Постанова

від 16.12.2021 по справі 160/8981/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8981/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Фермерського господарства "ЛАШКУЛ"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 року (головуючий суддя Захарчук-Борисенко Н.В.)

в адміністративній справі №160/8981/21 за позовом Фермерського господарства "ЛАШКУЛ" до відповідача Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство "ЛАШКУЛ " звернувся 04.06.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області, яка полягає у відмові переоформлення на суб`єкта господарювання - фермерського господарства ЛАШКУЛ - права власності на земельну ділянку площею 22,1 гектара, кадастровий номер 1220385500:01:001:0048, у межах згідно з планом зовнішніх меж землекористування для організації фермерського господарства, якою воно користується на підставі державного акту на право постійного користування землею № 207, виданого 30 червня 1993 року Апостолівською районною радою народних депутатів Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства як юридичної особи;

- зобов`язати Зеленодольську міську раду Дніпропетровської області вчинити певну дію: переоформити на фермерське господарство ЛАШКУЛ право власності на земельну ділянку площею 22,1 гектара, кадастровий номер 1220385500:01:001:0048, у межах згідно з планом зовнішніх меж землекористування для організації фермерського господарства, якою воно користується на підставі державного акту на право постійного користування землею № 207, виданого 30 червня 1993 року Апостолівською районною радою народних депутатів Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. В обґрунтування позову вказує, що представник ФГ "Лашкул" звернулась 25.11.2020 на адресу голови Зеленодольської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровської області, у якій просила винести, виходячи з засад законності, рішення про переоформлення на фермерське господарство Лашкул права власності на земельну ділянку площею 22,1 гектара у межах згідно з планом зовнішніх меж землекористування для організації фермерського господарства, на підставі державного ату на право постійного користування землею № 207, виданого 30.06.1993 року Апостилівською районною радою народних депутатів Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_1 саме для ведення селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Проте відповідачем відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви без зазначення мотивів, без визначення норм законодавства які забороняють чи не допускають передачу земельної ділянки у власність фермерського господарства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст. 141 Земельного кодексу України які є виключними, з аналізу норм цієї статті можна зробити висновок, що право постійного користування земельною ділянкою фермерським господарством не припиняється у разі смерті голови господарства. Суд зазначив, що передача земельної ділянки у комунальну власність не слугує підставою її вилучення у користувача та не позбавляє останнього права постійного користування такою земельною ділянкою.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вказує, що даній справі позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Його право не було реалізовано внаслідок відмови відповідача в погодженні проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку судами не встановлено. Також позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкту владних повноважень, яке перешкоджає йому в оформленні документів на земельну ділянку. Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Зазначає, що статтею 186-1 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні. Відтак, відповідач мав право і повноваження відмовити у задоволенні заяви виключно з підстави непогодження ним проекту землеустрою з вказанням його недоліків, для усунення яких він повинен надати розумний строк. І тільки у випадку неусунення цих недоліків у визначений строк, відповідач міг відмовити у задоволенні моєї заяви. Інших підстав законом не передбачено. Однак суд першої інстанції зробив висновок про те, що право на безоплатну приватизацію землі належить виключно громадянам України, отже відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не має повноважень передати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність юридичній особі.

Вказує, що відповідно до статті 8 Закону №973-ІV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою. Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Голова Фермерського господарства Лашкул - ОСОБА_2 звернулась 25.11.2020 на адресу голови Зеленодольської об`єднаної територіальної громади Криворізького району Дніпропетровській області, із заявою у якій зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник переходить до цього господарства, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство, проте, з незрозумілих їй правових підстав, 21.06.2018 відділом в Апостилівському районні Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було здійснено державну реєстрацію належної на праві власності, виходячи з правової позиції викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.09.2020 у справі 171/443/18-ц, фермерському господарству Лашкул земельної ділянки площею 22,1 га, а вже 27.09.2018 наказом головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення належну ФГ Лашкул у комунальну власність. Таким чином відбулось незаконне відчуження належної ФГ Лашкул земельної ділянки площею 22, 1 га, у зв`язку з чим ОСОБА_2 просить винести рішення з засад законності, про переоформлення на фермерське господарство Лашкул права власності на земельну ділянку, на підставі державного акту на право постійного користування землею № 207 виданого 30.06.1993 року.

У відповіді виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 15.12.2020 №3850/02-11 зазначено, що чинним законодавством не передбачена можливість переоформлення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою із постійного користування у власність фермерського господарства. Земельна ділянка залишається в постійному користуванні фермерського господарства до моменту його припинення або до відмови від земельної ділянки.

Позивач вважає, що вказаними рішеннями відповідача порушено право фермерського господарства на оформлення земельної ділянки у власність.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення (в частині задоволених позовних вимог) в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Земельного кодексу України.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

У частині 7 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що право на безоплатну приватизацію землі належить виключно громадянам України, при цьому, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не має повноважень передати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність юридичній особі.

Зокрема, у відповіді виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 15.12.2020 №3850/02-11 зазначено, що чинним законодавством не передбачена можливість переоформлення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою із постійного користування у власність фермерського господарства. Земельна ділянка залишається в постійному користуванні фермерського господарства до моменту його припинення або до відмови від земельної ділянки.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначена відповідь виконавчого комітету Зеленодольської міської ради від 15.12.2020 №3850/02-11 не порушує права позивача.

Так, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № 207, земельна ділянка, площею 22,1 га, кадастровий номер 1220385500:01:001:0048, надана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, Наказом головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, №4-67/15-19-СГ від 09.01.2019 року, вищезазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності була передана в комунальну власність Зеленодольської міської ради .

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст. 141 Земельного кодексу України.

Зокрема, Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Аналіз норм цієї статті дає підстави для висновку, що право постійного користування земельною ділянкою фермерським господарством не припиняється у разі смерті голови господарства.

Передача земельної ділянки у комунальну власність не слугує підставою її вилучення у користувача та не позбавляє останнього права постійного користування такою земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вказав, що доводи позивача, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, водночас відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, доведено правомірність своїх дій/рішень.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ЛАШКУЛ" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 16.12.2021 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 30.12.2021.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова