Постанова

від 12.04.2023 по справі 749/942/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 квітня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 749/942/21

Головуючий у першій інстанції Шаповал З. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/59/23

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Сновська станція юних техніків Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Сновської станції юних техніків Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сновської станції юних техніків Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

місце ухвалення рішення суду м. Сновськ,

час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду 14 год. 42 хв,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції 12 січня 2022 року.

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сновської станції юних техніків Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області (далі Сновська СЮТ), в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 05 листопада 2021 року № 46 про відсторонення від роботи, зобов`язати відповідача допустити його до роботи та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по день ухвалення судом рішення у справі.

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначав, що працює в Сновській СЮТ керівником гуртків картингістів та мотоциклістів. Наказом від 05 листопада 2021 року його відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відмовою від щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указував, що ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» щеплення від COVID-19 не значиться як обов`язкове, і на даний час жодним законом України не передбачено правової можливості відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності такого щеплення. Крім того, директором станції зроблено висновок, що він ухиляється або відмовляється від щеплення, але згідно зі ст. 39-1 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та ст. 286 ЦК України інформація про щеплення є медичною таємницею. Вважає відсторонення від роботи порушенням права на працю, гарантованого Конституцією України і таким, що суперечить приписам ст. 46 КЗпП України та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Ухвалою Щорського районного суду від 09 грудня 2021 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області та Сновську міську раду Корюківського району Чернігівської області (а.с. 100-102).

Рішенням Щорського районного суду від 11 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Сновської СЮТ від 05 листопада 2021 року № 46 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 . Стягнуто зі Сновської СЮТ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 23 530,32 грн з утриманням при виплаті вказаної суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто зі Сновської СЮТ на користь держави 1 816 грн судового збору та на користь ОСОБА_1 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі Сновська СЮТ, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновку суду першої інстанції про те, що оспорюваний наказ про відсторонення позивача від роботи виданий 05 листопада 2021 року передчасно, тобто до набрання законної сили п. 41-6 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236.

Представник відповідача зазначає, що саме по собі відсторонення ОСОБА_1 від роботи відбулося з моменту вступу в дію вищенаведеної правової норми та пункту наказу школи, а саме 08 листопада 2021 року. Звертає увагу суду, що 06 та 07 листопада 2021 року були вихідними днями, тому оскаржуваний наказ виданий саме 05 листопада відповідно до положень примірної інструкції з ведення документації в позашкільних навчальних закладах. Доказом правомірності наказу є табель використання робочого часу за листопад 2021 року, згідно з яким ОСОБА_1 05 листопада працював та йому нараховано заробітну плату за цей день.

Наголошує на тому, що наразі у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа № 640/29053/21 про визнання протиправним та нечинним наказу МОЗ № 2153 від 04 жовтня 2021 року, яка безпосередньо пов`язана з обставинами, які передували виданню оскаржуваного наказу. Через неможливість розгляду цієї цивільної справи до вирішення питання про правомірність оскаржуваного наказу представником третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, заявлялося клопотання про зупинення провадження, у задоволенні якого судом першої інстанції відмовлено.

Позивачем та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що постановою КМУ № 1096 від 20 жовтня 2021 року внесено зміни та доповнення до постанови КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зокрема, доповнено пунктом 41-6, який визначив контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, які відмовляються або ухиляються від обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Пункт 41-6 постанови КМУ № 1236 набрав чинності з 08 листопада 2021 року, а позивача відсторонено від роботи 05 листопада 2021 року на підставі нечинного пункту 41-6, у зв`язку з чим правові підстави для відсторонення позивача саме 05 листопада 2021 року від роботи були відсутні, що свідчить про незаконність оскаржуваного наказу.

Районний суд зазначив, що скасування спірного наказу свідчить про обов`язок роботодавця допустити працівника до роботи, тому відмовив у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача допустити ОСОБА_1 до роботи. Дійшовши висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з відповідача, суд указав, що Сновська СЮТ є самостійною юридичною особою, з якою позивач перебуває у трудових відносинах, а управління освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради, яке здійснює фінансування Сновської СЮТ, жодним чином прав позивача не порушувало.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, але вважає хибними наведені судом мотиви в частині вирішених позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що з 01 жовтня 1993 року ОСОБА_1 працює в Сновській СЮТ на посаді керівника гуртків картингістів та мотоциклістів, що підтверджується витягом з наказу від 01 жовтня 1993 року та записами у трудовій книжці (а.с. 20, 18-19).

Згідно з п. 5.1. Статуту Сновської СЮТ учасниками навчально-виховного процесу в закладі є: учні, вихованці; директор, заступник директора з навчально-методичної роботи, методист; педагогічні працівники (керівники гуртків); батьки або особи, які їх замінюють; представники підприємств, установ, організацій, які беруть участь у навчально-виховному процесі (а.с. 89-96).

Відповідно до посадової інструкції керівника гуртка Сновської СЮТ керівник гуртка має такі завдання та обов`язки: складає плани і програми занять, забезпечує їх виконання (п. 2.1); веде відповідну документацію й складає звітність (п. 2.2); визначає перелік необхідного обладнання для роботи, несе матеріальну відповідальність за отримане обладнання (п. 2.3); створює сприятливі умови, що дають змогу дітям реалізовувати свої інтереси й потреби, цікаво та корисно для розвитку проводити дозвілля (п. 2.4); комплектує склад вихованців гуртка (п. 2.5); забезпечує педагогічно обґрунтований вибір форм, засобів і методів роботи (навчання) (п. 2.6); сприяє розвитку творчих здібностей вихованців (п. 2.7); забезпечує дотримання прав і свобод вихованців (п. 2.8); готує і проводить виставки, конкурси, свята, змагання, концерти тощо (п. 2.9); забезпечує під час проведення занять дотримання правил охорони праці, безпеки життєдіяльності й пожежної безпеки (п. 2.10) (а.с. 200).

01 листопада 2021 року позивачу під розпис вручено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, у якому зазначалося, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти. Запропоновано надати до 05 листопада 2021 року документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання. Роз`яснено, якщо до 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 не надасть одного із зазначених документів, то 08 листопада 2021 року його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» (а.с. 21).

02 листопада 2021 року ОСОБА_2 звернувся до керівництва Сновської СЮТ із заявою про заборону збирати, обробляти, зберігати, використовувати та передавати його особисті персональні медичні дані (а.с. 23), за результатами розгляду якої директором закладу надана відповідь, що персональними медичними даними заявника заклад не володів, не володіє та не збирається володіти, тим більше передавати їх третій особі (а.с. 25).

Наказом директора Сновської СЮТ від 05 листопада 2021 року № 46 ОСОБА_1 , керівника гуртків станції, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с. 26). Наведений наказ винесено на виконання наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та керуючись п. 41-6 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236.

Звернувшись з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання допустити до роботи та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 зазначав, що відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою здійснити вакцинацію проти COVID-19 є порушенням його права на працю, гарантованого Конституцією України і таким, що суперечить приписам ст. 46 КЗпП України та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

За змістом ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (ст. 21 КЗпП України).

Згідно зі ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженому наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду указала, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

У вищенаведеній постанові від 14 грудня 2022 року Верховний Суд зазначив, що застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Верховний Суд зауважив, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

У справі встановлено, що ОСОБА_1 працює у Сновській СЮТ керівником гуртків картингістів та мотоциклістів.

Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Згідно з п. 3 Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники закладів загальної середньої, у тому числі, спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказом директора Сновської СЮТ від 05 листопада 2021 року № 46 позивача відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.

З наданої відповідачем на запит апеляційного суду інформації вбачається, що станом на 01 листопада 2021 року керівник гуртків ОСОБА_1 здійснював педагогічну діяльність у 4-х гурткових групах (54 здобувачі освіти) (а.с. 202-203).

Відповідно до наданої управлінням освіти, сім`ї, молоді та спорту Сновської міської ради інформації від 11 квітня 2023 року у 2021 році та до 24 лютого 2022 року Сновська СЮТ працювала в очному режимі, з 01 березня по 01 травня 2022 року в закладі запроваджено простій, з 01 вересня до кінця 2022 року дистанційна форма роботи, у січні-квітні 2023 року Сновська СЮТ працювала в дистанційному режимі (а.с. 205).

За обставинами справи встановлено, що за посадовими обов`язками керівника гуртків Сновської СЮТ ОСОБА_1 дійсно мав значну кількість прямих соціальних контактів на робочому місці.

Відповідно до п. 4.4 Статуту станції (а.с. 89-96) навчально-виховний процес у закладі здійснюється диференційовано (відповідно до нахилів, здібностей дітей, з урахуванням їхнього віку) з використанням різних організаційних форм роботи: заняття, гурткова робота, лекція, індивідуальне заняття, конференція, вікторина, концерт, змагання, похід, екскурсія, практична робота на природі). Заклад створює безпечні умови навчання, виховання та праці (п. 4.6 Статуту). Педагогічні працівники (керівники гуртків) мають право на: внесення пропозицій щодо поліпшення навчально-виховного процесу закладу; вибір нових форм, засобів роботи з дітьми, тощо (п. 5.5 Статуту). Отже суд доходить висновку, що відповідач не був обмежений у вирішенні питання можливості встановлення дистанційної/надомної форми організації праці педагогічних працівників, з огляду на те, що в такому режимі Сновська СЮТ працює з 01 вересня до кінця 2022 року та у січні-квітні 2023 року, проте це питання, в тому числі щодо позивача, керівництвом Сновської СЮТ не вирішувалось.

Таким чином, встановлено, що відповідач мав можливість встановлення дистанційної форми роботи для ОСОБА_1 , який не був щепленим, але, відсторонюючи позивача від роботи, не здійснив індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

Відповідачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не надано доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи з огляду на можливість керівника гуртків картингістів та мотоциклістів працювати дистанційно.

Апеляційний суд вважає погоджується з доводами сторони відповідача щодо хибності висновку суду першої інстанції про незаконність наказу про відсторонення позивача від роботи через його видання 05 листопада 2021 року. У наказі чітко визначено, що відсторонення має відбутись з 08 листопада 2021 року на час відсутності у ОСОБА_1 щеплення від COVID-19. Табелем використання робочого часу Сновської СЮТ за листопад 2021 року (а.с. 155) підтверджується, що 05 листопада 2021 року рахувалось у позивача робочим днем, за який йому нараховано заробітну плату.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що районний суд зробив правильний висновок про необхідність задоволення вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, проте, помилився щодо мотивів такого рішення.

Ураховуючи зазначене, апеляційна скарга Сновської СЮТ підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України, належить змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, виклавши мотиви рішення суду першої інстанції у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Оскільки судове рішення змінено в частині мотивів вирішення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 367, 374, ч. 4 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сновської станції юних техніків Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області задовольнити частково.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко