Постанова

від 16.12.2021 по справі 904/1230/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1230/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В. (доповідач)

судді : Подобєд І.М., Антоніка С.Г.

Секретар судового засідання Григоренко А.А.

від позивач: Скачков Р. В., ордер АЕ № 1048388 від 03.12.2020 р., адвокат;

від третьої особи-3: Єрмілко А. А., виписка з ЄДР , головний спеціаліст віддлу(самопредставництво);

інші представники сторін не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Дніпровської міської ради та Комунального підприємства "Траспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 суддя Мельниченко І.Ф. (повне рішення складено 09.07.2021 та набрало законної сили 30.07.2021) у справі № 904/1230/21

за позовом фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни, м. Дніпро

до відповідача-1: Комунального підприємства "Траспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

відповідача-2: фізичної особи-підприємця Сологуба Олега Олександровича , м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -1- ОСОБА_1 , м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - 2 Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - 3 Дніпровська міська рада, м. Дніпро

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та визнання недійсним договору № 538ОП від 26.02.2021, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Фізична особа-підприємець Ноздрюхіна Людмила Іванівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: усунути перешкоди у здійсненні права власності об`єктом нерухомого майна (автостоянка), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом: виселення Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради та фізичної особи-підприємця Сологуба Олега Олександровича з незаконно займаної автостоянки, яка на праві власності належить Ноздрюхіній Людмилі Іванівні, надавши безперешкодний доступ позивачу до вказаного об`єкту нерухомого майна та земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:04:186:0277) та визнати недійсним договір № 538 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 26.02.2021, укладений між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради та фізичною особою-підприємцем Сологубом Олегом Олександровичем, з моменту його укладання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що відповідачі 1, 2 та третя особа 3 своїми діями щодо організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 та укладанням Договору № 538 ОП Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування від 26.02.2021 порушили права позивача, як власника об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:04:186:0277, на володіння, користування та розпорядження майном.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі №904/1230/21 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; усунуто фізичній особі-підприємцю Ноздрюхіній Людмилі Іванівні перешкоди у здійсненні права власності (права користування, володіння і розпорядження) об`єктом нерухомого майна (автостоянка), який складається з: літера А1 будівля автостоянки, шлакоблок, загальна площа 8,3 квадратних метрів; літера Б кіоск, 5,8 квадратних метрів, метал; літера В туалет 1,4 квадратних метрів, метал; літера Г кіоск, 11,0 квадратних метрів, метал; № 1,2 огорожі, (156,5 метрів, 169,7 метрів); № 3,4,6 ворота, (13,6 метрів, 6,6 метрів, 12,5 метрів); № 5 хвіртка; мостіння № І асфальт 2525,0 квадратних метрів, № ІІ бетон 3,0 квадратних метрів; земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:04:186:0277 (попередній кадастровий номер 1210100000:04:186:0271), розташованого за адресою: 49130, АДРЕСА_1, шляхом: виселення Комунального підприємства "Траспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради та фізичної особи-підприємця Сологуба Олега Олександровича з незаконно займаної автостоянки, яка на праві власності належить Ноздрюхіній Людмилі Іванівні та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:04:186:0277, надавши безперешкодний доступ позивачу - фізичній особі-підприємцю Ноздрюхіній Людмилі Іванівні до зазначеного об`єкту нерухомого майна та земельної ділянки; визнано недійсним договір №538 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 26.02.2021, укладений між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради та фізичною особою-підприємцем Сологубом Олегом Олександровичем, з моменту його укладання.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що переданий на баланс відповідачу-1, а в подальшому в користування відповідачу-2 майданчик для паркування, фактично розташований за адресою нерухомого майна, належного позивачу, не містить індивідуальних ознак, властивих даному виду майна, технічної документації щодо узгодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції на вказаній земельній ділянці позначення та дорожньої розмітки, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку (460,0 кв.м.) як майданчик для паркування або предмету найму, матеріали справи не містять.

Крім того, суд вказав, що укладаючи спірний договір Комунальне підприємство Міськавтопарк Дніпропетровської міської ради мало перевірити, чи передавалася земельна ділянка в оренду та чи наявні на цій земельній ділянці будівлі та/або споруди, які належать на праві власності іншій особі.

Судом першої інстанції зазначено, що недотримання відповідачем 1 процедури обстеження стану спірної земельної ділянки, стосовно якої вирішувалось питання передачі її в користування для організації майданчиків для паркування транспортних засобів, призвело до порушення права власності позивача, як власника цього майна.

Доводи та вимоги апеляційних скарг.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Дніпровська міська рада та Комунальне підприємство Транспортна інфраструктура міста Дніпровської міської ради звернулись до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі № 904/1230/21, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, просили скасувати рішення суду від 29.06.2021 у справі № 904/1230/21 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця Ноздрюхіної Людмили Іванівни відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги третя особа 3 зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій у справі № 2-2860/2006 за позовом Ноздрюхіної Людмили Іванівни до Виконкому Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності встановлено, і зазначено у позові самим позивачем, що майно збудовано без належного дозволу. До того ж задовольняючи позов, суд першої інстанції застосував ст. 376 ЦК України Самочинне будівництво .

Таким чином, на думку Дніпровської міської ради, Ноздрюхіна Людмила Іванівна збудувала майно без відведеної земельної ділянки для будівництва, без отримання дозволу відповідного виконавчого органу місцевої ради на будівництво, без отримання вихідних даних на проектування будівництва, без розробленої і затвердженої проектної документації на будівництво, без дозволу на виконання будівельних робіт, із порушенням прав територіальної громади міста Дніпра на зайняту об`єктом самочинного будівництва земельну ділянку комунальної власності, права на безпечне життя і здоров`я довкілля, повноцінне життєве середовище, що включає прогнозування розвитку міста, планування, забудову та інше використання територій.

Отже, апелянт вважає, що об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом, то позивач не набув право власності на нього, а тому не має правових підстав на звернення з позовом до суду про усунення перешкод у здійсненні права власності (права користування, володіння і розпорядження) об`єкту нерухомого майна.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі повідомив, що жодний документ, зазначений у позові, не підтверджує знаходження будь-якого зі складу відповідачів і третіх осіб ні у будівлях позивача, ні на земельній ділянці комунальної власності, на якій знаходяться самочинно збудовані будівлі позивача та договір № 538 ОП від 26.04.2019 також ніяк не стосується самочинно збудованого майна позивача.

Третя особа 3, з посиланням на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018 у справі № 910/24011/16, звертає увагу, що майнові права порушуються у і інший спосіб, ніж фактичне, фізичне знаходження однієї особи на місцезнаходженні майна іншої особи, то такий спосіб захисту як усунення перешкод у користування майном є неналежним способом захисту.

Апеляційна скарга відповідача 1 мотивована тим, що суд першої інстанції у своєму рішенні не робить обґрунтувань щодо правового зв`язку між собою: конкретних доказів, встановлених обставин і відповідних своїх висновків.

Скаржником обґрунтовано подання апеляційної скарги на підставі правого висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі №910/27779/14 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, а саме: реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень 4 цієї статті, а також відповідач 1 не вчиняв дій, які спричиняють позивачеві перешкоди у володінні та користування майном, заявлення вимоги пор захист права власності шляхом усунення відповідних перешкод свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2021 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме: подати до апеляційного суду належні докази направлення копії апеляційної скарги іншим сторонам у справі.

26.08.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи, що суддя-доповідач Чус О.В. перебувала у відпустці, для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у даній справі № 904/1230/21 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Подобєд І.М., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2021 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі №904/1330/21.

Після виходу з відпустки судді-доповідача Чус О.В., у справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чус О.В., суддів: Подобєд І.М., Антонік С.Г. та прийнято справу зазначеною колегією до свого провадження ухвалою суду від 21.09.2021.

Ухвалою суду від 21.09.2021 призначено судове засідання у справі №904/1230/21 на 28.10.2021.

28.10.2021 у судовому засіданні оголошена перерва до 11.11.21.

21.10.2021 Комунальне підприємство "Траспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Чус О.В. у складі колегії суддів: Подобєд І.М., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Траспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме подати до апеляційного суду належні докази направлення копії апеляційної скарги іншим сторонам у справі.

09.11.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Траспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі №904/1230/21; розгляд справи призначено на 11.11.2021.

Розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Траспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі № 904/1230/21 об`єднано в одне провадження з апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі № 904/1230/21.

11.11.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2021.

В судовому засіданні 16.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як встановлено з матеріалів справи, фізична особа-підприємець Ноздрюхіна Людмила Іванівна зверталась з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, в якому просила суд визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 30.11.2016 за №587, яким затверджено перелік спеціальних земельних ділянок відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у місті Дніпро, в частині затвердження в пункті 80 розділу ІІ "Спеціально обладнані майданчики", майданчики, які розташовані не у центральній частині міста, переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у місті Дніпро, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею для паркування 402,5 квадратних метрів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 904/8006/17, позов задоволено частково, визнано незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 30.11.2016 за №587, яким затверджено перелік спеціальних земельних ділянок відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у місті Дніпро, в частині затвердження в пункті 80 розділу II "Спеціально обладнані майданчики", майданчики, які розташовані не у центральній частині міста, переліку спеціальних земельних ділянок відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у місті Дніпро, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею для паркування 402,5 квадратних метрів.

Крім того, даним рішенням було встановлено, що на підставі договору дарування нерухомого майна ВМТ №8292 від 11.12.2008, фізична особа-підприємець Ноздрюхіна Людмила Іванівна є власником будівель та споруд автостоянки розташованих за адресою: АДРЕСА_1, відомості зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг №12251413 від 05.11.2013).

Вищенаведене нерухоме майно, а саме, будівлі та споруди автостоянки, які належать на праві приватної власності позивачу, розташовано на земельній ділянці, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:04:186:0277, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1204430902017 від 22.02.2017.

Відповідно до технічного паспорту, справа №206 реєстровий номер 20543427 від 23 серпня 2016 року, загальна площа під будівлями, спорудами з урахуванням допоміжних складових складає 30,5 квадратних метра, під дорожнім (твердим) покриттям 2527 квадратних метрів (2524- асфальт, 3,0 - бетон), загальною площею 2546 квадратних метрів.

Об`єкт нерухомого майна складається з: літера А-1 - будівля автостоянки, шлакоблок, загальна площа 12,3 квадратних метрів, літера Б-кіоск, 5,8 квадратних метрів , метал, літера В-туалет 1,4 квадратних метрів, метал, літера Г-кіоск, 11,0 квадратних метрів, метал; № 1-2 огорожі, (156,5метрів -169,7метрів.); №3,4,6- ворота, (13,6 метрів, 6,6метрів,12,5 метрів); №5 - хвіртка, мостіння № І- асфальт -2524,0 квадратних метрів, II-бетон - 3,0 квадратних метрів.

12.09.2012 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 110/27 "Про надання дозволу гр. Ноздрюхіній Л.І., код НОМЕР_1 , на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд по АДРЕСА_1 (далі-рішення № 110/27).

Під час здійснення перевірки документації із землеустрою на земельну ділянку 12.09.2014, її погоджено та здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, отримано висновок №04-03-/120914/2 Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, де вказано за можливе погодити проект землеустрою щодо відведення гр. Ноздрюхіній Людмилі Іванівні земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок земель не наданих у власність або користування, для іншої комерційної діяльності (код УКЦВЗ 1.11.6., код КВЦПЗ 12.04 (для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства).

Відповідно до діючих нормативних документів позивачем розроблено та погоджено схему ОДР та розрахунок території автостоянки тимчасового зберігання автотранспорту по АДРЕСА_1.

Після отримання рішення №110/27 воно виконано позивачем у строк та у повному обсязі, а саме: розроблено та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. Ноздрюхіній Людмилі Іванівні , фактичне розміщення будівель та споруд автостоянки, здійснено перевірку документації із землеустрою на земельну ділянку, та проведено державну реєстрацію земельної ділянки, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1201870532014 від 22.09.2014 присвоєно кадастровий номер 1210100000:04:186:0277.

10.10.2014 позивачем подано два примірника проекту та клопотання про передачу в оренду позивачу по фактичному розміщенню будівель та споруд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.11.2013 №12251413, станом на 05.11.2013, автостоянка складається з: літ.А-1 - будівля автостоянки, шл.бл., загальна площа 8,3 кв.м., літ. Б-кіоск (тимчасовий), метал., літ.В-туалет (тимчасовий), мелал., №1-2 - огорожі, №І-ІІ-мостіння. Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,2198 кв.м, кадастровий номер 1210100000:04:186:0271.

Крім того, господарський суд у вказаному рішенні від 08.02.2018 у справі №904/8006/17 зазначив про те, що з аналізу правовстановчих документів позивача на автостоянку, останній погоджується з твердженням позивача, що за обставинами справи має місце державна реєстрація об`єкту нерухомості під назвою автостоянка, де мостіння виконує функцію приналежності головній речі, без якого автостоянка втрачає своє цільове призначення. У зв`язку з цим суд вважає правомірним твердження позивача про те, що на територію автостоянки розповсюджується правовий режим нерухомого майна.

Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Наведені норми є правовою підставою для отримання позивачем прав на земельну ділянку, на якій розташована його власність, а відсутність у нього правовстановчих документів на землю не є підставою для обмеження його прав як власника нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці.

Відсутність меж земельної ділянки, на якій розташована автостоянка, на думку суду, за обставинами справи, не спростовує факт того, що оскаржуване рішення зачіпає права позивача як власника автостоянки.

Надані позивачем докази, а саме: вихідні дані Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер: 1210100000:04:186:0277 за адресою м. Дніпропетровьск, АДРЕСА_1. станом на 21.02.2017; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; дані з Технічного паспорту на громадський будинок; висновок про технічний стан будівельних конструкцій будівель автостоянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, доводять, що за адресою: АДРЕСА_1, на підставі оскаржуваного рішення виконкому міської ради майданчик для паркування може бути розташований тільки на території автостоянки, що належить Позивачеві.

Таким чином, суд у справі № 904/8006/17 дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 30.11.2016 №587 фактично обмежило право власності позивача на належну йому нерухомість та речове право на користування земельною ділянкою під належними йому будівлями та спорудами. Пункт 80 рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 30.11.2016 за №587 суперечать положенням ст. 760 Цивільного кодексу України, Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правилам паркування транспортних засобів, оскільки передбачає передачу у платне користування майданчиків для паркування, які не існують в натурі, а чинним законодавством не передбачено їх самостійне створення користувачами, які не є суб`єктами не муніципальної форми власності. Вказаний пункт рішення порушує права позивача, як власника майна, розташованого на цій земельній ділянці. Визначення Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради спірної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, належне позивачу, як майданчика для паркування, є порушенням та невизнанням його переважного права на оформлення спірної земельної ділянки в користування.

В подальшому фізична особа-підприємець Ноздрюхіна Людмила Іванівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, до відповідача-2 фізичної особи-підприємця Степанова Ігоря Володимировича, до відповідача-3 Дніпровської міської ради, до відповідача-4 Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про:

- визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.02.2018 за №175 "Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" в частині затвердження в пункті 77 розділу II "Спеціально обладнанні майданчики", майданчики, які розташовані не у центральний частині міста, змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі, майданчика для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, кількість місць паркування 35, площею для паркування 402,5 квадратних метрів, режим роботи 20:00-8:00, щоденно;

- визнати недійсним договір № 182 ОП від 25 листопада 2017 року укладений між комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 23357437) та Фізичною особою-підприємцем Степановим Ігорем Володимировичем з моменту його укладання;

- зобов`язати Комунальне Підприємство "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради та Фізичну особу-підприємця Степанова Ігора Володимировича (повернути Фізичній особі Ноздрюхіній Людмилі Іванівни будівлі та споруди, нерухоме майно, відібране шляхом рейдерського захоплення, що належить Фізичній особі Ноздрюхіної Людмилі Іванівні на праві приватної власності, яке розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:04:186:0277, за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: літера А-1- будівлі автостоянки, шлакоблок, загальна площа 8,3 метра квадратних, літера Б-кіоск, металевий, літера В-туалет, металевий, №1-2-огорожі, №1-11-мостіння.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 у справі № 904/3141/18 було встановлено, що виконавчим комітетом Дніпровської міської ради 20.02.2018 прийнято рішення №175 Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі , затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 №587, зі змінами, згідно з додатком. В пункті 77 розділу II "Спеціально обладнанні майданчики", майданчики, які розташовані не у центральний частині міста, змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі, затверджено майданчик для паркування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, кількість місць паркування 35, площею для паркування 402,5 квадратних метрів, режим роботи 20:00-8:00, щоденно.

У зв`язку з прийнятим рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.02.2018 №175 "Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради (балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем Степановим Ігорем Володимировичем 01.03.2018 укладено Додаткова угода якою внесені зміни до п.1.1, а саме, викладено в наступній редакції: "Балансоутримувач надає оператору у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташована за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, буд. 19, площа майданчик: 402,5 кв.м., кількість машино-місць: 35, кількість пільгових місць: 4, дні роботи: щоденно, час роботи: з 20:00 до 08:00. Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування: 356,5 кв.м. (виключені квадратні метри, які обладнуються згідно з п.2.2.17 цього договору).

Крім того, у вказаному рішенні від 15.11.2018 у справі № 904/3141/18 зазначено, що переданий на баланс відповідачу-1, а в подальшому в користування відповідачу-2 майданчик для паркування, фактично розташований за адресою нерухомого майна, належного позивачу, не містить індивідуальних ознак, властивих даному виду майна. Технічної документації щодо узгодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції на вказаній земельній ділянці позначення та дорожньої розмітки, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку (402,5 кв.м) як майданчик для паркування або предмету найму, матеріали справи не містять.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 20.02.2018 за №175 "Про внесення змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі" в частині затвердження в пункті 77 розділу II "Спеціально обладнанні майданчики", майданчики, які розташовані не у центральний частині міста, змін до Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі, майданчика для паркування, розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, буд. 19, кількість місць паркування 35, площею для паркування 402,5 квадратних метрів, фактично обмежило право власності позивача на належну йому нерухомість та речове право на користування земельною ділянкою під належними йому будівлями та спорудами.

Також у вказаному рішенні було встановлено, що відповідачі не надали документів, що свідчать про надання у користування іншої земельної ділянки.

Отже, визначення відповідачем - 4 спірної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, належне позивачу, як майданчика для паркування, є порушенням та невизнанням його переважного права оформлення спірної земельної ділянки в користування.

Відповідачі не довели наявність іншої земельної ділянки крім тієї, яка була предметом спору розгляду у справі № 904/8006/17 та розглядається у цій справі.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що договір № 538 ОП Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування від 26.02.2021 між фізичною особою-підприємцем Сологубом О.О. та КП Міськавтопарк Дніпровської міської ради, не відповідає положенням статті 41 Конституції України, статтям 203, 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, вчинений без волевиявлення власника нерухомого майна, що перешкоджає позивачу користуватися належним йому майном.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Судом встановлено, що на підставі договору дарування нерухомого майна від 11.12.2008 Ноздрюхіна Людмила Іванівна є власником будівель та споруд автостоянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , до складу яких зокрема, входить і мостіння №І-ІІ (асфальт, бетон). Згідно технічного паспорту загальна площа під будинком, господарськими будівлями земельної ділянки складає 19 кв.м., під дорожнім (твердим) покриттям - 2527 кв.м. (2524 кв.м. - асфальт, 3,0 кв.м. - бетон). Загальна площа земельної ділянки - 2546 кв.м.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 244625789, за позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 7606680, як на час подання позову так і на час винесення рішення у справі.

Крім цього, на вільній від будівель та споруд території, як складова річ об`єкта нерухомості, знаходиться допоміжна річ - мостіння (асфальтне покриття), яке хоча і не є нерухомим майном, однак має властивості допоміжної речі в розумінні ст. 186 Цивільного кодексу України та входить в опис нерухомого майна, що належить позивачу та складає з ним єдине ціле, у зв`язку із чим на нього розповсюджується тотожній правовий режим.

Наявність зазначеного нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:04:186:0277 встановлено, зокрема, із факту надання дозволу Ноздрюхіній Людмилі Іванівні щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд по АДРЕСА_1 , висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд по АДРЕСА_1 , не наданих у власність або у користування, та пояснювальною запискою.

Посилання скаржників в апеляційних скаргах на протилежне не приймаються колегією суддів, також в силу рішень судів у справах №904/8006/17, №904/3141/18 та №160/15313/20, що набрали законної сили, в яких неодноразово та однозначно встановлено наявність нерухомого майна на відповідній земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:04:186:0277 та наявність права власності позивача на нього.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірних договорів, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і у випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що право власності на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:04:186:0277, зареєстровано за позивачем у встановленому законом порядку.

Станом на час розгляду цієї справі право оренди (право власності) на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:186:0277 за позивачем не зареєстроване.

В свою чергу, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, в редакції на дату набуття позивачем права власності на спірні об`єкти (11.12.2008), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічна норма міститься в статті 377 Цивільного кодексу України, в редакції на дату набуття позивачем права власності на спірні об`єкти (11.12.2008), якою встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання споруд, належних позивачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить позивачу на праві власності, належним чином не оформлене, однак не оформлення права на вказану земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права позивача, як власника нерухомого майна, на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою, на якій воно розташовано. Крім цього, позивач, набуваючи право власності на відповідне нерухоме майно, вочевидь мав на меті узаконення користування земельною ділянкою, враховуючи правомірні очікування на вільний доступ до свого майна та можливість його використання.

При цьому, майданчик для паркування транспортних засобів було надано відповідачу 2 без дотримання вимог Правил паркування транспортних засобів на території міста Дніпра, які затверджені рішенням Дніпровської міської ради №38/17 від 21.12.2016, щодо перевірки наявності на земельній ділянці будівлі та/або споруд на підставі інформації з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, акту обстеження з обґрунтованими можливостями розміщення на земельній ділянці майданчика для паркування, відсутності технічної документації щодо узгодження з Державтоінспекцією МВС, відсутності позначень та дорожньої розмітки, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування та, відповідно, як предмет найму чи продажу.

Укладенням оспорюваного договору сторони фактично розпорядилися майном, що належить на праві власності позивачу, чим порушили також положення ст.ст. 319, 328, 761 ЦК України.

За наведених обставин, суд першої інстанції правомірно визнав недійсним договір № 538 ОП Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування від 26.02.2021, укладений між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, як балансоутримувачем, та фізичною особою-підприємцем Сологубом Олегом Олександровичем, як оператором, щодо надання права на організацію та експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, площа майданчика: 460,0 кв.м., кількість машино-місць: 40, кількість пільгових місць: 4, дні роботи: щоденно, час роботи: цілодобово, розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування: 4 14,0 кв.м., а тому суд правильно застосував положення ст.ст. 203, 215, 319, 328, 761 ЦК України у даних відносинах.

Крім цього, правовий статус земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 та умови її відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів було предметом дослідження та розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №160/15313/20.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 в адміністративній справі №160/15313/20, яким визнано та скасовано рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №219 від 19.02.2019 Про внесення змін до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів , а саме до розділу ІІ: пункт 286 у редакції, АДРЕСА_2, кількість місць паркування 40, площа для пакування 460,00 кв.м., режим роботи цілодобово, яким внесена зміни до переліку спеціальних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, затвердженого рішення виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 №587, встановлено, що в розумінні норм земельного законодавства земельна ділянка площею 460 кв.м. за адресою: м. Дніпро, АДРЕСА_2 не сформована та не визначені її межі.

При цьому, колегія суддів констатує, що судовим рішення від 19.05.2021 в адміністративній справі №160/15313/20 встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, та по АДРЕСА_2 є однією і тією ж самою земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:186:0277, на якій знаходяться належні Ноздрюхіній Людмилі Іванівні на праві приватної власності будівля та споруди автостоянки.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Також наведені обставини підтверджуються матеріалами цієї справи та не спростовані жодним доказом іншими учасниками судового процесу.

Отже, у спірних правовідносинах будівля та споруди автостоянки позивача знаходяться у фактичному користуванні фізичної особи-підприємця Сологуба Олега Олександровича.

Вказані обставини перешкоджають фізичній особі-підприємцю Ноздрюхіній Людмилі Іванівні користуватися належним їй майном.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що, місцевий суд правильно встановив обставину порушення речових прав позивача на автостоянку та спосіб захисту прав позивача.

Фізична особа-підприємець Сологуб Олег Олександрович без належних правових підстав перебуває на майданчику для паркування, який може бути розташований тільки на території автостоянки, належної позивачу, що підтверджується належними доказами у справі.

Апеляційний суд звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується, що доводи Дніпровської міської ради та Комунального підприємства Транспортна інфраструктура міста Дніпровської міської ради, викладені в апеляційних скаргах були предметом дослідження судів у справах №904/8006/17, №904/3141/18 та №160/15313/20, які, діючи в межах визначеної законом компетенції, надали оцінку поданим сторонами у справі доказам та дійшли висновку про недоведеність Дніпровською міською радою та Комунальним підприємством Міськавтопарк Дніпровської міської ради обставин визнання земельної ділянки, як майданчика для паркування транспортних засобів, та законного перебування на ній фізичної особи-підприємця Гальченко І.О., а в подальшому з 26.02.2021 фізичної особи-підприємця Сологуба О.О.

Судова колегія зазначає, що доводи скаржників щодо скасування оскаржуваного судового рішення зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом, проте будь-яких аргументів про недопустимість доказів у справі в розумінні статті 77 ГПК України скаржниками в апеляційній скарзі не наведено.

Щодо клопотання позивача про скасування заходів забезпечення позову від 28.10.2021, колегія суддів не розглядає, оскільки відповідна заява подається на розгляд до суду, який вжив заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скаргах і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради у справі № 904/1230/21- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Транспортна інфраструктура міста Дніпровської міської ради у справі № 904/1230/21- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 у справі № 904/1230/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.01.2022

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Подобєд

Суддя С.Г. Антонік