 грн.; за 2007 рік - 997,80 грн.; за 2008 рік - 1025,80 грн.; за 2009 рік - 1181,70 грн.; за 2010 рік - 1 251,40 грн.; за 2011 рік - 1 251,40 грн.; за 2012 рік - 2 197,40 грн.; за 2013 рік - 2 197,40 грн.; за 2014 рік - 2 197,40 грн.; за 2015 рік - 2 744,60 грн.; за 2016 рік - 3 293,50 грн.; за 2017 рік - 3 293,50 грн.; за 2018 рік - 3 293,50 грн. Всього сума несплаченої орендної плати та плати за фактичне користування в грошовій формі за весь час використання земельної ділянки, а саме за 2005-2018 р. р. становить 26 893,30 грн.

Всього невиплачена орендна плата та плата за фактичне користування земельною ділянкою в натуральній формі за 2005-2018 р. р. становить: зерно - 21 000 кг; соняшник - 2 100 кг; цукор - 700 кг, солома 14 000 кг.

Виходячи із середніх цін реалізації сільськогосподарської продукції (а. с. 26-27), вартість невиплаченої сільськогосподарської продукції (натуральна форма) становить: 21 000 кг зерна - 136 735,20 грн.; 2 100 кг соняшника - 38 082,90 грн.; 700 кг цукру - 17 066 грн. Всього несплачена орендна плата в натуральній формі в грошовому еквіваленті становить 192 719,10 грн.

Загальна заборгованість по орендній платі та платі за фактичне користування земельною ділянкою у грошовій та натуральній формі становить 219 612,40 грн., вказаний розмір заборгованості також не оспорюється відповідачем.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи те, що позивач 26.12.2018 року зареєстрував право власності на земельну ділянку на підставі судового рішення від 23.10.2018 року, а із вказаними вимогами до суду звернувся 24.05.2021 року, відсутні підстави для застосування позовної давності.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання по сплаті орендної плати та безпідставно збережено кошти у вигляді орендної плати за період з 2005 по 2018 р. р., у зв`язку із чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2 196 грн. 12 коп. (а. с. 1), тому витрати по справі слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Фермер (код ЄДРПОУ 30912210; адреса: 51142, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Жданівка, вул. Вишнева, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ):

-кошти за користування земельною ділянкою в розмірі 219 612 грн. 40 коп. (двісті дев`ятнадцять тисяч шістсот дванадцять гривень 40 коп.);

-сплачену суму судового збору в розмірі 2 196 грн. 12 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук