Постанова

від 11.01.2022 по справі 137/1024/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 137/1024/21

Провадження № 22-ц/801/53/2022

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 рокуСправа № 137/1024/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М.,

за участю секретаря Ліннік Я. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Літинської районної ради Вінницької області, Комунального підприємства Літинської районної ради Літинська районна аптека , Вінницької районної ради про розірвання трудового договору,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Зінченком Андрієм Анатолійовичем, на рішення Літинського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 19 жовтня 2021 року в смт. Літин суддею цього суду Желіховським В. М., дата складання його повного тексту не відома,

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Літинської районної ради Вінницької області, Комунального підприємства Літинської районної ради Літинська районна аптека (далі - КП Літинська районна аптека ), Вінницької районної ради про розірвання трудового договору, мотивуючи його тим, що рішенням 5 сесії 6 скликання Літинської районної ради Вінницької області № 75 від 11 березня 2011 року його призначено на посаду завідувача КП Літинська районна аптека , засновником якого є Літинська районна рада Вінницької області .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до рішення від 24 грудня 2020 року Літинська районна рада Вінницької області перебуває у стані припинення, а головою комісії з припинення призначено ОСОБА_2 .

27 липня 2021 року позивачем на адресу голови комісії з припинення ОСОБА_2 було направлено заяву про звільнення його з посади завідувача КП Літинська районна аптека за власним бажанням.

10 серпня 2021 року ОСОБА_1 на адресу голови комісії направив трудову книжку та вимогу здійснити запис про звільнення з проханням провести з ним розрахунок відповідно до вимог законодавства, проте адресат відмовився прийняте поштове відправлення.

19 серпня 2021 року 7 сесією 8 скликання Вінницької районної ради було прийнято рішення № 226, пунктом 3 якого було зобов`язано ОСОБА_1 , як керівника КП Літинська районна аптека , забезпечити приймання-передачу цього підприємства згідно з чинним законодавством України, зокрема, підготувати акт прийому-передачі основних засобів, активів та зобов`язань, що знаходяться на балансі підприємства, та в місячний термін після його затвердження один примірник акту надати виконавчому апарату Вінницької районної ради.

Позивач вважає, що вказане рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, є протиправним та порушує його права.

Крім того, позивачу не здійснено виплати належних йому сум в розмірі 50362,83 грн., не зроблено запис в трудовій книжці про його звільнення та не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про нього як керівника підприємства.

Пославшись на викладене та на положення ч. 1 ст. 38, ст. 47, ст. 116, ст. 117 КЗпП України, ОСОБА_1 просив суд визнати дії Літинської районної ради Вінницької області протиправними та зобов`язати її здійснити запис в трудовій книжці про звільнення його з посади завідувача КП Літинська районна аптека з 10 серпня 2021 року. Стягнути з КП Літинська районна аптека на його користь 50362,83 грн. в якості розрахунку при звільненні та 8457,17 грн. за затримку розрахунку при звільненні. Стягнути з відповідачів судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2021 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У поданих на апеляційну скаргу відзивах Літинська районна рада Вінницької області та Вінницька районна рада зазначили, що оскаржуване рішення вважають законним та обґрунтованим, а тому просять апеляційний суд залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки КП Літинська районна аптека перебувала у комунальній власності Літинської районної ради, яка знаходиться в стані реорганізації, а це підприємство було передано до сфери управління Літинської селищної ради, тому на момент написання позивачем заяви про звільнення з посади за власним бажанням органу управління майном як такого не було, отже і приймати відповідне рішення як Літинська районна рада так і Вінницька районна рада не мали повноважень. Крім того, позивачем не доведено, що відповідачі порушили його право на припинення трудових відносин або створили перешкоди для реалізації такого права. Водночас, позивач заявляє позовні вимоги визнати дії Літинської районної ради Вінницької області протиправними та зобов`язати її здійснити запис в трудовій книжці про звільнення його з посади завідувача КП Літинська районна аптека , проте звільнення не було, а вказані вимоги є похідними.

Із такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05 липня 2010 року ОСОБА_1 на підставі наказу № 77 від 15 березня 2011 року прийнятий на роботу завідувача КП Літинська районна аптека (а. с. 17-18).

Згідно статуту, затвердженого рішенням 6 сесії 5 скликання Літинської районної ради № 102 від 27 грудня 2006 року, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01 березня 2007 року, КП Літинська районна аптека є об`єктом права спільної власності територіальних громад Літинського району Вінницької області, управління яким здійснює Літинська районна рада - орган управління майном (а. с. 13-16).

Пунктом 6.2 вказаного статуту визначено, що до виключної компетенції органу управління майном зокрема належить призначення та звільнення директора підприємства. У п. 6.3 зазначено, що керівник підприємства призначається і звільняється з посади Органом управління майном та уповноваженим ним органом на підставі укладеного контракту.

Рішенням 2 сесії 8 скликання Вінницької районної ради Вінницької області № 40 від 22 грудня 2020 року вирішено розпочати процедуру реорганізації Літинської районної ради шляхом приєднання до Вінницької районної ради (а. с. 41-43).

Пунктом 3 цього рішення встановлено, що Вінницька районна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Літинської районної ради. Головою комісії з реорганізації Літинської районної ради призначено голову Вінницької районної ради - Шутака Ігоря Анатолійовича (пп. 1 п. 4).

31 березня 2021 року Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області направила голові Вінницької районної ради Шутаку І. А. лист за № 463, у якому повідомила про те, що рішенням 1 сесії 8 скликання Літинської селищної ради від 09 грудня 2020 року № 22 Про ініціювання передачі майна до комунальної власності Літинської селищної ради зі спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницького району надано згоду на прийняття до комунальної власності селищної ради цілісного майнового комплексу КП Літинська районна апетка (а. с. 47).

27 липня 2021 року ОСОБА_1 написав на ім`я голови Вінницької районної ради Шутака І. А. заяву про звільнення його з посади завідувача КП Літинська районна аптека за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 10 серпня 2021 року. Просив сформувати комісію та направити відповідальних осіб у двохтижневий термін для передачі основних засобів, матеріальних цінностей та наркотичних засобів (а. с. 21).

05 серпня 2021 року у відповідь на заяву ОСОБА_1 про звільнення з роботи Вінницька районна рада Вінницької області направила лист за № 01-03/663, у якому повідомила, що відповідно до пункту 6.2. статуту КП Літинська районна аптека до компетенції Органу управління майном належить призначення та звільнення директора підприємства, а органом управління КП Літинська районна аптека є Літинська районна рада. Вінницька районна рада не приймала рішень щодо визначення її органом управління КП Літинська районна аптека . За формальними ознаками Вінницька районна рада не наділена повноваженнями органу управління, який в праві приймати рішення щодо забезпечення дострокового припинення повноважень, звільнення з посади завідуючого КП Літинська районна аптека та утворення комісії для передачі основних засобів, матеріальних цінностей та наркотичних засобів (а. с. 40).

09 серпня 2021 року від імені КП Літинська районна аптека на ім`я голови комісії з припинення Літинської районної ради Шутака І. А. направлено лист з проханням повідомити особу, якій буде здійснено передачу майна та документів підприємства. До цього листа долучено підписані інвентаризаційною комісією підприємства акти (а. с. 25).

09 серпня 2021 року ОСОБА_1 на адресу голови комісії з припинення Літинської районної ради Шутака І. А. направив лист з проханням здійснити запис про звільнення його з займаної посади, відповідно до поданої 27 липня 2021 року заяви, та здійснити виплату заробітної плати за відпрацьовані дні серпня і компенсації за невикористані дня відпустки (а. с. 64).

19 серпня 2021 року 7 сесією 8 скликання Вінницької районної ради Вінницької області було прийнято рішення № 226 Про передачу з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст району у комунальну власність Літинської територіальної громади до сфери управління Літинської селищної ради Комунального підприємства Літинської районної ради Літинська районна аптека , пунктом 1 якого передано до сфери управління Літинської селищної ради КП Літинська районна аптека , а пунктом 2 вирішено Літинський районній раді вийти зі складу засновників КП Літинська районна аптека . Пунктом 3 цього рішення зобов`язано ОСОБА_1 , як керівника КП Літинська районна аптека , забезпечити приймання-передачу цього підприємства згідно з чинним законодавством України, зокрема, підготувати акт прийому-передачі основних засобів, активів та зобов`язань, що знаходяться на балансі підприємства, та в місячний термін після його затвердження один примірник акту надати виконавчому апарату Вінницької районної ради (а. с. 9).

27 серпня 2021 року у відповідь на лист ОСОБА_1 від 09 серпня 2021 року про здійснення запису про звільнення з посади завідувача Вінницька районна рада Вінницької області направила лист, у якому повідомила, що до комісії з припинення Літинської районної ради не надходила його заява про звільнення із займаної посади, тому предмет розгляду фактично відсутній. Відповідно до статуту КП Літинська районна аптека підприємство є об`єктом права спільної власності територіальних громад Літинського району Вінницької області, управління яким здійснює Літинська районна рада - орган управління майном. Згідно з п. 6.2. статуту до виключної компетенції Органу управління майном належить призначення та звільнення директора підприємства. Отже компетенцією звільняти керівника КП Літинська районна аптека наділена лише Літинська районна рада чи уповноважений нею орган. Тобто наразі відсутній орган, наділений виключною компетенцією здійснити звільнення ОСОБА_1 . Водночас, ні комісія з припинення Літинської районної ради, ні будь-який з її членів окремо не можуть здійснювати ці повноваження. Для вирішення питання про звільнення можливо звертатися до Літинської селищної ради одразу ж після входження її до складу засновників/учасників КП Літинська районна аптека , затвердження статуту в новій редакції та проведення відповідних реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 65-66).

За приписами ч. ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до частин другої, третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

У статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується.

Водночас, виходячи з наведених положень статті 107 ЦК України, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 910/1879/17).

На підставі викладеного вище, оскільки рішенням 2 сесії 8 скликання Вінницької районної ради Вінницької області № 40 від 22 грудня 2020 року встановлено, що Вінницька районна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Літинської районної ради, яка відповідно до статуту КП Літинська районна аптека є органом управління майном цього підприємства, суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що на момент написання позивачем заяви про звільнення з посади за власним бажанням органу управління майном КП Літинська районна аптека як такого не було.

За таких обставин, оскільки КП Літинська районна аптека перебувала у комунальній власності Літинської районної ради, правонаступником якої є Вінницька районна рада, апеляційний суд дійшов висновку, що остання не виконала вимоги трудового законодавства, не здійснила будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача, тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (OleksandrVolkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004,від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

Встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, направлення цієї заяви голові Вінницької районної ради, який в свою чергу є головою комісії з реорганізації Літинської районної ради, направлення листа з проханням повідомити особу, якій буде здійснено передачу майна та документів КП Літинська районна аптека , з долученням до нього підписаних інвентаризаційною комісією підприємства актів, свідчать про те, що ОСОБА_1 дотримана процедура звільнення із займаної посади завідувача КП Літинська районна аптека .

Водночас, недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. andOthers v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( OleksandrVolkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (BelesandOthers v. theCzechRepublic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); Ефстатіу та та інші проти Греції (EfstathiouandOthers v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); Ешим проти Туреччини (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він зокрема просить звільнити його з посади завідувача КП Літинська районна аптека , проте в прохальній частині такої вимоги не ставить, а просить суд зобов`язати Літинську районну раду Вінницької області здійснити запис в трудовій книжці про звільнення його з вказаної посади з 10 серпня 2021 року.

Згідно зі статутом КП Літинська районна аптека вирішення питання про звільнення директора підприємства відноситься до виключної компетенції органу управління майном, яким, у зв`язку з реорганізацією Літинської районної ради, в порядку правонаступництва на підставі рішення 2 сесії 8 скликання Вінницької районної ради Вінницької області № 40 від 22 грудня 2020 року є Вінницька районна рада.

Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і КП Літинська районна аптека , колегія суддів вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як зобов`язання Вінницької районної ради звільнити ОСОБА_1 з посади завідувача КП Літинська районна аптека з 10 серпня 2021 року.

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Оцінивши доводи позивача в частині вимог щодо стягнення на його користь 50362,83 грн. в якості розрахунку при звільненні та 8457,17 грн. за затримку розрахунку при звільненні, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина першої статті 117 КЗпП України).

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

З матеріалів справи видно, що відповідно до відомості нарахування заробітної плати, відрахувань та податків, пов`язаних із нею за серпень 2021 року станом на 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 нараховано до виплати 50362,83 грн (а. с. 10).

На підставі викладеного вище, оскільки заявлена позивачем сума в якості розрахунку при звільненні підтверджується вказаною вище відомістю та не заперечується відповідачами, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 50362,83 грн. в якості розрахунку при звільненні.

Водночас, вимоги позивача про стягнення 8457,17 грн. за затримку розрахунку при звільненні є необґрунтованими, оскільки станом на час розгляду справи судом він не звільнений з посади завідувача КП Літинська районна аптека , що в свою чергу унеможливлює стягнення коштів за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в законній силі залишатись не може та відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141, п. п. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вважає за необхідне судовий збір в розмірі 2519,79 грн, сплачений за подачу апеляційної скарги, стягнути в рівних частинах з відповідачів на користь позивача.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що позивачем не було сплачено судовий збір за звернення до суду з позовною заявою, тому, оскільки позовні вимоги задоволено частково, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення судового збору за звернення до суду з позовною заявою в розмірі 1685, 43 грн в рівних частинах з відповідачів на користь держави, а в розмірі 130,57 грн - з позивача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Зінченком Андрієм Анатолійовичем, задовольнити частково, рішення Літинського районного суду Вінницької області від 19 жовтня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Вінницьку районну раду звільнити ОСОБА_1 з посади завідувача Комунального підприємства Літинської районної ради Літинська районна аптека з 10 серпня 2021 року.

Стягнути з Вінницької районної ради (код ЄДРПОУ - 21728243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 50362,83 грн в якості розрахунку при звільненні.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути в рівних частинах з Вінницької районної ради (код ЄДРПОУ - 21728243), Літинської районної ради Вінницької області (код ЄДРПОУ - 21728987), Комунального підприємства Літинської районної ради Літинська районна аптека (код ЄДРПОУ - 34788049) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 2519,79 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Стягнути в рівних частинах з Вінницької районної ради (код ЄДРПОУ - 21728243), Літинської районної ради Вінницької області (код ЄДРПОУ - 21728987), Комунального підприємства Літинської районної ради Літинська районна аптека (код ЄДРПОУ - 34788049) на користь держави 1685, 43 грн судового збору, який підлягав сплаті за подачу позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь держави 130,57 грн судового збору, який підлягав сплаті за подачу позовної заяви.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

М.М. Якименко

Повний текст постанови виготовлено 11 січня 2022 року.