Ухвала

від 11.01.2022 по справі 910/65/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2

УХВАЛА

про передачу справи на розгляд іншого суду

м. Київ

11.01.2022Справа № 910/65/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ДР. ОЕТКЕР доТовариства з обмеженою відповідальністю АБІ ГРУП ЛОГІСТИКС про стягнення 82 650,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін: не викликалися ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДР. ОЕТКЕР звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АБІ ГРУП ЛОГІСТИКС про стягнення 82 650,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином було виконано зобов`язання з повернення гарантійного платежу за договором суборенди нежитлового приміщення №2 від 01.02.2020, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з нього суми такого платежу.

Справа не підсудна Господарському суду міста Києва, а тому підлягає передачі на розгляд іншого суду з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом із тим, ст. 30 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок розгляду справ за виключною підсудністю.

Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Отже, виходячи із комплексного аналізу положень ст.ст. 30, 31 Господарського процесуального кодексу України, суди не можуть допускати випадків будь-яких спорів щодо підсудності, оскільки Господарським процесуальним кодексом України чітко визначено категорії спорів, які повинні розглядатися тільки за виключною підсудністю.

Згідно ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Спір у даній справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідача суми неповернутого гарантійного платежу, сплаченого на виконання умов договору суборенди нежитлового приміщення №2 від 01.02.2020.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що словосполучення з приводу нерухомого майна у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається із умов договору суборенди нежитлового приміщення №2 від 01.02.2020, об`єктом оренди за таким договором є частина нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Демидова, 2А.

Відтак, оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості з повернення гарантійного платежу за користування нерухомим майном, розташованим у Київській області, то спір у цій справі має бути переданий на розгляд до Господарського суду Київської області.

Вказане відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч.6 ст.31 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, з огляду на те, що спір у справі належить до територіальної підсудності Господарського суду Київської області, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для передання означеної справи на розгляд вказаного суду.

Керуючись статтями 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Передати матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ДР. ОЕТКЕР до Товариства з обмеженою відповідальністю АБІ ГРУП ЛОГІСТИКС про стягнення 82 650,00 грн. на розгляд Господарському суду Київської області (01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 16/108).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.

Суддя В.П. Босий