Постанова

від 12.01.2022 по справі 320/4257/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4257/19 Суддя першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фармасел до Головного управління ДПС у Київській області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фармасел (далі - Позивач, ТОВ Фармасел ) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 16.07.2019 №0060885606 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що помилкове перерахування єдиного внеску на інший бюджетний рахунок за умови вчинення платником всіх необхідних дій, спрямованих на перерахування коштів на правильний рахунок, не може бути підставою для висновку про несплату єдиного внеску у визначений законом строк, що виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом залишено поза увагою факт несплати Позивачем суми єдиного внеску на належний рахунок у період до 22.05.2019, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Крім того, підкреслює, що відповідальність за заповнення реквізитів розрахункового документа лежить на платнику, а відтак він має нести негативні наслідки, пов`язані із допущенням помилок. Окремо наголошує на неврахуванні судом практики Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

Після усунення визначених в ухвалі від 13.10.2021 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Фармасел просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд вірно наголосив на тому, що допущена підприємством помилка не свідчить про несплату єдиного внеску, позаяк кошти були перераховані на відповідні рахунки ДПС у Казначействі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2021 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ТОВ Фармасел згідно платіжних доручень від 07.05.2019 № 646, від 07.05.2019 № 647, від 07.05.2019 № 35, від 07.05.2019 № 648 здійснило перерахування коштів за реквізитами на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ГУ ДФС у Київській області (Вишгород Р.), код ЄДРПОУ 39393260, МФО банку 899998 (а.с. 18-21).

ТОВ Фармсел подано до начальника Вишгородського управління ГУ ДФС у Київській області заяву від 22.05.2019 № 22/5, в якій підприємство просило перевести кошти з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у ГУ ДФС у Київській області (Вишгород Р.), код ЄДРПОУ 39393260, МФО банку 899998, на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ГУ ДФС у Київській області (Бородян Р.), код ЄДРПОУ 39393260, МФО банку 899998, у зв`язку тим, що зазначені кошти були сплачені помилково (а.с. 17).

Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податків кошти по сплаті єдиного внеску надійшли на правильний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ГУ ДФС у Київській області (Бородян Р.), код ЄДРПОУ 39393260, МФО банку 899998, лише 22.05.2019 (а.с. 41-55).

У зв`язку з порушенням строків сплати єдиного внеску Відповідачем було прийнято рішення від 16.07.2019 № 0060885606 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на Позивача накладено штраф у розмірі 38 611,55 грн та нараховано пеню у розмірі 386,07 грн (а.с. 22-23).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 16, 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. ст. 43, 45 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), ст. ст. 1, 4, 6, 9, 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон), а також Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) та, з урахуванням практики Верховного Суду, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки перерахування єдиного внеску на інший казначейський рахунок не може свідчити про його несвоєчасну сплату.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 указаного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За правилами ч. ч. 5 - 10 ст. 9 Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску;

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Розрахункове обслуговування органу доходів і зборів здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

При цьому, згідно ч. 11 ст. 9 Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Приписи ч. 10 ст. 25 Закону та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону визначають, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відтак, виключно несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску свідчить про виникнення у контролюючого органу правових підстав для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені.

Разом з тим, як було вірно зазначено судом першої інстанції, Позивачем було перераховано єдиний внесок за квітень 2019 року до 20.05.2019 та здійснено перерахування коштів за реквізитами на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ГУ ДФС у Київській області (Вишгород Р.), код ЄДРПОУ 39393260, МФО банку 899998, тобто своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями від 07.05.2019 № 646, від 07.05.2019 № 647, від 07.05.2019 № 35, від 07.05.2019 № 648.

Крім того, 22.05.2019 Позивачем було подано заяву з проханням перевести кошти з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у ГУ ДФС у Київській області (Вишгород Р.), код ЄДРПОУ 39393260, МФО банку 899998, на рахунок № НОМЕР_2 відкритий у ГУ ДФС у Київській області (Бородян Р.), код ЄДРПОУ 39393260, МФО банку 899998, у зв`язку тим, що зазначені кошти були сплачені помилково.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, з урахуванням ряду правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 16.06.2015 у справі № 21-377а15 та від 02.12.2015 у справі №826/6059/13-а, а також Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 у справі №813/676/17, від 12.06.2018 у справі №826/1/16, від 14.05.2018 у справі №813/2747/16, від 17.01.2018 року у справі №2а-2686/09/2670, від 28.05.2019 у справі №826/24675/15, від 06.10.2020 у справі №804/14569/15, від 18.12.2020 у справі № 822/5450/15, від 01.04.2021 у справі № 810/3355/17, від 27.05.2021 у справі № 140/2192/19, помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного внеску свого обов`язку.

Колегією суддів враховується, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України).

Згідно ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Таким чином, усі надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття єдиний казначейський рахунок визначене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882 (далі - Положення №122), як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

У відповідності до пункту 2.1 Положення №122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Отже, всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом й у постанові від 01.07.2021 у справі № 813/2772/16.

У розрізі наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення номеру рахунку та/або коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання.

Указана правова позиція знайшла своє відображення й у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №826/9800/16.

Отже, сплата коштів до відповідного бюджету за грошовими зобов`язаннями Позивача здійснена своєчасно на рахунок в органи казначейства, а помилкове зазначення рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного бюджету. Тому, оформлення платіжного доручення на неправильний рахунок не може вважатися підставою для висновку про несплату Позивачем податкового зобов`язання та застосування до нього відповідних санкцій.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 №805/171/17-а підкреслено, що чинним законодавством передбачено відмінні за своїм змістом поняття: сплата податку та зарахування податку . Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов`язкових платежів).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Позивачем виконано обов`язок із сплати єдиного внеску, а тому спірне рішення від 16.07.2019 №0060885606 підлягає скасуванню.

Посилання Апелянта на обґрунтованість застосування до платника штрафних санкцій і нарахування пені з огляду на те, що наслідком сплати єдиного внеску Позивачем на неправильний рахунок було помилкове зазначення ним іншого рахунку, а відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документа і подала його до обслуговуючого банку (п. 2.3 гл. 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.04.2004 №22), судовою колегією у розрізі спірних правовідносин оцінюється критично, оскільки, як вже було неодноразово підкреслено вище, помилкове зазначення ТОВ Фармасел іншого казначейського рахунку при сплаті єдиного внеску не призвело до ненадходження коштів до бюджету.

Крім того, судова колегія відхиляє посилання ГУ ДПС у Київській області на постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №825/2359/15-а, від 21.05.2020 у справі №1.380.2019.001414, від 04.09.2020 у справі №826/877/16, від 06.05.2020 у справі №804/1290/16, оскільки вони є нерелевантними до спірних правовідносин.

Так, у справі №826/877/16 спірним було питання правомірності зарахування контролюючим органом сум сплаченого єдиного внеску за попередні періоди, за які існувала заборгованість. Такі ж самі правовідносини були предметом судового розгляду й у справах № 1.380.2019.001414 та №825/2359/15-а. У свою чергу, у справі №804/1290/16 Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення про застосування штрафних санкцій через те, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Натомість спірним у справі, рішення в якій є предметом апеляційного перегляду, є рішення про застосування штрафних санкцій через несвоєчасну сплату платником, на думку контролюючого органу, єдиного внеску, який, як було встановлено вище, сплачено своєчасно, однак на інший казначейський рахунок.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено 12 січня 2022 року.