Ухвала

від 22.09.2022 по справі 137/1024/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 137/1024/21

провадження № 61-6720ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув касаційну скаргуВінницької районної ради на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Літинської районної ради Вінницької області, Комунального підприємства Літинської районної ради «Літинська районна аптека», Вінницької районної ради про розірвання трудового договору,

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2022 року Вінницька районна рада подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 січня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року касаційну скаргу Вінницької районної ради залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: для надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням причин та наданням доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

На виконання вимог ухвали суду Вінницька міська рада подала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якої посилається на те, що на час отримання ухвали Верховного Суду від 31 березня 2022 року про повернення касаційної скарги з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, було заблоковано загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, в зв`язку з чим заявник був позбавлений можливості підготувати належним чином нормативно-правове обґрунтування підстав касаційного оскарження.

Представник заявника зауважує, що відразу після відновлення загального доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень підготувала касаційну скаргу та подала до Верховного Суду. Зважаючи на непередбачувані форс-мажорні обставини, викликані збройною агресією, враховуючи передбачений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод принцип доступу до правосуддя, Вінницька міська рада вважає, що строк на касаційне оскарження був пропущений з поважних причин та просить його поновити.

Вивчивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Повний текст оскаржуваної постанови складено 11 січня 2022 року. Строк на касаційне оскарження сплинув 10 лютого 2022 року. Касаційну скаргу подано 15 липня 2022 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, встановленого положеннями статті 390 ЦПК України.

З інформації, отриманої з Автоматизованої системи документообігу суду, встановлено, що вперше з касаційною скаргою Вінницька районна рада звернулася до суду 14 лютого 2022 року, що підтверджується скан-копією поштового конверта з трек-номером 2102802676748, тобто, поза межами строку на касаційне оскарження. Водночас, зі скан-копії касаційної скарги, поданої 14 лютого 2022 року, вбачається, що Вінницька районна рада порушувала питання про поновлення строку на касаційне оскарження в зв`язку з тим, що копію оскаржуваної постанови було отримано нею 17 січня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2022 року касаційну скаргу повернуто заявнику на підставі вимог пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, тобто через незазначення підстав касаційного оскарження з переліку, визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України, було отримано заявником 20 квітня 2022 року.

Вдруге з касаційною скаргою Вінницька районна рада звернулася до суду 15 липня 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2022 року подану заявником касаційну скаргу було повернуто у зв`язку із незазначенням підстав касаційного оскарження, а у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, поданому на виконання ухвали Верховного Суду від 08 серпня 2022 року, представник заявника як на поважність причин пропуску звернення із касаційною скаргою посилається на відсутність доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, що зумовило обмеження можливості Вінницької районної ради підготувати належним чином нормативно-правове обґрунтування підстав касаційного оскарження, колегія суддів вважає, що представник заявника в поданій заяві теж не навів достатніх підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, а тому слід відмовити у відкритті касаційного провадження.

Верховний Суд зауважує, що на час звернення із касаційною скаргою (14 лютого 2022 року) представник заявника не був позбавлений можливості скористатися пошуком інформації про постанови Верховного Суду, які були би підставами для касаційного оскарження згідно частини другої статті 389 ЦПК України, в зв`язку з чим він мав можливість належно оформити касаційну скаргу.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Керуючись статтями 185, 392, 393, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вінницької районної ради на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 січня 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Літинської районної ради Вінницької області, Комунального підприємства Літинської районної ради «Літинська районна аптека», Вінницької районної ради про розірвання трудового договору - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров