Постанова

від 11.01.2022 по справі 686/11935/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/11935/21

Провадження № 22-ц/4820/156/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Шевчук Ю.Г.,

учасники справи: апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 ,

представники відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2021 року (суддя Бондарчук В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Фрі Вест , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на його частку,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства Фрі Вест , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на його частку.

Позов мотивувала тим, що вона з 12 жовтня 2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час смерті ОСОБА_8 був єдиним учасником приватного підприємства Фрі Вест . З 17 лютого 2004 року по 10 лютого 2011 року позивачка працювала на посаді директора ПП Фрі Вест , в період з 11 лютого 2011 року по 25 березня 2013 року на посаді головного бухгалтера цього підприємства. Під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , приватним підприємством в особі директора ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 05 грудня 2007 року були придбані нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому в ПП Фрі Вест статутний капітал сформований не був, ОСОБА_8 своїх особистих коштів та будь-якого майна в підприємство не вкладав, нерухоме майно було придбано підприємством виключно за кредитні кошти отримані в АТ УкрСиббанк за кредитним договором від 19 грудня 2007 року. В подальшому позивач, як поручитель за вказаним кредитним договором, повністю погасила кредит отриманий підприємством на купівлю нежитлових приміщень. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 04 листопада 2019 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ПП Фрі Вест про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 1 704 061 грн.

Позивач вважає, що придбане ПП Фрі Вест майно за договором купівлі-продажу від 05 грудня 2007 року, а саме 67/100 нежитлового приміщення літ А-2 , загальною площею 510,1 кв.м, та нежитлові приміщення літ І , і загальною площею 272,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, її та померлого ОСОБА_8 , а тому вона має право на 1/2 частину такого майна.

Посилаючись на зазначене, просила суд визнати частку 67/100 нежитлового приміщення літ А-2 , загальною площею 510,1 кв.м, та нежитлові приміщення літ І , і загальною площею 272,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та її померлого чоловіка ОСОБА_8 ; визнати за позивачкою право власності на 1/2 спільного майна подружжя, а саме: на частку 67/200 нежитлового приміщення літ А-2 , загальною площею 510,1 кв.м, та 1/2 частку нежитлових приміщень літ І , і загальною площею 272,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи правову природу набуття права власності на спірне нерухоме майно ПП Фрі Вест , дійшов висновку що таке нерухоме майно не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Оскільки спірне нерухоме майно було придбано юридичною особою ПП Фрі Вест самостійно, як учасником цивільно-правових відносин, за кошти, що були отримані підприємством за рахунок кредиту, наданого АКІБ УкрСиббанк . Вказане нерухоме майно не було передано власником підприємства як внесок, вклад до статутного фонду приватного підприємства. Статутний капітал ПП Фрі Вест залишився незмінним. Та обставина, що позивачкою було виконано кредитні зобов`язання ПП Фрі Вест перед АКІБ УкрСиббанк за кредитним договором від 19.12.2007 року, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, та яким з ПП Фрі Фест на користь ОСОБА_1 стягнуто 1 704 061,99 грн., свідчить лише про заміну кредитора у грошовому зобов`язанні з огляду на положення частини 2 статті 556 ЦК України та не доводить факт придбання нерухомого майна за рахунок коштів позивачки в період перебування у шлюбі з власником підприємства ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що майно ПП Фрі Вест не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбано юридичною особою самостійно. Апелянт вказувала, що у позові вона звертала увагу, що нерухоме майно ПП Фрі Вест було придбано за кредитні кошти, а не за кошти відсутнього статутного капіталу підприємства і не за особисті кошти одного з подружжя, а тому відповідно до ст.61 СК України, рішення Конституційного Суду України №17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя позивачки та її померлого чоловіка ОСОБА_8 , а відтак їй належить половина цього майна.

Вказувала, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та судову практику, якими встановлено презумпцію спільності майна подружжя набутого під час шлюбу, яка може бути спростована одним із подружжя. Разом з тим, жодних доказів на спростування встановленої законом презумпції спільності майна подружжя, відповідачами по справі не надано.

Вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що майно передане учасником як вклад до статутного капіталу юридичної особи стає об`єктом права власності юридичної особи і не може належати учаснику на праві спільної власності подружжя. Придбання нерухомого майна ПП Фрі Вест за договором купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року було здійснено виключно завдяки зусиллям позивачки, як директора підприємства, за отримані кредитні кошти, які подружжям поверталися АКІБ УкрСиббанк до 2014 року. Звертає увагу, що придбане нерухоме майно перебувало в іпотеці банку, та у разі непогашення заборгованості подружжям, іпотекодержатель звернув би стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості.

У відзивах на апеляційну скаргу представники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_9 , ОСОБА_6 зазначають, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову. За даними правовідносинами майно ПП Фрі Вест належить на праві власності виключно юридичній особі, а тому не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні апелянтка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив їх відхилити.

Представник відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідач ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Представник ПП Фрі Вест в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 жовтня 2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12 жовтня 2007 року.

11 жовтня 2007 року ОСОБА_8 та ОСОБА_1 уклали шлюбний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А., згідно п.1 якого майно, нажите подружжям під час шлюбу, яке підлягає державний реєстрації є особистою приватною власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я зареєстровано рухоме або нерухоме майно.

Відповідно до п.п.4,8 Шлюбного договору акції та цінні папери, придбані під час шлюбу, а також дивіденди до них, будь-які корпоративні права набуті під час шлюбу, а також до моменту його укладення, чи сумісного проживання - належать у випадку його розірвання тому з подружжя, на ім`я котрого оформлене придбання акцій та інших цінних паперів чи корпоративних прав. Майно належне одному з подружжя - за даруванням, спадщиною, або придбане іншим шляхом до реєстрації шлюбу або у відповідності з положенням даного договору, не може бути визнане сумісною власністю подружжя, і при відчуженні (продаж, міна, дарування, здача в оренду, найом) згода другого з подружжя не потрібна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до копії спадкової справи після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину у встановленому законом порядку прийняли ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , які є сторонами у справі.

Постановою приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. від 25 жовтня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва в спільному майні подружжя, після смерті її чоловіка ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки між подружжям був укладений шлюбний договір, яким встановлений правовий режим спільного майна подружжя.

Також судом встановлено, що 25 січня 2001 року ОСОБА_8 здійснив державну реєстрацію ПП Фрі Вест .

Відповідно до Статуту підприємства (в редакції від 25 січня 2001 року), останнє засноване на приватній власності (п.1.1 Статуту).

Згідно п.4.1 Статуту власником і засновником підприємства є ОСОБА_8 . З трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що остання працювала в ПП Фрі Вест з 2004 року по 2013 рік на посадах директора та головного бухгалтера.

05 грудня 2007 року між Державною акціонерною компанією Національна мережа аукціонних центрів та Приватним підприємством Фрі Вест в особі директора Чупріної Ірини Анатоліївни було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу будівель шляхом викупу. За умовами договору покупець набув право власності на нежитлові приміщення в тому числі і спірні літера А-2 загальною площею 510,1 кв.м, та літери І , і загальною площею 272,6 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1 за ціною 1 714 178 грн. 40 коп., які покупець зобов`язувався сплатити протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об`єкт приватизації. На підставі вказаного договору 25 листопада 2014 року за ПП Фрі Вест було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення літ А-2 , І , і , що розташовані по АДРЕСА_1 .

19 грудня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ПП Фрі Вест було укладено кредитний договір №11270752000, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти в сумі 1 767 500 грн. для придбання нежитлових приміщень під заставу нерухомого майна.

Для забезпечення належного виконання зобов`язань було укладено договори застави нерухомого майна, а також договір поруки №166449 від 19 грудня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_1 взяла на себе відповідальність за невиконання ПП Фрі Вест усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору №11270752000.

ОСОБА_1 як поручитель виконала зобов`язання за кредитним договором від 19 грудня 2007 року сплативши кредит в сумі 1 704 061,99 грн., що встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 04 листопада 2019 року у справі №686/18014/19, яким стягнуто з ПП Фрі Вест на користь позивачки 1 704 061,99 грн.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина перша статті 113 цього ж Кодексу).

Частиною першою статті 63 ГК України передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 червня 2019 року в справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.

Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що ПП Фрі Вест є багатогалузевим підприємством та здійснює свою діяльність у будівництві, промисловості, сільському господарстві, зв`язку, на транспорті, в науці та науковому обслуговуванні, торгівлі, матеріально-технічному постачанні, сфері послуг та інших галузях, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Пунктом.5.2 Статуту визначено, що джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески власника, спонсорів, доходи одержані від статутної діяльності, кредити банків та інших кредиторів, придбання майна іншого підприємства, організації, пожертвування окремих громадян.

Відповідно до частин 1-2 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.

За пунктом 4 частини першої статті 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема майна набутого на підставах, що не заборонені законом.

З огляду на викладене, враховуючи те, що спірне нерухоме майно було придбано юридичною особою ПП Фрі Вест самостійно, як учасником цивільно-правових відносин, за кошти, що були отримані підприємством за рахунок кредиту, наданого АКІБ УкрСиббанк , висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову є правильним.

Виконання позивачкою, як поручителем, кредитних зобов`язань ПП Фрі Вест перед АКІБ УкрСиббанк за кредитним договором від 19.12.2007 року, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, та яким з ПП Фрі Фест на користь ОСОБА_1 стягнуто 1 704 061,99 грн., свідчить лише про заміну кредитора у грошовому зобов`язанні з огляду на положення частини 2 статті 556 ЦК України та не доводить факт придбання нерухомого майна за рахунок коштів позивачки в період перебування у шлюбі з власником підприємства ОСОБА_8 .

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судами статей 60, 61,70,71 СК України та статі 368 ЦК України, рішення Конституційного Суду України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 року №916/2813/18, від 21.11.2018 року №372/504/17, від 22.09.2020 року справа №214/6174/15-ц від 09.09.2021 справа №607/6271/17, від 04.09.2019 року справа №450/624/15-ц є безпідставними, оскільки судові рішення ухвалювались за різних встановлених судами фактичних обставин справи.

Так, у вказаних справах предметом позовних вимог є поділ майна подружжя, натомість у справі, що переглядається, спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, яке було придбано юридичною особою ПП Фрі Вест самостійно, як учасником цивільно-правових відносин, за кошти, що були отримані підприємством за рахунок кредиту, наданого АКІБ УкрСиббанк .

При цьому, відповідно до змісту пункту 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц під судовим рішенням в подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) вказала, що у пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас у пункті 2.1 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Отже, передусім статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад, у спадок).

В абзаці п`ятому пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України вказано, що вклад до статутного капіталу та виділене зі спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Це твердження узгоджуватиметься з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України, у якій вказано, що майно приватного підприємства - це об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, якщо виходити з того, що в резолютивній частині мається на увазі приватне підприємство як єдиний майновий комплекс (про що також йдеться в зазначеному абзаці з посиланням на статтю 191 ЦК України), а не лише як юридична особа.

Отже, проведений аналіз свідчить, що висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України, слід розуміти так: статутний капітал приватного підприємства - юридичної особи або майно приватного підприємства - єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).

Іншими словами, пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України охоплює два різні випадки: перший - коли майно передано у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю; другий - коли йдеться про єдиний майновий комплекс, тобто про підприємство в розумінні статті 191 ЦК України, яке не передане як вклад юридичній особі, а використовується одним з подружжя без створення юридичної особи, зокрема, як фізичною особою - підприємцем. Тоді майно, яке входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу (але не частка в статутному капіталі майнового комплексу, бо майновий комплекс не може мати статутного капіталу), може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що спірне нерухоме майно придбано юридичною особою самостійно, як учасником цивільно-правових відносин, ОСОБА_1 не має права вимоги щодо визнання його спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на його частку.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою позову та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 січня 2021 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк