Рішення

від 11.01.2022 по справі 749/942/21

ЩОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 749/942/21

Номер провадження 2/749/28/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2022 р. м.Сновськ

Щорський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді: Шаповал З.О.

за участю секретаря: Михалевич М.В.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Хоминської О.С. ,

представника третіх осіб Уманського В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сновськ цивільну справу №749/942/21 за позовом ОСОБА_1 до СНОВСЬКОЇ СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ СНОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ, СІМ`Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ СНОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КОРЮКІВСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ та Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до СНОВСЬКОЇ СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ СНОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в якому просить:

визнати незаконним та скасувати наказ № 46 від 05.11.2021 року відповідача про відсторонення від роботи позивача;

зобов`язати відповідача допустити позивача до роботи.

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по день ухвалення рішення судом у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач працює керівником гуртків Станції юних техніків Сновської міської ради. 01.11.2021 року отримав повідомлення Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 за № 47 від 01.11.2021 року. У повідомленні вказано, що з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників дошкільного закладу. Запропоновано надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затверджених наказом МОЗ від 16.09.2011 року № 595. У повідомленні зазначено, що якщо до 05 листопада 2021 року позивач не надасть одного з зазначених документів, то 08.11.2021 року його відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000 року № 1645-ІІІ.

05.11.2021 року позивач отримав наказ № 46 від 05.11.2021 року про відсторонення позивача від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19.

Позивач вважає його відсторонення незаконним, з огляду на наступне:

Закон України Про захист населення від інфекційних хвороб щеплення від COVID-19 не значиться як обов`язкове, отже відсторонення працівника від роботи з посиланням на ч. 2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб на думку позивача є незаконним;

Перелік професій і виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням згідно наказу МОЗ № 2153 від 04.10.2021 року, на думку позивача суперечить ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , оскільки є не законом, а підзаконним актом;

позивачу незрозуміло на підставі чого директором закладу зроблено висновок, що позивач ухиляється або відмовляються від щеплення так як йому надавалась заява позивача щодо заборони використання персональних даних останнього щодо стану його здоров`я та медичних втручань. З огляду на положення ст. 39-1 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я та ст. 286 ЦК України вакцинальний статус є медичною таємницею;

позивач звертає увагу на те, що спірний наказ про відсторонення позивача виданий ще до набрання чинності пунктом 41- 6 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, а тому є незаконним;

оскільки надзвичайний стан в Україні не введено у Кабінету Міністрів не було підстав встановлювати карантин. Таким чином, діюча постанова про введення карантину є незаконною і не підлягає виконанню, а всі обов`язкові санітарні та протиепідемічні заходи обмежують права громадян, а тому прямо суперечать і не відповідають статті 64 Конституції України;

звертає суд увагу на те, що у резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) № 2361 (2021) від 27.01.2021 р. (Вакцини проти COVID-19: етичні, правові та практичні міркування), зазначено, що вакцинація від COVID-19 не є обов`язковою;

З зазначених мотивів, позивач вважає наказ про його відсторонення незаконним, а тому просить його скасувати, допустити позивача до роботи та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 15.11.2021 року відкрито провадження провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням та викликом сторін (а.с.32).

02.12.2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача Коршун М.Ф., який обґрунтовується тим, що Постановою КМУ від 09.12.20 р. № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторних хвороб COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-CoV-2 (далі Постанова №1236) на території України до 31.12.21р. продовжено дію карантину, під час якого діє ряд обмежень та п. 41-6 визначено обов`язок відстороняти працівників обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили таке відсторонення. Наказом МОЗ від 04.10.21 р. № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (Далі Наказ МОЗ № 2153), затверджено Перелік професій до якого віднесені працівники закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. На даний час, як і на день відсторонення позивача від роботи, Наказ МОЗ № 2153 є чинним, а відповідно до положень Конституції України, Закону Про освіту , Про центральні органи виконавчої влади та інші - обов`язковим до виконання.

Звертає увагу на те, що розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Чернігівської ОДА від 27.10.21 р. № 6 Про встановлення червоного рівня епідемічної безпеки , Розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Корюківської РДА від 28.10.21 р. №2 Про встановлення червоного рівня епідемічної безпеки та Протоколу комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 05.11.21 р. № 8 Управлінню освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради слід вжити необхідних заходів щодо виконання вимог п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.20 р. № 1236 та Наказу МОЗ від 04.10.21 р. № 2153.

Представник відповідача не погоджується і з тим, що повідомлення щодо наявності щеплення, є лікарською таємницею чи особистою інформацією, яка не підлягає розголошенню. Оскільки у позивача не запитували діагноз і методи лікування, оскільки про захворювання позивача не велося розмови, а останній 01.11.21р. під підпис був ознайомлений з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.

Вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відповідач не здійснює нарахування та виплату будь-яких виплат, які стосуються заробітної плати.

Таким чином, представник відповідача вважає, що наказ від 05.11.2021р. № 46 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і не порушує трудові права позивача (а.с.38-42).

06.12.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив , яка вмотивована тим, що:

на даний час жодним законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у такого працівника щеплення проти COVID-19;

кожному усуненню працівника від роботи повинно передувати подання інспектора державної санітарно-епідеміологічної служби, а не власна воля керівника закладу, проте була порушена процедура визначена п.5 ч.1 ст. 7 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та Інстукції Про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності затверджена Наказом №66 від 14.04.1995 року Міністерством охорони здоров`я України;

Закон України Про захист населення від інфекційних хвороб та в Календарем профілактичних щеплень України. щеплення від COVID-19 не значиться як обов`язкове;

щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначає, що за змістом ст.. 96 ЦК України Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. У даній справі спір виник між позивачем та відповідачем.

Ухвалою суду від 09.12.2021 року залучено до участі у справі №749/942/21 УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ, СІМ`Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ СНОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КОРЮКІВСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та залучено Сновську міську раду Корюківського району Чернігівської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Своїм правом на подання письмових пояснень залучені треті особи не скористались.

Ухвалою суду від 11.01.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника третіх осіб про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні відсутній, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третіх осіб у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів викладених у відзиві відповідача.

Суд, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та письмові пояснення по суті справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 (далі Позивач) перебуває у трудових відносинах з СНОВСЬКОЮ СТАНЦІЄЮ ЮНИХ ТЕХНІКІВ СНОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ та працює керівником гуртків у названій юридичній особі (а.с.18-20).

Згідно із повідомленням №29 від 01.11.2021 року позивача попереджено про можливе відсторонення від роботи у разі неподання ним у строк до 05.11.2021 документів, які підтверджують наявність профілактичного щеплення від респіраторної хвороби "COVID-19", або які підтверджують наявність медичних протипоказань проти щеплення. Позивача було повідомлено про можливе майбутнє відсторонення від роботи з 08.11.2021 року, без збереження заробітної плати. Зазначене повідомлення Позивач отримав 02.11.2021 року та з ним не погодився, про що чітко зазначив на вказаному повідомленні (а.с.21) та запереченні (а.с.22).

02.11.2021 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про заборону збирати, обробляти, зберігати, використовувати та передавати його персональні медичні дані (а.с.23) на що отримав відповідь Відповідача №32 від 05.11.2021 року про те, що Відповідач персональними медичними даними Позивача не володіє та не збирається володіти (а.с.25).

На підставі ст.. 46 Кодексу законів про працю України, ч.2 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 року №1645-ІІІ, Наказу Міністерства охорони здоров`я №2153 від 04.10.2021 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" та п. 41-6 Постанови КМУ №1096 від 20.10.2021 року, яка внесла зміни та доповнення до Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , наказом директора СНОВСЬКОЇ СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ СНОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Коршун Миколи від 05.11.2021 року №46 позивача було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. Підставою відсторонення позивача зазначено - повідомлення від 01.11.2021 №29.

Стаття 46 Кодексу законів про працю України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч.1, 2 ст. 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники:

центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів;

місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів;

закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 1096 від 20.10.2021 року, яка внесла зміни та доповнення до Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , яка передбачає певні обмежувальні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у тому числі доповнено пунктом 41 -6 , який визначив контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, які відмовляються або ухиляються від обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Проте, як зазначено в п.2 Постанови КМУ № 1096 від 20.10.2021 року ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 19 змін, який доповнив постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020 року пунктом 41 -6 , затверджених цією постановою, який набирає чинності з 8.11.2021 року.

Таким чином, пункт 41 -6 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року набрав чинності 08.11.2021 року, тоді як позивача відсторонено від роботи 05.11.2021 року на підставі нечинного пункту 41 -6 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року.

Відтак, правові підстави для відсторонення позивача 05.11.2021 від роботи були відсутні, що свідчить про незаконність оскаржуваного наказу.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача допустити позивача до роботи, суд зазначає, що скасування спірного наказу свідчить про обов`язок роботодавця допустити працівника до роботи, а тому у задоволенні її слід відмовити.

Вирішуючи питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 176 ЦК України Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з частиною третьою статті 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Результат аналізу наведених положень законодавства дає підстави дійти висновку про те, що стаття 176 ЦК України закріплює загальне правило про розмежування відповідальності публічно-правових утворень за своїми зобов`язаннями та створених ними юридичних осіб. ЦК України передбачає загальне правило, згідно з яким держава, інші публічно-правові утворення (АРК, територіальні громади) не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб. Ця норма направлена на конкретизацію положень частини третьої статті 96 ЦК України.

Сновська СЮТ Сновської міської ради Чернігівської області є самостійною юридичною особою та відповідає за своїми зобов`язаннями, між позивачем та УПРАВЛІННЯМ ОСВІТИ, СІМ`Ї, МОЛОДІ ТА СПОРТУ СНОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КОРЮКІВСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, які здійснюють фінансування Сновського СЮТ, не існувало та не існує будь-яких зобов`язань, а тому Управління освіти не може бути у справі відповідачем так як жодним чином не порушувало права позивача, а факт фінансування управлінням освіти не свідчить про те, що ця юридична особа повинна відповідати за зобов`язаннями юридичних осіб, яких вона фінансує за відсутності про це вказівки в установчих документах .

У випадку, якщо Управління освіти відмовить у фінансуванні Сновського СЮТ на виконання даного рішення у останнього та позивача виникне право на звернення до суду з позовом до Управління освіти.

Таким чином, саме з Сновської СЮТ Сновської міської ради Чернігівської області, як самостійної юридичної особи, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи , що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Крім того, відповідно до п. 5 розд. IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Враховуючи, що відсторонення позивача мало місце з 08.11.2021 року, то середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за вересень-жовтень 2021 року.

У вересні місці 2021 року кількість робочих днів було 22, а у жовтні 2021 року 20 днів, разом 42 дні.

Заробітна плата позивача за вересень місяць 2021 року становила 12161,67 грн, а за жовтень 2021 року становила 10111,67 грн, що в сумі становить 22273,34(дохід позивача за два останні місяці) / 42 (робочі дні) = 530, 32 грн.

Таким чином середньоденна заробітна плата позивача становить 530.32 грн.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Позивач відсторонений з роботи 08.11.2021 року , час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по 11.01.2022 року склав 44 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 08.11.2021 року по 11.01.2022 року складає 23 530 грн. 32 коп. (44 роб. день х 530,32 грн).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 08.11.2021 року по 11.01.2022 року в сумі 23 530 грн. 32 коп.

Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення.

У зв`язку з частковим задоволенням позову та враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, як особа віднесена 1 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Хоминською О.С. суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Разом з тим клопотання сторони відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять, а у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував розмір стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу та не заявляв клопотань про їх зменшення, хоча таку можливість мав, але не скористався своїм правом подачі такого клопотання.

У даній справі позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надано копію договору від 08.11.2021 року про надання правової (правничої) допомоги та розрахунок оплати витрат за правову допомогу, який містить детальний опис робіт зроблених адвокатом, та квитанцію до прибуткового касового ордеру №8 від 11.11.2021 з якої вбачається, що позивачем сплачено адвокату Хоминській О.С. за договором від 08.11.2021 року 2000 грн.

Оскільки позивач згідно зі статтею 81 ЦПК України довів надання йому адвокатом Хоминською О.С. зазначених послуг суд дійшов висновку, що за відсутності клопотання іншої сторони, про зменшення таких витрат, у суду не мав правових підстав за власною ініціативою зменшувати заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу, які належно підтверджені та є пропорційними до предмета спору, а тому останні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76-81, 128, 130, 141, 259, 263-265, 268, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора СНОВСЬКОЇ СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ СНОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Коршун Миколи від 05.11.2021 року №46 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Стягнути з СНОВСЬКОЇ СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ СНОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, що становить 23 530 (двадцять три тисячі п`ятсот тридцять) грн. 32 коп. з утриманням при виплаті вказаної суми, передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з СНОВСЬКОЇ СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ СНОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн. 00 коп.

Стягнути з СНОВСЬКОЇ СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ СНОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь ОСОБА_1 витрати пов"язані з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 2000 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду у зазначений вище строк.

Повний текст рішення складений 12.01.2022 року.

Суддя З.О.Шаповал