Постанова

від 14.12.2021 по справі 189/1444/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6260/21 Справа № 189/1444/20 Головуючий у першій інстанції: Степанова О. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

при секретарі Піменовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення 3% річних, інфляційних та пені, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 27.07.2018 року між нею та ТОВ Відродження було укладено договір оренди земельної ділянки №56, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1224255100-03-001-9582), загальною площею 6,7699 гектарів, яка знаходиться на території Покровської селищної ради Дніпропетровської області. Договір укладено на термін 7 (сім) років до 31.12.2025 року. Відповідно до п. 4.1 договору, за кожен рік використання землі орендар нараховує орендну плату у грошовій формі в розмірі, що становить 14850,00 грн. з урахуванням податків та зборів (ПДФО, військовий збір, тощо). Відповідно до п. 4.2 договору, орендна плата сплачується до 30 листопада кожного року дії договору оренди. Всупереч умовам договору відповідач свідомо порушує свої обов`язки та систематично не сплачує орендну плату. Так, у 2019 році та у 2020 році відповідач не провів розрахунок за орендну плату землі. Невиплата орендної плати протягом двох років фактично призводить до безкоштовного використання земельної ділянки, що завдає позивачу значних матеріальних труднощів, а передати іншому орендареві землю в оренду неможливо через наявність існуючого договору. Позивачка неодноразово намагалася вжити заходи досудового врегулювання спірних відносин, як в усному порядку, так і в письмовому. Однак, відповідач їх проігнорував. Таким чином, заборгованість відповідача за договором оренди земельної ділянки становить 29700,00 грн. ( 14850,00 грн. + 14850,00 грн.). Згідно п.12.3 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Крім того, згідно положень ЗУ Про оренду землі та враховуючи норми ЦК України, підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Таким чином, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору. Крім того, стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з п. 4.8 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,04% від несплаченої суми за кожний день прострочення. Таким чином, станом на 16.12.2020 року заборгованість по договору оренди земельної ділянки №56 від 27.07.2018 року становить 32930,51 грн., а саме: 29700,00 грн. - прострочена заборгованість за орендну плату; 484,56 грн. - 3% річних; 571,39 грн. - інфляційне збільшення; 2174,56 грн. - пеня. Тому позивач просила стягнути на її користь з ТОВ Відродження вказану заборгованість в загальному розмірі 32930,51 грн. та розірвати договір оренди земельної ділянки №56 від 27 липня 2018 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Відродження .

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Відродження на користь ОСОБА_1 412,74 грн. - 3% річних; 373,48 грн. - інфляційне збільшення; 2013,66 грн. - пеня. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення простроченої заборгованості за орендну плату в сумі 29700,00 грн. та в частині розірвання договору оренди земельної ділянки №56 від 27 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Відродження - відмовлено. Стягнуто з ТОВ Відродження на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 840,80 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ТОВ Відродження в частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки в сумі 29700,00 грн. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки в сумі 29700,00 грн. визнано нечинним. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Відродження про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки в сумі 29700,00 грн.закрито.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.7699 га, розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1224255100:03:001:9582, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії ННК №205427, виданого нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 24.07.2018 року за №2223 (а.с.13,14).

27 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Відродження було укладено договір оренди земельної ділянки №56, який зареєстрований 03.12.2018 року виконавчим комітетом Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області за №29238009 (а.с. 8-11,15-16).

Крім того, 27 липня 2018 року між сторонами було складено Акт приймання-передачі земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки №56 (а.с.12).

Згідно п. 1.1 договору оренди №56 від 27.07.2018 року, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1224255100-03-001-9582, загальною площею 6,7699 гектарів, яка знаходиться на території Покровської селищної ради Дніпропетровської області.

За змістом пункту 3.1 договору оренди, його укладено на термін 7 (сім) років до 31.12.2025 року.

Відповідно до п. 4.1 вказаного вище договору, за кожен рік використання землі орендар нараховує орендну плату у грошовій формі в розмірі, що становить 14850,00 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.) з урахуванням податків та зборів (ПДФО, військовий збір, тощо).

Орендна плата сплачується до 30 листопада кожного року дії договору оренди. У разі неврожаю з природних причин (посухи, морози, тощо), строк видачі орендної плати може бути подовжено орендарем до 30 квітня наступного року, але не звільняє орендаря від обов`язку оплати орендної плати за даний період (п. 4.2 договору оренди №56 від 27.07.2018 року).

Згідно п. 4.8. вказаного вище договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,04% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

15 серпня 2020 року позивачкою на адресу відповідача була направлена претензія-вимога, якою вона вимагала протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання даної претензії-вимоги, але не пізніше 02 вересня 2020 року, сплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість за користування земельною ділянкою, в сумі 29700,00 грн. (а.с.17, 18, 19).

Зазначена вище претензія-вимога була отримана відповідачем 20.08.2020 року (а.с.20).

01 грудня 2020 року, на адресу відповідача була направлена претензія-вимога, якою позивачка вимагала протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання даної претензії-вимоги, сплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість за користування земельною ділянкою, в сумі 29700,00 грн. (а.с. 21, 22, 23). Вказана претензія-вимога була отримана відповідачем 07.12.2020 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.24).

Судом також встановлено, що позивач отримала орендну плату за користування її земельною ділянкою за 2019 рік в сумі 14850,00 грн. та орендну плату за 2020 рік в сумі 14850,00 грн., що підтверджується копією відомості на виплату готівки №1 та копією відомості на виплату готівки №2 (а.с. 49, 50).

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України Про оренду землі .

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом д частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати .

Разом з тим, як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; враховуючи зміст позовної заяви, яка подана 18 грудня 2020 року, відповідно до якої позивачем свої вимоги про розірвання договору оренди обґрунтовані посиланням на факт несплати відповідачем орендної плати за 2019 та 2020 роки; встановивши спростування відповідачем доводів позивача та представлення доказів своєчасної сплати ОСОБА_1 орендної плати за 2020 рік в сумі 14850,00 грн. (а.с. 50); приймаючи до уваги недоведення позивачем систематичного (більше одного разу) невиконання ТОВ Відродження умов договору, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимоги про розірвання договору оренди землі №56 від 27.07.2018 року .

З наданих сторонами доказів вбачається наявність факту несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати позивачці за 2019 рік в сумі 14850,00 грн. Так, відповідно до копії відомості на виплату готівки №1 з орендної плати за землю за 2019 рік, вона була виплачена у строк з 29.10.2020 року до 03.11.2020 року, всупереч погодженого сторонами строку до 30 листопада 2019 року (п. 4.2 договору оренди №56 від 27.07.2018 року).

Відповідачем не надано доказів того, що затримка виплати орендної плати за 2019 рік сталась внаслідок неврожаю з природних причин (посухи, морозів, тощо), що б давало можливість орендарю подовжити строк видачі орендної плати до 30 квітня 2020 року.

Однак, несвоєчасна виплата відповідачем орендної плати за 2019 рік у жовтні-листопаді 2020 року не є систематичною несплатою орендної плати (два та більше випадки), а тому не може бути підставою для розірвання договору оренди землі.

Посилання апелянта на те, що вона отримала орендну плату за 2019-2020 роки вже після звернення до суду з позовом, а саме в січні 2021 року, є недоведеним. Згідно наданих відповідачем копій відомостей на виплату готівки, ОСОБА_1 отримала від ТОВ Відродження орендну плату за 2019 та 2020 рік по 14850,00 грн. за кожен рік у строк з 29.10.2020 року до 03.11.2020 року, про що поставила свій підпис. Будь-яких інших дат отримання позивачкою грошових коштів відомості на виплату готівки не містять (а.с. 49-50).

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у вказаних вище відомостях на виплату готівки інформації про призначення платежів, у зв`язку з чим позивачці було незрозуміло за що саме вона отримує кошти, спростовується змістом вказаних відомостей. У відомості №1 та №2 на виплату готівку зазначено, зокрема: орендна плата за землю за 2019 р. та, відповідно, оренда плата за землю за 2020 р. (а.с. 49, 50).

Крім того, на підставі ст. 549 ЦК України боржник за невиконання, або неналежне виконання договірних зобов`язань повинен сплатити неустойку (штраф, пеню). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 4.8. договору оренди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,04% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено вище, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем з оплати орендної плати земельної ділянки за 2019 рік, а саме, з 01.12.2019 по 03.11.2020 року, а отже і є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача на суму боргу 14850,00 грн. за вказаний період інфляційних втрат у розмірі 373,48 грн., 3% річних в сумі 412,74 грн. та пені в розмірі 2013,66грн.

Колегія також звертає увагу, що позивач, згідно змісту апеляційної скарги, не заперечує факт отримання нею грошових коштів у розмірі 14850,00 грн. та 14850,00 грн. згідно відомостей на виплату готівки №1 та №2. Крім того, апеляційна скарга не містить непогодження із розміром стягнутих судом першої інстанції грошових коштів 3% річних (412,74 грн.), інфляційного збільшення (373,48 грн.) та пені (2013,66 грн.).

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 412,74 грн., інфляційних у розмірі 373,48 грн., пені в сумі 2013,66 грн.; та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про розірвання договору оренди земельної ділянки №56 від 27 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Відродження .

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 412,74 грн., інфляційних у розмірі 373,48 грн., пені в сумі 2013,66 грн.; та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про розірвання договору оренди земельної ділянки №56 від 27 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Відродження - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова