Постанова

від 12.01.2022 по справі 243/5398/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 243/5398/21

Номер провадження 22-ц/804/110/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді Мірути О.А.

суддів Тимченко О.О., Канурної О.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Гладуха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СК-ЛТД у цивільній справі № 243/5398/21 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю СК-ЛТД до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області, третя особа Фермерське господарство Донецьке , про визнання права оренди та зобов`язання зареєструвати право (суддя Пронін С.Г.), повний текст рішення складений 20 вересня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

28 травня 2021 року ТОВ СК-ЛТД звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області, третя особа Фермерське господарство Донецьке , в наступному уточнивши свої позовні вимоги (а.с. 84-89), просило: визнати укладеним між ТОВ СК-ЛТД та громадянкою ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:12:000:1025 від 01 січня 2021 року в наступній редакції (договір додається); скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області про державну реєстрацію речового права, номер запису 41344964 від 02.04.2021, а саме право оренди земельної ділянки загальною площею 3,4505 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1025; зобов`язати Виконавчий комітет Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області провести державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 01.01.2021 року укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю СК-ЛТД до ОСОБА_1 , предметом якого є право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1424256200:12:000:1025; стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову ТОВ СК-ЛТД зазначило, що 22 травня 2021 року їм стало відомо, що відповідачем ОСОБА_1 було порушено його правомірне очікування на укладання договору оренди земельної ділянки. Так, 15 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою до ТОВ СК-ЛТД та просила укласти договір оренди належної їй на праві приватної власності земельної ділянки. ТОВ СК-ЛТД пропозицію прийняло, але зареєструвати право оренди відповідно до вимог чинного Земельного Кодексу не змогло, так як в суді знаходився спір щодо розірвання договору оренди цієї земельної ділянки з попереднім орендарем. Відповідач ОСОБА_1 запевнила ТОВ СК-ЛТД , що після отримання рішення суду вона зареєструє припинення права попереднього орендаря, підпише і зареєструє договір оренди з ТОВ СК-ЛТД , який надав ОСОБА_1 5000,00 гривень на оплату судових витрат, пов`язаних з розірванням попереднього договору. З травня 2018 року до теперішнього часу ТОВ СК-ЛТД користується земельною ділянкою та сплачує відповідачу ОСОБА_1 орендну плату. ТОВ СК-ЛТД неодноразово нагадувало ОСОБА_1 про необхідність зареєструвати розірвання договору з попереднім орендарем, враховуючи, що рішення суду відповідач отримала 17 грудня 2019 року. В липні 2020 року на законодавчому рівні змінилась форма договорів оренди. Після неодноразових нагадувань про необхідність належним чином оформити відносини сторін, 27 квітня 2021 року ТОВ СК-ЛТД надіслав на адресу відповідача ОСОБА_1 лист, до якого долучив договір оренди підписаний з боку ТОВ СК-ЛТД та запропонував протягом двох тижнів зареєструвати розірвання попереднього договору оренди та підписати договір з ТОВ СК-ЛТД . ОСОБА_1 протягом двох тижнів з моменту отримання листа та договору, відповідь не надала, підписаний ТОВ СК-ЛТД договір не повернула. 22 травня 2021 року, з метою перевірки реєстрації ОСОБА_1 розірвання попереднього договору оренди, ТОВ СК-ЛТД замовив з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку інформацію, з якої стало відомо, що 02 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_1 зареєструвала припинення попереднього права оренди і того ж дня передала право оренди на свою ділянку з третьою особою по справі - Фермерським господарством ДОНЕЦЬКЕ . Вважає, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями порушила права ТОВ СК-ЛТД , оскільки товариство мало правомірні очікування, що після реєстрації розірвання попереднього договору оренди саме воно набуде законних підстав права оренди спірної земельної ділянки.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю СК-ЛТД до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області, третя особа: Фермерське господарство Донецьке , про визнання права оренди та зобов`язання зареєструвати право, - відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями порушила права ТОВ СК-ЛТД , оскільки відповідач ОСОБА_1 у цивільно-правові зобов`язання з ТОВ СК-ЛТД не вступала, ніякого договору оренди земельної ділянки не укладала, не отримувала та не підписувала, а розпорядилася належною їй земельною ділянкою на власний розсуд, уклавши договір оренди з Фермерським господарством ДОНЕЦЬКЕ , зареєструвала його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, даний договір є чинним, та на момент розгляду даного спору питання щодо його недійсності перед судом не ставилося, а тому позовні вимоги щодо визнання укладеним між ТОВ СК-ЛТД та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:12:000:1025 від 01 січня 2021 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесений Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області про державну реєстрацію речового права, номер запису 41344964 від 02.04.2021, а саме право оренди земельної ділянки загальною площею 3,4505 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1025 та щодо зобов`язання Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області, провести державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 01.01.2021 року укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю СК-ЛТД до ОСОБА_1 , предметом якого є право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1424256200:12:000:1025, є похідними вимогами від заявленої основної вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено, а тому також не підлягають задоволенню.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не тільки не захистив порушених прав позивача, але взагалі не встановив фактів порушення або не порушення прав позивача, зазначених в позовній заяві.

Зазначає, що під час ухвалення рішення судом не було вирішено питання щодо достовірності підпису відповідача на письмових поясненнях, а також щодо уточнених позовних вимог, які були заявлені позивачем.

Додають, що судом не було відображено та не винесено ухвалу про уточнення позовних вимог. Крім того, позивачем заявлено клопотання про необхідність призначення почеркознавчої експертизи у справі, оскільки представник відповідача не заперечувала, що ОСОБА_1 підписувала заяву про укладення з нею договору та підписувала акт приймання передачі земельної ділянки. Звертає увагу суду. що судом першої інстанції не було вирішено питання щодо призначення почеркознавчої експертизи.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзивів на апеляційну скаргу не поступало.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача адвокат Статіва О.В. в судовому засіданні апеляційного суду, підтримала викладені доводи у поданій нею апеляційній скарзі та просила її задовольнити, скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Федорової В.П., неявка визнана неповажною.

Апеляційний суд визнав можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається з інформаційної довідки Товариство з обмеженою відповідальністю СК-ЛТД , ідентифікаційний код юридичної особи 23124940, зареєстровано як юридична особа та знаходиться за адресою: вул. Аграрна, буд. 11 м. Слов`янськ, Донецька область, 84118. Керівником даного товариства є ОСОБА_2 . Види діяльності товариства: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); допоміжна діяльність у рослинництві; складське господарство; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду вантажних автомобілів; надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДН № 096595, виданого на підставі рішення Райгородоцької селищної ради народних депутатів від 05.06.2002 р. № 24/2-40 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1400106382013 від 18.03.2013 слідує, що земельна ділянка площею 3,4505 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1025, яка має цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Райгородоцької селищної ради на праві власності належить ОСОБА_1 .

15 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася з заявою на ім`я директора Товариства з обмеженою відповідальністю СК-ЛТД про укладення договору на оренду земельної ділянки строком на 10 років.

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2018 року, справа № 243/3574/18, провадження № 2/243/1554/2018 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:12:000:1025, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Квадро А 26 лютого 2014 року, розірвано. Вказане заочне рішення набуло законної сили 06.07.2018 року.

З акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 23 липня 2018 року вбачається, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 , з одного боку, та ТОВ СК-ЛТД , з другого боку, склали цей акт прийому-передачі про те, що орендодавець ОСОБА_1 передає земельну ділянку кадастровий номер 1424256200:12:000:1025, площею 3,4505 га, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області, а орендар ТОВ СК-ЛТД приймає вищевказану земельну ділянку в оренду. Вказаний акт погоджено та підписано сторонами.

Відповідно до заяв ОСОБА_1 від 13.11.2019, 25.11.2020 року, складених на ім`я директора ТОВ СК-ЛТД , вона просить перерахувати грошові кошти за пай 2019 року та 2020 року на реквізити банку, які вона додає.

Згідно платіжних доручень № 3924 та № 3925 від 24 грудня 2019 року, ТОВ СК-ЛТД на рахунок банка, зареєстрованого за ОСОБА_1 було перераховано разову матеріальну неоподатковану нецільову допомогу в розмірі 260,00 гривень та виплату за оренду земельної ділянки (пая) в розмірі 4400,00 гривень.

Згідно платіжних доручень № 4321 та № 4320 від 10 грудня 2020 року, ТОВ СК-ЛТД на рахунок банка. зареєстрованого за ОСОБА_1 було перераховано разову матеріальну неоподатковану нецільову допомогу в розмірі 2940,00 гривень та виплату за оренду земельної ділянки (пая) в розмірі 2226,16 гривень.

28 квітня 2021 року на адресу ОСОБА_1 , ТОВ СК-ЛТД було направлено екземпляр договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2021 року, підписаний з одного боку тільки ТОВ СК-ЛТД та лист № 52 від 27 квітня 2021 року з проханням здійснити державну реєстрацію заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2018 року, про розірвання договору оренди земельної ділянки між ТОВ Квадро А та ОСОБА_1 , та підписати договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2021 року, загальною площею 3,4505 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1025.

З інформаційної довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22.02.2021 року, долученої позивачем до матеріалів справи вбачається, що суб`єктом речового права у виді права оренди земельної ділянки загальною площею 3,4505 га, кадастровий номер 1424256200:12:000:1025, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області, є Фермерське господарство ДОНЕЦЬКЕ , код ЄДРПОУ юридичної особи 37155282, дата державної реєстрації 02.04.2021, здійснена Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Слов`янського району Донецької області.

Відповідно до інформаційної довідки, долученої позивачем до матеріалів справи, Фермерське господарство ДОНЕЦЬКЕ , ідентифікаційний код юридичної особи 37155282, зареєстровано як юридична особа та знаходиться за адресою: вул. Октябрська, буд. 42, с. Никонорівка, Слов`янський район, Донецька область, 84187. Керівником даного товариства є ОСОБА_3 види діяльності товариства: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); допоміжна діяльність у рослинництві; виробництво олії та тваринних жирів; виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; вантажний автомобільний транспорт.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України,Законом України Про оренду землі .

Спірні правовідносини врегульовані нормами Законом України "Про оренду землі" та нормами земельного і цивільного законодавства. У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" ( тут і надалі - в редакції Закону, що діє з 04.06.2017) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з вимогами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон № 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону № 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 названого Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд України вказував, що поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

Отже, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання права оренди та зобов`язання зареєструвати право, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав того, що відповідач ОСОБА_1 своїми діями порушила права ТОВ СК-ЛТД . Оскільки позивач не надав належних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 вступив у цивільно-правові зобов`язання з ТОВ СК-ЛТД , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду і фактично зводяться до незгоди з правовим висновком, який зробив суд першої інстанції на підставі фактично встановлених в судовому засіданні обставин справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із вимог позовної заяви ТОВ СК-ЛТД є визнання права оренди та зобов`язання зареєструвати право, яка обґрунтована позивачем тим, що ОСОБА_1 , уклавши договір оренди з ФГ Донецьке , між тим позивачем не ставиться питання про визнання недійсним вказаного укладеного договору оренди.

Не заслуговує на увагу і посилання у апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не було зазначено, що позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог позивача, оскільки вказані доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд, як і суд першої інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, уклавши договір оренди з ФГ Донецьке , який зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та її обтяжень, відповідно до діючого законодавства, законно розпорядилася нею на свій розсуд.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Також колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через не призначення почеркознавчої експертизи на відповідність підпису відповідачу ОСОБА_1 на її письмових поясненнях від 13 вересня 2021 року ( а. с. 106-108), з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за ордерами від 24.06.2021 року та від 13.09.2021року ( а.с. 32,44) на підставі договору про надання правової допомоги/доручення від 24.06.2021 року, відповідач ОСОБА_1 у відповідності до ст. 58 ЦПК України приймала участь у судовому процесі через представників - адвокатів Федорової В.П. та Жеболенко Г.М.

В судовому засіданні 13 вересня 2021 року через представника адвоката Жеболенко Г.М. відповідач ОСОБА_1 (а.с.106-108) надала письмові пояснення, які містять позицію, викладену її представниками в суді та просить розглянути справу без її участі за участю її представників.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Оскільки в ордері представника відповідач ОСОБА_1 адвоката Жеболенко Г.М. відсутні будь-які застереження, він мав здійснювати від імені ОСОБА_1 , яку він представляє в суді, її процесуальні права та обов`язки.

Отже, в матеріалах справи відсутні підстави для не прийняття судом першої інстанції переданих через представника письмових пояснень відповідача ОСОБА_1 , які містять її позицію по справі та заяву про розгляд справи без її участі за участю її представників.

Заявляючи про невідповідність підпису відповідача ОСОБА_1 , апелянт не надав суду жодних належних та допустимих доказів своїм припущенням щодо не відповідності позиції відповідача ОСОБА_1 , обставинам, викладеним у письмових поясненнях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом було проігноровано клопотання про проведення експертизи є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи та з відео файлу судового засідання, суддею першої інстанції представнику позивача було роз`яснено про право подання клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, між тим представником позивача було висловлено про необхідність з`ясування думки про призначення зазначеної експертизи у позивача, конкретного клопотання про призначення експертизи представником позивача у судовому засіданні не подавалось.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИ СНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому подану позивачем апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстав для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати за подання апеляційної скарги необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю СК-ЛТД на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.А. Мірута

Судді: О.О. Тимченко

О.Д. Канурна

Повний текст постанови складено 12 січня 2022 року.

Головуючий суддя: О.А. Мірута