Постанова

від 23.12.2021 по справі 369/293/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/293/20 Головуючий у І інстанції -Ковальчук Л.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/13804/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Оніщука М.І.,

за участю секретаря Линок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Публічне акціонерне товариство Плодорозсадницьке про визнання недійсними правочинів та скасування записів про державну реєстрацію,-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Публічне акціонерне товариство Плодорозсадницьке про визнання недійсними правочинів та скасування записів про державну реєстрацію.

Від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Соболь Ю.П. надійшла заява про забезпечення позву, у якій заявник просив суд:

1. Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485800:03:002:5033, 3222485800:03:002:5034, 3222485800:03:002:5035;

2. Заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222485800:03:002:5033, 3222485800:03:002:5034, 3222485800:03:002:5035.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилався на те, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Публічне акціонерне товариство Плодорозсадницьке про визнання недійсними правочинів та скасування записів про державну реєстрацію.

Заявник зазначав, що 30.06.2020 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки 3222485800:03:002:5003, площею 0,4470 га на три земельні ділянки за однією адресою і спільним номером та зареєструвала відповідно право власності на такі земельні ділянки:

- 3222485800:03:002:5033, площею 0,2114 га, земельна ділянка 22;

- 3222485800:03:002:5034, площею 0,1982 га, земельна ділянка 22;

- 3222485800:03:002:5035, площею 0,0374, земельна ділянка 22.

Предметом позову у справі є:

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4470 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5003, укладеного 27.10.2016 між ПАТ ПЛОДОРОЗСАДНИЦЬКЕ і ОСОБА_3 ;

- скасування запису № 17130746 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,4470 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5003;

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4470 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5003, укладеного 29.12.2018 рорку між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- скасування запису № 29726833 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,4470 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5003.

Дізнавшись про вчинення дій, спрямованих на знищення об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки на якій знаходиться нерухоме майно Позивача, подано до суду заяву про зміну предмету позову та доповнено і наступними вимогами:

- визнати недійсною та скасувати заяву ОСОБА_1 розподіл земельної ділянки 3222485800:03:002:5003 від 20.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Паденко Т.М.;

- скасувати запис № 35950862 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2114 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5033;

- скасувати запис № 35949258 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1982 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5034;

- скасувати запис № 35946234 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0374 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5035.

Заявник вважає, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 щодо поділу спірної земельної ділянки, що призвело до виключення запису про земельну ділянку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:03:002:5003, площею 0,4470 га, на якій знаходиться нерухоме Позивача і право Позивача знову порушено внаслідок дій Відповідача-2, спрямованих на позбавлення Позивача його прав на земельну ділянку та на мирне володіння і користування нерухомим майном.

За таких обставин, беручи до уваги, що позивач захищає своє законне право на користування земельною ділянкою щодо якої відповідач вчиняє реальні дії, спрямовані на її знищення як об`єкту права, представник просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом арешту спірних земельних ділянок та заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо них, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та вересам позивача та неможливість захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2021 року задоволено заяву про забезпечення позову. В порядку забезпечення позову накладено арешт на належні на праві власності ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами3222485800:03:002:5033, 3222485800:03:002:5034, 3222485800:03:002:5035, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії щодо означених земельних ділянок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що нежитлова будівля яка належить на праві власності позивачу знаходится за адресою АДРЕСА_2 , а її земельні ділянки на які накладено арешт за адресою АДРЕСА_1 .

Окрім іншого вказує, що відповідно до відповіді Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області від 15 липня 2020 року відповідь № 306 на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 розташована будівля літ А площею 21 кв.м. право власності на яку в БТІ не реєструвалось.

Окрім іншого вказує на безпідставність позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд виходив з її обґрунтованості.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно правил ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.

Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Отже, по справі встановлено, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому судом першої інстанції з`ясовано обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування нежитлових будівель від 27 січня 2012 року прийняв у дар нежитлові будівлі загальною площею 1098,9 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 .

Предметом спору по справі було визнання недійсними правочинів від 27 жовтня 216 року укладених між ПАТ Плодорозсадницьке і ОСОБА_3 та від 29 грудня 2018 року укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та скасування записів про державну реєстрацію стосовно земельної ділянки площею 0,4470 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5003.

ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки 3222485800:03:002:5003, площею 0,4470 га на три земельні ділянки за однією адресою і спільним номером та зареєструвала відповідно право власності на такі земельні ділянки:- 3222485800:03:002:5033, площею 0,2114 га, земельна ділянка 22; 3222485800:03:002:5034, площею 0,1982 га, земельна ділянка 22; 3222485800:03:002:5035, площею 0,0374, земельна ділянка 22.

В результаті чого позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову та доповнено і наступними вимогами:- визнати недійсною та скасувати заяву ОСОБА_1 розподіл земельної ділянки 3222485800:03:002:5003 від 20.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Паденко Т.М.; скасувати запис № 35950862 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2114 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5033; скасувати запис № 35949258 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1982 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5034; скасувати запис № 35946234 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0374 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5035.

Вбачається, що в результаті дій ОСОБА_1 , які були вчинені після звернення ОСОБА_2 з позовом, з поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:03::002:5003, на яку має право користування позивач на три окремих земельні ділянки та відбувається порушення права позивача на земельну ділянку, якою він користується і що може в подальшому унеможливити виконання майбутнього можливого рішення, оскільки земельні ділянки, щодо якої заявлено права позивача зареєстрована на ОСОБА_1 , яка відповідно до закону може в будь-який момент розпорядитися майном на власний розсуд на користь третіх осіб.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що на земельних ділянках, які є предметом спору і на які накладено арешт не розташовані нежитлові будівлі, які належать ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки останній пред`явив позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки на, яку має право користування та захищає своє законне право на користування земельною ділянкою, щодо якої відповідач вчиняє дії спрямовані на її знищення як об`єкта права.

З огляду на зазначені законодавчі приписи і з`ясувавши на підставі аналізу обставин справи та оцінки наявних у ній доказів, що невжиття заходів, про які просив позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про існування підстав для вжиття відповідних заходів.

Судом вжито заходів щодо предмета судового розгляду, що виключає питання їх неспівмірності.

Окрім іншого позивачем до позовної заяви додано роздруківку з публічної кадастрової карти розташування земельної ділянки з будівлями, спірні земельні ділянки за адресою АДРЕСА_2 та адресою АДРЕСА_1 є одні і ті ж самі.

Таким чином доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

Також не ґрунтуються на вимогах закону і доводи про безпідставність позовних вимог, оскільки оцінка вказаним обставинам дається під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

Таким чином доводи апеляційної скарги визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали не містять.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

М.І. Оніщук