Рішення

від 12.01.2022 по справі 520/25152/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 січня 2022 року № 520/25152/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Кегичівської селищної ради (вул. Волошина, буд. 33,смт. Кегичівка,Красноградський район, Харківська область,64003, код ЄДРПОУ 04396963) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення XVII сесії VIII скликання від 30 вересня 2021 року №4004 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 ";

-зобов`язати Кегичівську селищну раду на найближчій сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ).

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що ОСОБА_1 , керуючись частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, звернувся до Кегичівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею до 2,0000 га із земель комунальної власності, яка знаходиться за межами населених пунктів. До вищезазначеного клопотання, Позивачем до клопотання було додано графічні матеріали (викопіювання з Публічної кадастрової карти України) на якому було зазначено бажане місце розташування земельної ділянки до якої найближчим кадастровим номером є 6323182700:02:000:0198) з копіями документів, що посвідчують особу у відповідності до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України. Вищевказане клопотання з документами було отримане Відповідачем від 10.09.2021 року, вхідний №6435/04-16 від 10 вересня 2021 року.

30 вересня 2021 року Кегичівською селищною радою було прийнято рішення XVII сесії VIII скликання від 30 вересня 2021 року №4004 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 .

У оскаржуваному рішенні у якості підстави для відмови зазначалося, що бажана до відведення у власність земельна ділянка, розташована за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області (колишня Медведівська сільська рада), представлена колективними пасовищами. З огляду на вимоги Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) щодо можливого до паювання таких земель до 01 січня 2025 року, а також те, що відведення бажаної земельної ділянки одній особі суперечить інтересам широкого кола жителів територіальної громади на вільний доступ до таких земель, безперешкодне їх використання за цільовим призначенням Кегичівська селищна рада вирішила: Відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів, для ведення особистого селянського господарства.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом вважає, що рішення Кегичівської селищної ради XVII сесії VIII скликання від 30 вересня 2021 року №4004 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 є протиправним, безпідставним та немотивованим у відповідності до норм, що регулюють земельні відносини та порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, зазначені Відповідачем підстави відмови не відповідають тим, які визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України, цей перелік є вичерпним, а наміри узаконити земельну ділянку під громадські пасовища не є підставою для відмови особі у реалізації гарантованого Конституцією права на землю, що порушує конституційне право Позивача на норми безоплатної передачі земельних ділянок, передбачені статтею 121 Земельного кодексу України.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписи ч. 2 ст. 4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно п. "а" ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

За правилами пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. ч. 3-4 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам закону.

Пунктом 21 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" (далі - Закон № 2498-VIII) (з 01.01.2019) землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Разом з тим, згідно з вищезазначеним Законом до "земельних ділянок, сформованих за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності" належать: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації, заболочені землі, землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку, землі під полезахисними лісовими смугами, землі під водними об`єктами, землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності, землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна, землі, які передаються до запасу та резервного фонду, інші землі не сільськогосподарського призначення.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до Кегичівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею до 2,0000 га із земель комунальної власності, яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради Харківської області.

До вказаного клопотання Позивачем додано копії паспорту громадянина України, копія ідентифікаційного коду; графічні матеріали із зазначенням місця розташування земельної ділянки.

За наслідком розгляду вказаної заяви Кегичівською селищною радою прийнято рішення XVII сесії VIII скликання від 30 вересня 2021 року №4004 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею до 2,0000 га, розташованої на території Кегичівської селищної ради.

Суд вказує, що питання розпорядження колективними землями регулюється спеціальним законом, а саме Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

У спірному рішенні Кегичівська селищна рада в основу підстав для відмови позивачу у відведенні земельної ділянки покладено саме належність бажаної земельної ділянки до земель колективної власності.

Визначена позивачем у графічному матеріалі земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення, вид угідь пасовища, вказане підтверджується схемою поділу земель колективної власності КСП Дружба Кегичівського району Харківської області (завірена копія фрагменту схеми поділу додається).

При цьому, належність бажаної до відведення позивачу земельної ділянки до земель колективної власності підтверджується наступним.

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР-15-00-000260, виданий колективному сільськогосподарському підприємству Дружба , розташованого на території с. Медведівка Кегичівського району Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 4, на загальну площу 2250,1 гектарів землі в межах, згідно із планом, який є складовою частиною Державного акту. При цьому, бажана до відведення позивачу земельна ділянка знаходиться саме в масиві земель колективної власності.

У встановленому законодавством порядку, шляхом розпаювання КСП Дружба , його члени отримали право на земельні частки (паї) - ріллю, в той час, як пасовища та сіножаті залишилися у колективній власності, що підтверджується витягом з протоколу №2 загальних зборів членів реформованого КСП Дружба .

Разом з цим, відповідно до статті 14і Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . члени колективного сільськогосподарського підприємства Дружба або їх спадкоємці до 1 січня 2025 року мають право здійснити розподіл земельних ділянок, що залишилися у колективній власності.

Отже, вищевикладене дає суду підстави зробити висновок, що бажана до відведення земельна ділянка дійсно належить до колективних земель, вид угідь пасовища. Тому відведення таких земель призведе до порушення законних прав та інтересів членів колективного сільськогосподарського підприємства Дружба з огляду на можливість розподілення таких земель.

Щодо твердження позивача, що на момент прийняття оскаржуваного рішення у відповідача були відсутні підстави вважати, що земельна ділянка, яка була зазначена на схемі (графічних матеріалах) доданих до клопотання позивача відносилась до земель пасовища є, на думку суду, передчасним та таким, що ґрунтується виключно на власних домислах, що цілком спростовується матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у розумінні частини 7 статті 118 Земельного кодексу України є саме невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд вказує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідач надав підтвердження правомірності прийнятих своїх дій, а відтак довів правомірність того, що він діяв у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, оскаржувані постанови прийняті з урахуванням всіх обставин, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Кегичівської селищної ради (вул. Волошина, буд. 33,смт. Кегичівка, Красноградський район, Харківська область, 64003, код ЄДРПОУ 04396963) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.В.Зінченко